29

ВСТУП

Бюджетний дефіцит - дуже складне економічне явище, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Він має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Дефіцит державного бюджету тією чи іншою мірою характерний майже для всіх країн світу, у тому числі й високо розвинутих. Необхідно зазначити, так як бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан значною мірою визначає рівень суспільного добробуту в цілому. Аналізуючи причини виникнення і стану дефіциту важливо правильно сформулювати рекомендації щодо управління бюджетним дефіцитом. Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету належать до досить дискусійних. Як науковці, так і політики дотримуються різних, нерідко прямо протилежних, точок зору щодо доцільності та результативності проведення таких операцій. Дане явище пов’язане з тим, що може бути здійснений неоднозначний вплив на розвиток бюджету.

Мета курсової роботи – дослідження теоретичних та практичних аспектів діяльності чи функціонування бюджетного дефіциту та обґрунтування можливих шляхів його оптимізації.

У контексті даної мети необхідно вирішити наступні завдання:

дослідити сутнісні характеристики дефіциту державного бюджету;

охарактеризувати методи фінансування та скорочення бюджетного дефіциту;

проаналізувати передовий досвід фінансування бюджетного дефіциту в розвинутих країнах;

проаналізувати сучасний стан доходів та видатків державного бюджету;

провести оцінку збалансованості державного бюджету;

визначити концептуальні підходи щодо збалансованості державного бюджету та мінімізації бюджетного дефіциту.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, пов’язані з виконанням державного бюджету, зокрема в частині перевищення видатків.

Предметом виступає фінансування бюджетного дефіциту.

Методи дослідження представлені у вигляді кількісного та якісного аналізу даних. В основі покладені положення сучасної економіки, наукові праці вчених-економістів, в яких основна увага приділена проблемам та перспективам розвитку світової економіки та окремої країни.

У процесі виконання роботи були використані такі методи дослідження: аналіз, синтез, індукція та дедукція, абстрагування та конкретизація, порівняння, групування, також метод узагальнення інформації допоміг виділити найголовніші аспекти даного дослідження. В другому розділі були застосовані графічні, статистичні та табличні методи, що дають змогу порівняти, згрупувати та проаналізувати дані по рокам та за видами узагальнюваної ознаки.

Інформаційною базою є статті періодичних наукових видань, підручники, навчально-методичні посібники. Були використані також сайти державних організацій. Дана література дає змогу встановити суть та значення бюджетного дефіциту, проаналізувати основні джерела його фінансування та дослідити напрямки оптимізації.

Розділ і теоретичні основи фінансуванняд дефіциту державного бюджету

1. Сутнісні характеристики дефіциту державного бюджету

Державний бюджет — це система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами,фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фондугрошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це — щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності.

Державний бюджет (місцеві бюджети) завжди складається з двох частин: доходної і витратної. Доходна частина показує обсяги і джерела доходів бюджету, а витратна – бюджетні видатки та їх обсяги.[9]

Структура державного бюджету гіпотетичної ринкової країни відображається на рис. 1.1

Рис. 1.1 Структура державного бюджету ринкової країни

Держава формує бюджет як централізований фонд грошових коштів і здійснює за рахунок нього фінансування своїх функцій. В ідеальному варіанті доходи бюджету мають дорівню­вати видаткам, проте на практиці така ситуація досягається до­сить рідко. Державі не завжди вистачає доходів для фінансування всіх своїх функцій, тому для забезпечення нормального функціо­нування вона змушена виступати в ролі позичальника і брати на себе боргові зобов' язання.

Державний бюджет має три види: збалансований, профіцитний, дефіцитний (рис. 1.2). Дефіцит бюджету виникає у разі перевищення видатків над доходами, а профіцит — у разі перевищення доходів над видатками. Збалансованим бюджет вважається за умови, коли обсяг витрат відповідає обсягу доходів на відповідний бюджетний період і держава може зіставляти обсяг своїх фінансових можливостей із витратами.[4]

Бюджетний дефіцит має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Рис. 1.2 Види державного бюджету

Бюджетний дефіцит є питанням, яке обов' язково проходить процедуру голосування в парламенті. Його існування фіксується в правовому полі — в законі про бюджет. Сучасне фінансове за­конодавство також може встановлювати граничні норми бюджет­ного дефіциту відносно валового внутрішнього продукту (ВВП). Отже, бюджетний дефіцит слід розглядати не лише в економіч­ній, а й у правовій площині.

