50. Формування і використання виробничої потужності

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливийрічний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:

1) плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;

2) кількість одиниць обладнання;

3) продуктивність обладнання;

4) трудомісткість виробничої програми;

5) досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (пере­робки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул Ni = ai Tp m Ni = Tp m/ti Ni — потужність i-го виробничого підрозділу підприємства; аi — продуктивність устаткування у відповідних одиницях ви­міру i-ої продукції за годину; Тp — річний фонд часу роботи устаткування; m— середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування; ti — трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протя­гом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність №вих). Для цього використовується формула: Nвих = Nвх + Nотз + Nр ± Nна – (10.7) де Nвх — вхідна потужність підприємства; Nотз — збільшення потужності протягом розрахункового періо­ду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів; Nр — нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства; Nна — збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється; Nв — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьо­ваного та технічно застарілого устаткування.

51. Розрахунок показників виробничої потужності

Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності:

де Вф – фактичний річний випуск товарної продукції,Пф – середньорічна виробнича потужність. По Кн визначається рівень використання і наявності резервів виробничої потужності, а також рівень напруженості планового завдання. Чим ближче цей показник до 1, тим ліпше використовується виробнича потужність. Коефіцієнт екстенсивного навантаження визначається за формулою:

де Фф – фактичний час роботи обладнання за зміну, день, місяць, рік.Фм – максимально можливий фонд роботи обладнання за цей же термін.

Екстенсивним показником використання обладнання є також коефіцієнт змінності, який визначається за формулою:

tфакт. стан/год – фактично вироблений час в ст/год за добу,

tмож. стан/год – максимально можливе число стангодин при роботі в 1 зміну.

Коефіцієнт інтенсивного навантаження.

де Вф – фактичний обсяг продукції (робіт) в од. часу,

Впл – планова норма виробітку за цей час.

Інтегральний коефіцієнт навантаження.

Визначається як добуток коефіцієнтів інтенсивного та екстенсивного навантаження:

Кінт = Кін · Ке.н.

Цей коефіцієнт характеризує рівень використання обладнання як по продуктивності, так і по часу.

Загальними вартісними показниками використання основних фондів є:

Фондовіддача – отримання продукції з 1 грн. основних виробничих фондів:

Фондомісткість – частка вартості основних фондів, яка припадає на 1 грн. виготовленої продукції:

Фактори, які визначають ВП: 1)      номенклатура, асортимент і якість продукції, 2)      кількість встановленого устаткування, 3)      розміри і склад виробничих площ, 4)      фонд часу роботи устаткування, 5)      прогресивні норми використання устаткування.