ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти конкуренції 5

1.1.Суть та ознаки конкурентного ринку 5

1.2.Причини конкуренції 9

Розділ 2. Прийняття рішення про виробництво за умов конкуренції 15

2.1 Фірма за умов досконалої конкуренції 15

2.2Аналіз фірми – монополіста 19

2.3Аналіз діяльності підприємства за умов монополістичної конкуренції 24

Розділ 3. Наслідки існування конкуренції в глобальній економіці 32

Висновок 35

Список використаної літератури 37

Вступ

У механізмі ринкової взаємодії як на макро-, так і на мікрорівні конкуренція виконує роль основної рушійної сили розширеного відтворення й ефективної самоорганізації. Створення стійких конкурентних позицій економіки України передбачає підвищення рівня конкурентоспроможності виробників. Вітчизняні підприємства повинні зосереджувати увагу не тільки на ефективності виробництва, але й на ефективності функціонування в конкурентному середовищі, а тому виникає необхідність науково-методичного забезпечення оцінки та діагностики їх конкурентоспроможності.

Конкуренція як невід’ємний атрибут ринкових відносин є дуже вибірковим і гнучким механізмом. Вибірковість виявляється в тому, що від скорочення попиту на продукцію підприємства страждають не в рівній мірі. Найбільші труднощі мають неефективні підприємства, виробники неякісної продукції. Найсильніші підприємства можуть навіть у важкий час процвітати, оскільки до них відходять сегменти ринку конкурентів, які збанкрутіли раніше.

Гнучкість механізму конкуренції виявляється в його миттєвій реакції на будь-які зміни зовнішнього середовища. У той момент, коли відбулися зміни, у більш вигідному положенні опиняються ті підприємства, які краще до них пристосовані. Хоча адаптація неминуче займає якийсь час, стимули для неї конкуренція створює відразу ж.

Кожен виробник прагне захопити лідерство в конкурентній боротьбі, використовуючи при цьому індивідуальні підходи і методи. В залежності від обраних дій він може забезпечити собі конкурентну перевагу – ті характеристики, що створюють для підприємства певну вищість над його конкурентами. Ці характеристики можуть мати різний характер, відноситися як до самого підприємства, його виробничо-господарської діяльності, ринкової активності, так і до додаткових послуг, форм виробництва, збуту і продажу. Отже, конкурентна перевага є відносним поняттям і визначається у порівнянні з конкурентом, що займає певну позицію на ринку чи в його сегменті.

Усе викладене вище пояснює виключну актуальність теми курсової роботи.

Предметом курсової роботи є конкуренція та діяльність суб’єктів ринку в конкурентному середовищі..

Об’єктом дослідження є основні засади економічної теорії.

Метою курсової роботи є аналіз діяльності суб’єктів ринку в конкурентному середовищі.

Теоретичні і методологічні аспекти конкуренції знайшли відображення в наукових працях Азоєва Г.Л., Балабанової І. В. Белковского А.Н., Белоусова В.Л., Дробитько Н.А., Іванова Ю.Б., Мартиненка М.М., Портера М., Сабецкої Г.Р., Чубинської А.Н. та багатьох інших вітчизняних і зарубіжних економістів, що й склало теоретико-методологічну базу дослідження.

Інформаційною базою роботи є теоретичні праці з питань конкуренції, публікації вітчизняних науковців.

Розділ 1. Теоретичні аспекти конкуренції

1. Суть та ознаки конкурентного ринку

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф.Хайєк, „суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети” [16, c. 43].

Термін „конкуренція” походить від латинського слова concurrere, що означає “зіштовхуюсь”.

Поняття конкуренції є фундаментальним в теорії світової економіки. Ефективність господарювання суб’єктів економіки будь-якого ієрархічного рівня і управління такими суб’єктами визначальним чином залежить від розуміння природи конкуренції, форм її прояву, методів конкурентної боротьби і чинників, що визначають готовність суб’єктів економіки до такої боротьби.

