Ф-РА / Молодь за здоровий спос_б житт
.doc3 листопада 2010 року відбудуться парламентські слухання про становище молоді в Україні "Молодь за здоровий спосіб життя".
Пропонуємо Вашій увазі інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань.
ВСТУП
Нині на порядку денному суспільства і держави ― проведення комплексу глибоких соціально-економічних реформ, спрямованих на збереження та розвиток людського й соціального капіталу з метою забезпечення входження України до найбільш конкурентоспроможних країн світу. У цьому контексті слід відзначити, що Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки Президента України. В.Ф. Януковича “Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава” передбачено прийняття до кінця 2012 року комплексної програми “Здорова нація”, а також окремим завданням визначено формування стимулів для здорового способу життя населення. Серед яких: перехід до міжвідомчих і міжсекторальних програм формування здорового способу життя; створення умов для здорового способу життя населення за допомогою розвитку інфраструктури для занять масовим спортом та активного відпочинку; підвищення акцизів на алкоголь і тютюнові вироби із спрямуванням їх до спеціального фонду державного бюджету з подальшим використанням для фінансування заходів охорони здоров’я.
Зрозуміло, що проблема створення умов для найповнішої реалізації індивідуального потенціалу здоров’я людини, насамперед, стосується осіб молодого віку. Такий підхід визначає необхідність нового розуміння відомого гасла “Здорова молодь ― майбутнє нації”, а також виносить на порядок денний питання удосконалення підходів до формування державної молодіжної політики. З метою реалізації стратегічних завдань вищезазначеної “Програми економічних реформ на 2010-2014 роки”, широкого висвітлення тематики здорового способу життя молоді до парламентських слухань у Верховній Раді України про становище молоді в Україні підготовлено інформаційно-аналітичні матеріали “Молодь за здоровий спосіб життя”.
Інформаційно-аналітичні матеріали спрямовані на висвітлення таких питань:
· спосіб життя української молоді як один з визначальних факторів стану соціального, фізичного та психічного здоров’я;
· вплив соціально-економічних, культурних та інтеграційних процесів, що нині відбуваються у державі, на спосіб життя української молоді;
· аналіз нормативно-правової бази і діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій щодо створення середовища, сприятливого для формування здорового способу життя молодого покоління;
· оцінка передумов та шляхів впровадження цілісної системи формування здорового способу життя в Україні.
При підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів використано дані центральних та місцевих органів державної влади, наукових організацій, зокрема аналітичні та статистичні матеріали, надані Міністерством освіти і науки, Міністерством культури і туризму, Міністерством охорони здоров’я, Міністерством праці та соціальної політики, Державним комітетом телебачення і радіомовлення, Державним комітетом статистики, Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі, Автономною Республікою Крим, управліннями у справах сім’ї та молоді обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Національним університетом фізичного виховання і спорту, Національною академією медичних наук, Національною академією педагогічних наук, державною установою “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Українським інститутом стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров’я.
Використано дослідницькі матеріали, отримані в рамках проекту “Огляд молодіжної політики. Дослідницька група” (2010 р.), соціологічних досліджень Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка “Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді в межах міжнародного проекту HBSC” (2010 р.). Зазначені дослідження здійснені за підтримки Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
І. СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ФАКТОР
ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ
Всесвітня організація охорони здоров’я визнає, що здоров’я ― це “складний феномен глобального значення, який включає комплекс соціальних, економічних, біологічних, медичних аспектів і виступає як об’єкт споживання, вкладання капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з навколишнім фізичним і соціальним середовищем”. Відповідно, вважається, що стан системи охорони здоров’я визначає лише 10 % усього комплексу впливів на здоров’я людини, а решта 90 % обумовлюється: станом екології (20 %), спадковістю (20 %) і найбільше ― способом життя (50 %). Тобто здоров’я людини вже не може розглядатися як суто медична проблема.
Отже, від обраного людиною способу життя залежить стан її здоров’я у майбутньому. Пріоритетом має стати здоровий спосіб життя, але наразі він ще не є загальноприйнятим в українському суспільстві. Тому є нагальна потреба у формуванні здорового способу життя серед населення країни, особливо у молодіжному середовищі.
Формування здорового способу життя опирається на визначення здоров’я, яке було викладене у преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (1948 р.): “Здоров’я ― це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад”. В цьому документі передбачено цілісний погляд на здоров’я як на феномен, що інтегрує чотири складові: фізичну, психічну, соціальну і духовну. Визначено, що ці складові є невід’ємними одна від одної, тісно взаємопов’язані і всі разом визначають стан здоров’я людини. На сьогодні системний підхід до роботи з молоддю, з врахуванням всіх складових здоров’я, відсутній. Діючі державні програми спрямовані на активізацію дій тільки однієї зі складових здоров’я.