Представники економічних шкіл та напрямів по-різному став­ляться до дефіциту бюджету та управління ним. Сьогодні провід­ні фінансисти — і теоретики, і практики — вважають бюджетний дефіцит звичайним явищем (за інших рівних умов). Водночас його розглядають як чинник ризику, пов'язаний передусім з дер­жавним боргом та інфляцією.[21]

Досліджуючи еволюцію підходів до проблеми бюджетного дефіциту, передусім варто згадати концепцію «здорових фінан­сів». Основу даної концепції становить положення про ефектив­ність і самодостатність ринкових механізмів, необхідність мінімі­зації економічної ролі держави та запобігання її втручанню в дію «невидимої руки» ринку. Саме тому прихильники «здорових фі­нансів» вимагали збалансованості доходів і видатків держави. А. Сміт, Д. Рікардо й інші класики політичної економії та їх пос­лідовники наголошували на необхідності збалансованості бюджету, яка є свідченням «здорових фінансів» держави. Це означає, що уряд здійснює свою діяльність у межах доходів, вилучених з приватного сектору, не створює боргів, для обслуговування яких державі потрібно отримати ще більше доходів (податків), що не­гативно вплинуло б на накопичення капіталу (джерело багатства нації), а також не вдається до грошової емісії, яка прямо загрожує знеціненню грошей.

Пізніше у зв'язку зі зміною ролі держави в суспільному роз­витку та поглядів науковців на це питання було обґрунтовано до­цільність існування бюджетного дефіциту в межах бюджетних капіталовкладень. Цей підхід дістав назву «золотого правила» державних фінансів, згідно з яким бюджетний дефіцит не пови­нен перевищувати розміру бюджетних інвестицій. За таких умов держава сприяє зростанню капіталу в національній економіці та забезпечує свою платоспроможність у майбутньому, що необхід­но для обслуговування й погашення державного боргу. «Золоте правило» державних фінансів застосовується і в сучасній бюджет­ній практиці.

Перелом у ставленні науковців до бюджетного дефіциту відбув­ся завдяки кейнсіанській теорії. Видатний англійський еконо­міст Дж. М. Кейнс розробив теоретичну концепцію, у якій про­аналізував причини кризи надвиробництва та обґрунтував шляхи виходу з неї, спрямовані на досягнення ефективного сукупного попиту (коли сукупні заощадження дорівнюють сукупним інвес­тиціям). У центрі уваги Дж. Кейнса опинився бюджет держави.[8]

Головним інструментом боротьби з надвиробництвом, на його пе­реконання, мало стати нарощування поточних і капітальних бю­джетних видатків (фінансування суспільних робіт, збільшення виплат у зв'язку з безробіттям і різних видів соціальної допомо­ги, державні закупівлі, бюджетні інвестиції тощо), яке збільшило б сукупний попит та створило б мультиплікаційний ефект, а про­гресивна система оподаткування повинна була перешкоджати дії основного психологічного закону. Отже, бюджетний дефіцит, який неминуче виникає за умов такої політики, стає бажаним і позитивним явищем.

Дефіцит бюджету - це об’єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється при наявності обґрунтованих джерел його фінансування.

Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків бюджету над доходами. Його розмір є важливим показником економіки країни. Дефіцит залежить як від економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників.[3]

Бюджетний дефіцит як економічна категорія має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з іншого - законами інфляції. Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об’єктивно набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції - пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб з урахуванням грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і пасивною формами бюджетного дефіциту адаптуватися до росту граничних суспільних витрат виробництва. Оволодіння такою політикою дає змогу залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошової системи знаходити оптимальний розмір дефіциту бюджету.

Наведена нижче модель визначення розміру дефіциту бюджету базується на таких положеннях[17]:

дефіцит бюджету є різницею між видатками та надходженнями;

величина надходжень та видатків залежить від низки факторів;

видатки згруповані за ознакою напрямку використання в три елементи;

надходження бюджету визначені як функція залежності від двох агрегованих елементів;

кожний елемент формування дохідної та видаткової частин залежить від інших чинників.

З урахуванням вищеназваного розмір дефіциту бюджету визначається за формулою:

(1.1)

де В- видатки бюджету;

Д - доходи бюджету;

З - державні закупівлі;

Т - соціальні трансферти та платежі;

Б - розмір державного боргу, що підлягає сплаті;

ВП - розмір реального внутрішнього продукту;

П - частка податкових виплат.

Значення цих показників залежить від таких факторів, як: обсяг реального продукту; динаміка цін; обсяг закупівель; обсяг соціальних виплат; ступінь диференціації доходів населення; відсотки за державним боргом та графік його погашення; курс національної валюти; співвідношення реального та потенційного продукту; ступень використання трудових ресурсів; агрегативна податкова ставка; динаміка грошової маси; динаміка облікової ставки тощо.

