Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Ukraine Culture History_information supply 2 / Шейко, Тишевська_Історія української культури

.pdf
Скачиваний:
130
Добавлен:
15.02.2015
Размер:
1.65 Mб
Скачать

Джерела формування української культури

заохочення недержавних, незалежних культурно мистецьких організацій (спілок, фундацій, професійних гільдій, творчих колективів), які забезпечуватимуть здоровий розвиток культури через різноманітність творчих, господарських, адміністративно пра вових форм її існування;

гуманізацію культурного життя і, передусім, у сфері освіти та науки;

створення режиму здорового протекціонізму щодо вітчизняної культури, націо нальної культурно мистецької продукції, аби забезпечити їх конкурентоспро можність, не допустити нової «культурної колонізації» України.

Таким чином, ми стоїмо наразі на порозі великих зрушень у розвитку української культури. Багатовіковий досвід її розвитку, в якому були часи піднесення і занепаду, розквіту і згасання, свідчить, що наша культура має сили та резерви для виходу з кризо вого стану, але це потребуватиме максимально зосереджених зусиль всього народу, дер жавної та міжнародної підтримки, докорінних змін у сучасній культурній сфері. Стає зрозумілим, що глибинна структурна перебудова всіх сфер життя українського народу, включення в загальноєвропейську та загальносвітову цивілізацію неможливі без кон центрації громадської уваги на культурній роботі, без визнання пріоритетності вирі шення завдань духовного оновлення країни.

Незважаючи на серйозні проблеми і згадані негаразди, культура України була й за лишається яскравим явищем світової культури, становить ще невикористаний резерв у загальнолюдській цивілізації.

Контрольні запитання

1.Яку роль відігравали «Просвіти» у культурно освітянському русі на сході й за ході України?

2.Якими були особливості розвитку культури доби Центральної Ради та гетьманату?

3.Який вплив мала політика українізації на просвітницькі процеси в Україні?

4.У чому полягала сутність літературної дискусії 1925 1928 рр.?

5.У чому, на вашу думку, виявляються суперечності у розвитку культури 30 х

років?

6.Якими були особливості розвитку української культури у роки Великої Вітчиз няної війни?

7.Якими були успіхи і втрати в українській культурі 60 70 х років?

8.Які події політичного і соціального життя України визначили розвиток культу ри 80 х років?

9.Які урядові документи визначають напрями та зміст відродження української

культури на сучасному етапі?

Теми рефератів:

1.Драматургія та новаторство у театрі «Березіль».

2.Суспільно культурна діяльність М. Хвильового.

3.Традиції і новаторство в українській культурі XX ст.

241

В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури

4.Стан і проблеми народного мистецтва на сучасному етапі.

5.Особливості культурного відродження на сучасному етапі.

6.Внесок О. Довженка у розвиток української культури.

7.Становлення українського кінематографу.

Література

Жаботинський В. Вибрані статті з національного питання. — К., 1991. Історія української культури XX ст.: у 2 кн. — К., 1993 1995.

Історія українського радянського кіно: у 3 т. — К., 1986.

Нариси історії українського шкільництва (1905 1933). — К., 1996.

Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920х—30х років: соціальний портрет та історична доля. — К., Едмонтон, 1992.

Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі XIX XX ст.: соціально політичний портрет. — К., 1993.

Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (20 30 і роки). — К.,1991.

Корнієнко Н.М. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. — К., 1998.Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921 1939 рр.). — К., 1999.

Лавріненко Ю.Розстріляне відродження: Антологія 1917 1933: поезія, проза, драма тургія. — Париж, 1959.

Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К.. 1997Попович М.В.Нарис історії культури України. — К., 1998.

Петров В.П. Діячі української культури (1920 1940 рр.): Жертви більшовицького терору. — К., 1992.

Репресоване «Відродження»: (Українська культура у 20 ті роки). — К., 1993. Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перспективи. — К., 1995. Украинская Советская социалистическая республика: Энцикл. справ. — К., 1987. Феномен нації: Основи життєдіяльності. — К., 1998.