Зважаючи на таку ситуацію, в даних інформаційно-аналітичних матеріалах представлено всі складові здоров’я, надано аналіз стану здоров’я, способу життя української молоді та описано необхідні передумови для формування здорового способу життя.
ІІ. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАХИСТУ ТА
ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ
Змістом діяльності щодо формування здорового способу життя є розробка і реалізація програм різного спрямування, рівня та обсягу, які ґрунтуються на певні передумови, мету, принципи, стратегії, механізми, що обумовлені науковими засадами формування здорового способу життя і мають на меті покращення здоров`я не тільки окремих осіб чи груп, але і суспільства.
Основним механізмом формування здорового способу життя є створення умов для окремих осіб, груп людей, громад щодо їх спроможності позитивно впливати на власне здоров’я. На сучасному етапі досі існують певні стереотипи серед населення, ніби саме держава відповідає за його самопочуття та здоров’я. Але при виникненні проблем спрацьовує суспільна думка, що у нас “неякісна медицина, безвідповідальні чиновники, занедбана екологія тощо”. Для зміни таких поглядів потрібен час, сприятлива державна політика та значні фінансові, матеріальні і кадрові ресурси.
Відповідальність за збереження здоров’я покладена на Міністерство охорони здоров’я.
Міністерство освіти і науки та Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту відповідають за формування, утвердження та пропаганду здорового способу життя.
В межах своєї компетенції вищезазначені державні органи через мережу відповідних закладів і установ проводять роботу в сфері збереження й зміцнення здоров’я громадян і впровадження здорового способу життя.
Практична реалізація державних цільових програм, спрямованих на вирішення питання формування здорового способу життя, відбувається різними шляхами: як безпосередньо за участі центральних органів виконавчої влади, так і спільно з регіональними/місцевими органами виконавчої влади, громадськими організаціями та благодійними фондами.
У реалізації найбільш значимих програм (загальнодержавних, державних, цільових, галузевих) зазвичай беруть участь багато співвиконавців з числа органів центральної та місцевої виконавчої влади, наукових та навчальних закладів, громадських організацій та благодійних фондів, діяльність яких має свої характерні особливості, а інколи інші пріоритети.
Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту визначає впровадження здорового способу життя серед дітей та молоді пріоритетним напрямком своєї діяльності. Структурні підрозділи, урядові органи та органи, що належать до сфери управління Міністерства проводять заходи, спрямовані на пропаганду здорового способу життя дітей і молоді, створюють і розповсюджують тематичну соціальну рекламу з пропаганди здорового способу життя та профілактики соціально небезпечних хвороб, розвиток фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання і відпочинку населення.
При Міністерстві створена Громадська колегія з питань молодіжної політики, зокрема питань, що стосуються здоров’я молоді. В засіданні колегії беруть участь представники всеукраїнських молодіжних та дитячих громадських організацій.
З метою сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні, впровадження соціальних молодіжних програм, спрямованих на подолання негативних суспільних явищ, сприяння виконанню пріоритетних державних завдань постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. № 41 затверджено Державну цільову соціальну програму “Молодь України” на 2009-2015 роки. Зазначена програма увібрала в себе всі напрями розвитку державної молодіжної політики. Її виконання створюватиме передумови для гармонійного розвитку молодої людини, усвідомлення нею цінності здоров’я, розуміння визначальної ролі здорового способу життя шляхом участі в активному та змістовному дозвіллі, самореалізації через громадську діяльність, творчість і працю.
Аналіз заходів, проведених Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту протягом 2009 року показав, що більшість з них спрямована на протидію поширення серед дітей та молоді соціально небезпечних хвороб з акцентом на інформування, формування умінь і навичок безпечної поведінки та відповідальності за власне здоров’я. Найбільш поширеними формами роботи були круглі столи, прес-конференції, всеукраїнські семінари, громадські слухання. Найбільш масштабними, в плані залучення учасників, стали інформаційно-просвітницькі кампанії, які проводилися за рахунок об’єднання зусиль органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, дитячих і молодіжних громадських організацій, міжнародних фондів та відомих особистостей.
Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді діє у складі Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. Вона забезпечує проведення заходів щодо профілактики соціально небезпечних хвороб, попередження правопорушень та формування здорового способу життя в усіх регіонах країни. З метою якісного надання профілактичних послуг спеціалістами використовуються різні форми роботи, а саме: індивідуальне та групове консультування, бесіди, тренінги, відеолекторії, профілактичні заходи в літніх оздоровчих таборах, розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів. Зазначена робота проводилася спеціалізованими формуваннями “Мобільні консультаційні пункти соціальної роботи”, які є пересувними пунктами з надання соціальних послуг на базі спеціально обладнаних мікроавтобусів. Протягом 2009 року було здійснено 20 055 таких виїздів та охоплено 11 666 населених пунктів у різних регіонах країни.
В структурі Державного інституту розвитку сім’ї та молоді функціонує Центр здорового способу життя, який було створено у 2006 році. Його основними завданнями є розробка стратегій, технологій, навчальних і просвітницьких програм, інноваційних форм та методів роботи з формування здорового способу життя. Протягом останніх років багато уваги приділяється питанню проведення інформаційно-просвітницької роботи серед молоді, яка демонструє цілісну роботу з впровадження необхідних знань, умінь і навичок. З цієї метою реалізується науково-дослідний проект “Молодіжні тренінгові студії з формування здорового способу життя”. Крім цього, значна робота приділяється розробці відповідних тренінгових занять та їх апробації на базі освітніх закладів та молодіжних громадських організацій. Закладам та установам, що долучаються до роботи з формування здорового способу життя, надається безкоштовна література, консультації та практична допомога з підготовки волонтерів.
Підлітки та молодь не завжди готові звертатися зі своїми проблемами до батьків, дорослих, в тому числі медиків, медичних установ Міністерства охорони здоров’я. Вони можуть остерігатися розголосу, не толерантного ставлення, можливих образ. Тому, запровадження програми “Клінік, дружніх до молоді”, яку розпочато ще в 1998 році, допомагає дітям та молоді отримати необхідну медичну допомогу чи консультацію анонімно, без записів чи особистих карток. Йдеться не тільки про профілактичну роботу, але й безпосередньо про лікувально-консультативну. Відвідувачі в цьому випадку можуть бути впевнені, що захищені від публічного розголосу своїх проблем та можуть вчасно отримати необхідну допомогу, наприклад, у випадку інфекційних захворювань.
На сьогодні, за даними Міністерства охорони здоров’я, в регіонах країни створено 76 таких клінік (центрів, відділень, кабінетів медико-соціальної допомоги дітям і молоді), в яких надаються медичні послуги дітям та молоді на принципах дружнього підходу, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я і Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Важливим кроком у роботі лікувальних закладів є профілактика соціально небезпечних хвороб та протидія поширенню шкідливих звичок. На думку дослідників, медичні працівники не завжди достатньо підготовлені для такої роботи. На сьогодні більшість лікарів не готова до проведення роботи з формування здорового способу життя і переходу від лікувальної до профілактичної медицини.
У Законі України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” визначено, що “гігієнічне виховання є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладів. Курс гігієнічного навчання ― обов’язкова складова частина загальноосвітньої та професійної підготовки, підвищення кваліфікації кадрів”. А також окреслене коло суб’єктів гігієнічного виховання “органи та заклади охорони здоров’я, працівники освіти, культури тощо” та обов’язки суб’єктів (органи виконавчої влади, підприємства, установи і організації) щодо участі та створення умов для гігієнічного навчання і виховання громадян, пропаганди здорового способу життя.
Відповідно до цього Закону найбільш масовим є гігієнічне навчання за медико-оздоровчими показниками та професійна гігієнічна підготовка за цільовим призначенням. У 2009 році ними було охоплено 6,65 млн осіб. Незважаючи на даний показник, ефективність такого навчання залишається вкрай низькою. Пояснюється це тим, що у 1996 році було ліквідовано централізовану систему інформаційно-методичного забезпечення закладів охорони здоров’я країни з питань пропаганди здорового способу життя і гігієнічного навчання населення. В результаті припинилося видання масовими тиражами методичної, наочної та популярної санітарно-освітньої літератури, порушився порядок періодичного перегляду програм гігієнічного навчання за санітарно-епідеміологічними та медико-оздоровчими показниками. Тому, кожний регіон вимушений самостійно розробляти та видавати необхідні матеріали, виходячи з затвердженого фінансування. Слід вказати на ряд недоліків у видавничій діяльності закладів охорони здоров’я (зокрема, центрів здоров’я). По-перше, популярна література, що видається, переважно не диференційована, тобто не розраховується на цільову аудиторію, що негативно відображається на її змісті. По-друге, листівки містять багато зайвого матеріалу, що відволікає читача від основного змісту.
