концерт %22Сад божественних пісень%22
.docxІван Карабиць концерт “Сад божественних пісень” (1971) на вірші Г. Сковороди для хору, солістів і симфонічного оркестру.
Твір присвячено 250-річчю з дня народження Сковороди. Твір композитора одноімений назві поетичної збірки Сковороди.
В основу твору покладено низку віршів, окремих строф, кожна з яких характеризує певну грань творчості С. ( про складність світу, про призначення людини в житті, необхідність її морального вдосконалення). В основі драматургії леджить багатогранне розкриття теми людського щастя. З цим поняттям пов’язана духовна свобода, любов до природи... Ця ідея проходить різні стадії становлення, остаточно утверджуючись наприкінці твору.
В творі передаються різні прийоми подачі цих ідей: у вигляді монологу, роздуму, у вигляді гострої полеміки з уявним опонентом. В музиці, відповідно, використовуються різноманітні поєднання солістів з групами хору, туттійними епізодами ( звучання усього хору), поєднання хору і оркестру.
Жанрові орієнтири твору – хоровий концерт українського барокко. Композитор не прагнув прямої стилізації. Проявляються в особливостях хорової фактури; барочна пишність, притаманна концертам Бортнянського; тісних зв’язках з музичними шарами народної пісенності -- інтонаційному складу кантів, епічної та міської пісні; сценічність ряду фрагментів, що нагадує шкільну драму.
Особливості інструментальної народної музики ( імпровізаційні партії, тембр флейти, що нагадує звучання сопілки).
Оркестр – активний учасник дії (як авторський голос, або як опонент), він відображає внутрішню силу, енергію думки, дієвість. Оркестрові барви твору мають певну аскетичність звучання, часом жорстке, архаїчно-суворе, своєрідну терпкість гармонії та створює архаїчне забарвлення як узагальненого символу давнини.
Композиція усіх 4 частин твору -- багатопланова: відбуваються постійні переключення поетично-музичного змісту, поєднання контрасних образів.
В концерті три основні наскрізні змістовні сфери.
Перша – іі експозиція на початку твору – м’яка, лірична, одухотворена, тихо-зосереджена. Пов’язана з внутрішнім світовідчуттям поета. ( Починається твір з соло тенора). Кожну з частин завершують ліричні післямови, різного емоційного забарвлення, залежно від попереднього розвитку в частинах. Такі завершення надають стрункості музичній формі твору та є скріплюючим елементом форми.
Друга сфера пов’язана з вольовим началом, енергії становлення і розвитку думки. Оркестр має значний вияв у цій сфері. Наприклад, з першої частини “Всякому городу нрав і права” ( жорстке, архаїчно-суворе звучання); 4 частина, сер. Розділ “Смерте страшна, замашная косо”.
Третя – проявляється у двох планах: до першого плану може бути така метафора “вихрь скорбей, напастей и бед”, це драматизм переживання. Другий план – це драматизм подолання – пов’язаний з вольовим актом, рухом до мети.