План аналізу хорової партитури

І. Загальний аналіз

1. Відомості про авторів.

2. Жанрова приналежність.

3. Зміст твору.

4. Загальний характер твору.

II. Музично - теоретичний аналіз

1. Структура музичної форми.

2. Ладотональність.

3. Гармонія.

4. Метроритм.

5. Темп.

6. Особливості фактури викладу.

7. Характеристика основної мелодії як музичної виразності.

8. Значення ролі акомпанементу.

III. Вокально-хоровий аналіз

1. Тип і вид хору, наявність дивізі та унісонів. Загальний діапазон хору й загальна теситура, прийом звуковедення, дихання.

2. Аналіз і характеристика кожної хорової партії:

Ансамбль частковий

а) діапазон хорової партії, теситура, наявність дивізі;

б) особливості ансамблю динаміки, темпу, ритму;

Стрій мелодичний (інтонаційні труднощі)

а) особливості голосоведення і вплив напрямку мелодії на горизонтальний стрій;

б) визначення інтонаційних труднощів і шляхи їх по­долання;

в) вплив динаміки, темпу й ритму на горизонтальний стрій.

3. Ансамбль загальний:

а) тип ансамблю;

б) визначення особливостей ансамблів динаміки, темпу, ритму й дикції залежно від теситурних умов;

в) ансамблеве співвідношення звуків у акордах з под­воєннями;

г) необхідність штучного ансамблю в деяких акордах.

4. Стрій гармонічний:

а) визначити вплив теситури, динаміки, темпу й ритму на вертикальний стрій;

б) на основі аналізу мелодичного строю визначити найскладніші гармонічні сполучення чи акорди та вказати спосіб інтонування аби уникнути можливих змін строю.

5. Дикція:

а) вплив на дикцію темпу, штрихів, ритму, теситури, нюансів;

б) аналіз найскладніших поєднань слів у тексті;

в) аналіз закінчень слів між музичними реченнями, епізодами, частинами й перед паузами, де можлива нечітка вимова;

г) особливості вимови деяких слів у тексті;

ґ) збіг і розбіжність наголосів у словах із сильною долею в такті.

IV. Виконавський аналіз

1. Аналіз динаміки й кульмінацій (загальні і часткові).

2. Аналіз фразування: визначення логічних наголосів залеж­но від змісту літературного тексту або від логіки побудови музичної думки (якщо у творі нема літературного тексту) з урахуванням форми твору.

3. Змістові цезури.

4. Відповідність або розбіжність логічних наголосів і музич­них кульмінацій.

5. Диригентські труднощі.

І. Загальний аналіз.

«Ішов козак без ліс»- це українська народна пісня в обробці Миколи Леонтовича.

Микола Леонтович (1877-1921)

Серед трагічних талантів України, життя яких обірвалось передчасно і болісно, згадується ім'я Миколи Дмитровича Леонтовича. Його творчість зосереджена навколо, здавалось би, другорядного жанру - обробок народних пісень - засвідчує як невичерпність самого пісенного джерела, так і блискучий талант автора. Його "простенькі" обробки "регіональних", тобто поширених у певних областях, пісень здобули славу в усьому світі, і навіть у чужих країнах іноді залишаються побутувати майже як народні. Він прославив і підніс до рівня найвищого професійного мистецтва і обрядову пісню “Щедрик”, і сумовиту за характером, історичну - "Козака несуть", і побутову, про тяжку жіночу долю - "Пряля" та десятки і сотні інших.

Хорова творчість Леонтовича розкрила вже в нашому сторіччі перед цілим світом невичерпну скарбницю народної пісні. Дуже влучно про нього його друг К.Стеценко: "Він справді велика одиниця серед музичних кіл, з великими здібностями й талантом; він - ніби різьбяр у музиці, що Творить музичні вартості, неначе "кружева" із шовку"'.

Краща, найцінніша частина творчої спадщини Леонтовича – художні обробки для хору українських народних пісень (близько 200). В цій галузі найяскравіше виявилася його могутня новаторська обдарованість. Тематичне коло обробок композитора широке і різноманітне: історичні, обрядові, жанрові, побутові, ліричні, танцювальні пісні.

Метод обробок Леонтовича ґрунтується на традиціях Лисенка, але має якісно нові риси. У своєму щоденнику Леонтович записує: ”Досліди у народній музиці викликають до життя нові форми гармонії та контрапункту, що органічно зв’язані з народною піснею, бо пісня, як художній удосконалений твір, дає не тільки одну мелодію, але таїть в собі всі музичні можливості (гармонію, контрапункт та ін.). Вміти записати її та відчути все, що вона може дати для музики, у широкому смислі слова, це необхідна чергова справа”.

Для кожної пісні Леонтович знаходить свої виражальні засоби, що найкраще відповідають її текстовому і мелодичному змістові та характеру образів. По суті, кожна обробка народної пісні у Леонтовича є розгорнутим, високохудожнім професіонально завершеним мистецьким твором, насиченим нерідко глибоким драматизмом.

Крім обробок народних пісень, Леонтович є автором 4 хорових поем – “Легенда”, ”Моя пісня“, “Літні тони”, ”Льодолом”, опери “На русалчин Великдень” (незакінчена, завершив М.Скорик), церковних хорів (в т.ч. “Служба Божа”).

Це вокально- хоровий твір a capella, що є побутовою жартівливою піснею, яка розповідає про відносини чоловіка та жінки.

1. Ішов козак

без ліс, без ліщину, (2 рази)

Та й надибав

молоду дівчину, (2 р.)

Та й надибав молоду дівчину.

2. « Ти, дівчино

личка рум’яного, (2 р.)

Переночуй

мене, молодого, (2 р.)

Переночуй мене, молодого».

3. «Я би тебе

переночувала, (2 р.)

Коли зради

я ся не бояла, (2 р.)

Коли зради я ся не бояла».

4. «Ти, дівчино,

не бійся нічого, (2 р.)

Не зрадив я

на світі нікого, (2 р.)

Не зрадив я на світі нікого».

5. Запросила

у хату тепленьку, (2 р.)

Перебув він

ніченьку темненьку, (2 р.)

Перебув він ніченьку темненьку.

6. А уранці

крикнув до дівчини: (2 р.)

«Ой спасибі

за любу гостину, (2 р.)

Ой спасибі за любу гостину

7. Ой спасибі

від козака того, (2 р.)

Що крім тебе

не зрадив нікого, (2 р.)

Що крім тебе не зрадив нікого».

ІІ.Музично-теоретичний аналіз.

«Ішов козак без ліс» це куплетна строфічна форма у вигляді періоду, що складається з двох речень - 4 + 5. Період є однотональним , тональність G-dur з відхиленнями в ІV та VІІ тактах.

В ІV такті відхилення в C- dur.

В VІІ такті в D- dur.

Половинна каденція закінчується на D(4 т.).Заключна каденція є повною досконалою(9 т.).

Цей вокально- хоровий твір записан у розмірі три чверті дрібними тривалостями(восьмими та шіснадцятими) та в темпі Con moto, що надає мелодії рухливості та жартівливого характеру.

Фактура твору- гомофонно-гармонічного складу.

Мелодична лінія розпочинається з тонічного кварт секстакорду, а потім наче кружляє біля тонічних звуків, що в поєднанні з дрібними тривалостями і надає мелодії рухливості та жартівливого характеру.