Феномен української культури: методологічні засади осмислення. — К., 1996. Хвильовий М. Україна чи Малоросія? — К., 1993.

Шейко В.М. Історія української культури. — Харків, 2001.Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація.— Харків, 2001.

ШейкоВ.М.,ТишевськаЛ.Г.Історія української художньої культури. — Харків, 2003.

242

Словничок

СЛОВНИЧОК

АБСИДА (АПСИДА) — півкруглий (іноді багатокутний) виступ в античних або цер ковних будівлях, перекритий куполом чи зімкнутим напівсклепінням.

АВГУСТЕЙ — Великий імператорський палац у візантійській столиці Константи

нополі.

АВТОХТОННИЙ —такий,що виник на місці сучасного проживання, існування.АГІОГРАФІЧНІ ТВОРИ — АГІОГРАФІЯ — вид церковної літератури, яка вміщу

вала описання життя святих.

АКАНФ — рослина, подібна до чортополоху, часто зустрічається в античному обра зотворчому мистецтві.

АЛІПІЙ (Алімпій, Олімпій) ПЕЧЕРСЬКИЙ (? 1114)– давньоруський живописець, ювелір, лікар, чернець Києво Печерського монастиря.

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА В КИЄВІ – пам’ятка культової архітектури у стилі баро ко. Побудована в 1744 1767 рр. За проектом архітектора Б.Растреллі на Андріївській горі в пам’ять про відвідини Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною.

АНТИ – племінна група давніх слов’ян. Займала територію між Дністром і Дніпром. Етнонім має іранське походження й означає “крайній, окраїнний”. Остання письмова згадка про антів датується 602 роком у зв’язку з походом аварського карального загону для їх винищення. Разом з іншими ранньослов’янськими групами анти причетні до етногенезу східних, західний та південних слов’ян.

АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я – міста держави (пол іси), які виникли у процесі грецької колонізації VІ – V ст. до н.е.: Тіра в Нижній Над дністрянщині, Ольвія в Нижньому Побужжі, Херсонес у Південно Західному Криму, Пантікапей на Керченському півострові.

АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ (? 1073) – чернець, один із засновників і керівників Печерського монастиря у Києві.

“АНФОЛОГІОН” – збірка вибраних служб на всі 12 місяців року, видана друкар нею Києво Печерського монастиря у 1619 році. Текти були підготовлені Іовом Борець ким. У редагуванні книжки брав участь Захарія Копистенський.

АНТИФОН — церковний вірш для поперемінного співу двох хорів.АНТРОПОМОРФНИЙ —людиноподібнийАПОКРИФИ — стародавні релігійно легендарні твори на біблійні сюжети.

243

В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури

“АПОСТОЛ” перша друкована книга в Україні. Видана в лютому 1574 р. Іваном Федоровим у Львові.

АРГАТИ – найбідніша частина запорозького козацтва у ХVІІІ ст. Брали активну участь у гайдамацькому русі.

АРКАДА — кілька однакових за формою арок у будівлі, що спираються на колони.АРХОНТ — знатна багата особа, дворянин.

АСИМІЛЯЦІЯ — злиття одного народу з іншим, яке супроводжується зміною са мосвідомості, звичаїв, мови тощо.

АТРІУМ — головне приміщення, вітальня візантійського будинку, палацу.БАРМИ — дорогоцінні наплічники, прикрашені зображенням релігійного характе

ру, одягалися візантійськими імператорами й давньоруськими князями під час коро націй та урочистих виходів.

БАРМИЦЯ — кольчужна сітка, що кріпилася до шолома й захищала шию, вуха та потилицю воїна.

БАРОКО – стиль в європейському мистецтві кінця ХVІ середини ХVІІІ ст., для якого характерні зовнішній блиск, парадність, декоративність.

