Калинівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Калинівський район

Герб Калинівського району

Район на мапі області

Основні дані

Країна:

Україна

Область/АРК:

Вінницька область

Код КОАТУУ:

521600000

Утворений:

1923

Населення:

64 936

Площа:

1090 км²

Густота населення:

59,57 осіб/км²

Телефонний код:

380-4333

Поштові індекси:

22400—22461

Населені пункти та ради

Районний центр:

м. Калинівка

Кількість міських рад:

1

Кількість сільських рад:

28

Кількість міст:

1

Кількість сіл:

51

Кількість селищ:

6

Мапа району

Районна влада

Адреса адміністрації:

22400 Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, пл. Леніна, 1, 2-28-05

Веб-сторінка:

Сторінка Калинівської РДА

Голова РДА:

Мідяний Олександр Петрович

Голова районної ради:

Нагребецький Анатолій Іванович

Кали́нівський райо́н — район Вінницької області в Україні розташований у північній частині області, яка у фізико-географічному відношенні належить до лісостепової зони. Площа району 1086 кв. км., що складає 4,2 % площі області. Районний центр — місто Калинівка. В районі 58 населених пункти, в яких живе 66,4 тисячі чоловік.

Зміст

[сховати]

• 1 Місто Калинівка

• 2 Історії Калинівського району

  • 2.1 Історичні села Калинівського району

  • 2.2 Народні майстри та неординарні особистості Калинівщини. Художники

• 3 Джерела

• 4 Дивись також

[ред.] Місто Калинівка

Детальніше у статті Калинівка (місто)

Калинівка — місто районного підпорядкування, розташоване на рівнині Подільського плато вздовж берегів притоки Південного Бугу річки Жердь. Місто розташоване на півдні району.

З 1938 р. Калинівка віднесена до категорії селищ міського типу. З 1969 р. населені пункти Варшиця, Вільхова і Шевченівка об'єднані з Калинівкою і стали її околицями. В 1979 р. Калинівці Президією Верховної Ради України надано статус міста районного підпорядкування.

Станом на 1.01.98 р. в Калинівці проживало 21 тис. чоловік (в районі — 66,4 тис.).

[ред.] Історії Калинівського району

З давніх-давен на території нинішнього Калинівського району існували населення. Поблизу багатьох сіл виявлено поселення черняхівської, трипільської, ранньо-слов'янської культур, збереглись рештки стародавніх земельних укріплень.

Часом заснування Калинівки дослідники-краєзнавці вважають 17 ст. (Відомо, що у 1635—1645 рр. князь Станіслав Варшицький заснував Варшицю тепер передмістя м. Калинівки). Перша письмова згадка про це поселення датується 1744 р. В Калинівці тоді налічувалось 44 двори, в яких проживало 143 душі чоловічого та жіночого населення. Стосовно назви Калинівки існує дві версії. Одна з них говорить про те, що у давнину околиці та обійстя були рясно заквітчані кущами калини : інша пов'язує назву міста з ім'ям польського магната Калиновського.

У 18 ст. закріпачена Калинівка була невеликим селом і належала графові Холоневському. У 1836 р. шляхтич, адвокат графа Холоневського Ігнатій Собещанський придбав Калинівку у свою власність. Безземелля і поміщицький гніт були причинами виступів жителів Калинівки та навколишніх сіл проти поневолювачів. Антикріпосницька боротьба проти гнобителів на Поділлі очолювана Устимом Кармелюком точилась і на території нинішнього Калинівського району. Сам Устим Кармелюк бував у Калинівці, місцеве населення переховувало його від переслідувачів.

В 60-х рр. 19 ст. Калинівський маєток купив німецький підприємець Людвиг Вальков. В 1871 р. завершилось будівництво залізниці Київ-Одеса, яка пролягла через Калинівку. За короткий час Калинівка розбудувалась і була віднесена до розряду містечок. У кінці 70-х років 19 ст. тут з'являється ряд підприємств, у тому числі цукровий і винокурний заводи.

Зростала торгівля. Чотири рази в рік тут відбувалися ярмарки. Культура в пореформеній Калинівці була дуже низькою. Майже всі її мешканці були неписьменними. Лише в 1885 р. тут при церковному приході було відкрито першу церковно-приходську школу, а у 1902 р. відкрилось міністерське 2-х класне училище, що містилось біля будинку волосної управи. 1903 р. в містечку відбувся страйк робітників. У 1906 р. в Калинівській волості виникли заворушення, а в Калинівці городяни спалили поміщицький маєток.

На початку 1923 р., за переказами, в Калинівці трапилась неординарна подія. Солдати повертались з громадянської війни, їхали зі станції Калинів до с. Сальника. Біля повороту до села стояв дерев'яний хрест. Один із солдатів вистрелив і влучив у нього, з отвору пробитого кулею, потекла іржава вода, яку священики назвали кров'ю, а цю подію — «Калинівським чудом», яке стало відомим на всю Україну.

1923 р. був утворений Калинівський район, адміністративним центром якого стала Калинівка. Однією з найжахливіших подій в історії Калинівського району була колективізація з її спустошливими наслідками. Лозунг «ліквідація куркульства як класу» означав, що тих, хто чинив найзапекліший опір розстрілювали, масово вивозили в табори примусової праці на північ. В цій половині 1930 р. було розкуркулено 174 господарства. 22-м згодом повернули майно. Їх визнали середняцькими. Наступні хвилі розкуркулення тривали протягом кількох років. Лише в лютому 1930 р. було розкуркулено 133 господарства. Господарів або ж виселяли за межі району, або виселяли з села в спеціальні поселення по 10-12 садиб, що знаходились на території району, або ж виселяли у північні райони СРСР. (Їх приблизна кількість в районі була 21). За роки колективізації в Калинівському районі було знищено найактивнішу, найпідприємливішу, економічно-міцну частину селянства, князів, що хотіли і вміли працювати.

В результаті колективізації в Калинівці до кінця 1930 р. утворилось 2 колгоспи. Реконструйовано було спиртзавод.

Утисків та репресій в цей час зазнала і прогресивна інтелігенція, служителі культу. Назвати хоча б українського письменника, уродженця с. Котюжинець Й. П. Зорянчука, в творчості якого переважала тема голодомору. В середині лютого органи ДПУ вилучили в пошти листа Йосипа Зорянчука до Остапа Вишні. В листі приводились випадки смерті з голоду в с. Котюжинцях Калинівського району. Й. Зорянчуку пощастило : справа до суду не дійшла.

