ЗМІСТ
1.Вступ…………………………………………………………………………………………………………………….2
2. Характеристика галузевої структури хімічної промисловості…………………………..3
3. Розміщення галузей хімічної промисловості…………………………………………………….5
Схема розміщення галузей хімічної промисловості…………………………………………9
4.Характеристика територіальної структури комплексу……………………………………..10
5.Основні перспективи розвитку хімічної промисловості України……………………..14
6. Підсумки роботи підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості України за 2011 рік:
6.1. Товарне виробництво. Загальна динаміка галузевого товарного
виробництва…………………………………………………………………………………………………………..15
Діаграма 1. Помісячна динаміка індексів виробництва хімічної та
нафтохімічної продукції в 2011 році……………………………………………………………17
6.2. Секторальна динаміка галузевого товарного виробництва:
6.2.1. Загальні секторальні та структурні зміни…………………………………………..18
6.2.2. Виробництво продукції основної хімії……………………………………………….19
7. Список використаної літератури………………………………………………………………………..21
ВСТУП
Хіміко-лісовий комплекс охоплює галузі промисловості, що продукують
сировину і конструкційні матеріали.До них передусім належать хімічна
промисловості, які забезпечують народне господарство мінеральними
добривами, содою, фарбами, паливно-мастильними продуктами, пластмасами,
синтитичними волокнами, та багатьма іншими видами сировини і матеріалів.
Особливістю хімічної промисловості є здатність забезпечити народне
господарство матеріалами з наперед визначеними властивостями, поліпшеної
якості і в необхідній кількості. Хімізація народного господарства
України виявляється в широкому використанні мінеральних добрив у різних
галузях та сферах народного господарства, у впровадженні хімічних
технологій у промисловості й сільському господарстві, сприяє
інтенсифікації виробничих процесів, економії витрат суспільної праці.
Багатогалузева хімічна промисловість України випускає продукцію більш
як 120 тис. найменувань. До її складу входить більше 200 підприємств,
таких галузей: гірничо-хімічної, коксохімії, основної хімії, хімічних
волокон, синтетичних волокон і пластмас, лакофарбових і синтетичних
фарбників. Найбільш важливі галузі: гірничо-хімічна та основна хімія.
За виробництвом мінеральних добрив Україна займає третє місце в Європі
після Німеччини – 8,7 млн т і Росії та п’яте місце в світі (після
названих країн, США – 20 млн т і Китаю – 18 млн т).
2. Характеристика галузевої структури хімічної промисловості
Хімічна промисловість належить до складних галузей. У структурі
хімічної та нафтохімічної промисловості виділяють такі підгалузі:
гірничо-хімічну; основну хімію; хімію органічного синтезу; галузі з
виробництва полімерних матеріалів, хімію тонкого органічного синтезу
(лаків, фарб, фотохімічних товарів); побутову хімію. Останнім часом як
окремі галузі виділилися мікробіологічна і фармацевтична промисловість,
які не належать до хімічної. Основу хімічної промисловості становлять
видобуток сировини, виробництво мінеральних добрив і полімерних
матеріалів.
В Україні розвинута багатогалузева хімія і нафтохімія. Найкрупнішими
підрозділами названої галузі є виробництва основної хімії (49 % всієї
товарної продукції галузі), лакофарбова (6 %), промисловість
пластмасових виробів, скловолокнистого лиття (5 %), шинна (10 %),
гумоазбестова (7 %) та багато ін. На власне хімічну промисловість
припадає близько 80 % випуску продукції всієї галузі, на нафтохімічну –
20 %.
Неорганічна хімія переважно виробляє напівфабрикати, що
використовуються в інших галузях промисловості. Виняток становлять
мінеральні добрива, котрі продукує окрема галузь.
До органічної хімії входять виробництва вуглеводневої сировини, робництва вуглеводневої сировини,
органічних напівфабрикатів, синтетичних матеріалів. Основною сировиною
для хімії органічного синтезу є вуглеводні нафти, природний та супутній
газ. Використовуються також вуглеводнисті сполуки, що одержуються з
вугілля.