Азоєв Г.Л. визначає, що конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об'єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо [1, c. 4].

З розвитком ринкової економіки, з появою нових форм і методів конкурентної боротьби, що обумовили появу більш складних ринкових структур, відбулась певна диференціація змісту термінів “змагальність” і “конкуренція”. Перший більшою мірою використовується при описанні поведінки учасників ринку, і, зокрема, власне дій, які можна трактувати як конкурентну боротьбу. Другий – для якісної характеристики побудови ринку, пануючих на ньому умов конкурентної боротьби.

Спільним для всіх існуючих підходів щодо трактування поняття конкуренції є те, що конкуренція розглядається як змагальність виробників продукції або покупців за обмежені ресурси, необхідні для існування суб’єктів економіки. При цьому, конкурентними відносини суб’єктів економіки стають лише за певних, визначених умов.

Сьогодні відсутня єдина точка зору науковців щодо поняття конкурентноспроможності. Первинним для поняття конкурентноспроможності є поняття конкуренції. Не дивлячись на те, що зміст цього терміну не викликає особливих дискусій, конкретні формулювання визначення поняття конкуренції істотно розрізняються як своєю спільністю, так і аспектами, що відображаються в ньому.

Під конкуренцією в економіці можна розуміти стан економічної системи, який характеризується змагальністю суб’єктів економіки за “життєво важливі” ресурси з метою тривалого існування і якості самостійних економічних одиниць. В даному визначанні, даному з позиції структурного підходу, підкреслюються наступні принципові положення: конкурувати між собою можуть лише суб’єкти економіки; конкуренція має місце лише тоді, коли суб’єкти економіки прямо або опосередковано вступають в певне змагання, тобто в антагоністичні взаємовідносини, отже, конкуренція – це певний тип взаємовідносин суб’єктів економіки, що характеризується наявністю антагоністичного початку; об’єктом змагальності виступають “життєво важливі” ресурси, тобто все те, що є необхідним для функціонування суб’єктів економіки або впливає (прямо або опосередковано) на процес їх функціонування; метою функціонування суб’єкта економіки є тривале існування як самостійної одиниці.

Економічна система як цілісна сукупність складових суб’єктів економіки ієрархічно структурована. Очевидно, що правомірним є питання щодо конкуренції суб’єктів на певному рівні. При цьому, в залежності від ієрархічного рівня економічної системи (що має прояв, зокрема, в структурі такої системи), виділяються притаманні цьому рівню прийоми і методи конкурентної боротьби, на міжнародному рівні зокрема.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що конкурентоспроможність – це здатність суб’єктів економіки “виживати” в певному економічному, а саме, конкурентному середовищі. При цьому мається на увазі, що в якості однієї зі складових цього середовища виступають інші економічні суб’єкти і, перш за все, конкуренти. Іншими словами, конкурентоспроможність – це здатність суб’єкта економіки ефективно діяти проти конкурентів і протистояти конкурентам, тобто вести конкурентну боротьбу.

У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно-необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху.

Особливий імпульс конкуренція дістала з переходом у розвинуте товарне господарство. Для ринкового господарства XVIII століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо „невидимої руки”. Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання [15, c. 121]:

• на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);

• визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них, мобільність використовуваних ресурсів;

• вперше показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;

• розробив елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб [22, c. 11].

На рубежі XIX століття у найрозвинутіших країнах світу вводиться механізм регулювання конкуренції, тобто встановлення «правил гри», коли підприємства та фірми намагаються запровадити нові принципи суперництва. Їхня суть полягає в тому, що підприємці діють не наосліп, силою витісняючи один одного з ринку, а з допомогою маркетингу детально вивчають ринкові можливості, його кон'юнктуру. Це значною мірою „заземлює” напругу виникнення кризи надвиробництва, оскільки зі споживачем наперед узгоджуються обсяги, номенклатура, умови й термін реалізації продукції.

Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.