Тема 11. Стадії злочину

1. Поняття та види стадій злочину

2. Закінчений злочин

3. Незакінчений злочин та його види

4. Готування до злочину

5. Замах на злочин

6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

7. Добровільна відмова від злочину

Рекомендована література до теми:

1. Конституція (Основний Закон) України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141. – (Бібліотека офіційних видань).

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26. – Ст. 131.– (Бібліотека офіційних видань).

3. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ ”ОДісей”, 2006.– 1184с.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 ”Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” [електронний ресурс] // Верховний Суд України. – Режим доступу: www. scourt.gov.ua.

5. Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008р. № 5 ”Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи” [електронний ресурс] // Верховний Суд України. – Режим доступу: www. scourt.gov.ua.

6. Вартилецька І.А., Плугатир В.С. Кримінальне право України. Альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського. – К.: Атіка, 2003. – С.36 - 41.

7. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник /Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-е вид., переобл. і допов. – Х.:Право, 2010. – С. 182 –205.

8. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник /за ред.А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. – К.: Істина, 2011. – С. 409 – 464.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодесу України. – 4-е вид., переробл. і доповн. /За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. –1184с.

10. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посібник. – Київ: ”Центр навчальної літератури”, 2004. – С. 148 – 161.

1. Поняття та види стадій злочину

Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і розпочатий нею злочин з різних причин, які можуть бути й незалежними від її волі. Наприклад, убивця зробивши постріл у потерпілого, промахнувся чи тільки поранив його. В подібних випадках виникає питання про відповідальність за вчинені дії на певних стадіях вчинення злочину.

Стадії злочину – це передбачені КК, суспільно небезпечні етапи його вчинення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного наміру, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) та моментом його закінчення (припинення), а тим самим і ступенем тяжкості вчиненого особою діяння.

Стадії вчинення злочину є етапом реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть мати місце лише при вчиненні злочинів, вчинених з прямим умислом.. Не можна застосувати поняття стадії вчинення злочину щодо діянь, які вчиняються з непрямим умислом, оскільки свідоме допущення настання суспільно небезпечних наслідків не може розглядатися як результат цілеспрямованих дій суб'єкта. Разом з тим, при вчиненні умисних злочинів, які характеризуються раптовим умислом стадія готування до злочину відсутня.

Не можна застосовувати поняття стадії вчинення злочину і щодо виявлення наміру (умислу) вчинити злочин, оскільки це лише певна думка особи, а не протизаконна поведінка. Ст. 34 Конституції яка базується на принципі, виробленому ще юристами Стародавнього Риму – думки не караються, визначає, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Однак виявлення наміру у формі погрози вчинити злочин чи усного або письмового заклику певної особи або невизначеної кількості людей до вчинення суспільно небезпечних дій може утворювати склад окремого закінченого злочину. Наприклад ,погроза вбивством (ст. 129), погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст.345), заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст.295) та інші.

Ступінь реалізації умислу відображається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію вчинення злочину з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більше реалізований умисел, тим більшою мірою вчинено злочин, тим більшу шкоду може заподіяти чи заподіює винний. Наприклад, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший, ніж тоді, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчено винним, але його вчинення може не вдатися і через це припинитися на попередніх стадіях (готування до злочину або замаху на злочин). Якщо злочин закінчений, він поглинає попередні етапи (стадії) його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, коли злочин незакінчений з причин, які не залежали від волі винного. У цих випадках його діяння кваліфікуються відповідно як готування до злочину чи замах на злочин.

Стадії злочину як інститут кримінального права мають значення для застосування багатьох норм КК, зокрема про добровільну відмову від злочину, про наявність чи відсутність злочину, про момент учинення злочинного посягання і чинності кримінального закону в часі, в тому числі його зворотної дії та цілого ряду інших.

КК визнає злочинними та караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину (ст. 14 КК); 2) замах на злочин (ст. 15 КК) та 3) закінчений злочин (ч. 1 ст. 13 КК). Перші дві стадії – готування до злочину та замах на злочин – мають назву ”незакінчений злочин” і є його видами (ч. 2 ст. 13 КК). Закінчені злочини сформульовані у диспозиціях статей Особливої частини КК.