Гірничо-хімічна промисловість утворює сировинну базу передусім для
неорганічної хімії. Функцією гірничо-хімічної промисловості є видобуток
сировини: сірки, фосфатів і калійних солей, кухонної солі, карбонату.
Основна хімія як галузь обіймає кислотну, содову промисловість та
виробництво мінеральних добрив. Сірчанокислотна промисловість виробляє
продукт, що потрібний у багатьох галузях – сірчану кислоту. Основним
джерелом є поклади самородної сірки, сірчаного й залізного колчедану,
нафти й природного газу. Сірка міститься також у відходах металургійної
промисловості. Промисловість мінеральних добрив виробляє азотні,
фосфорні та калійні добрива. На азотні добрива припадає половина усього
виробництва, а фосфорні й калійні добрива продукуються приблизно в
однаковій кількості. Україна займає значне місце виробництві добрив.
Виробництво кальцинованої соди зосереджено в районах залягання солей та
вапняків; каустична сода ширше використовується, грунтуючись на
виробництві хлору, що застосовується для випуску неорганічних продуктів,
отрутохімікатів, полімерів.
Промисловість хімії органічного синтезу використовує як сировину нафту.
Це багатогалузеве виробництво. Підприємства тяжіють до районів
нафтовидобутку, масового споживання нафтопродуктів та магістральних
нафтопроводів.
3. Розміщення галузей хімічної промисловості
Сучасне розміщення галузі сформувалося під впливом географічних,
економічних і технічних факторів.
Географія сировинних ресурсів, їх потужність, умови залягання істотно
впливають на розміщення підприємств гірничо-хімічної промисловості.
Зростання потреб у нафті і газі, що стали основною сировиною в галузі
органічного синтезу і нафтохімічної промисловості, посилює вплив фактора
сировинних ресурсів у розміщенні виробництва. Щоправда, наявність
розгалуженої мережі трубопроводів зумовлює наближення виробництва до
районів споживання.
Обгрунтування розміщення конкретних хімічних виробництв пов’язане з
урахуванням факторів, що випливають із структури витрат на одержання і
споживання хімічної продукції. Це передусім:
сировинний фактор (частка сировини і матеріалів в 1 т готового
продукту);
енергетичний фактор (витрати палива в умовних тоннах на одну тонну
готового продукту);
водний фактор (розміри водоспоживання і кількості стічних вод, які
потребують очищення);
трудовий фактор (виділення виробництв з високими затратами живої праці
на одиницю готової продукції);
споживчий фактор (наявність споживача готової продукції).
У хімічній промисловості більше, ніж в інших галузях, використовується
вода. Для виробництва 1 т хімічних волокон потрібно у 25 разів більше
води, ніж для виплавляння 1 т чавуну, і вдесятеро більше, ніж для
виплавляння 1 т міді, свинцю або цинку. Загалом норми витрати води у ми витрати води у
хімічній промисловості коливаються від 50 м3 у виробництві хлору й соди
– до 6000 м3 у виробництві синтетичних волокон. Фактор водомісткості
дуже обмежує можливості вибору при розміщенні підприємств хімічної
промисловості. Це тим більш важливо, що чимало видів сировини
зустрічається у маловодних місцевостях.
У багатьох галузях хімічної промисловості спостерігається висока
потреба у паливі та енергії. Наприклад, для виробництва синтетичного
каучуку на базі ацетилену необхідно 15 тис. кВт-год, а фосфору – до 20
тис. кВт-год на 1 т продукції. При виробництві багатьох видів
синтетичної продукції поглинається теплова енергія – пара. Тому дуже
часто хімічні виробництва орієнтують лише на паливно-енергетичний
фактор.
Споживчий фактор поширюється переважно на галузі основної хімії – на
виробництво мінеральних добрив (крім калійних) та сірчаної кислоти. У
галузях хімії органічного синтезу споживач має важливе значення лише при
розташуванні підприємств кінцевої продукції. У цих випадках важливий
також вибір робочої сили.
