Тема 4. Основи трудового права україни

1. Трудове право України: поняття та предмет правового регулювання. Джерела трудового права

2 . Поняття, сторони, зміст та види трудового договору

3. Порядок прийняття на роботу

4. Переведення та переміщення на іншу роботу

5. Припинення трудового договору

6. Робочий час

7. Час відпочинку

8. Дисциплінарна відповідальність

9. Індивідуальні й колективні трудові спори

нормативні джерела до теми:

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. //ВВР України. –1997. – №2. – Ст. 4

Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. //ВВР України. –1993. – №36. – Ст. 361

Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. //ВВР України. –1991. – №14. – Ст. 170

Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. //ВВР України. –1995. – №17. – Ст. 121

Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" від 3 березня 1998р. //ВВР України. –1998. – №34. – Ст. 227

1. Трудове право України: поняття та предмет правового регулювання. Джерела трудового права

Трудове право — галузь права, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю між працівниками і власниками підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Предметом правового регулювання трудового права є:

1. трудові правовідносини, тобто суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації особою свого права на працю;

2. відносини, що тісно пов'язані з трудовими. Це, зокрема, відносини щодо участі працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями; відносини професійних спілок із державними органами, власниками (або уповноваженими ними органами) підприємств, установ, організацій щодо організації праці і т.ін.

Трудові правовідносини – це урегульовані нормами трудового права суспільні відносини між працівником і працедавцем (власником), за якими працедавець використовує і оплачує здатність працівника до праці.

Трудові відносини, як і всі інші мають свою структуру і включають: суб’єкти, об’єкт і зміст.

1) Суб’єкти – ними є з одного боку працівник, з іншого – працедавець (власник або уповноважений ним орган або фізична особа);

2) Об’єкт – це трудова діяльність та її результати (матеріальні та духовні цінності);

3) Зміст – це сукупність прав і обов’язків працівника і працедавця.

Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором і підпорядковуватися встановленим правилам внутрішнього трудового розпорядку. В свою чергу він має право на здорові та безпечні умови праці, право на своєчасну і повну оплату його праці.

Працедавець зобов’язаний забезпечити умови для трудової діяльності працівника, забезпечити безпеку праці, своєчасно здійснювати оплату праці. В той же час він має право вимагати виконання трудової функції працівником відповідно до умов трудового договору.

Необхідно зазначити, що норми трудового права не регулюють працю осіб, які виконують роботу за цивільно-правовими договорами (угодами), оскільки це є предметом цивільного права. Крім того, трудове право регулює працю членів кооперативів та селянських фермерських господарств виключно в частині забезпечення гарантій щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, неповнолітніх та інвалідів, оскільки всі інші її аспекти регулюються іншими законодавчими актами.

Трудове право, як і будь-яка інша галузь права України, має свої джерела — форми зовнішнього виразу правових норм. До основних джерел трудового права належать: Конституція України, Кодекс законів про працю України (КЗпП України), що був прийнятий 10 грудня 1971р. і чинний донині, Закони України: "Про зайнятість населення" (від 1 березня 1991р.), "Про колективні договори і угоди" (від 1 липня 1993р.), "Про охорону праці" (від 14 жовтня 1992р.), "Про відпустки" (від 15 листопада 1996р.), "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"(від 3 березня 1996р.), “Про оплату праці” (24 березня 1995р.) та деякі інші. Крім того норми трудового прав містяться у цілій низці підзаконних нормативних актів (постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, тарифні угоди). До джерел трудового права належать також міжнародні договори, конвенції Міжнародної Організації праці, ратифіковані у встановленому законом порядку.