Голодомор 1932—1933 рр. страшним вихором пронісся Калинівщиною. Смертність у 1933 р. набула значних розмірів. Якщо за 1932 р. в районі померло 1325 чоловік, то в трьох селах району за 2,5 місяці в 1933 р. — 286 чоловік. Траплялись і випадки людоїдства.

В 30-ті роки в Калинівці було відкрито 2 середні школи, кінотеатр. Будинок культури, поліклініку. Розширилась бібліотека. Але дальшому розвитку перешкодила Друга світова війна. 22 липня 1941 р. Калинівку окупували німецько-фашистські війська. В центрі селища гітлерівці влаштували гетто, на околиці — табір для військовополонених. Сотні євреїв було розстріляно в травні 1942 р. Та знаходились люди, що незважаючи на ризик і загрозу смерті переховували євреїв, рятували їх від фашистів.

Однією з таких була калинівчанка Параска Вікторівна Володіна (Ворона). У 1998 р. її було нагороджено медаллю «Праведних народів світу» за врятування євреїв під час окупації. За роки окупації було відправлено до Німеччини 430 чоловік. На шляху між Вінницею і Калинівкою споруджувалась штаб-квартира Гітлера «Вервольф», а на північ від Калинівки — штаб Гернінга. Військовополонених використовували на будівництві аеродрому, а з осені 1941 р. — возили на будівництво «Вервольфу».

На боротьбу з ворогами піднімались безстрашні підпільники, народні месники. Підпільну групу в Калинівці очолив комуніст Микола Архипович, який перед війною працював тут секретарем райкому комсомолу. До березня 1944 року (визволення Калинівки) тут діяло партизанське з'єднання ім. Леніна, куди входило більш як 1300 чоловік. 9 жителів Калинівського району удостоєні звання Героя Радянського Союзу. На фронтах Великої Вітчизняної війни, у партизанських загонах і підпільних групах воювало понад 19 тисяч жителів Калинівського району.

Не обминув калинівщину і голод 1946—1947 рр. Посуха 1936 р. Знову в селах з'явились збирачі хліба. Уповноважені мінзагу мали право без суду забирати в рахунок натуральних податків і корову, і теля, і домашні речі…

За час відбудови у післявоєнний період активно розвивалась інфраструктура району. Сформувались в основному промислові підприємства району, заклади торгівлі, побуті, культури і освіти. Активно розвивався агропромисловий комплекс району.

За досягнуті успіхи трьом жителям Калинівського району присвоєно звання Героя Соціалістичної праці : І. Й. Димінському, голові колгоспу «Більшовик» (м. Калинівка), П.І. Рублю, агроному райсільгоспуправління, М.І. Мушенко бригадиру рільничої бригади (с. Дружелюбівка).

В 1979 р. Президією Верховної Ради України Калинівці надано статус міста районного підпорядкування. Жахлива війна в Афганістані своїм чорним крилом торкнулась і багатьох сімей на Калинівщині. Десять чоловік із Калинівського району загинули на цій війні. Це Володимир Бездушний з с. Байківки, Володимир Валігура, Анатолій Шкорба і Микола Олійник з с. Пикова, Всеволод Отолярський і Оскар Кирейс з с. Корделівка, Сергій Нечипорук з с. Жигалівка, Анатолій Бабій і Василь Гуменчук з с. Павлівки, Віктор Драбенюк з с. Сальник.

В 1995 р. в м. Калинівці відбулось урочисте відкриття пам'ятного знака загиблим воїнам-інтернаціоналістам.

[ред.] Історичні села Калинівського району

Села Янів (нині Іванів), Мізяків, Пиків, Гущинці є найдавнішими поселеннями на території Брацлавщини (нині входять до складку Калинівського району).

Гущинці : Поблизу села, в лісі, споруджено пам'ятник партизанам періоду Великої Вітчизняної війни. Зберігся партизанський табір.

Гулівці : Слов'янське городище ІХ — Х І ст.

Іванів : Палац (XVI ст.) Костьол (1780 р.). В 1812 — 1830 рр. при палаці існувала друкарня, де друкувалися книги переважно релігійного змісту — польські, католицькі та українські.

Нова Гребля : Михайлівська церква (1701 р.) Цегляна, в стилі пізнього класицизму. В 1860 р. капітально відремонтована. На стінах зберігся живопис 19 ст.

Уладівське : У ладово — Люлинецька дослідна селекційна станція (1888). Пам'ятник українському вченому-селекціонеру Л. Л. Семполовському (1868 −1960). Будинок, в якому мешкав селекціонер з 1938—1960 рр.

Мізяків : За твердженнями краєзнавців тут проживав та мав частку землі Іван Федоров (Іван Федорович Москвитін : ? — 15.12.1583), друкар.

Хомутинці : Батьківщина українського поета — класика С. В. Руданського (1834—1873). Літературний музей та пам'ятник поету.

Пиків : Є відомості про перебування тут гетьмана Б. Хмельницького (1595 — 1657) у червні 1649 р. під час національно-визвольної війни українського народу.

Пожовклі архівні сторінки донесли до нас відгомін подій 1596 р., коли жителі села приєднались до повсталих козаків під проводом Северина Наливайка.

[ред.] Народні майстри та неординарні особистості Калинівщини. Художники

З давніх-давен населення, що проживало на території нинішнього Калинівського району славилось працелюбством. До найдавніших промислів краю відносились рибальство, мисливство, бджільництво, обробки вовни та волокна, деревообробні промисли та ремесла, гончарство, обробка шкіри, інші.

У кожному населеному пункті Калинівщини і нині проживають і творять народні майстри, умільці. Здавна на території сучасного Калинівського району розвивався гончарний промисел. Гущинці, Кам'яногірка, Янів, Павлівка, Майдан-Бобрик (нині Літинського району) складали так званий Янівський район гончарного промислу, який в колишній Подільській губернії посідав друге місце за кількістю осіб, зайнятих цією справою і за збутом виробів. На початку ХХ ст. в цих селах нараховувалось 255 гончарів. Нині майстри гончарної справи збереглись у трьох селах : Павлівці, Кам'яногірці та Гущинцях. Найбільше гончарів проживає у с. Гущинцях : Володимир Дишкант, Микола Трикіз. Юрій Завірюха, Іван Сидорук. Але найприємніше те, що в селі є й молоді гончарі : Леонід Коваль та Олександр Левчук, які продовжують справу своїх предків, не дають загинути народному промислу. Та й попит на горщики, глечики й макітри в селах все ще є, бо їжа приготована в такому посуді смачніша.

