56. Джерела та види іонізуючих випромінювань, їх властивості

Іонізуючі випромінювання – це випромінювання взаємодії якого з середовищем призводять до утворення електричних зарядів різних знаків. Джерела: природні ; штучні. До природних належать ІВ від сонця та космосу, а також радіоактивні руди, які знаходяться у надрах. В промисловості джерелами ІВ є рентгенівські установки, високовольтні електровакуумні системи, радіаційні, дефектоскопи, товщино міри, їх використовують у атомні енергетиці, медицині, для діагностики та лікування і в різних галузях промисловості(для контролю якості, зварних з’єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнених об’ємах, боротьби з розрядами статичної електрики). ІВ поділяються на: електромагнітні (фотонні); корпускулярні. До електромагнітного випромінювання належать гамми «γ» та рентгенівського випромінювання. До корпускулярного α, β частин, протон, нейтрон тощо. α випромінювання – це потік позитивно заряджених частин (Ядер. Атомів), що рухаються зі швидкістю 20 000 км/с. β випромінювання – потік електронів та позитронів зі швидкістю світла. γ випромінювання – короткохвильове електромагнітне випромінювання яке подібне до рентгенівського, однак має значно більшу швидкість та енергію. ІВ характеризується двома атомними властивостями: здатність проникати через середовище що опромінюється; іонізувати повітря і живі клітини організму. Найбільшу проникну здатність мають γ та рентгенівські випромінювання.

α та β частини швидко втрачають свою енергію тому в них низька проникна здатність. Дія ІВ оцінюється дозою випромінювання.

Розрізняють: поглинуту дозу; еквівалентну дозу; експозиційну дозу. Поглинута доза(D)- відношення середньої енергії, що передається речовині у деякому об’ємі до маси в цьому об’ємі. Одиницею поглинутої дози є ГРЕЙ(Гр) а позасистемною одиницею є РАД(1Гр- 100 рад). Оскільки різні види ІВ викликають різний біологічний ефект, то введено поняття еквівалентної зони. Одиницею еквівалентної зони є ЗГВЕРТ(ЗВ), який дорівнює 100 БЕР (БЕР- біологічний еквівалент РАДА). Для кількісної оцінки ІВ рентгенівського та γ випромінювання в сухому атмосферному повітрі використовується експозиційна доза. За одиницю експозиційної дози приймають кулон на кілограм(Кл/Кг), але для зручності використання позасистемну одиницю рентген (1Р=2.85-10-4). Поглинута еквівалентна та експозиційна доза за одиницю часу (1сек) називаються потужностями відповідних доз.

57. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини

При вивченні впливу ІВ на організм людини були виявлені такі особливості: 1) висока ефективність поглинутої енергії; 2) наявність прихованого періоду проявлення впливу ІВ; 3) вплив малих доз ІВ може накопичуватись; 4) ІВ впливають не лише безпосередньо на саму людину, але й на його потомство; 5) різні органи організму мають різну чутливість до ІВ; 6) ступінь впливу ІВ залежить від індивідуальних особливостей людини; 7) наслідки опромінення істотно залежать від його дози та частоти; 8) залежно від еквівалентної дози опромінення та індивідуальних особливостей людини зміни в організмі можуть бути незворотного та невиліковного характеру. Вплив ІВ може бути: зовнішній; внутрішній; комбінований. ІВ проникаючи в організм передає свою енергію органам та тканинам шляхом збудження та іонізації атомів і молекул, що входять до складу клітин, це порушує біологічні процеси, обмін речовин, зміни у складі крові. Радіаційні ураження можуть бути: загальними; місцевими. Тривалий вплив ІВ в дозах, що перевищують гранично допустимі може викликати променеву хворобу, яка характеризується порушенням сну, погіршенням апетиту, сухість шкури (1 стадія); розладом органів травлення, порушенням обміну речовин, змінами в серцево-судинній системі, руйнуванням судин (2 стадія); крововиливи в судинах мозку та серцевому м’язі, випадання волосся, катаракта, порушення діяльності статевих органів, генетичні порушення (3 стадія).

58.Нормування іонізуючих випромінювань Допустимі дози ІВ регламентуються нормами радіац.безпеки Укр.(НРБУ 1997р.) Згідно з цими Нормами визначені такі категорії опромінювання осіб: Категорія А- особи,що постійно/тимчасово працюють з джерелом ІВ Категорія Б- обмеж.частина населення,яка проживає біля місць,що можуть підлягати опроміненню КатегоряВ- все населення країни За ступенем чутливості до ІВ встановлено3групи критичних органів,опромінення яких спричиняє найбільшу шкоду здоровью: I - все тіло,статеві органи,червоний кістковий мозок II - щитовидна залоза,м'язи,печінка,нирки,селезінка,шлунок,легені,кришталик ока III - кісткова тканина, шкіра, кінцівки Залежно від групи критичних органів для осіб категоріїА встановлено гранично допустиму дозу(ГДД)за рік. Для осіб кат.В-границю дози(ГД)за рік А : І - 50мікроЗіверт/рік ІІ - 150м Зв/рік ІІІ - 300м Зв/рік В : І - 5м Зв/рік ІІ - 15м Зв/рік ІІІ - 30м Зв/рік Для категорії В доза не регламентується.