БЕРЕГИНІ — русалки у східнослов’янській міфології.

БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ 1596 року – злука католицької (Вселенської) церкви та православних єпископій України та Білорусі на умовах визнання католицької догмати ки про чистилище, походження Духа Святого від Бога Отця та Бога Сина, додержання візантійського обряду та юліанського календаря.

БОЙКИ – етногафічна (субетнічна) група українців, які населяють Карпати. Ро довід ведуть від давнього східнослов’янського племені білих хорватів.

БОРЕЦЬКИЙ Іван (Іов) Матвійович (? 1631) – церковний, політичний і культур но освітній діяч. Перший ректор Київської братської школи. Київський православний митрополит.

БОРИСФЕН – грецька назва р. Дніпро за античних часів.

“БУКВАР” ІВАНА ФЕДОРОВА – назва книги умовна, оскільки титульний лист або передмова відсутні. Відомий у 1574 р. у Львові та в 1578 р. в Острозі

“БУКВАРЬ ЮЖНОРУССКІЙ” – книжечка, укладена Т.Шевченком і видана його коштом у 1861 р. для початкового навчання грамоти дорослих українців рідною мовою у недільних школах.

БУЛАВА – один із козацьких клейнодів, символ найвищої влади гетьманів, козаць

ких отаманів в Україні ХVІ – ХVІІІ ст., а також у турецьких пашів.Мала вигляд палиці зі срібною або позолоченою кулею на кінці.

БУНЧУК – важливий атрибут гетьманської влади, військова регалія в козацькому війську. Походить із Туреччини. Мав вигляд палиці, зверху якої кріпилася маковиця (кулька, схожа на маківку), від якої донизу звисали довгі пасма кінського волосся біло го, чорного, рудого кольорів, а також дві китиці.

ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР – таємне розпорядження, видане 20 липня 1863 р. міністром внутрішніх справ Росії П.Валуєвим, згідно з яким заборонялося друкувати науково популярну і релігійну літературу українською мовою.

244

Словничок

ВАСИЛЕВС — титул візантійського імператора.

ВЕЛЕС — бог скотарства, торгівлі й музик у східних слов’ян.

ВЕЛИКА СКІФІЯ – наукова назва політичного утворення, що існувало у Північно му Причорномор’ї в VІІ ІV ст. до н.е.

ВЕНЕДИ–найдавнішеслов’янськеетноплеміннеоб’єднання.ВпершезгадуєтьсяуІст.ВИДУБИЦЬКИЙ МОНАСТИР У КИЄВІ – пам’ятка архітектури. Заснований у 1070 х роках князем Всеволодом Ярославичем на південній околиці Києва – у Видуби

чах. Осередок освіти та культури у Київській Русі.

ВИЇМЧАСТА ЕМАЛЬ — поширена у слов’ян техніка виготовлення металевих юве лірних виробів, прикрашених залитими у спеціально видовбані гнізда кольоровими емалями.

ВІЛА — русалка, діва чарівниця у міфології південних слов’ян.

ГЕРРОС — місце поховання скіфських царів, розташоване у Нижньому Подніпров’ї.ГІЗЕЛЬ Інокентій (бл.1600 1683) – історик, освітній та політичний діяч. Ректор Києво Могилянського колегіуму, архімандрит Києво Печерської лаври і управитель

лаврської друкарні.

ГОМІЛІЯ — релігійна проповідь, послання.

ГОРИТ — скіфський дерев’яний футляр для лука і стріл.

ГОТИ – одне з найбільш відомих в історії Європи часів пізньої Римської імперії східногерманське племінне об’єднання. На території України проживали від кінця ІІ до рубежу ІV V ст.

ГРАФІТІ — написи і малюнки, накреслені на речах, стінах будівель тощо.ГРИВНЯ (гривна) – вагова, лічильна й монетна одиниця в Київській Русі, Україні,

Росії та Білорусі.