Не загинуло на Калинівщині таке давнє ремесло як стельмаство. Так в с. Кіровці проживає стельмах Михайло Станіславович Ходаківський. Виготовляє майстер вози — той древній вид транспорту, без якого ніяк не обійтися в селі.

Не вміє того лиш, за що не брався житель с. Хомутців Віталій Васильович Орел. Це бджоляр, фотограф, тесла.

Справжнім майстром «золоті руки» є житель с. Пикова Борис Васильович Киричук . Досить сказати, що меблі виготовлені його руками не відрізняються від фабричних. Кожен годинник в оселі майстра — в дерев'яному обрамленні неповторної краси. Багато гарних і красивих речей змайстрував Б. В. Киричук : шафи, буфети, ліжка, дивовижної конфігурації столи, підстави для квітів, тощо А коли комусь доведеться побувати в музеї Уладово — Люлинецької дослідно селекційної станції та захоплюватись його оформленням — знайте : то в основному робота його , Б. Киричука. А скільки вікон, дверей, інших столярних робіт виготовив він для односельчан!

З давніх-давен славилась ця земля вишивальницями. Дівчата змагались між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини її працьовитості. Поганою нареченою вважалась та дівчина, що не оволоділа цією майстерністю змалку.

Для краю характерний у вишивці рослинний орнамент; кольори — чорний та червоний, інколи вишивальниці користувались і жовтим кольором. Нині вишивають дівчата і жінки у кожному селі і у м. Калинівці.

Схожі на музеї художньої вишивки оселі Н. О. Услової, Г. А. Захарченко — Фрусевич, А. В. Шафрановської (м. Калинівка), Г. С. Вдовиченко (с. Павлівка).

Вмілими вишивальницями є О. В. Чорна (м. Калинівка), Г. С. Лихогляд , Г. С. Кириченко (с. Сальник), Г. Г. Подковська, О. С. Рябцева (м. Калинівка), В. А. Пальчак (с. Голендри) та ще багато інших. художник, графік Микола Васильович Петрук родом з с. Лемешівка. На полотнах відтворює подільські пейзажі, в яких бездоганно поєднується глибоке знання природи з поетичним натхненням, любов'ю до рідної землі. Роботи М. В. Петрука експонувалися на районних виставках народної творчості, у містах Вінниці та Києві. Родом із с. Пикова художник Володимир Миколайович Атлантов, якого нагороджено двома орденами Червоної зірки : з села Нападівка молода художниця Людмила Іванівна Олейнікова, роботи якої експонувались не лише на Україні, а й за кордоном.

Полотна художниці є й у приватних колекціях багатьох міст України, за рубежем — у Польщі, Англії, Франції, Китаї.

Нині проживають у Калинівському районі і творять Ю. О. Коваль (с. Н. Гребля), В. М. Тимофєєв (м. Калинівка) та плеяда молодих художників : А. М. Цешківський, О. А. Новченкова, В. М. Зубков (м. Калинівка), інші.

Майстри, що творять прекрасні вироби з лози (здебільшого корзини, хлібниці, стільці, столи, ажурне обплетення дзеркал, тощо) Данило Володимирович та Володимир Панасович Ігрушеви проживають у с. Гищинцях.

Колісник справ майстрами та вмілими бондарями здавна славилось село Кам'яногірка, і нині житель цього села Володимир Васильович Беляков займається бондарною справою, знає секрети цього ремесла.

Багато інших майстрів проживає на Калинівщині.

Але відрадно те, що незважаючи на складні умови суспільно-господарської кризи, на Калинівщині розуміють необхідність відродити, зберегти й далі розвивати давні традиції своїх предків, не дати згаснути народним ремеслам, з тим, щоб зберегти духовні здобутки українського народу, його кращі традиційні цінності.

Так, на базі Калинівського районного центру зайнятості діють курси з художнього лозоплетіння та вишивання. Навчає безробітних громадян майстерності лозоплетіння молодий майстер Володимир Бочій. Допомогу у цьому надає Гущинецьке ВПТУ № 312 яке має ліцензію на підготовку таких спеціалістів. Майстерності художнього читання навчає жінок та дівчат калинівчанка Інна Волинець. Давно уже в інтер'єр закладів культури та освіти Калинівського району увійшли предмети декоративно-прикладного мистецтва, виготовлені руками місцевих майстрів, педагогів, бібліотекарів, клубних працівників. Деякі з цих закладів мають кімнати-світлиці, в яких зібрані предмети старовини і вироби сучасних майстрів.

Відділ у справах молоді і сім'ї Калинівської райдержадміністрації сприяє тому, щоб молоді люди — інваліди віком від 16 до 21 року навчались мистецтву вишивання. Калинівчанка Олена Бабій, інвалід дитинства, уже навіть отримала замовлення з Києво — Печерської лаври. Отож, не переводяться таланти в Калинівському районі.

Калинівщина гордиться по праву людьми, яких називають неординарними. Життєдайну, кришталево чисту воду дарував людям житель Цвіркових Леонід Іванович Цвірко, ветеран та інвалід Великої Вітчизняної війни. За своє життя він викопав понад 500 криниць. Його добре знають не лише в районі, а й за йог межами. І в м. Бердичеві, і у м. Вінниці, і в багатьох районах Вінницької областей п'ють люди джерельну воду з колодязів, викопаних його працьовитими руками. Старенький уже Л.І. Цвірко, у листопаді 1999 р. відзначатиме своє 80-річчя.

«Калинівським Маресьєвим» називають заслуженого механізатора Миколу Степановича шпеня. Багато років працював він у Калинівському колгоспі «Більшовик», нині дослідне господарство «Артеміда». Ще молодим під час жнив поранив ногу, рана виявилась підступною — довелось ампутувати ногу. Та М. С. Шпінь не уявляє свого життя без улюбленої роботи. У нього вистачало мужності повернутись на поле комбайнером. Нині Микола Степанович на заслуженому відпочинку.

