8075

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фізіології сільськогосподарських тварин

Морфологія

сільськогосподарських тварин

Конспект лекцій

студентам факультету технології переробки продуктів тваринництва

(напрям підготовки 6.090 102 "ТВ і ППТ")

Вінниця 2009

УДК 576.2:591.4:001.8

Паладійчук О.Р. Морфологія сільськогосподарських тварин. Конспект лекцій студентам факультету ТВіППТ (напрям підготовки 6.090 102 “ТВ і ППТ”). – Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2009. – 122 с.

Представлене навчальне видання містить лекційний матеріал з курсу “Морфологія сільськогосподарських тварин” і складений відповідно до робочої програми; супроводжується рисунками, таблицями.

В кінці лекцій подані контрольні питання і список рекомендованої літератури.

Розраховано на студентів факультету ТВ і ППТ.

Рецензенти:

кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри анатомії с.-г. тварин ім. В.Г. Кас`яненка

Ткачук Світлана Аліївна

(Національний аграрний университет),

доктор біологічних наук, професор, зав. кафедрою мікробіології та технології переробки

Власенко Володимир Васильович

(Вінницький державний аграрний університет)

Рекомендовано науково-методичною радою Вінницького державного аграрного університету (протокол № 7 від 26 березня 2009 року)

2

Зміст

Передмова Лекція №1. Вступ до предмету «Морфологія с.-г.

тварин» Лекція №2. Характеристика апарату руху. Будова,

ріст і розвиток кісток Лекція №3. З’єднання кісток скелета

Лекція №4. Будова м’язів. Допоміжні органи м’язів Лекція №5. Види і типи м’язів. Дія м’язів при динаміці

та статиці Лекція №6. Будова шкіри та її похідних

Лекція №7. Характеристика апарату травлення. Ротоглотка (головна кишка)

Лекція №8. Стравохід і шлунок (передня кишка). Поняття про однокамерний і багатокамерний шлунок

Лекція №9. Середня і задня кишки Лекція №10. Апарат дихання. Органи сечовиділення Лекція №11. Органи розмноження

Лекція №12. Система органів внутрішньої секреції Лекція №13. Кровоносна система. Кола кровообігу Лекція №14. Лімфатична система. Органи

кровотворення та імунного захисту Лекція №15. Центральна нервова система Лекція №16. Автономна (вегетативна) нервова

система Лекція №17. Особливості морфології с.-г. птиці

Основна література Додаткова література

4

5

13

19

26

32

37

47

55

61

69

77

84

90

96

104

110

115

120

120

3

Передмова

Морфологія сільськогосподарських тварин є фундаментальною дисципліною в підготовці технологів з виробництва і переробки продукції тваринництва. Знання цієї дисципліни дають можливість студентам зрозуміти будову тваринного організму на різних рівнях його структурної організації і розвитку. Морфологія розкриває будову морфофункціональних одиниць органів, що забезпечують їхні функції; показує структури клітин та їх похідних, в яких відбуваються біохімічні реакції внутрішньоклітинного обміну,

продукти якого впливають на життєдіяльність окремих клітин,

усього організму і що особливо важливо – на тваринницьку продукцію. В зв’язку з цим знання морфології тварин допоможуть студентам глибше зрозуміти усі спеціальні дисципліни, які безпосередньо формують спеціаліста-технолога з виробництва і переробки продукції тваринництва.

Курс лекцій є основою теоретичних знань з морфології сільськогосподарських тварин; містить 17 лекцій, 4 зображення відомих вчених, таблицю і 46 рисунків. В кінці кожної лекції -

контрольні питання, що виносяться на захист модулів та іспит,

загальний список рекомендованої літератури.

4

Лекція №1

Тема: Вступ до предмету “Морфологія сільськогосподарських тварин”

1. Поняття про морфологію с.-г. тварин, її предмет і методи вивчення 2. Короткі відомості з історії морфології

1. Протягом багатьох віків людина прагнула пізнати будову і життя тварин і рослин. Нагромадження фактів стало основою науки про життя – біології (bios (грец.) - життя, logos (грец.)- вчення). До біології належать морфологія і фізіологія - науки про форму і життя організму.

Термін “морфологія” надав у 1817 році надзвичайна людина – німецький поет і натураліст Іоган Вольфган Гете, яку він визначив як “вчення про форму, утворення і перетворення органічних істот”.

В даний час морфологія тварин (morphe (грец.) – форма, logos (грец.) - учення) визначається як наука про форму і

будову тварин.

