Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Ф-РА / СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
13.02.2015
Размер:
82.94 Кб
Скачать

Глава 1 СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ часть II

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ Протягом тривалого часу лікарями, демографами, соціал-гігіє- ністами, а також біологами вирішується питання: якою мірою і з якою повнотою демографічні покаїшики, такі, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя, можуть служити показниками здоров’я населення? Останнім часом все частіше зустрічаються праці, в яких запе¬речується використовування демографічних показників як інтегра¬торів здоров’я населення, але визначається їх роль як одного із складників оціночної системи показників. На думку згаданих вище дослідників, визнаючи єдиний сплав біологічного і соціального у всій складній різноманітності його проявів, ми повинні усвідомлювати, що характер взаємовідносин і форми проявів не можуть бути однозначними, оскільки це не ста¬тичний процес, а процес розвитку. -І саме з огляду на це наведені раніше факти про невідповід¬ність показників захворюваності, смертності та середньої трива¬лості життя не слід піддавати однозначній інтерпретації і робити на їх основі єдиний висновок про непридатність використання де¬мографічних показників для характеристики здоров’я. Хвороба — явище не випадкове. 1, виходячи з цього, багато вчених схильні вважати хворобу виявом життєздатності і життє- впжнванпя популяції з точки зору процесу еволюції. Якщо підходити з цих позицій, то чи не здатний сам факт ви¬сокої захворюваності і низької смертності засвідчувати велику жит¬тєздатність людської популяції та її адаптаційний вплив на умови життєдіяльності, що не імпонують людині. Чи не є факт вищої захворюваності жінок саме показником їх більшої життєстійкості? Чоловіки менше хворіють, але раніше вмирають, бо їх організм не в змозі протистояти патологічному процесу, який призводить до швидкого летального кінця. А факт низької захворюваності і висо¬кої смертності не свідчить про небезпечну ситуацію для життєді¬яльності? Хіба в даному випадку показники захворюваності, яки¬ми б низькими вони не були, поза рівнем смертності мають під¬стави фіксувати високий рівень здоров’я? Характеристика процесу здоров’я залишиться неповною без поєднання її з показниками смертності та середньої тривалості життя. У питанні співвідношення захворюваності та смертності в проб¬лемі здоров’я закладені роль і місце демографічних показників у системі оцінок здоров’я населення. їх роль розкривається через визнання мовби двох боків (захворюваності та смертності) єдиної проблеми — проблеми здоров’я. Тут неминуче постає питання про їх єдність і протилежність. Смертність не існує поза захворюваністю, тоді як захворюва¬ність довгий час може існувати поза смертністю. Смертність ніби акумулює в собі всі патологічні процеси в організмі людини і від¬повідні їм захворювання, і в цьому їх єдність. Але не кожне захво¬рювання закінчується смертю, і в цьому їх відмінність. На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров’я тільки демографічні показники. І помилки тут по буде. Адже демографічні показники — цс ще і дуже місткі інтегра¬тори, що характеризують процес розвитку. Показники смертності та середньої тривалості життя кращим чином на сьогоднішній день акумулюють в собі всю попередню патологію захворюваності, дуже по-різному розподілену, в часі. Нині недостатньо опрацьовані методи кількісної оцінки стану вдоров’я населення чи окремих його груп. Для прийняття рішень використовується сукупність показників, кожний з яких оцінюється окремо. Оцінка стану здоров’я за параметрами захворюваності окремої людини має важливе прикладне значення для отримання конкрет¬ної характеристики здоров’я населення, для дослідження формуван¬ня контингентів хворих осіб, для прогнозування. Так, для визна¬чення груп здоров’я осіб працездатного віку використовують ха¬рактеристики тільки хронічних захворювань: їх виявлення за частотою звертань, частота загострень, ступінь важкості. Дещо інший підхід вироблено у геронтологів