В с. Хомутинцях проживає Юлія Всеволодівна Грош, завдяки подвижницькій діяльності якої створено музей С.Руданського в селі, на батьківщині поета-класика. Працювала Ю.В Грош завідуючою сільською бібліотекою, була головою місцевої жіночої ради, виховала четверо дітей і тридцять онуків була завідуючою музеєм С. Руданського, його мудрою хранителькою. В січні 1999 р. минає 40 років часу створення цього музею.

[ред.] Місто Калинівка

Детальніше у статті Калинівка (місто)

Калинівка — місто районного підпорядкування, розташоване на рівнині Подільського плато вздовж берегів притоки Південного Бугу річки Жердь. Місто розташоване на півдні району.

З 1938 р. Калинівка віднесена до категорії селищ міського типу. З 1969 р. населені пункти Варшиця, Вільхова і Шевченівка об'єднані з Калинівкою і стали її околицями. В 1979 р. Калинівці Президією Верховної Ради України надано статус міста районного підпорядкування.

Станом на 1.01.98 р. в Калинівці проживало 21 тис. чоловік (в районі — 66,4 тис.).

[ред.] Історії Калинівського району

З давніх-давен на території нинішнього Калинівського району існували населення. Поблизу багатьох сіл виявлено поселення черняхівської, трипільської, ранньо-слов'янської культур, збереглись рештки стародавніх земельних укріплень.

Часом заснування Калинівки дослідники-краєзнавці вважають 17 ст. (Відомо, що у 1635—1645 рр. князь Станіслав Варшицький заснував Варшицю тепер передмістя м. Калинівки). Перша письмова згадка про це поселення датується 1744 р. В Калинівці тоді налічувалось 44 двори, в яких проживало 143 душі чоловічого та жіночого населення. Стосовно назви Калинівки існує дві версії. Одна з них говорить про те, що у давнину околиці та обійстя були рясно заквітчані кущами калини : інша пов'язує назву міста з ім'ям польського магната Калиновського.

У 18 ст. закріпачена Калинівка була невеликим селом і належала графові Холоневському. У 1836 р. шляхтич, адвокат графа Холоневського Ігнатій Собещанський придбав Калинівку у свою власність. Безземелля і поміщицький гніт були причинами виступів жителів Калинівки та навколишніх сіл проти поневолювачів. Антикріпосницька боротьба проти гнобителів на Поділлі очолювана Устимом Кармелюком точилась і на території нинішнього Калинівського району. Сам Устим Кармелюк бував у Калинівці, місцеве населення переховувало його від переслідувачів.

В 60-х рр. 19 ст. Калинівський маєток купив німецький підприємець Людвиг Вальков. В 1871 р. завершилось будівництво залізниці Київ-Одеса, яка пролягла через Калинівку. За короткий час Калинівка розбудувалась і була віднесена до розряду містечок. У кінці 70-х років 19 ст. тут з'являється ряд підприємств, у тому числі цукровий і винокурний заводи.

Зростала торгівля. Чотири рази в рік тут відбувалися ярмарки. Культура в пореформеній Калинівці була дуже низькою. Майже всі її мешканці були неписьменними. Лише в 1885 р. тут при церковному приході було відкрито першу церковно-приходську школу, а у 1902 р. відкрилось міністерське 2-х класне училище, що містилось біля будинку волосної управи. 1903 р. в містечку відбувся страйк робітників. У 1906 р. в Калинівській волості виникли заворушення, а в Калинівці городяни спалили поміщицький маєток.

На початку 1923 р., за переказами, в Калинівці трапилась неординарна подія. Солдати повертались з громадянської війни, їхали зі станції Калинів до с. Сальника. Біля повороту до села стояв дерев'яний хрест. Один із солдатів вистрелив і влучив у нього, з отвору пробитого кулею, потекла іржава вода, яку священики назвали кров'ю, а цю подію — «Калинівським чудом», яке стало відомим на всю Україну.

1923 р. був утворений Калинівський район, адміністративним центром якого стала Калинівка. Однією з найжахливіших подій в історії Калинівського району була колективізація з її спустошливими наслідками. Лозунг «ліквідація куркульства як класу» означав, що тих, хто чинив найзапекліший опір розстрілювали, масово вивозили в табори примусової праці на північ. В цій половині 1930 р. було розкуркулено 174 господарства. 22-м згодом повернули майно. Їх визнали середняцькими. Наступні хвилі розкуркулення тривали протягом кількох років. Лише в лютому 1930 р. було розкуркулено 133 господарства. Господарів або ж виселяли за межі району, або виселяли з села в спеціальні поселення по 10-12 садиб, що знаходились на території району, або ж виселяли у північні райони СРСР. (Їх приблизна кількість в районі була 21). За роки колективізації в Калинівському районі було знищено найактивнішу, найпідприємливішу, економічно-міцну частину селянства, князів, що хотіли і вміли працювати.

В результаті колективізації в Калинівці до кінця 1930 р. утворилось 2 колгоспи. Реконструйовано було спиртзавод.

Утисків та репресій в цей час зазнала і прогресивна інтелігенція, служителі культу. Назвати хоча б українського письменника, уродженця с. Котюжинець Й. П. Зорянчука, в творчості якого переважала тема голодомору. В середині лютого органи ДПУ вилучили в пошти листа Йосипа Зорянчука до Остапа Вишні. В листі приводились випадки смерті з голоду в с. Котюжинцях Калинівського району. Й. Зорянчуку пощастило : справа до суду не дійшла.

Голодомор 1932—1933 рр. страшним вихором пронісся Калинівщиною. Смертність у 1933 р. набула значних розмірів. Якщо за 1932 р. в районі померло 1325 чоловік, то в трьох селах району за 2,5 місяці в 1933 р. — 286 чоловік. Траплялись і випадки людоїдства.

В 30-ті роки в Калинівці було відкрито 2 середні школи, кінотеатр. Будинок культури, поліклініку. Розширилась бібліотека. Але дальшому розвитку перешкодила Друга світова війна. 22 липня 1941 р. Калинівку окупували німецько-фашистські війська. В центрі селища гітлерівці влаштували гетто, на околиці — табір для військовополонених. Сотні євреїв було розстріляно в травні 1942 р. Та знаходились люди, що незважаючи на ризик і загрозу смерті переховували євреїв, рятували їх від фашистів.

