Питання до зал ку

%), основна частина на позабіржовому ринку (85 %).

Організаційні основи функціонування фондової біржі в Україні.

Відповідно до законів України фондова біржа утворюється у вигляді АТ,

яке здійснює торгівлю цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового кур-

су і здійснює свою діяльність по правилах фондової біржі. Фондова біржа за-

ймається організацією укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від свого імені.

Створення і функціонування фондових бірж в Україні.

У 1991 році була створена Українська фондова біржа (м. Київ). У 1996

році біржі були створені в мм. Донецьку, Дніпропетровську. Здійснюються

торги і на Українській міжбанківській валютній біржі. Всього в Україні в да-

ний час 8 фондових бірж (Донецька, Київська, Кримська, Луганська, Придні-

провська, Українська міжбанківська валютна, Українська міжнародна, Украї-

нська фондова) і 2 позабіржові торгово-інформаційні системи («Перша фон-

дова торгова система», «Південноукраїнська торгово-інформаційна систе-

ма»).

Особливості позабіржової торгівлі.

Позабіржова торгівля може мати стихійну форму і організовану. Сти-

хійний характер пов'язаний з купівлею-продажем цінних паперів фізичними

і юридичними особами на стихійному ринку. Стихійний ринок активно діяв в

процесі сертифікатної приватизації. Стихійна торгівля, як правило, охоплює

продаж акцій на пред'явника. Позабіржові ринки одержали назву – ділерські,

вторинні або вуличні.

Позабіржова фондова торгова система (ПФТС) в Україні.

У Україні створена асоціація. «Перша позабіржова фондова торгова сис-

тема» – технічний центр «ПФТС», яка є основною структурною формою по-

забіржової торгівлі. Асоціацію створили фінансові посередники, які мають

право на здійснення всіх видів діяльності по випуску і обігу цінних паперів.

Працює як електронна біржа.

Депозитарна діяльність.

Депозитарна діяльність – надання послуг із реєстрації та зберігання цін-

них паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття і ведення рахунків в

цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках і кліринг (безготі-

вковий розрахунок) . Реєстрація цінних паперів є підставою для взяття їх на

50

обслуговування в національній депозитарній системі.

Структура депозитарної системи в Україні.

Депозитарна система в Україні складається з верхнього і нижнього рів-

ня. Верхній рівень - національний депозитарій і депозитарії, які ведуть роз-

рахунки по зберіганню і здійснюють клірингові розрахунки. Нижній рівень –

зберігачі і реєстратори, як суб'єкти корпоративного сектора. Контролює дія-

льність національного депозитарію Державна комісія по цінних паперах і

фондовому ринку, Національний банк, Міністерство фінансів України.

Депозитарії і їх функції.

Депозитарій – юридична особа, яка створюється у формі ВАТ, учасни-

ками якого є не менше ніж 10 зберігачів і які здійснюють виключно депози-

тарну діяльність.

Функції:

1) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

2) зберігання і обслуговування обороту цінних паперів;

3) клірингові розрахунки.

Зберігачі цінних паперів і особливості їх діяльності.

Зберігачі мають право бути торговцями цінних паперів за наявності лі-

цензії комерційного банку, не мають право на клірингові розрахунки, вони

здійснюють зберігання і обслуговування обороту цінних паперів.

Суть і види фінансового посередництва.

Фінансові посередники – компанії, які надають своїм клієнтам послуги у

сфері інвестування, є суб'єктами ринку капіталу. Основні функції – це залу-

чення вільних інвестиційних ресурсів; зниження рівня ризику через випуск

цінних паперів, комерційну діяльність з цінними паперами.

В Україні зареєстровано більше 1200 фінансових посередників: торговці

цінними паперами, довірчі товариства, трастові компанії, комерційні банки.

На ринку реально працюють 20-30% фінансових посередників.

Сфера фінансового посередництва в Україні і особливості її регулювання.

Регулювання фінансових посередників в Україні:

1) дозвіл на діяльність по випуску і обігу цінних паперів;

2) торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю цін-

ними паперами власного випуску.

Сфера фінансового посередництва: довірчі товариства, інвестиційні

компанії, інвестиційні фонди.

Особливості діяльності інвестиційних компаній.

Інвестиційна компанія – юридична особа, яка діє на ринку інвестиційних

ресурсів за рахунок власних засобів за замовленням клієнта. Інвестиційна

компанія – торговець цінними паперами, який може використовувати засоби

для здійснення сумісного інвестування через емісію цінних паперів і їх роз-

міщення. Інвестиційні компанії – АТ або ТОВ. Інвестиційні компанії створю-

валися з метою роботи з приватизаційними цінними паперами. Інвестиційна

компанія повинна заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску

сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію.

51

Поняття інвестиційного фонду.

Інвестиційний фонд – юридична особа, утворювана у формі ЗАТ і здійс-

нює діяльність у сфері сумісного інвестування. Інвестиційний фонд може сам

виконувати процес інвестування. Інвестиційний керівник проводить дії по

управлінню активами інвестиційного фонду, організовує продаж інвестицій-

них сертифікатів, здійснює управління.