до оцінки стану здоров’я осіб похилого віку. Критерієм для визначення груп здоров’я є оцін¬ка вікових змін, думка обстежуваного про свій стан здоров’я, при¬стосування до життя, наявність хронічних захворювань, патологіч¬них станів. Особливістю комплексних оцінок стану здоров’я дітей та підлітків є визначення рівня і ступеня гармонійно досягнутого фізичного і нервово-психічного розвитку, ступеня реактивності та резистентності організму до хвороб. Під час комплексного вивчення стану здоров’я населення оці¬ночні критерії були зорієнтовані на 5 груп здоров’я. В основу гру¬пування було покладено такі ознаки: ступінь імунологічної рези¬стентності, рівень основних функцій організму та наявність трива¬лих хронічних захворювань із зазначенням ступеня їх компенсації, Зазначена методина зорієнтована на об’єктивні критерії, одержані в період проведення медичних оглядів та тривалого нагляду за ча¬стотою звертань, і забезпечув зіставлення оцінок. Узагальнений показник суспільного здоров’я повинен інтегро¬вано відображати індивідуальне здоров’я членів суспільства. Рівень вдоров’я індивіда за такого підходу визначається добутком різних ступенів психофізичної і тимчасової непрацездатності. Найкраща оцінка здоров’я населення складається з аналізу його динамічних зрушень, однак у цих випадках необхідно утримувати¬ся від спрощення трактовки. Соціал-гігієністи розглядають здоров’я з позицій 3 його рівнів: біологічний рівень — досконалість регуляцій організму, гармонія фізіологічних процесів, максимальна адаптація; соціальний рівень — міра соціальної активності; психологічний рівень — переборювання хвороби. Показники здоров’я людини — індивіда: 1) відсутність чи на¬явність хронічного захворювання; 2) функціональний стан органів і систем (з урахуванням способу життя та стану навколишнього середовища); 3) неспецифічна резистентність, про яку можна су¬дити за показниками захворюваності; 4) психічний та фізичний розвиток. Показники здоров’я популяції: 1) тривалість життя, 2) відтво- репня потомства; 3) працездатність; 4) захворюваність (відобра¬жає ступінь адаптації до умов середовища); 5) задоволення життям. Виробляючи критерії оцінки здоров’я населення і визначаючи спрямування дії низки відомих меднко-біологічних, мсдико-демо- графічних і медико-соціальних чинників, слід врахувати, що всі нони склалися в конкретних умовах суспільно-історичного розвитку, але в майбутньому під впливом науково-технічної революції від¬будеться неминуче їх перегрупування, і, можливо, більш важливи¬ми стануть такі характеристики, як інтелектуальний, психологічний і навіть емоційний потенціали. Нині медицина має багатий досвід боротьби з хворобами, але поки що не має такого досвіду стосовно зміцнення здоров’я здоро¬вих. Не розроблені етичні, психологічні та правові принципи взає¬мовідносин лікаря і здорової людини. 6 епідеміологія хвороб, але помає епідеміології здоров’я. Ми не вміємо визначати та вимірювати рівень здоров'я, кількісно виявляти його динаміку. Необхідно озброїти медицину методикою діагностичного контролю за здоров’ям здорових. У світі сучасних наукових уявлень здоров’я як соціально явище, яке мас біологічну основу, є складною багатофакторпою проблемою і визначається комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичайно складно переплетених. ІІа закінчення слід відзначити, що сьогодні на паших підприєм¬ствах слабо діють мотивації збереження здоров’я людей, тут мало дбають про застосування здоров’язберігаючих технологій, додержан¬ня санітарних норм, ГПК, техніки безпеки, проведення інших про¬філактичних заходів. У зв’язку з цим значну частину тягаря хвороб суспільство несе внаслідок розвитку екологічно шкідливих видів господарської діяльності, економії асигнувань на створення без¬печних умов праці тощо. Перед фахівцями, котрі вивчають здоров’я населення, стоять завдання: виявити основні прпчиїшо-наслідкові зв’язки, оцінити напрями і ступінь впливу окремих чинників та їх комплексів на формування показників здоров’я і на цій основі розробити пропо¬зиції щодо усунення несприятливих чинників навколишнього се¬редовища. ПРО ВИМІР ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ Судження про здоров’я населення даного регіону чи окремих груп людей, як правило, грунтуються на таких негативних харак¬теристиках здоров’я людей, як, наприклад, захворюваність чи рання смертність. При цьому існує неписане правило: чим сильніше ви¬явлене нездоров’я певного контингенту (наприклад, у показниках захворюваності^, тим гірше його здоров’я. Такий спосіб виражати здоров’я населення чи суспільне здоров’я через показники його нездоров’я застосовують найчастіше завдяки можливості кількісних оцінок. Дійсно, ми маємо змогу підрахувати кількість хворих та померлих, тих, які стали інвалідами, які отримали травму тощо. У системі охорони здоров’я склалася методика відбору медично- демографічної інформації, яка відображає в основному нездоров’я населення. Кожна країна має свій набір медико-статистичних по¬казників, які у динаміці багатьох років враховуються та аналізую¬ться. Однак деякі з них з часом перестають відображати зміни в суспільному вдоров’ї, а також не дають можливості зіставляти їх з показниками інших країн. Це зумовило необхідність удосконален¬ня уявлень про природу суспільного здоров’я шляхом розробки його позитивних характеристик, що й було враховано 1981 р. Все¬світньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у програмі «Здо¬ров’я для всіх до 2000 року». У цьому документі міститься рекомендація використати пози¬тивні характеристики здоров’я населення у формуванні цілеіі та оцінки результатів діяльності системи охорони здоров’я та окремих її служб. Ці характеристики повинні враховувати не тільки показ¬ники виживання населення, але й такі позитивні складники здо¬ров’я, як працездатність, самопочуття. Перш ніж розглядати визначені вже підходи до формування позитивної концепції суспільного здоров’я, слід відзначити, що останнє не можна розглядати, як «нездоров’я навпаки». Річ у тім, що сучасні знання про природу хвороб дають достатпьо повне уявлення про причини та види нездоров’я. В той же час не існує загальновизнаного уявлення про структуру здоров’я, про власти¬вості цієї якості. Як зауважив у зв’язку з цим І. Енгельгардт (1975), «...концепції здоров’я і нездоров’я не є симетричними... У той час як існує ба¬гато видів нездоров’я, здоров’я слід розуміти в однозначному сенсі». Здоров’я населення оцінюють, як правило, через сукупність кіль¬кісних показників суспільного здоров’я, найважливішими з яких є смертність, захворюваність, інвалідність і фізичний розвиток. Кож¬на з характеристик стану здоров’я має певне значення для оцінки суспільного здоров’я і посідає відповідне місце в системі вивчення й одержання статистичпої інформації. Значення і місце кожного з компонентів стану здоров’я змінює¬ться в різні періоди життя суспільства, а також залежно від кон¬кретних цілей і завдань. Таким чином, матеріали про смертність та інфекційну захворюваність, не втративши свого значення й ни¬ні, поступилися місцем для даних про важливіші неінфекційні захворювання та інвалідність. Найбільш загальні завдання щодо вивчення захворюваності від¬биваються у реєстрації та узагальненні даних за такими групами еахворюваності та контингентами: 1) загальна захворюваність — облік захворювань (гострих та хронічних), на які страждає насе¬лення визначеної території за певний період; 2) інфекційна за¬хворюваність — виділення спеціального обліку інфекційних хвороб, пов’язане з необхідністю оперативного використання для проведен¬ня протиепідемічних заходів; 3) найважливіші неінфекційні захво¬рювання, які підлягають особливому обліку, диспансерному нагля¬ду і г, важливими не тільки в епідеміологічному, а й у соціальному сенсі (рак, туберкульоз, серцево-судинні захворювання, діабет, пси¬хічні захворювання тощо); 4) захворюваність з тимчасовою втра¬тою працездатності, яку виділяють чороз важливість обліку еконо¬мічних втрат у виробництві; 5) госпіталізована захворюваність, яка дає. змогу знати склад хворих, котрі лікувались у лікарнях, в умо¬вах стаціонару. Усі перелічені види захворюваності мають свою систему реє¬страції та звітності, межі аналізу та використання інформації. Най¬важливішу