Однією з таких була калинівчанка Параска Вікторівна Володіна (Ворона). У 1998 р. її було нагороджено медаллю «Праведних народів світу» за врятування євреїв під час окупації. За роки окупації було відправлено до Німеччини 430 чоловік. На шляху між Вінницею і Калинівкою споруджувалась штаб-квартира Гітлера «Вервольф», а на північ від Калинівки — штаб Гернінга. Військовополонених використовували на будівництві аеродрому, а з осені 1941 р. — возили на будівництво «Вервольфу».

На боротьбу з ворогами піднімались безстрашні підпільники, народні месники. Підпільну групу в Калинівці очолив комуніст Микола Архипович, який перед війною працював тут секретарем райкому комсомолу. До березня 1944 року (визволення Калинівки) тут діяло партизанське з'єднання ім. Леніна, куди входило більш як 1300 чоловік. 9 жителів Калинівського району удостоєні звання Героя Радянського Союзу. На фронтах Великої Вітчизняної війни, у партизанських загонах і підпільних групах воювало понад 19 тисяч жителів Калинівського району.

Не обминув калинівщину і голод 1946—1947 рр. Посуха 1936 р. Знову в селах з'явились збирачі хліба. Уповноважені мінзагу мали право без суду забирати в рахунок натуральних податків і корову, і теля, і домашні речі…

За час відбудови у післявоєнний період активно розвивалась інфраструктура району. Сформувались в основному промислові підприємства району, заклади торгівлі, побуті, культури і освіти. Активно розвивався агропромисловий комплекс району.

За досягнуті успіхи трьом жителям Калинівського району присвоєно звання Героя Соціалістичної праці : І. Й. Димінському, голові колгоспу «Більшовик» (м. Калинівка), П.І. Рублю, агроному райсільгоспуправління, М.І. Мушенко бригадиру рільничої бригади (с. Дружелюбівка).

В 1979 р. Президією Верховної Ради України Калинівці надано статус міста районного підпорядкування. Жахлива війна в Афганістані своїм чорним крилом торкнулась і багатьох сімей на Калинівщині. Десять чоловік із Калинівського району загинули на цій війні. Це Володимир Бездушний з с. Байківки, Володимир Валігура, Анатолій Шкорба і Микола Олійник з с. Пикова, Всеволод Отолярський і Оскар Кирейс з с. Корделівка, Сергій Нечипорук з с. Жигалівка, Анатолій Бабій і Василь Гуменчук з с. Павлівки, Віктор Драбенюк з с. Сальник.

В 1995 р. в м. Калинівці відбулось урочисте відкриття пам'ятного знака загиблим воїнам-інтернаціоналістам.

[ред.] Історичні села Калинівського району

Села Янів (нині Іванів), Мізяків, Пиків, Гущинці є найдавнішими поселеннями на території Брацлавщини (нині входять до складку Калинівського району).

Гущинці : Поблизу села, в лісі, споруджено пам'ятник партизанам періоду Великої Вітчизняної війни. Зберігся партизанський табір.

Гулівці : Слов'янське городище ІХ — Х І ст.

Іванів : Палац (XVI ст.) Костьол (1780 р.). В 1812 — 1830 рр. при палаці існувала друкарня, де друкувалися книги переважно релігійного змісту — польські, католицькі та українські.

Нова Гребля : Михайлівська церква (1701 р.) Цегляна, в стилі пізнього класицизму. В 1860 р. капітально відремонтована. На стінах зберігся живопис 19 ст.

Уладівське : У ладово — Люлинецька дослідна селекційна станція (1888). Пам'ятник українському вченому-селекціонеру Л. Л. Семполовському (1868 −1960). Будинок, в якому мешкав селекціонер з 1938—1960 рр.

Мізяків : За твердженнями краєзнавців тут проживав та мав частку землі Іван Федоров (Іван Федорович Москвитін : ? — 15.12.1583), друкар.

Хомутинці : Батьківщина українського поета — класика С. В. Руданського (1834—1873). Літературний музей та пам'ятник поету.

Пиків : Є відомості про перебування тут гетьмана Б. Хмельницького (1595 — 1657) у червні 1649 р. під час національно-визвольної війни українського народу.

Пожовклі архівні сторінки донесли до нас відгомін подій 1596 р., коли жителі села приєднались до повсталих козаків під проводом Северина Наливайка.

[ред.] Народні майстри та неординарні особистості Калинівщини. Художники

З давніх-давен населення, що проживало на території нинішнього Калинівського району славилось працелюбством. До найдавніших промислів краю відносились рибальство, мисливство, бджільництво, обробки вовни та волокна, деревообробні промисли та ремесла, гончарство, обробка шкіри, інші.

У кожному населеному пункті Калинівщини і нині проживають і творять народні майстри, умільці. Здавна на території сучасного Калинівського району розвивався гончарний промисел. Гущинці, Кам'яногірка, Янів, Павлівка, Майдан-Бобрик (нині Літинського району) складали так званий Янівський район гончарного промислу, який в колишній Подільській губернії посідав друге місце за кількістю осіб, зайнятих цією справою і за збутом виробів. На початку ХХ ст. в цих селах нараховувалось 255 гончарів. Нині майстри гончарної справи збереглись у трьох селах : Павлівці, Кам'яногірці та Гущинцях. Найбільше гончарів проживає у с. Гущинцях : Володимир Дишкант, Микола Трикіз. Юрій Завірюха, Іван Сидорук. Але найприємніше те, що в селі є й молоді гончарі : Леонід Коваль та Олександр Левчук, які продовжують справу своїх предків, не дають загинути народному промислу. Та й попит на горщики, глечики й макітри в селах все ще є, бо їжа приготована в такому посуді смачніша.

Не загинуло на Калинівщині таке давнє ремесло як стельмаство. Так в с. Кіровці проживає стельмах Михайло Станіславович Ходаківський. Виготовляє майстер вози — той древній вид транспорту, без якого ніяк не обійтися в селі.

Не вміє того лиш, за що не брався житель с. Хомутців Віталій Васильович Орел. Це бджоляр, фотограф, тесла.