Дефіцит бюджету є одним з макроекономічних показників, що характе­ризують стійкість економічної системи. Ефективна економічна система дозволяє регулювати співвідношення доходів і видатків таким чином, що сальдо бюджету є позитивним або має незначний дефіцит.[31]

Незважаючи на очевидність негативного впливу бюджетного дефіциту на економіку, є і протилежні позиції науковців. На думку деяких вчених, «існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор» [9].

На думку інших вчених, тільки пожвавлення економіки створює передумови для скорочення дефіциту державного бюджету, а не навпаки.

Для аналізу впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій тощо. На нетривалий період певний бюджетний дефіцит допустимий, якщо завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні програми, що забезпечить зростання продуктивності праці (нарощування результатів виробництва веде до скорочення бюджетного дефіциту).

Українські та закордонні фахівці визначають різні види бюджетного дефіциту, порівняльна характеристика яких подана в табл. 1.1.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі) [24].

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика різних видів бюджетного дефіциту

Український досвід		Зарубіжний досвід
Вид	Сутність	Вид	Сутність
За формою прояву: відкритий прихований	Офіційно визнається у законі про держав­ний бюджет на по­точний рік; Офіційно не визнається	Наочно-реальний	Різниця між загальними до­ходами від загальнодер­жавних податків та витратами на державні закупівлі та трансфертні платежі
За причинами виникнення: вимушений свідомий	Обумовлений недостатністю фінансових ресурсів внаслідок низького рівня ВВП; обумовлений характером фінансової політики держави (зниження рівня оподаткування для стимулювання економіки)	Структурний	Різниця між загальнодер­жавними доходами та витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття
За напрямом фінансування: пасивний активний	Покриття поточних витрат; Спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприяє зростанню ВВП.	Циклічний	Різниця між наочно-реаль­ним і структурним дефіци­тами

У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів. До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит.

Якщо об'єктивні причини є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання держави і не свідчать про низький рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причини безпосередньо пов'язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені повністю.[6]

Бюджетний дефіцит має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за ознаками, які представлені на рисунку 1.3.

Рис 1.3 Класифікація бюджетного дефіциту за ознаками.

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит — затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами. Звітний бюджетний дефіцит — фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит — різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

За формою вияву розрізняють відкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит — офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається.[35]

На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту.

Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит — прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави [15].

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний — підкоряється законам інфляції [17].

Виділяють три складові частини бюджетного дефіциту:

Факичний;

Структурний;

Циклічний.

Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім проявом розбалансування дохідної і видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими. Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період.

Структурний дефіцит - це дефіцит при умовах повного використання потенційних виробничих ресурсів.

Циклічний дефіцит - це результат недонадходження бюджетних доходів в наслідок циклічних перепадів в економіці. У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

Характеризуючи взаємозв'язок між цими видами, можна зробити висновок, що фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний — його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний — дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих і трудових ресурсів, а циклічний — результат недонадходження доходів бюджету внаслідок циклічних коливань в економіці. Існує тісний зв'язок зі структурним і фактичним дефіцитом. Наприклад, коли уряд ставить за мету скоротити дефіцит бюджету шляхом підвищення ставок податків і зменшення видатків, то відповідно й зменшується структурний дефіцит. За збільшення державою соціальних виплат зростають структурні видатки і збільшується структурний дефіцит [15].

За строками дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит спостерігається у довгостроковому періоді, а тимчасовий — у короткостроковому. Тимчасовий дефіцит, як правило, пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з незбіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.

За зв'язком із державним боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит — різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг. Цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг та податковими надходженнями до бюджету за формулою:

Дефіцит = (державні закупівлі товарів і послуг бюджету + трансферти + виплати з обслуговування боргу) — податкові надходження.

У випадку випуску урядом державних цінних паперів для фінансування первинного бюджетного дефіциту зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування.

Операційний дефіцит — дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі) [20].

У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів. До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит.

Якщо об'єктивні причини є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання держави і не свідчать про низький рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причини безпосередньо пов'язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені повністю.

Бюджетний дефіцит як фінансове явище не є завжди поганим та негативним. В теперішніх умовах, у світі більшість держав мають державний дефіцит. За умов ідеального становища держави, дефіцит в економіці відсутній, що дозволяє оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без шкоди для суспільства, але насправді це буває дуже рідко тому-що ми часто зустрічаємося з економічними кризами [19].

Бюджетний дефіцит як фінансове явище не є завжди поганим та негативним. В теперішніх умовах, у світі більшість держав мають державний дефіцит. За умов ідеального становища держави, дефіцит в економіці відсутній, що дозволяє оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без шкоди для суспільства, але насправді це буває дуже рідко тому-що ми часто зустрічаємося з економічними кризами [19].