інформацію для планування, управління та знання рів¬ня здоров’я несе в собі загальна захворюваність. Загальна захворюваність враховує поширеність усіх захворю¬вань серед населення загалом та окремих захворювань у визначених групах населення на даній території. Основним джерелом інформа¬ції про загальну захворюваність с діагноз, який поставлено ліка¬рем і записано в медичній документації. Це так званий показник звертань за медичною допомогою. Дані про загальну захворюваність за показниками звертань можуть дати цінні відомості для різнобіч¬ної діяльності в охороні здоров’я. Однак використання даних тільки за показниками звертань до лікарів пов’язане з низкою усклад¬нень, а саме: 1. Суб’єктивне ставлення хворого до свого стану. Встановлено, що 25—30 % населення протягом року не звертається за медичною допомогою, в той же час внаслідок медичних оглядів додатково виявляють до 800 захворювань на 1000 населення (І. Д. Богати- рьов, О. О. Роменський, 1978). 2. Різний стан медичної допомоги па даній території і забезпе¬ченість лікарями, спеціалізація медичної допомоги, кваліфікація лікарів, радіус лікарського обслуговування, організаційні форми медичної допомоги, рівень профілактичної роботи — усе це впливає па рівень захворюваності. 3. Залежність від діагностичних можливостей, які має лікар для встановлення діагнозу (використання ультразвукового та рентге¬нологічного дослідження, лабораторних, спеціальних методів обсте¬ження) . 4. Різна організація статистичного обліку лікарських діагнозів. На рівень захворюваності за показниками звертань виливає культура населення, організація медичної служби на дільниці, кваліфікація лікарів, «мода» на діагнози та багато інших чинників. медичних оглядів. Показники отримують щодо всіх захворювань і за окремими нозологічними формами. Важливим моментом у характеристиці, описуванні та аналізі захворюваності в правильне й однакове розуміння використання термінів. Нині ще не снлалося чіткого уявлення про вдине розумін¬ня і повну зіставність термінів та понять, якими користуються у різних країнах. Розглянемо термінологію, що стосується захворюваності в на¬шій країні (табл. 2). В одній із доповідей ВООЗ зазначалося, що будь-який показник захворюваності повинен бути: 1) надійним — вимірювати те, що повинен вимірювати; 2) об’єктивним — показувати одні й ті ж величини при вимірюванні різними людьми; 3) чутливим — реагу¬вати на зміни; 4) точним — відображати зміни становища в конк¬ретних умовах. З метою одержати порівняльні дані про здоров’я населення України (в числі інших країн) отримала рекомендації щодо під¬готовки статистичних даних для Європейського регіонального бюро (ЄРБ) ВООЗ. Однією із важливих функцій ВООЗ є збір, аналіз і розповсю¬дження інформації та статистичних матеріалів про здоров’я насе¬лення і діяльність охорони здоров’я країн — членів ВООЗ. Різні підрозділи штаб-квартири ВООЗ у Женеві (Швейцарія) збирають та аналізують дані з визначених проблем. Серед найважливіших' і широко використовуваних статистичних матеріалів варто назвати дані про смертність і так звані показники здоров’я для всіх (ЗДВ). Дані про смертність більшість європейських країн подають у ВООЗ щорічно з початку 50-х років. Дані можуть бути направлені в ЄРБ чи безпосередньо в штаб-квартиру ВООЗ, до їх публікують у Щорічнику світової санітарної статистики. Слід відзначити, що статистика смертності е найбільш повною та порівняльною між окремими країнами, тому її широко використовують. Офіційний за¬пит, підписаний Генеральним директором ВООЗ, з проханпям пода- Таблиця 2. Сучасні терміни показників захворюваності Зміст показника

Сучасник термін

Вперше в житті діагностовані захворювання Усі захворювання у населення, які мали місце за визначений період часу (гострі, хронічні, но¬ві випадки та виявлені раніше) Захворювання, які можуть бути зареєстровані у населення на визначену дату (момонт) Частота вперше виявлених захворювань (первинна за¬хворюваність) Поширеність, або частота, всіх захворювань (загальна захворюваність) Частота захворювань, вияв¬лених під час медичного огляду

