2.Унія Великого князівства Литовського з Польщею(1385) та політика великого князя литовського Вітовта (1392- 1430) щодо збереження державної самостійності вкл .

Одним із зовнішньополітичним завданням ВКЛ було стримати агресію Тевтонського ордену , який залишався основним противником Литви до 1410 року ( битви під Грюнвальдом) . Розглядаючи ці обставини В. Смолій констатує , що : « У реалізації зовнішньополітичних планів литовським князям довелося зіткнутися зі своїм сусідом – Польщею. Після походів , у яких брали участь татари , польським панам , удалося закріпити за собою Галичину , а литовці прибрали до рук Волинь. Проте в середині 80-х рр. XIVст. сталася подія , яка змінила характер взаємин двох держав . Ідеться про одруження сина Ольгерда князя Ягайла з польською королевою Ядвігою (1385р.)

Ініціатива угоди і шлюбу належала полякам. Польща , яка потерпала від нападів тевтонців і втратила частину власної території , була зацікавлена у військово- політичному союзі з сильною державою , яка б могла допомогти протистояти хрестоносцям. Таким союзником Польщі була Угорщина , яка погодилась на союз з польським королем Казимиром Ш за короля Людвіка Анжуйського .У 1350 році між Казимиром Ш та його племінником, угорським королем Людвіком Анжуйським укладена угода, за якою останній зобов»язувався надати збройну допомогу свому дядькові за умови , що Галицько – Волинська держава ( «Руське королівство» з 1353 року ) буде передано угорській стороні.

Сторони погодилися укласти династичну угоду , за якою по смерті бездітного Казимира Ш , польський трон успадкує дочка Людвіка Марія . Союз цей був нерівноправним – лідером у ньому була угорська сторона , тому польська шляхта намагалася знайти іншого союзника і в майбутній угоді бути лідером. Нагадаємо, що Угорщина була учасницею боротьби за «галицьку спадщину» (1365- 1366). Так, зацікавлений в утриманні Галицької спадщини за Польщею, Казимир Ш погодився передати Галичину ( як своє «довічне держання») в управління угорського намісника - силезькому князеві Владиславу Опольському .

Осільки Казимир Ш не мав синів, польський трон по його смерті з 130- 1382 рік перейшов до Людвіка , а Польща і Угорщина були об»єднані персональною унією під скіпетром угорського короля.

Тому у 1376-1377 роках боротьбу за галицьку спадщину вела Угрощина . Як васал Людвіка Владислав Опольський правив у Галичині з 1372-1379 рр та 1385- 1387 рр як « господав і дідич Руської землі». Тому польська шляхта шукала приводу , щоб розірвати невигідну угоду з Угорщиною і повернути не тільки лідерство у стосунках з угорською стороною , а й Галичину.Така нагода знайшлася , коли польський престол посіла угорська королівна Ядвіга (молодша дочка Людвіка і онука Казимира Ш ) (1382- 1399). Оскільки і Людвік не мав синів , то після смерті його (1382) , польський престол успадкувала 11 річна Ядвіга , а угорський – старша її сестра Марія. До Ядвіги в якості спадкованого домену батька перейшла Галичина. У 1382 році скориставшись смертю Людвіка , волинський князь Любарт (Дмитро) Гедимінович намагався повернути Галичину і відродити в цілосності «королівство Руське», однак плани не увінчалися успіхом.

Малопольське панство (Краків) з метою уникнення інкорпорації Польщі Угорщиною та відкинути литовські домагання до Галичини, ініціювало укладання шлюбу Ядвіги з великим князем Литовським Ягайлом (Яковом)(1377-1392) , який як молодший син Ольгерда не мав прав на престол і тому зустрів опозицію в особі старших «ольгердовичів» на чолі із братом Дмитром Корибутом і київським князем Володимиром . Останній домагався перегляду батьківського заповіту на свою користь і мав підтримку в особі князівської верстви. Ягайло опинився у політичній ізоляції і шукав зовнішню підтримку – планував укласти шлюб з дочкою московського князя Дмитра Івановича Донського . Останній був зацікавлений у підтримці Литви у справі звільнення Московської Русі від татарської зверхності. Однак планам не судилося збутися , оскільки Московський князь , що отримав перемогу над татарами на полі Куликовому (1380), тепер не бажав династичного союзу , в якому він би грав другорядну роль.

Тому пропозиція польської сторони династичного шлюбу Ягайлом і його прибічниками була зустрінута позитивно. Оскільки таким чином Ягайло ставав польським королем і отримував підтримку у боротьбі за великокнязівський престол зі сторони Польщі.

У 1385 році в великокнязівському замку у м. Крево було укладено польсько- литовську унію, суттю якої була інкорпорація ВКЛ до складу Польщі. Ягайло, одружуючись з Ядвігою , отримував титул короля Польщі (зберігаючи при цьому титул великого князя литовського) й зобов»язувався приєднати до Польщі землі ВКЛ та зробити католицьку церкву державною. Польща водночас не тільки збільшувалася за рахунок земель ВКЛ , а й вирішувала на свою користь проблему з Галичиною - вона від угорського правління перейшла до Польщі .