59. Захист від іонізуючих випромінювань Засоби та заходи захисту від ІВ поділяються на: 1) Організаційні,які передбач.забезпеч.виконання вимог норм радіац.безпеки.Приміщення,які признач.для роботи з радіоактивними ізотопами повинні бути ізольовані,мати спец.оброблення стін,стелі,підлоги,а на дверях попереджув.знак"радіаційної небезпеки" 2) Технічні- застосув.устаткування з дистанційним керуванням,використ.витяжних шаф,камер,боксів,що оснащенні спец.маніпуляторами,встановлення захисних екранів.Екрани можуть бути: стаціонарними,пересувними,розбірними,настільними. 3)Санітарно-гігієнічні- забезпеч.чистоти приміщень,включаючи щоденне вологе прибирання,улаштування припливно-витяжної вентиляції з 5ти-кратним повітреобміном,дотримання норм особистої гігієни. 4) Лікувально-профілактичні- попередній та періодичний медогляди,встановлення рац.режимів праці та відпочинку,використ.радіопротекторів,припаратів що підвищ.стійкість організму до ІВ. До ЗІЗ від ІВ належать: -халати,костюми -ізолювальні пневмо-костюми(як скафандри) * шлангові * з автономним джерелом живлення повітря -шапочки -гумові рукавички -тапочки,бахіли -засоби захисту органів дихання : * распіратори * протигази

60.Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення підприємств. Вибираючи майданчик для буд.під-ва треба врахов.: - аерокліматичну х-ку - рельєф місцевості - умови туманно-утворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів -не можна розміщ.під-ва поблизу джерел водопостачання;на ділянках забруд.органічними та радіоактивними відходами та в місцях можливих підтоплень. Згідно з держ.саніт.нормами і правилами під-ва з тех.процесами,що є джерелами забруднення навкол.середов.повинні відокремлюватись від житлової забудови саніт.захисними зонами(СЗЗ).Розмір яких визначають залежно від джерел забруд.атмосфери. Для під-в встановлені такі розміри СЗЗ відповідно до класу шкідливості під-в: І - 1000м ІІ - 500м ІІІ - 300м ІV - 100м V - 50м До І,ІІ та ІІІ відносяться: під-ва хім.та металург.промисл.по видобутку руди,вироби буд.матеріалів До ІV класу: під-ва метало-обробної промисл.з чавунним та кольоровим литвом і деякі під-ва по виробн.буд.матеріалів,обробці деревини,текстильної,легкої,харчової промисловості. До V класу : під-ва металообробної промисл.,без ливарних процесів,великі друкарні,меблеві фабрики.

61.Вимоги до виробничих будівель і споруд. При плануванні виробничих приміщень необхідно врахов.санітарну х-ку виробничих процесів,дотримуватись норм корисної площі для працюючих(не менше 4,5квадратних м на людину),а також нормативів площ для розташув.устаткування і необхідної ширини проходів. Не можна розташов.нешкідливі цехи та дільниці,а також офісні приміщення над шкідливими. Приміщ.де розташов.електрощитові,вентеляційні,компресорні та ін.види облад.підвищ.небезпеки мають бути постійно зачиненими,щоб до них не потрапили сторонні. Щоб запобігати травмотизму застосов.попереджувальне фарбування будівельних конструкцій та знаків безпеки. Ширина осн.проходів в середині цехів не менше 1,5м;а ширина проїздів 2,5м. Висота виробничих приміщень не менше 3,2м. Підлоги виробничих приміщень повинні бути зносо-стійкими,теплими,не слизькими,щільними,легко очищуватись,а в деяких цехах та дільницях-волого-,кислотно-,вогне - стійкими.

62. Вимоги до розташування допоміжних приміщень. Допоміжні приміщення входять до складу будь-якого під-ва і поліляються на такі 5груп: 1) Санітарно-побутові(гардироби,душові,вбиральні,тощо) 2) Медичні 3) Громадського харчування (буфети,їдальні) 4) Культурного обслуговування(бібліотеки,спортзали) 5) Адміністративні(офісні приміщення,цехові контори) Ці приміщ.,як правило,розташов.разом в 1й будівлі,в місцях найменш.впливу шкідливих факторів. Розрахунок саніт.побут.приміщень проводиться залежно від саніт.х-ки виробничих процесів та к-сті працюючих. Виробничі процеси поділ.на 4групи: а) Виробн.процеси,що проходять при нормальних метеоумовах та при відсутності шкідливих газів та пилових виділень. б) Процеси,що проходять при несприятливих метеоумовах або пов'язані з виділенням пилу чи наприженої фізичної особи в) Процеси що х-ються наявністю різко виражених шкідливих факторів г) Процеси, що вимагають особливого режиму для забезпеч.якості продукції,а саме: пов'яз.з переробкою харчової продукції,виробництвом стерильних матеріалів,що вимагають особливої чистоти. Розташування,розміри,обробка допоміжних приміщень викон.згідно саніт.норм і правил.

63.Вимоги до водопостачання та каналізації. Виробничі приміщення повинні бути обладнані сист.виробничого,протипожежного та господ-питтєвого водопроводів,господ.-побутових та виробничою каналізацією. Виключення складають невеликі виробництва. Норми води для пиття та побутові потреби для цехів зі значним надлишком тепла на 1 людину в 1змінну повинна складати 45л,а в ін.цехах та відділеннях-25л. Всі стічні води спускаються в міську каналізаційні сист. Зливання в каналізаційну мережу відпрац. розчинів кислот,лугів,електронів та ін. хім.речовин допускаються лише після їх нейтралізації та очищення. Забороняється зливати в каналізаційну мережу толуол,ацетон,бензин,мінеральні мастила. На дільницях шліфування,полірування та при застосув.мокрих способів обробки пилових матеріалів, стічні води повинні надходити до сист.загальної каналізації через відстійники.На окремих дільницях каналізац.мереж необхідно розташув.пристрої для вловлювання нафтопродуктів.