ти дапі про смертність, було направлено наприкінці 1992 р. в Україну. 'Систему статистичних показників ЗДВ в Європейському регіоні засновано 1984 р. згідно з відповідним рішенням Європейського регіонального комітету. Метою показників ЗДВ е оцінка стану здоров’я населення і діяльності охорони здоров’я в регіоні, що стосується 38 завдань стратегії «Здоров’я для всіх до 2000 р.» По¬казники ЗДВ охоплюють широкий спектр проблем, у тому числі смертність, захворюваність, інвалідність, спосіб життя, навколишнє середовище, служби охорони здоров’я тощо. Варто зауважити, що якість і порівняльність даних за деякими показниками поки що є недостатніми. Поліпшення якості цієї ін¬формації потребує значних зусиль як з боку країп, так і з боку ВООЗ. Збір даних за показниками ЗДВ, аналіз та підготовку звіту проводять 1 раз на 3 роки. Черговий запит про надання даних направлено в країни — члени ЄРБ ВООЗ у серпні — жовтні 1993 р. Згадані вище показники широко використовують це тільки різні міжнародні організації, а й самі країни для оцінки стану здоров’я населення, планування та управління охороною здоров’я. У бага¬тьох країнах це стимулювало розробку національних показників, порівняних з міжнародними показниками ЗДВ, що, в свою чергу, значно полегшить обмін відповідними даішмн. На відміну від країп — багаторічних членів ВООЗ, необхідний досвід і ресурси для підготовки вищезгаданих матеріалів для ВООЗ відсутні в більшості нових держав — членів ВООЗ, в тому числі в Україні. Історичні дані по нашій країні також відсутні в базах даних ЄРБ ВООЗ. Нижче наводимо перелік деяких статистичних показників ЗДВ, які певною мірою пов’язані з проблемами екології (крім показників смертності, що будуть наведені у главі 3)Л Статистичні показники ЗДВ * Відсоток населення (24—64 роки), яко одінюб стан особистого здоров’я як гарне (дані ошітуванпя) Відсоток інвалідів працездатного віку, які зайняті регулярною виробни¬чою діяльністю Середня кількість днів тимчасової непрацездатності на 1 працездатного и;і рік Відсоток населення з довготривалою інвалідністю Кількість нових випадків туберкульозу (всі форми) » нових випадків вірусного гепатиту » хворих із злоякісними новоутвореннями (поширеність) » осіб із хворобами системи кровообігу » хворих па хронічні обструктивні захворювання легенів » хворих на цукровий діабет Індекс КІІВ у дітей 12-річного віку (середня кількість зубів із карієсом, пломбованих чи видалених) Середня кількість видалених зубів у віковій групі 35—44 років Відсоток беззубих людей у віковій групі 65—74 роки Кількість новонароджених з генетичними порушеннями » випадків таласемії » випадків синдрому Дауна » випадків фенілкетопурії » випадків йріпа ЬіГісІа » випадків аненцефалії » випадків недостатності Г-6-ФД » випадків кістофіброзу » осіб працездатного віку з тривалою непрацездатністю » випадків смерті в ранній неонатальний період (0—6 днів), включаючи тільки живонароджених з масою тіла 1000 г і більше Кількість випадків смерті в ранній неонатальний період (0—6 дпів), включаючи живонароджених з масою тіла 500 г і більше Кількість мертвонароджепих з масою тіла 1000 г і більше чи терміном вагітності 28 тиж і більше Кількість мертвонароджених з масою тіла 500 г і більше чи терміном вагітності 22 тиж і більше Кількість нових випадків ішемічної хвороби серця (ІХС) » нових випадків цереброваскулярних захворювань » нових випадків раку шийки матки » нових випадків раку молочної залози » дорожних пригод з пораненнями чи жертвами » загиблих чи поранених у дорожних пригодах » загиблих чи порапепих впаслідок побутових нещасних випад¬ків удома » поранених внаслідок нещасного випадку на роботі » загиблих внаслідок нещасного випадку па роботі » уживаного тютюну (в кілограмах за рік на 1 мешканця) Вживання чистого алкоголю (в літрах за рік на 1 мешканця) Кількість транспортних пригод, пов’язаних із вживанням алкоголю Відсоток населення, забезпеченого гігієнічними засобами видалення сто¬ків (каналізація тощо) Відсоток міського населення, забезпеченого гігієнічними засобами вида¬лення стоків Відсоток сільського населення, забезпеченого гігієнічними засобами ви¬далення стоків Відсоток населення, яке проживає