Інвестиційний фонд може бути закритим і відкритим. Закриті – створю-

ються на невизначений термін і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних

сертифікатів. Після закінчення діяльності інвестиційних фондів. Відкриті –

створюються на невизначений термін і здійснюють викуп інвестиційних сер-

тифікатів у встановлені терміни інвестиційних декларацій.

Довірчі товариства або трастові компанії.

Довірчі товариства здійснюють представницьку діяльність відповідно до

договорів, укладених з довірителем майна по реалізації їх прав власності.

Довірчі товариства здійснюють такі послуги:

- розпорядження майном;

- управління голосуючими акціями;

- агентські послуги.

Структура органів управління АТ.

Система органів управління АТ включає:

- загальні збори акціонерів;

- наглядова рада;

- правління АТ;

- ревізійна комісія.

Компетенція і порядок проведення загальних зборів акціонерів.

Загальні збори можуть бути першими, черговими і позачерговими. Пер-

ші збори проводяться не пізніше ніж через рік після реєстрації, розглядають-

ся такі питання:

- звіти голови правління;

- голови наглядової ради;

- голови ревізійної комісії;

- головного бухгалтера;

- затвердження річного звіту і балансу, порядку розподілу прибутку, ви-

плати дивідендів і ін.

Всі збори є позачерговими, окрім річних.

Компетенція загальних зборів: обрання і відгук членів правління, нагля-

дової ради, ревізійної комісії, визначення напрямків основної діяльності, ви-

значення організаційної структури, системи оплати працівників, внесення

змін в статут, порядок розподілу прибутку, виплати дивідендів і ін.

Наглядова рада АТ.

Наглядова рада є контролюючим органом і контролює діяльність АТ.

Функції:

1) оцінює ефективність діяльності правління;

2) контроль за розробкою стратегічних планів;

3) захищає права акціонерів;

52

4) здійснює внутрішній контролю за фінансово-економічним станом

АТ.

Робота наглядової ради ведеться через засідання, структурно через комі-

тети.

Правління АТ.

Правління акціонерного товариства – виконавський орган, здійснює ке-

рівництво його поточною діяльністю. Компетенція:

- розпорядження всім майном суспільства;

- затвердження бізнес-планів, програм фінансово-господарської діяльно-

сті;

- затвердження щорічних кошторисів, штатного розкладу, посадових

окладів працівників;

- надання щорічних звітів і балансу і ін.

Ревізійна комісія АТ .

Ревізійна комісія – постійно діючий орган управління АТ. Ревізійна ко-

місія не здійснює керівних функцій, вона є контролюючим органом. Контро-

лює фінансово-господарську діяльність правління шляхом проведення пере-

вірок і надає результати загальним зборам і наглядовій раді. У її діяльність

входять:

- перевірка фінансової документації;

- перевірка дотримання нормативів і прав встановлених законодавством

України;

- аналіз фінансового стану;

- перевірка використовування резервних і інших фондів.

Система органів державного регулювання корпоративного сектору в

Україні.

Система органів державного регулювання корпоративного сектору:

1) органи спеціальної компетенції: Державна комісія по цінних паперах і

фондовому ринку;

2) Антимонопольний комітет;

3) Кабінет Міністрів, міністерства, відомства;

4) місцеві органи управління.

Найважливішими формами регулювання є: створення антимонопольного

законодавства на ринку цінних паперів, встановлення правил і стандартів

здійснення операцій в зовнішній сфері корпоративного управління.

Основні функції Державної комісії по цінних паперах і фондовому ринку.

Державний орган має центральний апарат і територіальні органи. На-

прям діяльності:

- державне регулювання і контроль за випуском і обігом цінних паперів;

- контроль за дотриманням законодавства;

- застосування санкцій при порушенні законодавства;

- вдосконалення ринку цінних паперів.

Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі.

Антимонопольний комітет має право контролю при створенні, злитті і

приєднанні, ліквідації господарських суб'єктів, придбанні, отриманні акцій,

53

паїв, а також активів цілісних майнових комплексів у разі оренди, щодо за-

побігання монопольному злиттю.

Особливості управління державними корпоративними правами.

Держава може бути єдиним власником АТ і здійснювати керівництво

його діяльністю через менеджмент. Держава може мати пакет корпоративних

цінних паперів і впливати на діяльність корпорації. Від імені держави засно-

вником і акціонером державної акціонерної компанії може бути Кабінет Мі-

ністрів України чи вповноважений орган. Акції державних АТ можуть бути

передані в управління довіреним особам. Кабінет Міністрів може визначити

умови управління і обов'язковий розмір дивідендів від прибутку корпорації,

які прямують до державного бюджету. Рішення щодо корпоратизації держав-

них підприємств і передачі (купівлі-продажу) акцій державної власності ух-

валюються утримувачем і розпорядником державної власності Фондом дер-

жмайна України.