Лабораторна робота 2 дослідження та оцінка ефективності роботи кондиціонера

Мета роботи: освоїти методи вимірювань та оцінки основних параметрів мікроклімату виробничих приміщень і режиму роботи кондиціонера.

2.1. Загальні положення

Метеорологічні умови усередині робочих приміщень, визначаються дією на організм людини поєднання температури Т(С), відносної вологості φ (%), а так само температури навколишніх поверхонь – надмірним теплом Q(Вт/м³) і атмосферним тиском В (мм.рт.ст.).

Нормальне протікання фізичних процесів в організмі зумовлено тим, що тепло, яке виділяється людиною, безперервно відводиться в оточуюче середовище (випаровування вологи з поверхні шкіри, нагрів повітря, що вдихується, випромінювання та т.ін.). При підвищеній температурі відбувається перегрів організму аж до теплового удару, а при зниженій – переохолодження, що веде до зниження працездатності, простудних захворювань.

Оптимальні і допустимі параметри мікроклімату залежно від періоду року, категорії важкості виконуваної роботи і категорії приміщення по тепловому режиму встановлюються за ДСН 3.3.6.042-99. «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» (див. лаб. роботу №1).

Період року – встановлюється по середньодобовій температурі зовнішнього повітря: теплий період Т+10С, холодний період Т≤ +10С.

Для вимірювання і контролю умов робочого середовища використовуються:

• ртутні і спиртові термометри і термографи для реєстрації температури;

• чашкові та крильчасті анемометри – швидкість руху повітря;

• психрометри (зокрема Ассмана) і гігрографи для вимірювання вологості.

Види вологості – абсолютна, максимальна та відносна. Абсолютна вологість (А) – вміст водяної пари в грамах в 1 м³ повітря при даній температурі. Максимальна вологість (F) – кількість водяної пари в грамах, яка може насищати 1 м³ повітря при даній температурі. Чим вище температура, тим більше потрібно водяної пари для повного насичення до максимальної вологості. Відносна вологість (φ) – відношення абсолютної вологості повітря до максимальної, виражене у відсотках:

Для характеристики охолоджуючої здатності повітря використовуються параметри: вологовміст та ентальпія.

Вологовміст повітря (d) – кількість водяної пари в грамах на 1 кг сухого повітря (г/кг).

Ентальпія – теплоємність одного кілограма повітря (ккал/кг).

Основні параметри кондиціонера: холодопродуктивність (ккал/г) і продуктивність за об'ємом оброблюваного повітря (м³/г).

Заходами щодо оздоровлення повітряного середовища робочої зони виробничих приміщень є вентиляція і кондиціонування.

Вентиляція – організований регульований повітрообмін. За способом переміщення повітря виробнича вентиляція може бути природною, примусовою (або механічною) і змішаною (природна + примусова).

Природна вентиляція ділиться на неорганізовану (повітрообмін відбувається через вікна, кватирки, фрамуги, двері, ліхтарі та т.ін.) і організовану – аерацію. Аерація здійснюється під дією аеростатичного та вітрового тиску в приміщеннях із значним тепловиділенням. Для притоку зовнішнього повітря в бічних огорожах влаштовують отвори (вентиляційні вікна), а для видалення повітря з приміщення на дахах встановлюють аераційні ліхтарі, що не задуваються, шахти або труби різної конструкції.

Примусова вентиляція може бути: припливною, витяжною і припливно-витяжною, окрім цього – загальнообмінною (на весь об'єм приміщення) і місцевою (на певну робочу зону). Примусова вентиляція забезпечується вентиляторами (осьовими або відцентровими) по повітропроводам з використанням повітро-забірних пристроїв – насадок різної конструкції. Очищення повітря, що видаляється, проводиться спеціальними фільтрами і пиловловлювачами.

Необхідний повітрообмін для забезпечення необхідних параметрів повітряного середовища визначається розрахунком по кількості тепла, вологи та шкідливих речовин, які необхідно видалити.

Для підтримки в приміщенні постійної температури і вологості, незалежно від зміни зовнішніх умов застосовують кондиціонування. Воно буває повне – коли контролюється температура, вологість та швидкість повітря, і неповне – контролюється тільки температура.

Кондиціонер – вентиляційна установка, яка в автоматичному режимі підтримує в приміщенні задані параметри повітряного середовища.

Кондиціонери можуть бути місцеві – для невеликих приміщень (кабінетів, лабораторій і т.ін.) та центральні – для великих цехів (продуктивність від 30 до 250 тис. м³/час). В центральних кондиціонерах повітря по повітропроводам розподіляється по декількох приміщеннях. При цьому використовується схема часткової рециркуляції повітря, тобто очищення та подачі повітря безпосередньо в приміщення.

Розрахунок режиму роботи кондиціонера визначається продуктивністю і часом включення протягом кожної години.