Финансы

Процес становлення та розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично характеризувався створенням розгалуженої інстутиціональної структури, до складу якої входять як глобальні, так і регіональні валютно-фінансові установи.

Стосовно ключових міжнародних фінансових інститутів, то вони об’єднані під назвою «Бреттон-Вудські інститути». Значну роль у сфері регулювання міжнародних розрахунків і розробки нормативних документів з банківського нагляду відіграє Банк міжнародних розрахунків (БМР). Окрему групу серед міжнародних банківських організацій представляють регіональні банки розвитку. Проблемами міжнародної заборгованості займаються спеціальні міжнародні організації: Паризький та Лондонські клуби.

Система міжнародних валютно-фінансових інститутів

Бреттон-Вудські інститути – Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Всесвітній банк, які є провідними міжнародними валютно-фінансовими установами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин. Свою назву вони отримали від назви американського містечка Бреттон-Вудс, де у 1944 році проходила міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій і було прийняте рішення про заснування цих двох установ. З моменту їх створення міжнародна валютна система почала функціонувати, маючи своїм підґрунтям офіційні угоди, тобто перейшла у регульований нормами права стан.

До складу Групи світового банку (World Bank Group, WBG) входять:

1. Світовий банк (World Bank, WB), відомий ще як (Bank), у скаладі:

Міжнародного банку реконструкції та розвитку (International Bank of Reconstruction and Development, IBRD) та

Міжнародної асоціації розвитку (International Development Association, IDA);

2. Міжнародної фінансової корпорації (International Finance Corporation, IFC);

3. Міжнародний центр регулювання інвестиційних спорів (International Centre for Settlement Investment Disputes, ICSID);

4. Багатостороннього агентства гарантування інвестицій (Multilateral Investment Guarantee Agency, MIGA).

Діяльність Групи світового банку тісно пов’язана з діяльністю Міжнародного валютного фонду. Членами IBRD може стати будь-яка держава, але лише після набуття членства у IMF.

Щоб стати членом IDA, IFC та MIGA, держава має бути вже у складі членів IBRD. Кількість членів у цих організаціях представлена у таблиці.

Назва міждержавної фінансової організації	Кількість держав-членів	Рік створення
IBRD (Міжнародний банк реконструкції та розвитку)	185	1944
IDA (Міжнародна асоціація розвитку)	163	1960
IFC (Міжнародна фінансова корпорація)	175	1956
ICSID (Міжнародний центр врегулювання інвестиційних спорів)	155	1966
MIGA (багатостороннє агентство гарантування інвестицій)	173	1988

Діяльність Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародного центру врегулювання інвестиційних спорів та Багатостороннього агентства гарантування інвестицій керується відповідними органами кожної з цих організацій. Вони є незалежними у своєму керівництві, але координують між собою свою діяльність.

Стратегічні напрями діяльності Групи світового банку

2007 року Група світового банку сформулювала шість стратегічних напрямів, діяльність у яких визнана пріоритетною на найближчі роки. До них належать:

Економіки найбідніших країн Африки

Економіки держав, що перебувають на етапі подолання наслідків конфліктів

Країни із середнім рівнем доходів

Галузі, що створюють глобальні та регіональні суспільні блага

Розширення можливостей для арабського світу

Фінансування процесу поширення знань та навчання

Органи управління Світового банку

Вищим органом Світового банку (включає Міжнародний банк реконструкції та розвитку і Міжнародну асоціацію розвитку) є Рада керуючих Світового банку, якій належить уся повнота влади. До її складу входить по одному представнику кожної держави-члена. Зазвичай це міністри фінансів держав-членів. Винятковою компетенцією Ради керуючих є розв’язання стратегічних питань діяльності IBRD, зокрема: внесення змін до Статуту; прийом нових членів та визначення умов їхнього вступу, призупинення членства старих акціонерів; збільшення або зменшення статутного капіталу; встановлення партнерських стосунків з іншими організаціями; прийняття рішення про припинення операцій міжнародною фінансовою організацією; прийняття рішень щодо розподілу авуарів та чистого прибутку міжнародної фінансової організації.

Рішення на засіданнях Ради керуючих приймаються зваженим голосуванням. Кожна держава володіє числом голосів, пропорційним розміру її фінансового внеску до капіталу банку. Уповноважені керуючі можуть висловлювати офіційну позицію своєї держави та захищати її національні інтереси. Раз на рік Рада керуючих Світового банку збирається на спільну з Радою керуючих IMF сесію у Вашингтоні.

Рада виконавчих директорів Світового банку забезпечує керівництво поточною діяльністю Світового банку. Вона виконує свої обов’язки згідно з повноваженнями, наданими їй Радою керуючих. Це постійно діючий орган у складі 24 осіб.