32

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА І ВИКОРИСТАННЯ БІОРЕСУРСІВ……………………………………..………5

1. Організація виробничих процесів при вирощуванні соняшнику на біодизель…………………………………………………………………………5

1.2 Менеджмент ефективності використання соняшнику на виробництво біодизелю…………………………………………….………….11

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………14

2.1 Показники розміру підприємства, його спеціалізація……………..14

2.2 Забезпеченість підприємства основними видами …………….…..17

2.3 Місце соняшнику в економіці господарства та економічна ефективність виробництва………………………………………….………….20

РОЗДІЛ 3. Перспективи виробництва і використання біоресурсів на виробництво біопалива……………………..….22

3.1 Шляхи зменшення собівартості виробництва соняшнику…….….22

3.2 Перспективи та економічна доцільність використання соняшнику підприємства на виробництво біодизелю …………………………………….26

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..31

ДОДАТКИ…………………………………………………………………33

ВСТУП

Україна належить до енергодефіцитних країн, тому що забезпечує свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах лише на 53% (імпортує 75% потрібного обсягу газу і 85% сирої нафти і нафтопродуктів). Залежність від імпорту нафти більшість розвинених країн розглядають як питання національної та енергетичної безпеки, а використання нафтопродуктів як джерел енергії несе в собі значну екологічну небезпеку. Таким чином, залежність від імпорту нафтопродуктів, ціни на які неминуче зростають, а також значне погіршення екологічної ситуації стимулюють інтенсивний пошук альтернативних джерел енергії.

Метою написання курсової роботи є вивчення та дослідження економічної ефективності виробництва соняшнику на біодизель в умовах досліджуваного господарства, народногосподарське значення соняшнику, та шляхи зменшення собівартості виробництва соняшнику на біодизель. Дослідження проводилися на базі ПП “Дружба народів”.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: дослідити теоретичні аспекти виробництва і використання біоресурсів; розглянути організаційно-економічну характеристику підприємства; визначити перспективи виробництва і використання біоресурсів на виробництво біопалива.

При написанні курсової роботи використовувалися матеріали річної статистичної та фінансової звітності господарства, матеріали наукових конференцій і семінарів по виробництву соняшнику на біодизель.

Подальшого, глибшого обґрунтування потребує дослідження шляхів налагодження виробництва біопалив в Україні, здешевлення процесу переробки біомас та біопалива, налагодження нормативно-правового забезпечення виробництва біопалив в Україні. Поліпшити ситуацію із забезпеченням біодизельної галузі сировиною має виконання Програми розвитку виробництва дизельного біопалива.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА І ВИКОРИСТАННЯ БІОРЕСУРСІВ

1. Організація виробничих процесів при вирощуванні соняшнику на біодизель

Широкий виробничий досвід вирощування соняшнику в Україні свідчить про те, що у сівозміні він має повернутися на попереднє поле не раніш як через 8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур’янами, істотно поліпшити водний і харчовий режим рослин.

Багаторічний досвід вирощування соняшнику в Україні свідчить про те, що у сівозміні він має повертатися на попереднє поле не раніш як через 8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур'янами, істотно поліпшити водний і поживний режим рослин [13, с. 124].

Кращим попередником є озимі зернові, що висіяні по зайнятих і чистих парах або зернобобових. Вони не висушують ґрунт глибше 1 м, звідси засвоює соняшник вологу в другій половині вегетації. У Лісостепу, де умови зволоження сприятливіші, непоганими попередниками є ярі колосові культури. Сіють також після кукурудзи, картоплі.

Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає у ґрунт до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур з глибокопроникаючою кореневою системою, таких як багаторічні трави, суданська трава, цукровий буряк. Ці культури висушують ґрунт на велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для соняшнику період - цвітіння, наливу. Не сіють після сої, квасолі, гороху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла і сіра гниль, фомоз, склеротиніоз).

Соняшник є поганим попередником для зернових та інших культур. Тому у Степу після нього залишають поле під чистим паром, у Лісостепу висівають кормові культури.

Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає у ґрунт до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур із глибокою кореневою системою, таких яких буряк, багаторічні трави, суданська трава, тощо. Ці культури істотно висушують ґрунт на велику глибину, що призводить до дефіциту вологи, особливо у критичний для соняшнику період-цвітіння та наливу. Не слід сіяти соняшник після культур, що мають низку спільних із ним захворювань (біла гниль, фомоз, сіра гниль та ін.), таких як соя, ріпак, горох. Велику шкоду у разі грубого порушення сівозміни можуть заподіяти нові раси вовчка на гібридах, неризистентних до даного патогенна.

