курсова

Вступ

Підтримка становлення та розвитку малого і середнього бізнесу (МСБ) в Україні є одним з визначальних пріоритетів державної політики з перших років економічних реформ. Вагома роль малих і середніх підприємств у забезпеченні конкурентного середовища, гнучкості національної економіки, зайнятості та доходів населення здобула широке визнання на всіх рівнях та знайшла свій вияв у здійсненні спеціальних заходів державної політики щодо підтримки розвитку малого бізнесу в Україні.

Проте дієвість заходів політики підтримки малого і середнього бізнесу виявилася недостатньою. Малі й середні підприємства в Україні продовжують стикатися з суттєвими перешкодами власному розвитку як на рівні державної політики, так і на рівні ринкового середовища. Можна стверджувати, що підприємства цієї сфери поки що не посіли належного місця у структурі національної економіки. Відтак побудова моделі економічного розвитку, яка передбачала б максимально можливе поширення позитивних тенденцій економічної динаміки на всі складові економічної системи, поки що залишається серед визначальних завдань державної економічної стратегії.

Об’єктом курсової роботи є малий та середній бізнес в Україні.

Мета роботи – дослідити проблеми та перспективи малого та середнього бізнесу. Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно розглянуто основні проблеми вітчизняних малих та середніх підприємств .

Актуальність розвитку малого і середнього бізнесу зумовлюється, зокрема, тим, що сьогодні саме малими та середніми підприємствами створюється більша частина валового внутрішнього продукту в країнах із розвинутою ринковою економікою, на які нині орієнтується Україна.

малий бізнес підприємництво

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БІЗНЕСУ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Суть та функції підприємництва.

Історія підприємництва розпочинається вже з середньовіччя . На той час купці , торговці, ремісники були починаючими підприємцями .

В економічній літературі поняття «підприємець» уперше з`явилося у Всезагальному словнику комерції (1723р. Париж), де малась на увазі людина, що бере на себе зобов`язання з виробництва або будівництва об`єкта.

Цікаво прослідкувати еволюцію поняття «підприємець» та «підприємництво»:

• 1725р. Річард Кантільйон: підприємець – Людина, яка діє в умовах ризику;

• 1797р. Карно Боро: підприємець - це особа, яка несе відповідальність за розпочату справу; той хто планує , контролює, організовує та володіє підприємством;

• 1876р. Френсіс Уокер: слід розрізняти тих хто надає капітал і одержує за це відсотки, та тих, хто отримує прибуток завдяки своїм організаційни здібностям;

• 1934р. Йозеф Шумпетер: підриємець – це новатор, який розробляє нові технології;

• 1961р. Давід Маккеланд: підприємець – це енергійна людина, яка діє в умовах помірного розвитку;

• 1964р. Пітер Друкер: підприємець – це Людина, яка використовує нову можливість з максимальною вигодою;

• 1975р. Альберт Шапіро: підприємець – це Людина, яка виявляє ініціативу, впроваджує соціально економічні механізми. Діюси в умовах ризику, він несе повну відповідальність за можливу невдачу:

• 1985р. Роберт Хізрич: підприємництво — процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємець — це людина, яка витрачає на це необхідний час та сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний та соціальний ризик, одержуючи у винагороду гроші та задоволення від досягнутого;

• 1992 р. Енциклопедичний словник підприємця: підприємництво — ініціативна самостійна діяльність громадян, спрямована на одержання прибутку або особистого доходу, здійснюється від свого імені, під свою майнову відповідальність або від імені і під юридичну відповідальність юридичної особи. Підприємець може здійснювати будь-які види господарської діяльності, що не заборонені законом, включаючи комерційне посередництво, торговельно-закупівельну, консультаційну та іншу діяльність, операції з цінними паперами тощо;

• 1994 р. Навчальний посібник «Ринкове підприємництво: теоретичні основи та практика регулювання» — підприємництво — діяльність, яка пов'язана з вкладанням коштів з метою одержання прибутку на підставі поєднання особистої вигоди з суспільною користю;

• 1997 р. Анатолій Бусигін: підприємництво — це особлива форма економічної активності (під якою ми розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на здобуття прибутку), яка базується на самостійній ініціативі, відповідальності та інноваційній підприємницькій ідеї.

Підприємництво — особлива форма економічної активності, що передбачає:

• орієнтацію на досягнення комерційного успіху;

• інноваційний характер підприємницької діяльності;

• постійний характер господарювання, укладання регулярних, а не одноразових угод (бізнес-операцій);

• перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфери розповсюдження;

• залучення у господарську діяльність різних учасників підприємницької активності;

• свободу та самостійність суб'єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу;

• наявність фактора ризику;

• майнова відповідальність підприємця за результати господарювання.

Основними функціями підприємництва є новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особиста (в економічній літературі ця функція не виділялась).

Новаторська функція полягає у сприянні процесу продукування нових ідей (технічних, організаторських, управлінських та ін.), здійсненні дослідно-конструкторських розробок, створенні нових товарів і наданні нових послуг тощо.

Організаційна функція зводиться до впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимального співвідношення з традиційними, до раціонального поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил і контролю за їх використанням.

Господарська функція підприємництва — це найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

Соціальна функція полягає у виготовленні тих товарів і послуг, які необхідні суспільству відповідно до основної мети і вимог дії основного економічного закону.

Особиста функція підприємництва передбачає реалізацію власної мети підприємця, отримання ним задоволення від своєї роботи. Так, при опитуванні власників дрібних компаній Великобританії з'ясувалось, що переважна більшість із них (понад 80 %) головними стимулами своєї підприємницької діяльності вважать не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволення від власної праці. Очевидно, що це можливо лише за умов успішної роботи компанії, отримання відповідних прибутків.

1.2 Види підприємницької діяльності та класифікація підприємств.