1. Порівняйте ідеї філософів про походження суспільства (соціальної якості та суспільного договору). У чому полягає їх принципова відмінність?

"Стихійні соціологи" зазвичай називають три гіпотези походження суспільства: еволюційну ("праця створила людину", перетворивши стадо в співтовариство виробників); теологічну ("Бог створив людину і заповів їй Закон"); космічну ("все це справа рук інопланетян").

Наука пропонує такі теорії походження суспільства:

Інструментальна - використовуючи знаряддя праці, люди навчалися працювати, підвищувався їх добробут.

Сексуальна - базується на такій особливості людини — поза сезонний характер розмноження і задоволення від сексуальних зносин.

Кратична - сила і розум розподілені серед людей нерівномірно. Лідери починають формувати й утверджувати систему правил, вшанування вождів, розподіл привілеїв, передавання влади.

Гендерна - базується на аналізі розподілу соціальних ролей між статями. Жінка виношує і виховує потомство, тому вона, "згідно з природою", має більшу значимість і розпорядчу волю. Чоловік — індивідуально незначний, замінний і функціонально відіграє роль "сервера".

Семантична- будується на визнанні слабкості людини як біологічної істоти. Через це закон виживання спонукує людей до об'єднання зусиль. Через це закон виживання спонукує людей до об'єднання зусиль, створення "колективного організму", здатного вирішувати найскладніші завдання.

Льюїс Кербо, узагальнюючи теорії соціальної еволюції, поділяє їх на дві групи:

1. Еволюційні (оптимістичні) теорії — суспільство послідовно проходить певні стадії розвитку, стаючи все досконалішим. Так, Огюет Конт виділяв: теологічну, метафізичну і позитивну стадії. На кожній з них, на думку Огюста Конта, суспільство ставало все раціональнішим, багатшим і менш агресивним. Герберт Спенсер вважав, що в основі еволюції лежить природній відбір. Карл Маркс пов'язував прогрес із розвитком продуктивних сил і класовою боротьбою.

2. Циклічні (песимістичні) теорії.

Прихильники такого підходу вважають, що прогресу — як лінійного процесу — не існує, а натомість є цикли, у межах яких повторюється історія на щораз вищому рівні.

Освальд Шпенглер вважав, що кожна цивілізація існує приблизно і000 років. Оскільки, на його думку, західна культура зародилася близько 900 р. н. є. то її занепад на початку XX ст. мав бути вже не за горами. На думку російського вченого Льва Гумільова, кожна нація становить своєрідний живий організм — із циклом життя від народження до смерті приблизно 1200 років.

2. Порівняйте індустріальне та постіндустріальне суспільство. Якому типу, на Ваш погляд, відповідає Україна? Що потрібно нашому суспільству для переходу на новий рівень розвитку. Обґрунтуйте відповідь.

Індустріальне суспільство — суспільство, в якому закінчено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).

Індустріальне суспільство - стадія історичного розвитку людства, якій властиве домінування промислового виробництва над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським; високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науковотехнічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших сферах суспільного життя - соціально-побутовій, політичній, культурно-духовній. Елвін Тофлер виділяє такі характерні для індустріального суспільства риси: стандартизація; концентрація; централізація; синхронізація.

Постіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якого, в результаті науково-технічної революції і істотного зростання доходів населення, пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг. Виробничим ресурсом стають інформація і знання. Наукові розробки стають головною рушійною силою економіки. Найбільш цінними якостями є рівень освіти, професіоналізм, здатність до навчання і креативність працівника. Постіндустріальними країнами називають, як правило, ті, в яких на сферу послуг припадає значно більше половини ВВП . Під цей критерій потрапляють, зокрема, США на сферу послуг припадає 80% ВВП США, країни Євросоюзу 69,4% ВВП, Австралія 69% ВВП, Японія 67,7% ВВП, Канада 70% ВВП.