ГРИДНИЦЯ — приміщення для княжих дружинників, для прийому гостей.ГРИФОН — міфологічна істота, крилатий лев, іноді з головою орла.

ГРОМАДИ – напівлегальні організації української інтелігенції культурницького і суспільно політичного спрямування, що діяли у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

ГУЛЕВИЧІВНА Єлизавета (Гальшка) (1575 1642) – поміщиця, вдова мозирського маршалка Лозки. Одна із засновників Київської братської школи. Вела меценатську та освітню діяльність.

ГУЦУЛИ – етнографічна (субетнічна) група українців, розселена в українських Карпатах. Нащадки давніх слов’янських племен – білих хорватів, тиверців, уличів.

ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА У КИЄВІ – загальнонародна історична назва церкви Бого родиці, зведеної у 991 996 рр. Перший кам’яний храм у Київській Русі. Була усипаль ницею княжого роду. У 1240 р. під час монголо татарської навали була зруйнована.

ДИВИТІСІЙ — верхній парадний одяг візантійських імператорів.ДИПІНТІ — написи фарбою, як правило на посудинах.ДИСКОС — ритуальна церковна посудина (блюдце на підставці).

ДИТИНЕЦЬ — внутрішня частина фортеці, укріпленого міста; кремль.ДІАСПОРА – частина народу, яка назавжди залишила свою історичну вітчизну і

поселилася в іншоетнічному середовищі.

245

В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури

ДОБРОМИЛЬСЬКИЙ ЛІТОПИС – хроніка, складена у містечку Добромиля (Львівщина), яка охоплює події української історії 1648 1700 рр.

ДОЛЬМЕНИ — поховальні споруди дохристиянських епох, складені зкам’я-нихбрил.

ЕВЕКТА – митний податок, що стягувався урядом Гетьманщини за вивіз товарів до Росії в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.

ЕКФРАСІС — християнська проповідь.ЕЛЕКТР — штучний метал; сплав золота і срібла.

ЕЛОГІЙ (лат.) — короткий вислів; надмогильний напис.

ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р. – підписаний царем Олександром ІІ у німецькому містечку Емс 18(30) травня 1876 р. таємний законодавчий документ про повну заборону украї нського письменства.

ЕПІКЛЕЗА — найменування божества у відповідності до його конкретного втілен

ня.

ЕПІТАФІЯ (грец.)—надгробнийнапис.

ЄВКТИРІЙ — монастирське приміщення для моління.ЄВХАРСТІЯ — одне з таїнств християнської релігії — причастя.

ЄЛЕЦЬКИЙ МОНАСТИР У ЧЕРНІГОВІ – релігійний центр Київської Русі, зас нований у 60 х роках ХІ ст.

ЖИГАЛО — залізний прут для пропалювання отворів у дереві.ЗАБОРОЛО — захищена верхня частина міської стіни чи валу.

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО – система усталених, як правило, письмово не фіксованих і частково санкціонованих верховною владою правил у суспільстві. В Україні існувало з давніх часів.

ЗЕРНЬ — дрібні золоті або срібні кульки, напаяні на ювелірні вироби.ЗООМОРФНИЙ — звіроподібний.

ІЄРЕЙ — священик, пресвітер.

ІКОНОГРАФІЯ — визначені правила зображення певного сюжету чи особи; пе релік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету тощо.

ІЛАРІОН (? – бл. 1088) – митрополит київський, церковний і політичний діяч, філософ і оратор. Автор “Слова про закон і благодать”.

ІЛАРІОН (світське ім’я – Іван Іванович Огієнко; 1882 1972) – православний митро полит, мовознавець, історик церкви, церковний та культурний діяч. Автор багатьох

творів з історії української культури та церкви.

ІЛЛІНСЬКА ЦЕРКВА У СУБОТОВІ – пам’ятка архітектури раннього бароко в Україні. Зведена у 1653 р. за наказом Б.Хмельницького як церква усипальниця.

ІНСИГНІЇ (в Україні клейноди) – дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціального відзначення.