Справжнім майстром «золоті руки» є житель с. Пикова Борис Васильович Киричук . Досить сказати, що меблі виготовлені його руками не відрізняються від фабричних. Кожен годинник в оселі майстра — в дерев'яному обрамленні неповторної краси. Багато гарних і красивих речей змайстрував Б. В. Киричук : шафи, буфети, ліжка, дивовижної конфігурації столи, підстави для квітів, тощо А коли комусь доведеться побувати в музеї Уладово — Люлинецької дослідно селекційної станції та захоплюватись його оформленням — знайте : то в основному робота його , Б. Киричука. А скільки вікон, дверей, інших столярних робіт виготовив він для односельчан!

З давніх-давен славилась ця земля вишивальницями. Дівчата змагались між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини її працьовитості. Поганою нареченою вважалась та дівчина, що не оволоділа цією майстерністю змалку.

Для краю характерний у вишивці рослинний орнамент; кольори — чорний та червоний, інколи вишивальниці користувались і жовтим кольором. Нині вишивають дівчата і жінки у кожному селі і у м. Калинівці.

Схожі на музеї художньої вишивки оселі Н. О. Услової, Г. А. Захарченко — Фрусевич, А. В. Шафрановської (м. Калинівка), Г. С. Вдовиченко (с. Павлівка).

Вмілими вишивальницями є О. В. Чорна (м. Калинівка), Г. С. Лихогляд , Г. С. Кириченко (с. Сальник), Г. Г. Подковська, О. С. Рябцева (м. Калинівка), В. А. Пальчак (с. Голендри) та ще багато інших. художник, графік Микола Васильович Петрук родом з с. Лемешівка. На полотнах відтворює подільські пейзажі, в яких бездоганно поєднується глибоке знання природи з поетичним натхненням, любов'ю до рідної землі. Роботи М. В. Петрука експонувалися на районних виставках народної творчості, у містах Вінниці та Києві. Родом із с. Пикова художник Володимир Миколайович Атлантов, якого нагороджено двома орденами Червоної зірки : з села Нападівка молода художниця Людмила Іванівна Олейнікова, роботи якої експонувались не лише на Україні, а й за кордоном.

Полотна художниці є й у приватних колекціях багатьох міст України, за рубежем — у Польщі, Англії, Франції, Китаї.

Нині проживають у Калинівському районі і творять Ю. О. Коваль (с. Н. Гребля), В. М. Тимофєєв (м. Калинівка) та плеяда молодих художників : А. М. Цешківський, О. А. Новченкова, В. М. Зубков (м. Калинівка), інші.

Майстри, що творять прекрасні вироби з лози (здебільшого корзини, хлібниці, стільці, столи, ажурне обплетення дзеркал, тощо) Данило Володимирович та Володимир Панасович Ігрушеви проживають у с. Гищинцях.

Колісник справ майстрами та вмілими бондарями здавна славилось село Кам'яногірка, і нині житель цього села Володимир Васильович Беляков займається бондарною справою, знає секрети цього ремесла.

Багато інших майстрів проживає на Калинівщині.

Але відрадно те, що незважаючи на складні умови суспільно-господарської кризи, на Калинівщині розуміють необхідність відродити, зберегти й далі розвивати давні традиції своїх предків, не дати згаснути народним ремеслам, з тим, щоб зберегти духовні здобутки українського народу, його кращі традиційні цінності.

Так, на базі Калинівського районного центру зайнятості діють курси з художнього лозоплетіння та вишивання. Навчає безробітних громадян майстерності лозоплетіння молодий майстер Володимир Бочій. Допомогу у цьому надає Гущинецьке ВПТУ № 312 яке має ліцензію на підготовку таких спеціалістів. Майстерності художнього читання навчає жінок та дівчат калинівчанка Інна Волинець. Давно уже в інтер'єр закладів культури та освіти Калинівського району увійшли предмети декоративно-прикладного мистецтва, виготовлені руками місцевих майстрів, педагогів, бібліотекарів, клубних працівників. Деякі з цих закладів мають кімнати-світлиці, в яких зібрані предмети старовини і вироби сучасних майстрів.

Відділ у справах молоді і сім'ї Калинівської райдержадміністрації сприяє тому, щоб молоді люди — інваліди віком від 16 до 21 року навчались мистецтву вишивання. Калинівчанка Олена Бабій, інвалід дитинства, уже навіть отримала замовлення з Києво — Печерської лаври. Отож, не переводяться таланти в Калинівському районі.

Калинівщина гордиться по праву людьми, яких називають неординарними. Життєдайну, кришталево чисту воду дарував людям житель Цвіркових Леонід Іванович Цвірко, ветеран та інвалід Великої Вітчизняної війни. За своє життя він викопав понад 500 криниць. Його добре знають не лише в районі, а й за йог межами. І в м. Бердичеві, і у м. Вінниці, і в багатьох районах Вінницької областей п'ють люди джерельну воду з колодязів, викопаних його працьовитими руками. Старенький уже Л.І. Цвірко, у листопаді 1999 р. відзначатиме своє 80-річчя.

«Калинівським Маресьєвим» називають заслуженого механізатора Миколу Степановича шпеня. Багато років працював він у Калинівському колгоспі «Більшовик», нині дослідне господарство «Артеміда». Ще молодим під час жнив поранив ногу, рана виявилась підступною — довелось ампутувати ногу. Та М. С. Шпінь не уявляє свого життя без улюбленої роботи. У нього вистачало мужності повернутись на поле комбайнером. Нині Микола Степанович на заслуженому відпочинку.

В с. Хомутинцях проживає Юлія Всеволодівна Грош, завдяки подвижницькій діяльності якої створено музей С.Руданського в селі, на батьківщині поета-класика. Працювала Ю.В Грош завідуючою сільською бібліотекою, була головою місцевої жіночої ради, виховала четверо дітей і тридцять онуків була завідуючою музеєм С. Руданського, його мудрою хранителькою. В січні 1999 р. минає 40 років часу створення цього музею.

Калинівка (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Калинівка

Герб Калинівки	Прапор Калинівки

Православний собор Св.Параскевії УПЦ МП

Основні дані

Країна

Україна

Регіон

Вінницька область

Район/міськрада

Калинівський район

Код КОАТУУ

521610100

Засноване

перша половина XVIII ст.

