Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
22.02.2015
Размер:
27.85 Кб
Скачать

9

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра екології та ОНС

РЕФЕРАТ

на тему:

«Екологічне картографування»

Виконала:

студентка гр. 32-ЕО

Ладан А. О.

Перевірила:

Мудрак Г. В.

Вінниця-2013

План

ВСТУП

  1. Роль екологічного картографування у науці й практиці.

  2. Упорядкування карт екологічних ситуацій.

  3. Комплексне екологічне картографування.

  4. Значення екологічного картографування.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Екологічна ситуація — сприймається як територіально поєднання різних, зокрема негативних позитивних, з погляду проживання та стану здоров'я населення, природних умов і внутрішніх чинників, створюють біля певну екологічну обстановку різного рівня добробуту та неблагополуччя.

Залежно від заповітної мети визначаються спосіб класифікації і класифікаційні ознаки. Метою класифікації у разі є створення для вибору адекватних методів просторового аналізу екологічних ситуацій.

Як класифікаційних ознак виділимо такі: причина виникнення, складність, основний змінюється компонент природи, час виникнення, час прояви, швидкість розвитку, місце виникнення, масштабність, зональність, форма прояви, приналежність, наслідки, гострота, можливість вирішення, спосіб розв'язання.

При класифікації екологічних труднощів і ситуацій як об'єктів просторового аналізу дотримуються такі принципи:

1. Системний - розгляд об'єкта як системи взаємозалежних характеристик;

2. Генетичний – аналіз вихідного стану явища і виділення потім із нього наступних станів;

3. Антропоекологічний - облік умов проживання та стану здоров'я населення, збереження генофонду;

4. Інформаційний – фіксація стійких ознак, які спираються емпіричну базу;

5. Конструктивний –– вибір шляхів гармонізації взаємовідносин природи й нашого суспільства та підходів до розв'язання екологічних проблем.

1. Роль екологічного картографування у науці й практиці

Екологічне картографування – наука про засоби збору, аналізу та картографічного подання про стан довкілля людини тощо біологічних видів, тобто про екологічний стан.

Метою екологічного картографування є аналіз екологічного стану та його динаміки, тобто виявлення просторової і тимчасової мінливості чинників природного довкілля, які впливають для здоров'я людей й стан екосистеми. Досягнення цього потрібно виконати збір, аналіз, оцінку, інтеграцію, територіальну інтерпретацію і створити географічно коректне картографічне уявлення екологічної інформації.

Екологічне картографування традиційно найбільше орієнтоване забезпечення державних, регіональної та місцевої програм, тож проектів природоохоронної спрямованості. Тим більше що будь-яка природоохоронна діяльність ввозяться рамках конкретних територій, і тому неможлива без використання картографічної форми подання.

Екологічна інформація вкрай різноманітна. Вона постачається з офіційних й неофіційних джерел, видобувається внаслідок досліджень з різних методів. До неї відносяться матеріали дистанційного зондування, якісні ці характеристики забруднюючих речовин і статистичні дані щодо обсягів й умови їх надходження у довкілля, просторова і тимчасова динаміка фактично вимірюваних рівнів і складу забруднень, дані про стан здоров'я населення, рослинному покрові, тваринний світ й багато іншого. Часто єдиним, що об'єднує настільки різнорідні відомості, залишається їх належність до певній території. Тож з подій розпочатого в 1960-1970-ті роки сучасного етапу охорони навколишнього середовища стало розвиток екологічного картографування як універсального методу аналізу екологічної інформації.

2. Упорядкування карт екологічних ситуацій

Картографування екологічних ситуацій – процес складний, особливо в виявленні гострих екологічних ситуацій, вимагає передусім узагальнення великої кількості картографічних матеріалів.

У цілому нині послідовність етапів розробки карт екологічних ситуацій включає 5 етапів:

1. визначення суб'єкта оцінки й картографування, масштаб дослідження;

2. формулювання мети (завдання, вибір критеріїв оцінки)

3. Визначення територіального каркаса, територіальних одиниць (індивідуальне районування – проблемні ареали), «жорсткий» територіальний каркас (ландшафтні виділено, контури використання земель тощо.)

4. Оцінка (оцінювання виявлених територіальних одиниць по сприятливість їх властивостей для даного суб'єкта), розробка оціночних шкал, проведення оцінювання

5. Розробка картографічної моделі, знакових систем, проектування легенди, пояснювальних текстів тощо.

З урахуванням наявності вихідної інформації, розроблено два алгоритми складання карт екологічних ситуацій: за відсутності необхідних кількісних даних, і при достатньому інформаційному забезпеченні. Обидва варіанти припускають уявлення вихідної інформації картографічної форм як одномасштабних карт. У першому випадку використовуються аналітичні (географічні) в експертних оцінках, у другому – метод формалізованих оцінок.

Метод географічних експертних оцінкок. Він дозволяє вирішувати два завдання: виявлення екологічних труднощів і їх просторову локалізацію. Вона має свої особливості: аналіз мають проводити справжній експерт-географ чи група експертів, які знають територію України й володіють навиком узагальнення інформації, згідно з обраним масштабом, а під час виборів хороші результати дослідження дають карти оглядових і середніх масштабів з допомогою кількісних даних.

Виявлення проблем відбувається за зіставленні рівнів антропогенного навантаження цю територію України й потенціалу стійкості самої території. Зазвичай, використовуються відомі (вже виявлені) екологічні проблеми на вихідних картах, але мають завжди точного просторового адреси. Просторова локалізація екологічних проблем проводиться експертом-географом з допомогою експертної оцінки з дуже обмеженою кількістю кількісних даних.

Метод формалізованих оцінок. Для складання карт за другим варіантом залучаються показники, мають кількісний вираз, і поставлено завдання винятку експертні оцінки вже в початковому етапі знають виявлення екологічних проблем. І тільки останньому етапі – визначення гостроти екологічних ситуацій – загалом вводиться географічні в експертних оцінках. До формування карт в такий спосіб використовуються значення показників, у яких виникає екологічна проблема, наприклад ерозія оцінюється по виносу речовини, забруднення довкілля за змістом хімічних речовин, перевищують ГДК.

Отже, картографування екологічних ситуацій передбачає ряд суворо послідовних дій П.Лазаренка та створення системи карт, які забезпечують цілеспрямовану характеристику стану природи, господарства та населення території. Складність і багатоаспектність екологічних труднощів і ситуацій не дозволяють показати їх у одній комплексній карті. Запропонована система карт складається з трьох великих розділів:

I – екологічно значимі природні властивості природно-ландшафтна диференціація території;

II – використання території (земель), антропогенні навантаження і щільність населення;

III – оцінка екологічної ситуації. Розробка системи карт повина бути підпорядкована одній ідеї, закладеній у завершальній (комплексної і синтетичною) екологічної карті.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]