ІРМОС — церковна пісня, гімн.

“ІСТОРІЯ РУСІВ” – історично політичний твір кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. Питання авторства досі залишається дискусійним. Книга відіграла важливу роль у фор муванні історичної та національної самосвідомості українського народу.

246

Словничок

КАГАН — правитель, хозарський хан.

КАПИЩЕ — місце культових відправ у давніх слов’ян.

КАТЕХІЗІС — короткий виклад (у формі запитань і відповідей) догматівхрис-тиянського віровчення.

КЕНТИНАРІЙ — візантійська міра ваги і грошова одиниця, що дорівнювала 1,8 кг золота.

КИРИЛІВСЬКА ЦЕРКВА У КИЄВІ – пам’ятка архітектури Київської Русі. Побу дована в середині ХІІ ст.

КІНЕЦЬ — частина міста в Давній Русі.КЛІР — духовенство, церковнослужителі.

КЛІРОС — у православному храмі місце (на підвищенні перед іконостасом), де під час богослужіння розміщується клір — церковнослужителі.

КЛОБУК — чернечий головний убір, що складається із шапочки (камілавки) і кре пового покривала.

КОВНИЦЯ —кузня.

КОВНІР Степан Дем’янович (1695 1786) – архітектор і будівничий. Споруди його виконані у стилі українського бароко.

КОЛТ — поширена в Київській Русі підвісна прикраса на зразок сережок.КОНТРФОРС — вертикальний виступ стіни, що посилює її стійкість.КОНУНГ — князь, король у скандинавів.

КОНХА — ніша у палаці, в храмі.

КОСМОГОНІЯ — розділ астрономії, який вивчає походження й розвитокне-бесних тіл та їх систем.

КОСМОЛОГІЯ — уявлення давніх людей про будову і розвиток Всесвіту.КУЛЬТУРНИЦТВО –культурноосвітній рух ХІХ – початку ХХ ст., діячі якого

вважали просвітницьку роботу найдійовішим засобом піднесення освітнього рівня на селення і зміцнення національної самосвідомості, а також система заходів, спрямована на активізацію формування й консолідації нації.

КУРГАН — фунтовий або кам’яний насип над одним або кількома похованнями.ЛАПІДАРНИЙ НАПИС — напис, вирізьблений на камені.

“ЛЕКСИС” – словник, виданий Лаврентієм Зизанієм у Вільно (1596) , в якому церковнослов’янські перекладені розмовною мовою.

ЛЕМКИ – етнографічна (субетнічна) група українців, які здавна живуть в Карпатах.

ЛІТУРГІЯ — церковне богослужіння.

ЛЬВІВСЬКЕ СТАВРОПІГІЙСЬКЕ БРАТСТВО (Успенське ставропігійське брат ство у Львові) – громадська благодійно просвітницька організація православних міщан, створена на початку 1580 х рр.

МАРІЇНСЬКИЙ ПАЛАЦ УКИЄВІ – пам’ятка палацово паркової архітектури. Зве дена у 1745 1752 рр. За проектом Б.Растреллі як резиденція членів царської сім’ї на випадок їх перебування у Києві.

МЕАНДР — стрічкоподібний орнамент у вигляді безперервної ламаної лінії із за витками.

247

В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури

МИТРОПОЛІЯ — головне місто області, підпорядкованої митрополиту; столиця.МОГИЛА Петро Симеонович (1596 1647) – політичний і культурний діяч України, Молдавії та Румунії. Митрополит київський і галицький. Фундатор Києво Могилянсь кої академії. Автор багатьох творів, написаних слов’янською, польською і латинською

мовами.

МУСІЯ — мозаїка.

НАКРА — ударний інструмент, подібний до барабана.

НЕФ — витягнуте у довжину приміщення в.церкві, відокремлене рядом колон.НОГАТА—давньоруськадрібна монета.