На форми розташування хімічної промисловості також впливає
технологічний фактор. Якщо виробництво не схильне до
внутрішньогалузевого комбінування і являє собою технологічно самостійні
спеціалізовані підприємства, воно не зосереджується на певній території.
Таким є виробництво мінеральних добрив, фарб, лаків, переробка пластмас.
Навпаки, якщо комбінування є необхідною умовою функціонування
підприємств, їх розміщення має форму взаємопов’язаних
виробництв-комплексів. Такими є нафтохімічні комплекси, що виробляють
полімерні матеріали та напівфабрикати для їхнього одержання, барвники та
неорганічні хімікати.
Дуже важливим фактором, що впливає на розміщення хімічних виробництв, є
утворення різноманітних твердих, рідких і газоподібних відходів.
Особливо багато відходів у гірничій хімії. Значення кожного фактора
випливає з структури витрат на виробництво продукції в хімічній і
нафтохімічній промисловостях.
Вирішальний вплив на основні фактори, що визначають вибір району
розміщення хімічних виробництв, має науково-технічний прогрес. Істотно
змінюється значення сировинного та енергетичного факторів. Поступово
зменшується їх граничний вплив. Впроваджуються безвідходні технології,
автоматизація виробництва.
Ефективність розміщення окремих підприємств у хімічній промисловостіловості
прямо залежить від форм організації виробництва: концентрації,
спеціалізації, кооперування й комбінування. Особливо ефективною є
концентрація виробництва, зумовлена значною фондомісткістю виробництва,
великою потребою народного господарства в хімічній продукції, високими
темпами науково-технічного прогресу. Виробництво слід концентрувати як
на основі збільшення підприємств, так і завдяки підвищенню потужності
діючих агрегатів і технологічних ліній, від чого зростатиме заводська
концентрація. Концентрація виробництва має свої раціональні межі,
порушення яких призводить до зниження ефективності її. Зростання обсягів
виробництва зумовлює підвищення транспортних витрат на доставку
сировини, палива й води, збільшує радіус перевезення готової продукції,
строків будівництва, небезпеку виникнення аварійних ситуацій. Так.
підвищення за один рік потужності агрегатів для виробництва, етилену від
50 до 300 тис. т знижує виробничі витрати вдвоє, а від 300 до 500 тис. т
– тільки на 7 %.
Оптимальний розмір виробництва залежить від багатьох факторів –
розвитку транспорту (особливо трубопровідного), забезпечення сировиною,
наявності трудових ресурсів, надійності технологічних апаратів тощо.
Спеціалізацію виробництва в хімічній промисловості слід здійснювати
одночасно з кооперуванням, що створює сприятливі умови для організації
неперервних технологічних процесів, створення спеціалізованої техніки,
нових форм організації праці, впровадження комплексної механізації та
автоматизації виробництва; підвищує рівень використання устаткування і
виробничих потужностей; спрощує виробничу структуру хімічних
підприємств; удосконалює матеріально-технічне постачання і збут; активно
сприяє зростанню продуктивності праці.
Рівень спеціалізації в основних підгалузях хімічної промисловості
різний. У багатьох з них профільна продукція не є головною, що
пояснюється високою ефективністю комбінування, яке зумовлюється
наявністю великої кількості процесів, що грунтуються на послідовній і
комплексній переробці мінеральної та органічної сировини, значними
масштабами виробництва напівпродуктів, які характеризуються низькою
транспортабельністю, високим рівнем споживання паливно-енергетичних
ресурсів, наявністю потужних обслуговуючих і допоміжних цехів.
Комбінування виробництва поєднується з його концентрацією і зменшує в
нафтохімічній промисловості використання нафти й газу на 25-31 %, а в
промисловості хімічних волокон – зниження собівартості 1 т волокна на 4
%. Комбінування на базі комплексної розробки родовищ або комплексного
використання сировини, утилізації відходів дає змогу успішно
розв’язувати проблеми охорони навколишнього середовища.
Схема розміщення галузей хімічної промисловості.