Предметом вивчення морфології тварин є зовнішня форма організму, його органів, а також розташування, зовнішня і внутрішня будова органів, їх систем і апаратів, будова тканин, їх клітин та міжклітинної речовини, які входять до складу органів і організму в цілому.

Завдання морфології – пізнання статики і динаміки форми на всіх її рівнях.

Об’єкт вивчення морфології с.-г. тварин – є велика рогата худоба, вівці, кози, свині, коні, собаки, с.-г. птиця.

Сучасна морфологія вивчає не тільки будову організму дорослої тварини, але й зміни будови в процесі її розвитку, росту, селекції, під впливом умов годівлі і утримання.

Є декілька направлень в морфології:

5

-функціональна морфологія (вивчення будови при зміні функціональної активності організму);

-екологічна морфологія (вивчення будови під впливом зовнішніх факторів);

-вікова морфологія (вивчення будови за індивідуальним розвитком);

-еволюційна морфологія (вивчення будови в процесі історичного розвитку – еволюції).

До складу морфології входять:

-Анатомія (anatome (грец.) – розтин, розріз) – наука про будову і форму організму, окремих його органів.

Анатомія буває:

–системна – вивчає системи органів (руху, травлення, дихання, розмноження);

–порівняльна – вивчає будову організму тварин різних порід, видів, класів;

–топографічна – вивчає розташування органів в різних ділянках тіла тварини;

–патологічна – вивчає зміни органів при їх захворюванні.

-Гістологія (histos (грец.) - тканина) – наука про тканини живого організму.

-Ембріологія (embryon (грец.) – зародок) – наука про розвиток зародка і плода.

-Цитологія (cytos (грец.) – клітина) – наука про будову і життєдіяльність клітин.

Методи досліджень в морфології:

1.На живих тваринах – огляд, опис, вимірювання, прощупування (пальпація), прослуховування (аускультація) і простукування (перкусія), рентгенографія, ультразвукова діагностика (УЗІ), фотографування.

2.Після забою або смерті (в анатомії) – розтин, препарування органів. В топографічній анатомії користуються методом дослідження на заморожених трупах (вперше

використав Микола Іванович Пирогов).

6

3. В гістології і ембріології користуються мікроскопічною технікою, готуючи мікроскопічні препарати.

2. Вперше анатомувати трупи тварин для наукових цілей, описуючи та замальовуючи їх, почав лікар і філософ Стародавньої Греції Алкмеон Кротонський у VІ ст. до н.е.

ВV ст. до н.е. лікар античності Гіппократ вивчав будову тварин разом з своїми учнями; на розтин людських трупів діяла заборона. Краще всього у тварин були досліджені скелет, серце і різні нутрощі.

ВІV ст. до н.е. Арістотель, вивчаючи зародки різних видів тварин, став засновником ембріології, порівняльної анатомії і зоології.

ВІІІ – І ст. до н.е. лікарі Герофіл і Еразістрат успішно досліджували будову нервової системи тварин.

ВІ ст. н.е. лікар і анатом Клавдій Гален вивчав анатомію свійських та диких тварин, а саме: биків, овець, свиней, собак, ведмедів і мавп. Досконало вивчаючи нервову систему, м’язи, кістки, суглоби мавп дало можливість вченому прийняти отримані знання за основу описування будови організму людини.

ВІХ-Х ст. н.е. багато нового і цінного для анатомії зібрав багатотомний “Канон медицини” таджицького вченого Ібн-Сіна (Авіцени).

Вепоху Відродження (ХV-ХVІ ст. н.е.) була зломлена багатовікова заборона на анатомування людських організмів, а єдина до сих пір анатомія розділилася на медичну і ветеринарну.

Великий внесок у медичну анатомію ХVІ ст. зробив італійський анатом Андеас Везалій, створивши фундаментальну працю “Про будову людського тіла в семи томах”.

Ветеринарну анатомію в епоху Відродження більше всього вивчали на конях. Леонардо да Вінчі цікавився будовою тіла коней, левів, леопардів, птахів, собак; він став засновником пластичної анатомії.

7

Арістотель (384—322 рр. до н. е.) –

вчений давніх часів, який вивчав зародки різних видів тварин і

став родоначальником порівняльної анатомії та ембріології

9

Ібн-Сіна (Авіценна, 980-1037 рр.) –

таджицький учений, який узагальнив дані Гіппократа,

Арістотеля і Галена, доповнивши їх власними спостереженнями у 9-ти томній праці «Канон медицини»

10