НОМІЗМА — стародавня грецька золота монета.ОБОЛ — стародавня срібна монета.

ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК – пам’ятка архітектури ХІІІ–ХVІІІст. на Львівщині. Являє собою характерний взірець давньоруського еліпсоподібного замку, перетвореного у ре несансний палацовий комплекс.

ОРАНТА — в ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з моли товне розпростертими і піднятими вгору руками, пізніше — образ богоматері.

ПАВОЛОКА—коштовнатканина, покривало.

ПАНАГІЯ — іконка, яку містить на грудях, поверх одягу, вище духовенство.ПАНТЕОН — усі боги того чи іншого культу.

ПЕКТОРАЛЬ — коштовна металева нагрудна прикраса — ознака влади.ПЕРЕГОРОДЧАСТА ЕМАЛЬ — поширена в Київській Русі техніка виготовлення

ювелірних виробів, коли емаль заливалася всередину напаяних на при-красуперегородок.ПЕРУН — у східнослов’янській міфології бог грому і блискавки. У передхрис ти

янську добу — один із верховних богів. ПИСАЛО — паличка для письма.ПІНЯЗЬ — стародавня дрібна монета.

ПЛАЩАНИЦЯ — ритуальний предмет у християнській церкві.

ПЛІНФА — старовинний будівельний матеріал, що має форму тонкої цегли.ПОСАД — передмістя, реміснично торговельна частина у давньогрецьких містах;

поселення.

ПОТИР — чаша, ритуальний церковний посуд.

П’ЯТНГИЦЬКА ЦЕРКВА У ЧЕРНІГОВІ – пам’ятка давньоруського церковного зодчества кінця ХІІ ст.

РЄЗИ — стародавнє слов’янське письмо, що за свідченням письмових джерел, існу вало ще у дохристиянську добу.

САКЕЛЛАРІЙ — високий церковний чин у Візантії, у віданні якого були монас тирі.

САКРАЛЬНИЙ (лат.) — священний, релігійний.

СИНОПСИС –збіркаматеріалів, статей, описів з якогось , як правило, розташова них у хронологічному порядку. Термін застосовується переважно до історичних творів. ”Київський синопсис” – перший короткий нарис історії України. Створений у Києво Печерській лаврі. Автором вважається Інокентій Гізель.

248

Словничок

СІНКЕЛЛ — слуга, довірена особа єпископа.СКАЛЬДИ —давньоскандинавськіпоети співаки.

СКУДЕЛЬНИЙ — глиняний.

СКУРРИ — скоморохи, блазні.

СКУФ’Я —оксамитовашапочка, яку носять священики.СМАЛЬТА — кольорове.скло для мозаїки.

СОФІЇВКА – дендрологічний парк у м. Умань на Черкащині, видатна пам’ятка пар кового мистецтва. Закладений у 1796 1800 рр. На замовлення Фелікса Потоцького і названий на честь його дружини Софії.

СОФІЯ КИЇВСЬКА – видатна пам’ятка давньоруської архітектури ХІ ст., право славний собор, який був релігійним, духовним ,політичним і культурним центром Киї вської Русі.

СПАСО ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ – головний храм Черні гівського князівства у давньоруські часи. Заснований близько 1036 р., завершений у 50 70 х рр. ХІ ст.

СТРИБОГ — бог вітру у східнослов’янській міфологиТЕРАКОТА — виріб із випаленої глини.

ТРЕБА — жертва.

ТРЕБИЩЕ — жертовник, місце принесення язичниками жертви богу.

ТРОЇЦЬКО ІЛЛІНСЬКИЙ МОНАСТИР У ЧЕРНІГОВІ – релігійний центр доби Київської Русі. Виник у 1069 р. як печерний монастир під назвою Іллінський. У ХVІІ ХVІІІ ст. монастир був відомим осередком українського літописання і книгодруку.

ТРОПАР — величальна пісня у православному богослужінні на честь того чи іншого святого.