За даними Міністерства освіти і науки тематика здорового способу життя знайшла своє відображення у багатьох загальноосвітніх навчальних програмах, але переважно не з позиції сприяння й утвердження здорового способу життя, а з боку протидії негативним звичкам.
Реалізація стратегії “Здоров’я через освіту” відбувається шляхом проведення інтегрованого курсу “Основи здоров’я”, що входить до державного компоненту освіти та має на меті формування здорового способу життя учнівської молоді. У 2009/2010 навчальному році він здійснюється за навчальною програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки (далі ― МОН) “Основи здоров’я. Програма для 5–9-х класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів” (у 2008/2009 навчальному році цей курс вивчався до 8-го класу включно).
Відповідно до типових навчальних планів (наказ МОН № 66 від 5 лютого 2009 р. “Про внесення змін до наказу МОН України № 132 від 23 лютого 2004 р. “Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи”) на вивчення предмета “Основи здоров’я” у 5–7-х класах відводиться одна година на тиждень, у 8–9-х класах – 0,5. У 10–11-х класах у 2009/2010 навчальному році, як і в попередні роки, на вивчення предмету “Основи безпеки життєдіяльності” відведено по 0,5 годин на тиждень.
Крім обов’язкових уроків діяльність із формування здорового способу життя у загальноосвітніх навчальних закладах представлена факультативними заняттями за темами: “Школа проти СНІД”; “Я ― моє здоров’я ― моє життя”, “Сприяння просвітницькій роботі “Рівний–рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя.
На думку педагогів, найбільш ефективною є робота за методом “Рівний ― рівному”, що передбачає передачу знань від однолітка до однолітка. Переваги цього методу полягають у тому, що підлітки більше часу спілкуються один з одним, глибше розуміють потреби свого оточення, більше довіряють один одному, більше готові до розуміння і наслідування позитивної поведінки.
Державний комітет телебачення і радіомовлення також має значні можливості та ресурси впливу на формування здорового способу життя молоді, передусім шляхом відповідного спрямування роботи друкованих та електронних засобів масової інформації.
Достатньо велика частина регіонів (Автономна Республіка Крим, Вінницька, Закарпатська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Сумська, Одеська області) приділяють багато уваги проведенню вторинної та третинної профілактики, які є лише дотичною до діяльності щодо формування здорового способу життя. В цьому випадку мова йде про роботу з особами, які мають хронічні захворювання та потребують серйозного медичного лікування. Така ситуація є зрозумілою, в регіонах існує велика кількість наркозалежних осіб з числа молоді, але без первинної профілактики та популяризації здорового способу життя всі ці дії носять скоріше тимчасовий, ніж системний характер. Адже через певний час лави алко- та наркозалежної молоді можуть поповнюватися новими молодими людьми, які знають більше про шкідливість вживання алкоголю та наркотичних засобів, ніж про тяжкі наслідки для власного здоров’я та життя.
Але існують регіони, в яких органи державної влади віддають перевагу програмам з утвердження здорового способу життя серед дітей та молоді: Київська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська та Запорізька області активно запроваджують такі дії на місцях.
Підсумовуючи зазначимо, що перераховані органи виконавчої влади є далеко не єдиними у сфері охорони здоров’я населення. Йдеться про те, що до цього списку слід додати Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство культури і туризму, Міністерство аграрної політики, Міністерство юстиції, Міністерство оборони, Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство фінансів та цілий ряд інших дотичних державних органів виконавчої влади, які мають відношення до стану і збереження екології, якості харчових продуктів, соціально-економічного самопочуття людей, їх зайнятості тощо.
Тільки за умови міжвідомчого та багаторівневого підходу питання здоров’я може вирішуватися більш ефективно з перспективою на майбутнє.
ІІІ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО
ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Конституція України визначає здоров’я людини як найвищу соціальну цінність (Стаття 3), а згідно із статтею 49 документу - кожна людина має право на охорону свого здоров’я. Другим, за юридичною вагою (після Конституції) правовим актом щодо здоров’я населення, є, так звана, Медична Конституція України ― Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, де сформульована концептуальна стратегія формування здорового способу життя (стаття 32).
Цьому питанню присвячено ряд статей у Законах України “Про охорону дитинства”, “Про захист населення від інфекційних хвороб”. Про необхідність пропагування здорового способу життя дітей та молоді йдеться в законах України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” та “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”.