Статус міста

з 1979 року

Населення

19 900

Площа

9,8 км²

Густота населення

2 030 осіб/км²

Поштові індекси

22400-22406

Телефонний код

+380-4333

Координати

49°26′50″ пн. ш. 28°31′23″ сх. д. / 49.447222° пн. ш. 28.523056° сх. д. ^(G)Координати: 49°26′50″ пн. ш. 28°31′23″ сх. д. / 49.447222° пн. ш. 28.523056° сх. д. ^(G)49.447222, 28.523056

Водойма

Жердь

Відстань

Найближча залізнична станція

Калинівка-1

До станції

3 км

До обл./респ. центру

 - фізична

23 км

 - залізницею

23 км

 - автошляхами

25 км

До Києва

 - фізична

181 км

 - залізницею

198 км

Міська влада

Адреса

22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Дзержинського, 47, 2-16-37

Веб-сторінка

www.kalynivka.vn.ua

Цей термін має також інші значення. Див. Калинівка.

Кали́нівка — місто-районний центр у Вінницькій області України.

Зміст

[сховати]

• 1 Географія

• 2 Адміністративний поділ району

• 3 Демографія

• 4 Історія

• 5 Економіка

  • 5.1 Промисловість

  • 5.2 Транспорт

  • 5.3 Зв'язок

• 6 Соціальна сфера

  • 6.1 Медицина

  • 6.2 Освіта

  • 6.3 Культура

• 7 Посилання

[ред.] Географія

Калинівка розкинулася на Подільській височині, вздовж берегів маленької річки Жерді, притоки Південного Бугу, за 26 км на північ від обласного центру.

[ред.] Адміністративний поділ району

Калинівка — центр району, площа якого 1,1 тис. кв. км. На території району розташовано 58 населених пунктів. З 1969 року населені пункти Варшиця і Шевченівка об'єднані з нею і стали околицями міста.

[ред.] Демографія

Населення Калинівського району — 64,1 тис. чоловік, у т. ч. міського (власне населення Калинівки) — 19,9 тис. сільського — 44,2 тис. чоловік.

[ред.] Історія

Докладніше: Історія міста Калинівка

Кали́нівку засновано в першій половині XVIII ст., Була спроба пов'язати назву селища з калиною, якої нібито колись тут було багато. Історичні джерела свідчать, що назва ця походить від прізвища польського магната Калиновського, який загарбав тутешні землі й закріпачив селян. 1774 року в ній налічувалося 44 двори в яких проживало 143 чоловіка.

[ред.] Економіка

[ред.] Промисловість

Нині Калинівка одне з передових міст Вінницької області. Калинівка має багатогалузевий виробничий комплекс, провідне місце в якому займає харчова промисловість. Основні промислові підприємства міста: ЗАТ "Калинівський машзавод" (буртоукладальна техніка, обладнання для сушіння молока), ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" (плити деревостружкові), ВАТ "Вінніфрут" (соки), парфумерно - косметична фірма "Коне" (одеколони), СТОВ "Корделівський цукровий завод" ( цукор), ВАТ "Агромаш"(труби, борони, агрегати комбіновані), ЗАТ "Калина" (швейні вироби), консервний завод (консерви), ВАТ "Ремонтно-механічний завод" (плоскорізи, культиватори), "Перша національна миловарна компанія" (мило), Калинівський молокозавод (молоко, сир, масло).

ТОВ ’’Калинівський ЕЗДМ’’ виробляє деревинно стружкові плити. Потужність – 96 тис. м3. Чисельність працюючих на підприємстві – 450 чоловік. Обсяг виробництва продукції у 2003 році – 14,5 млн. грн. Експорт складає 35% - Польща, Росія, Азербайджан, Грузія, Молдова.

ЗАТ "Калинівський машинобудівний завод". На підприємстві виготовляють: буртоукладочні машини, авторозгрузчики гідравлічні, молокосушки, товари народного споживання, в тому числі котли опалювальні газові різних модифікацій. Чисельність працюючих на заводі - 500 чоловік. Вироблено продукції в 2003 р. на суму - 11 млн. грн.

ТОВ "Вінніфрут". Види діяльності: виробляють безалкогольні напої, фруктові та овочеві соки. В 2003 році вироблено продукції на суму 61,4 млн. грн. На підприємстві працює 950 чоловік.

ВАТ "Калинівський агромаш" - нині по праву вважається одним з кращих промислових підприємств району. Широкої популярності у споживачів набула ґрунтообробна техніка з маркою Калинівського "Агромашу". Уже декілька років підприємство випускає агрегати для обробітку ґрунту "АК - 4", які працюють на полях не тільки Вінницької області, а й Чернігівської, Херсонської, Харківської областей. Великого попиту у сільськогосподарських виробників набула удосконалена пружинна борона для знищення бур'янів "БПШ - 8", використання якої дозволяє на 60-70 відсотків знищувати бур'яни. Велику роль має власне виробництво труб, яке нині є основним видом виробництва. «За вагомий внесок у розвиток агропромислового комплексу» у 2001 році підприємство нагороджено Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України. Постійна орієнтація підприємства на потреби і побажання замовників, багаторічний досвід в ремонті, застосування прогресивних технологій і кваліфіковані кадри дозволяють акціонерному товариству успішно функціо-нувати і бути конкурентноздатними на ринку України. Покупцями продукції підприємства є представники майже всіх регіонів України. Роботи виконуються в найкоротші строки і з збереженням високої якості і гарантії. Продукція підприємства неодноразово експортувалась на відомих міжнародних і регіональних виставках. Протягом 2004 р. в економіці міста зберігалась позитивна тенденція нарощування обсягів промислового виробництва, темп росту у виробничій галузі за 9 місяців склав 123,3%.

Будівельний комплекс нараховує 6 організацій, що здійснюють будівельні та ремонтні роботи Зокрема: ЗАТ "Калинівське БМУ- 5", Державна будівельна фірма "Альфа", Калинівське районне дорожне державне підприємство "Калинівський райавтодор", ТОВ "Калинівський райміжгоспбуд", Калинівська міжгосподарська шляхова будівельна дільниця, Калинівська госпрозрахункова дорожна дільниця Вінницького ДЕП та приватні фірми, які виконують ремонтно-будівельні роботи згідно європейських стандартів.