в будинках з водогоном » міського населення, яке проживав в будинках а водогоном. » сільського населення, яке проживає в будинках з водогоном. » населення без доступу до питної води на близькій відстані » поверхневих вод, придатних за національними стандартами для підготовки питної води » рекреаційних вод, придатних для використання за національни- ними стандартами Кількість годин протягом року, коли концентрація завислих твердих часток у повітрі перевищувала 250 мкг па 1 м3 Кількість годин протягом року, коли концентрація озону в повітрі переви¬щувала 200 мкг на 1 м3 Кількість масових харчових отруєнь протягом року » осіб, які отруїлися харчовими продуктами протягом року Відсоток населепня, що мешкав в оселях, які не відповідають стандартам Відсоток безпритульних Середня кількість мешканців на 1 кімнату в житлових будинках Кількість випадків професійних захворювапь у віці 15—64 роки » смертей від професійних захворювапь у віці 15—64 роки Середня річна втрата робочих днів на 1 працюючого внаслідок профе¬сійних захворювань Площа країни у квадратних кілометрах Відсоток міського населення Кількість населення ОСОБЛИВОСТІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ Без знання здоров’я населення та його тенденцій, без прогноз¬них оцінок суспільство не може розвиватися повноцінно. Доведено, що приблизно на 50 % здоров’я людини визначав спо¬сіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, не- вбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріально-побутові умови, незгода в сім’ї, самотність, низь¬кий освітній та культурний рівень тощо. Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зо¬крема забруднення повітря, води, грунту, а також складні природ¬но-кліматичні умови (внесок цих чинників — до 20 % ) ^ Істотне значення мав стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров’я населення. Безпосередньо на охорону здоров’я з її низькою якістю медичної допомоги, неефективністю медичних про¬філактичних заходів припадає всього 10 % «внеску» в той рівень здоров’я населення, що ми його сьогодні маємо. Захворюваність є найважливішим показником у характеристиці здоров’я населення. Вона більше, ніж показник смертності, наро¬джуваності, фізичного розвитку, реагує на зміни навколишнього середовища, діяльність системи охорони здоров’я. Нині домінуюче місце в структурі захворюваності та смертності населення посіли хронічні неінфекційні захворювання, передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, злоякісні новоутво¬рення. Помітно зросла значущість травматизму, нервово-психічних, ендокринологічних, алергічних, генетичних та інших захворювань складної етіології, що відбиває вплив усієї багатоманітності умов життя населення на його здоров’я. Статистика захворюваності населення України, що грунтується на реєстрації звертань хворого до лікаря, свідчить, що 1992 р. на кожні 100 тис. населення було 118763,7 випадку захворювань, у то¬му числі 63867,9 — уперше виявлених. Дані про захворюваність та поширеність захворювань серед населення України за останні 5 ро¬ків подані в табл. З і 4. У структурі захворюваності 1-ше місцо посідають хвороби орга¬нів дихання (35951,7 випадку серед усіх хворих і 31114 — серед уперше виявлених), далі йдуть хвороби системи кровообігу (21176,6), на 3-му місці хвороби нервової системи та органів чуття (11836,1). Серед уперше виявлених хвороб на 2-му місці — хвороби Багато країн для вивчення загальної захворюваності використо¬вують таке джерело інформації, як опитування (інтерв’ю) вибір¬кових груп населення, застосовуючи анкетний метод. Так, у СНІ А перманентне дослідження здоров’я населення включало вивчення захворюваності на вибірковій сукупності родин за анкетою опиту¬вання, яка містила понад 40 запитань про членів родини, захворю¬вання, медичну допомогу, використання медикаментів тощо. Японія проводить вивчення захворюваності на базі опитування населення вибіркових районів. Дослідження, проведені в Дайії, Франції, та¬кож побудовані на опитуванні населення. Перевагою методу опитування е можливість застосувати різний обсяг питань, пов’язаних із захворюваністю населення (отримання соціально-гігієнічної характеристики, якості медичної допомоги, ставлення хворого до свого захворювання, його думки щодо цього тощо). Під час опитування можуть бути враховані захворювання, з якими населення не зверталося з тих чи інших причин за ме¬дичною допомогою. Недоліками методу опитування в самодіагностика захворювапь населенням, заміна діагностичних термінів симптоматичним опи¬санням хвороб, а також значна кількість помилкових відповідей па запитання анкети. За останнє десятиріччя значно зросла роль такого джерела да¬них про захворювання населення, як медичні огляди. Під час огля¬дів виявляють в основному хронічні захворювання, а також ті, з якими населення активно не звертається до медичних закладів. Виявлені клінічні випадки захворювань — це лише верхівка «айс¬берга» захворюваності. Основна маса цього «айсберга» — нерозпіз¬нані і неліковані випадки — певідомі лікарю. Серед достоїнств цього методу можна назвати виявлення ранніх форм і стадій захво¬рювань, уточнення діагнозу деяких хронічних захворювань і па¬тологічних відхилень. Дані медичних оглядів мають велику діагпо- стичну цінність, вони точні та надійні. Під час проведення медич¬них оглядів є можливість застосувати допоміжні діагностичні засоби, уніфікувати діагностичний підхід до різних захворювань. Недоліками медичних оглядів є неможливість виявляти гострі захворювання, а також значні витрати коштів і часу на їх про¬ведення. Результати дослідження захворюваності складають різні показ¬ники. Багато з них мають чіткі визначення і терміни. Показниками, що визначають захворюваність, можуть бути: а) люди, які мають хвороби; б) захворювання, перенесені цими людьми; в) тривалість цих захворювань. У табл. 1 наведені показники, які застосовують для аналізу захворюваності. Вони можуть бути обчислені як стосовно захворю¬ваності, що визначається за кількістю звертань, так і з включенням Таблиця 1. Назви, визначення та методика обчислення деяких показників захворюваності

Методина обчислення

Показник

Визначення та призначення показника

захворюва- Дао уявлення про рівець та об'єм захворюваності Сукупність захворювань, які виникли за визначений про¬міжок часу (гострих і хроніч¬них)

Частота пості: вперше виявлені захворювання усі захворювання вахворювання ца момент медично¬го огляду Спеціальні показни¬ки частоти захворю¬ваності (підгрупові) Структура захворю¬ваності (питома вага кожного захворюван- н і серед інших) Частота виявлення осіб, які жодного разу не хворіли Тривалість захворю¬вання Сукупність захворювань, які виникли за визначений про¬міжок часу, а також тих, які раніше були у населення і враховані за визначений про¬міжок часу Сукупність захворювань, за¬реєстрованих у населення на визначений момент (під час медичного огляду) Вказує на рівень захворюва¬ності в різних віково-стате¬вих, професійних, суспіль- во-соціальних групах насе¬лення Визначає місце кожного захво¬рювання серед інших Показник, який має визначити: відсоток практично здоро¬вих осіб під час медично¬го огляду; відсоток осіб, які не хво¬ріли протягом року на го¬стрі захворювання; відсоток осіб, які жодно¬го разу не звернулися до медичних закладів протя¬гом року; відсоток працюючих, які не мали протягом року листків непрацездатності через хворобу Визначають з моменту: виникнення захворювання (хронічні захворювання); початку даного випадку (загострення хронічного захворювання); госпіталізації; тимчасової непрацездат¬ності Кількість захворювань, які виникли вперше, на 1000_____________________ Середня чисельність на¬селення Кількість захворювань, наявних у населення протягом року, на 1000 Середня чисельність на¬селення Кількість захворювань, наявних у населення в даний момент, на 1000 Середня чисельність на¬селення Кількість захворювань осіб віком 20—29 років, па 1000 Чисельність населення у віці 20—29 років Кількість'захворюпань на ангіну, на 1000_____ Кількість захворювань, вперше виявлених про¬тягом року Кількість осіб, визначе¬них практично здорови- ми, на 1000_______ Кількість обстежених Кількість днів лікуван¬ня хворих 8 даним за¬хворюванням Кількість випадків да¬ного захворювання