Слід зазначити, що більшість нормативно-правових документів, що пов’язані з діями щодо збереження здоров’я населення, відносяться до сфери охорони здоров’я. Але медична профілактика захворювань та формування здорового способу життя у своїй основі опираються на різні концептуальні засади та потребують окремого законодавчого забезпечення.
Між тим, у нормативно-правових актах молодь, як самостійний об’єкт діяльності з формування здорового способу життя, почала виокремлюватися тільки з 2004 року після проведення парламентських слухань про становище молоді в Україні “Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи”.
За результатами слухань була прийнята Постанова Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні “Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи” де, зокрема було рекомендовано підготувати пропозиції стосовно законодавчого обмеження паління та вживання алкоголю у громадських місцях, реклами відповідних торгових марок; часу та місць продажу алкоголю; посилення відповідальності за продаж тютюнових та алкогольних виробів неповнолітнім та спрямування надходжень від оподаткування цих виробів на підтримку програм формування здорового способу життя молоді. Йшлося також про розробку Закону України “Про волонтерський рух”, який ухвалено Верховною Радою України в першому читанні (2010 р.).
Наразі існує цілий ряд документів, які мають відношення до збереження здоров’я населення, а здоровий спосіб життя визначається як один з компонентів діяльності.
Одним з важливих документів у сфері формування здорового способу життя є Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми “Здорова нація” на 2009-2013 роки
Безпечність та якість харчових продуктів регулюється Законом України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, у якому визнається право людини на належну якість та безпеку харчових продуктів та відповідність продовольчої сировини нормам, що дає підстави говорити про певне врегулювання сфери, пов’язаної з харчуванням населення. Про важливість збереження екології йдеться в Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища”.
Формування здорового способу життя в сучасних умовах потребує змін і впровадження нових технологій медичної допомоги, у т.ч. медичних оглядів дітей та молоді. Цю діяльність було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів” та прийнято спільний наказ Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти і науки “Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням дітей у загальноосвітніх навчальних закладах” та інструкцію щодо розподілу учнів на групи для занять на уроках фізичної культури.
З 1 січня 2011 року набирає чинності нова редакція Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про фізичну культуру і спорт” та інших законодавчих актів України”). Стаття 4 цього закону констатує, що державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується на засадах визнання фізичної культури як важливого чинника всебічного розвитку особистості та необхідності формування здорового способу життя.
Важливим нормативним документом, спрямованим на створення умов для реалізації права громадян на заняття фізичною культурою та спортом, підвищення рівня фізкультурно-оздоровчої роботи серед населення є постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення центрів фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”. Постановою передбачається створення сучасних комплексів за місцем проживання населення та надання ними доступних послуг.
Переважна більшість законів, постанов, програм, наказів у сфері фізичного виховання та спорту не виконується у повному обсязі, що традиційно пов’язується з економічною скрутою, знеціненням соціального престижу фізичної культури, спорту та здоров’я у суспільстві.
Духовний розвиток молоді взаємопов’язаний із соціальною відповідальністю перед собою та суспільством і є дуже важливим для дотримання основ здорового способу життя. У певній мірі прийняття у 2009 році розпорядження Кабінету Міністрів України “Питання Всеукраїнського центру патріотичного виховання молоді” та Концепції національно-патріотичного виховання молоді (спільний наказ Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки, Міністерства культури і туризму, Міністерства оборони дає підстави говорити про розвиток цього напрямку в майбутньому.
Програма економічних реформ на 2010–2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” вносить зміни в медичну сферу, що є важливим кроком щодо поліпшення здоров’я населення через забезпечення рівного і справедливого доступу до медичних послуг належної якості. Але цей процес є складним, оскільки необхідно вирішити питання щодо подолання низького рівня розвитку культури здоров’я, яке переважає у більшості населення. Дуже часто знання, уміння та навички не співвідносяться між собою, оскільки в суспільстві існує стереотип, згідно з яким “знати” ще не означає “діяти”.
В силу значного зменшення кількості населення країни, особливої уваги потребує вивчення демографічної ситуації та забезпечення основних засад збереження репродуктивного здоров’я молоді. З цією метою в Державній програмі “Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року” визначено шляхи створення належних умов для реалізації населенням репродуктивної функції та планування сім’ї.
Аналіз чинного законодавства щодо формування здорового способу життя засвідчує, що на сьогодні найбільша кількість законодавчих актів прийнята у сфері запобігання незаконному обігу наркотичних і психотропних речовин.
Основою подальшого посилення боротьби з тютюновою епідемією стала постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на період до 2012 року”.