Способи основного обробітку ґрунту значною мірою залежать від ґрунтово-кліматичних умов, попередньої культури, ступеня засміченості поля та видового складу бур'янів. Найбільшого поширення дістали такі системи основного обробітку ґрунту [16, с. 76]:

• поліпшений зяб;

• напівпаровий обробіток ґрунту;

• пошаровий обробіток ґрунту;

• інтегрована, протиерозійна.

У соняшнику період засвоєння поживних речовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. Для одержання 1 ц насіння соняшник засвоює орієнтовно 5-7 кг азоту, 2,5-2,8 кг фосфору і 12-16 кг калію. Так, за урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію.

Азот рівномірно засвоюється рослинами соняшнику впродовж вегетації. Починаючи з фази 3-4 пар листків і до фази цвітіння використовується 70-80% азоту. Особливо негативно позначається нестача азоту під час формування кошика. Надлишок азоту зменшує вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.

Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння, нагромаджується до цвітіння в стеблі та листках, пізніше переміщується в кошики і в кінцевому результаті у сім'янки. 60-70% від всієї потреби у фосфорі рослини поглинають у період формування кошика - завершення цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає на формування та налив сім'янок і обмежує продуктивність соняшника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість рослин та олійність насіння.

Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримати вологу і зменшує її випаровування. Він відіграє велику роль у регулюванні балансу вологи в рослині. Найбільше калію засвоюється у період від утворення кошика до достигання.

Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення (фосфор, калій, азот) рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розроблених науковими установами.

В основних зонах розповсюдження культури при засміченості полів лише однорічними бур'янами найбільш ефективною є поліпшений зяб, що включає 2-3 дискових лущення стерні на глибину 6-8 і 8-10 см і оранку плугом із передплужником на глибину 20-22 см у вересні-жовтні. При лущенні стерні створюється мульчуючий шар із ґрунту та пожнивних рештків. Це сприяє зменшенню витрат вологи, покращенню якості оранки, забезпечує повне очищення полів від однорічних бур'янів [14, с. 243].

На полях, що засмічені багаторічними коренепаростковими бур'янами (осотом, березкою, молочаєм та ін.), слід застосовувати систему пошарового обробітку грунту, яка забезпечує виснаження і пригнічення бур'янів. Така система обробітку включає 2-3 дискових лущення на глибину 8- 10 см, наступне - на глибину 10-12 см, через 2-3 тижні після нього - лущення важкими дисковими боронами та глибоку полицеву оранку на 25-30 см в вересні-жовтні.

За сильної засміченості полів коренепаростковими бур'янами доцільною є інтегрована система обробітку ґрунту, що передбачає спільне застосування агротехнічних і хімічних способів знищення багаторічників протягом 2-3 років.

Під час догляду за посівами слід забезпечити ефективну боротьбу з бур'янами, шкідниками та хворобами, зберегти оптимальну густоту стояння рослин, створити сприятливі умови для їхнього росту й розвитку, що забезпечують формування високого врожаю насіння соняшнику.

Якщо посівний шар пухкий, а погода вітряна, слідом за сівбою необхідно прикоткувати поле. Це покращить проростання насіння соняшника, і, що особливо важливо для безгербіцидних технологій, насіння бур'янів. Через 5-6 днів у фазі "білої ниточки" бур'янів, проводять досходове боронування посівними або середніми зубовими боронами упоперек або по діагоналі поля. Важливо, щоб зуби борін не заглиблювалися у ґрунт більше як на 4 см і не пошкоджували культурні рослини. При сівбі у холодніший ґрунт і повільному проростанні соняшника, до сходів боронують двічі.

Найоптимальнішим строком післясходового боронування є період, коли соняшник має 1-3 пари справжніх листків. Швидкість руху агрегату - не більше 4 км/год. Цю операцію не слід здійснювати раніше 11 години, оскільки через високий тургор рослини сильно пошкоджуються. За дотримання цих умов пошкодження рослин соняшнику не перевищує 10%, знищення бур'янів сягає 80-90% [13, с. 124].

