Стагфляція

Криза, яка вразила у 90-ті роки минулого сто­ліття українську економіку, має свої особливості. По-перше, за своєю суттю вона не може бути віднесена до циклічних криз, вона є транс­формаційною, оскільки пов'язана з протиріччями, які охопили еко­номіку в період трансформації адміністративно-командної систе­ми в ринкову. По-друге, криза, яка охопила економіку України, є кризою недовиробництва, і це відрізняє її від класичних криз надви­робництва. По-третє, економічна криза 90-х років в Україні є дуже тривалою і глибокою. Падіння виробництва почало просліджуватися з 1991 року, а деякі прояви стабілізації відмічені тільки у 1999 р. (для порівняння: тривалість фази падіння в ринкових країнах становить від 0,5 до 1,5 року). Що стосується глибини спаду, то, на думку до­слідників, вона не має аналогів у світі, не випадково її називають ка­тастрофічною. За даними вітчизняної статистики, спад промислово­го виробництва за кризовий період склав понад 65 %, майже на 50 % скоротилося виробництво у сільському господарстві, обсяг капі­таловкладень зменшився в п'ять разів. По-четверте, спад виробни­цтва супроводжувався не зниженням цін (як це відбувається за умов класичних криз надвиробництва), а їхнім надзвичайно різким підви­щенням. Ці два явища (падіння виробництва і зростання цін) поро­дили надто тяжкий для української економіки процес — стагфляцію. По-п'яте, багато негативних явищ, які відбувалися в економіці Украї­ни в кризовий період, носили "прихований" характер, і це тільки за­гострювало протиріччя перехідного періоду. Йдеться про приховане безробіття, про відсутність масових банкрутств підприємств, які, по суті, вже давно стали банкрутами, тощо. Все це "згладжувало" кар­тину, не давало можливості правильно оцінити ступінь кризових явищ в економіці України. Тому не випадково, що антикризові захо­ди, які розроблялися і втілювалися в життя, не давали негайного по­зитивного результату. По-шосте, дуже тяжких витрат зазнало як сус­пільство в цілому (зниження виробництва національного доходу, промислової продукції, продовольства, руйнування народногоспо­дарських зв'язків, посилення структурних деформацій, різка поляри­зація суспільства тощо), так і окрема людина (різке зниження життє­вого рівня, зменшення реальних доходів, загроза або втрата робочого місця, невпевненість у майбутньому тощо).