ФІБУЛА — металева застібка на зразок англійської шпильки.

ФІЛІГРАНЬ — виготовлення ювелірних ажурних предметів із тонкогоскруче-ногозолотого, срібного чи мідного дроту.

ФРЕСКА — живописний твір, виконаний фарбами на свіжій штукатурці.ФРОНТОН — верхня трикутна частина фасаду будівлі, обрамлена карнизами.ХАРТІЯ — матеріал (папірус або пергамент), на якому написано рукопис, а також

сам рукопис, аркуш паперу, грамота.

ХЛАМИДА — стародавній верхній одяг (просторий плащ із застібкою напра-вомуплечі або на грудях).

“ХРОНОГРАФИ” – середньовічні твори із всесвітньої історії. На Русі були поши рені з Х ст.

ЧЕРНЬ — сплав срібла, свинцю, сірки та інших компонентів, за допомогою якого шляхом спеціальної термічної обробки прикрашають срібні вироби.

ШЕСТОПЕР—холоднаручна зброя, булава з виступаючими пластинами (перами).ЯРИЛО — бог сонця, весни, плотської любові, плодючості у східнослов’янській

міфології.

(Малий словник історії України. – К.: Либідь, 1997)

249

В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури

Література до курсу

Тексти

Боплан Г.Л. Опис України; Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Льв., 1990.

Галицько волинський літопис (ХIII ст.) – Льв., 1994.

Геродот. Геродота Турійця з Галікарнасса “Історія” / Пер. А.О.Білецького. – К., 1993. Історія філософії України. Хрестоматія. – К., 1993.

Літопис Руський / За Іпатським списком пер. Л. Махновець. – К., 1989. Повість временних літ. – К., 1990.

Памятники литературы Древней Руси ХI нач. ХII в. – М., 1978. Памятники литературы Древней Руси ХII в. – М., 1980. Памятники литературы Древней Руси ХIII в. – М., 1981.

Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець ХVII початок ХVII ст.): Тексти і дос лідження. – К., 1988.

Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінця ХVII початку ХVIII ст.) – К., 1995. – Ч.1 2.

Памятники эстетической мысли на Украине ХVII пер.пол. ХVIII ст. – К.,1987. Прокопович Ф. Філософські твори. У 3 т. – К., 1979 1981.

Сковорода Г.С. Сочинения. В 2 т. – М., 1973.Сковорода Г. Твори. У 2 т. – К., 1994.

Українські гуманісти епохи Відродження / Антологія. – К., 1995. – Ч.1 2.

Навчальні видання

Вінокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України / Навч. посіб. – К., 1994.

Вінокур І., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України / Навч. посіб. – К., 1996.

Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. – К., 1997.

Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХIХ ХХ ст. / Навч. посіб. – К., 1996.

Давня історія України / Навч. посіб. У 2 кн. К., 1994 1995.

Древняя Русь в свете зарубежных источников: Учеб. пособие/ Под ред. Е.А. Мель

никовой. – М.: Логос, 2003.– 608 с.

Етнографія України / За ред. С.А.Макарчука. – Льв., 1994.

Історія української літератури ХХ століття / Навч. посіб. Кн. 1 2. – К., 1993 1995.

Історія української літератури ХIХ ст. В 3 кн. / Посіб. – К., 1995 1996.

Історія християнської церкви на Україні (Релігієзн. довідк. нарис) – К., 1992.

Кононенко П.П. Українознавство. – К., 1996.

Крисаченко В.С. Екологічна культура. – К., 1996.

Культура і побут населення України. – К., 1993.

250

Калькулятор

Сервис бесплатной оценки стоимости работы

  1. Заполните заявку. Специалисты рассчитают стоимость вашей работы
  2. Расчет стоимости придет на почту и по СМС

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и на обработку персональных данных.

Номер вашей заявки

Прямо сейчас на почту придет автоматическое письмо-подтверждение с информацией о заявке.

Оформить еще одну заявку