Під час вегетації зазвичай проводять два міжрядних розпушування культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6А, КРН-8,4. Особливо ефективні міжрядні розпушування на полях, що забур'янені осотом рожевим і жовтим. У Степу найкраще проводити розпушування на одну і ту ж глибину - 6-8 см. У Лісостепу останнє розпушування рекомендується проводити долотоподібними лапами на глибину 10-12 см за підвищеної швидкості руху агрегату. Створюється потужний мульчувальний шар ґрунту, який запобігає випаровуванню вологи, знищуються вегетуючі бур'яни. За рахунок підвищеної швидкості присипаються бур'яни у захисній зоні рядка, крім того, підрізається верхній горизонтальний шар кореневої системи соняшнику, внаслідок чого стимулюється розвиток кореневої системи у більш глибоких горизонтах. Це знижує ризик пригнічення рослин у разі посухи.

На сильно забур'янених площах крім агротехнічного способу боротьби з бур'янами, застосовують хімічний.

Для кращого запилення на посіви соняшнику доцільно вивезти пасіку з розрахунку одна-півтори бджолосім'ї на 1 га. Це значно підвищує врожай насіння.

Соняшник - невибаглива культура до ґрунтових умов, але має високі вимоги до наявності в ґрунті поживних речовин.

При інтенсивній технології вирощування сівба соняшнику в оптимальні сроки є однією з найважливіших умов для отримання своєчасних, дружніх та повних посівів та подальшого якісного розвитку рослини.

Оптимальний строк сівби високоолійних гібридів з урахуванням їхніх фізіолого-біологічних особливостей настає у той період, коли середньодобова стійка температура на глибині загортання насіння досягає 6-8 градусів. Сівба у цей строк дає можливість отримати дружні сходи на 9-12-й день [13, с. 128].

Як ранні, так і пізні строки сівби, спричиняють небажані результати. При ранній сівбі період до появи сходів розтягується на 2-3 тижні, сходи бувають недружніми, зрідженими; за пізньої - верхній шар часто висушений, що також впливає на дружність появи сходів.

Найдружніші сходи соняшнику з'являються при загортанні насіння у вологий шар ґрунту на глибину 4-6 см. Глибше загортання (6-8 см) є виправданим лише за недостатньої вологості верхнього шару ґрунту, зазвичай - у разі запізнення з сівбою. Оптимальна площа живлення рослин дозволяє найбільш ефективно використовувати ґрунтову вологу, корисні речовини та фотосинтетичну активність.

У процесі догляду за посівами слід забезпечити ефективну боротьбу з бур'янами, шкідниками та хворобами, зберегти оптимальну густоту стояння рослин, створити сприятливі умови для їхнього росту й розвитку, що забезпечують формування високого врожаю насіння соняшнику. За традиційної (безгербіцидної) технології вирощування соняшнику посіви боронують упоперек або по діагоналі поля середніми зубовими боронами. Важливо, щоб зуб"я борони не заглиблювались у грунт більш як на 5 см і не пошкоджували культурні рослини.

Досходове боронування проводять після сівби 1-2 рази за масового проростання та появи сходів бур'янів.

Найоптимальнішим строком післясходового боронування є період, коли соняшник має 1-3 пари справжніх листків. Цю операцію не слід здійснювати раніше 10-11-ї години ранку, оскільки через високий тургор рослини сильно пошкоджуються бороною. Швидкість руху трактора - не більш як 4-5 км/год. За дотримання цих умов пошкодження культурних рослин не перевищує 10%, а знищення бур'янів сягає 80-90% [15, с. 64].

У період догляду за посівами зазвичай проводять дві міжрядні культивації. Першу - на глибину 6-8см для знищення бур'янів у захисній зоні рядка. Другу міжрядну обробку перед змиканням рослин у рядку рекомендується проводити долотоподібними культиваторними лапами на глибину 10-12 см за підвищеної швидкості руху агрегату. Цей прийом дає змогу створити на поверхні поля потужний мульчуючий шар, який запобігає випаровуванню вологи у наступний період вегетації, знищує вегетуючі бур'яни і не дає можливості бур'янам рости у наступний період. Рух агрегату з підвищеною швидкістю сприяє присипанню бур'янів у зоні рядка. При застосуванні цього прийому відбувається підрізання верхнього шару кореневої системи соняшнику й стимулюється розвиток кореневої системи у більш глибоких горизонтах. Це знижує ризик пригнічення рослин у разі посухи.