Протягом 9 місяців 2003 р. забудовниками району усіх форм власності введено в дію 16 житлових будинків, загальною площею 1890 м², 6,4 км газопроводу, 2,1 км автошляхів.

На 2003 рік у Калинівці спостерігалась економічна криза, характерна для економіки України в цілому, різко позначилась на господарстві Вінницької об-ласті, району. Внаслідок порушення традиційно налагоджених економічних зв'язків, стрімкого підвищення цін на енергоресурси, спостерігається спад у виробництві промислової продукції, виконанні робіт та послуг, зростання цін на товари привело до падіння життєвого рівня населення. Скоротились обсяги перевезень вантажів на залізничному транспорті, а також пасажирів. Складною і нерозв'язаною проблемою залишається екологічна.

[ред.] Транспорт

Усі населені пункти району з'єднані між собою дорогами з твердим покриттям та надійним автобусним сполученням.

Калинівка - важливий залізничний вузол на лініях Київ - Одеса, Київ – Кам'янець-Подільський , Бердичів - Вінниця.

Вантажні пасажирські перевезення в Калинівському районі здійснюються ВАТ "Корделівське АТП 10561", ДП "Віннтрас", ВАТ "Калинівське АТП 10509", та 11-ма приватними перевізниками.

ВАТ «Калинівське АТП 10509» нагороджено Дипломом комітету транспорту і зв'язку Верховної Ради України в 2004 р., як лідера транспортної галузі загальноукраїнського проекту «Україна - транспортна».

[ред.] Зв'язок

Калинівський район має 100 % покриття державних, обласних телеканалів та стійкий мобільний зв'язок. Районний вузол зв'язку обладнаний сучасними, зручними кабінами для виходу в Інтернет. Також вихід в Інтернет доступний і для звичайних користувачів у квартирах і будинках, що забезпечують ’’ВАТ Укртелеком’’ та ’’ТОВ Архімед’’.

[ред.] Соціальна сфера

[ред.] Медицина

Мережа медичних закладів району складається з центральної районної лікарні на 290 ліжок, Пиківської дільничної лікарні на 15 ліжок, 12 лікарських амбулаторій, 34 фельдшерсько-акушерських пунктів. Щороку в закладах медицини району стаціонарну допомогу отримують 12 тис. жителів, виконуються 4 тис. операційних втручань, а також мікрохірургічні операції на органах зору. Діє понад 50 аптечних закладів.

[ред.] Освіта

В систему освіти Калинівського району входить 39 загальноосвітніх шкіл, в яких навчається 8876 учнів, технологічний технікум та 2 професійно технічних училища №21, №32, в яких навчаються відповідно 750 та близько 1000 юнаків та дівчат, 1247 дітей відвідують 19 дошкільних навчально-виховних закладів.

[ред.] Культура

В Калинівці діє центральна районна бібліотека, яка в останні роки досягла високого рівня розвитку. При калинівській бібліотечній системі в районі існує 36 її бібліотек-філій

Соціально-економічний паспорт району Соціально-економічний паспорт Калинівського району 1. Історико-географічна довідка

Калинівський район знаходиться в північній частині Вінницької області, вздовж берегів річки Південний Буг та річки Жердь. Також на території протікають річки Згар, Десна, Снивода, Постолова, які належать до басейну Південного Бугу. Територія району відноситься до зони лісостепу. Грунти головним чином мало- і середньогумусні чорноземи, однак на значних площах є опідзолені. Клімат помірно континентальний. Калинівський район знаходиться в межах Придніпровської височини. Рельєф району – рівнина з абсолютними висотами від 240 до 290 м, порізана сіткою рік, ярами і балками. В географічно-структурному відношенні район розташований у західній частині Українського кристалічного масиву. Калинівський район утворено в 1923 році. Територіально він межує на півночі з Козятинським районом, на північному заході – з Хмельницьким, на південному заході – з Літинським, на півдні - з Вінницьким, на південному сході – з Липовецьким, на сході – з Погребищанським районами. Адміністративним центром району є місто Калинівка, яке знаходиться практично в центрі району, за 26 км від Вінниці. Через територію району проходить електрифікована та три одноколійних дороги. Їх довжина становить близько 100 км. В районі знаходиться автомобільних доріг республіканського значення - 30 км, обласного – 17 км і місцевого значення – 345,6 км. Основними автотранспортними магістралями є автобусні маршрути обласних сполучень Київ – Вінниця, Біла Церква – Вінниця, Хмільник – Вінниця, Літин – Вінниця, Вінниця – Житомир. Територія району нараховує 1096 кв.км, що складає 4,2% області. В районі широко розповсюджені природні мінеральні будівельні матеріали: глина, пісок, суглинок, граніти. Виявлені родовища граніту поблизу сіл Іванів, Гущинці, Писарівка, Черепашинці, поклади каоліну поблизу сіл Байківка, Грушківці. В гранітах Іванівського родовища міститься 25-30% цінного мінералу гранату. На території Калинівського району знаходиться два заказники для охорони високопродуктивного еталонного насадження сосни, розташовані в Калинівському лісництві. Зоологічна пам’ятка природи „Боброве поселення” створена для збереження цінних рідкісних в області хутрових звірів на річці Згар. В с.Дружелюбівка знаходиться парк-пам’ятка садово - паркового мистецтва „Саджавка” площею 12га, створений з метою збереження старовинного парку, закладеного в кінці 18 століття. Найбільшими селами району є Іванів з населенням 5,4 тис.чол., Павлівка – 3,8 тис.чол., Корделівка – 3,5 тис.чол., Гущинці – 2,5 тис.чол., Пиків – 1,7 тис.чол. У 58-и населених пунктах проживає 60324 жителів. Працездатного – 30,5 тис.чоловік. Більше як дві третини населення району, а це 41018 осіб, проживає у сільській місцевості, що становить 68,2%. В місті проживає 19306 чоловік, що становить 31,8%. Всього зайнято в сільськогосподарському виробництві 7,0 тис.чоловік (43,8%), в промисловості – 4,0 тис.чоловік (25,0%), в будівництві - 0,3 тис.чоловік (1,9%), на транспорті - 0,5 тис.чоловік (3,1%), в освіті – 2,0 тис.чоловік (12,5%), в охороні здоров’я та соціальній допомозі – 11,0 тис.чоловік (6,2%). Всього працюючих у всіх сферах економіки 16 тис.чоловік.