ПРЕДМЕТ І МЕТОД

ІСТОРІЇ СУСПІЛЬНО-

ПОЛІТИЧНОЇ

ДУМКИ

УКРАЇНИ

Предмет історії суспільно-політичної

Методологічні проблеми історії суспільно- .

політичноїІсторіографічнідумкиаспекти. вивчення вітчизняної суспільно-політичної

думки

б'єктивн Неоавлення ест ої долітичн помки– аці думантиз ро бо ня яаинижен пр нн такривле ви явересахих інтмінуюч доцій. на

Особливос

ті

вивчення

історії

політичної

думки

України

Відсут
			ніс
			ть
т			гл	ибоких
ра
		ди
			ці
			йних по
	пр			літ
			ав		ико-
			ов		як
нас			их ідей
		лід
			ок
			іс
			ну
			ва
межах інших д				ння в
	ві		ержа			і
		дс			в
			ут
			ності
			вл
		на		асної
			ціо
			на
			льної
		д
			ержа
			вн
			ос
				ті.

Не

о

т

бхідні

ь

с

об'єк

т

и

г

в

но

о

н

е

у

п

ере

е

н

д

ж

ог

а

о

н

алі

з

і

у

ст

о

п

рії

о

лі

т

д

у

и

чної

м

У

ки

к

р

аї

дл

ни

ус

я

пі

ш

ного

стано

вл

я с

енн

у

ч

д

е

а

сної

р

ж

ав

ті

нос

Специфічний предмет – історія виникнення і розвитку теоретичних знань про державу, політику, право, законодавство, суспільство, історію політичних, правових і суспільних теорій.

Звичайно, ми не зможемо розглянути всі висловлювання мислителів, громадських і політичних діячів, філософів, соціологів, письменників і поетів різних періодів, але все- таки, основні напрями розвитку суспільної і політичної думки України будуть розглянуті.

Специфіка предмету історії політичної думки України полягає в тому, що вона досліджує не самі політичні інститути та відносини, не їх історичний

Поєднання у рамках єдиної розвиток, а історичної дисципліни суспільних і відповідні форми їх

політичних вчень обумовлене теоретичного тісними внутрішніми зв'язками пізнання.

політичних і соціальних явищ і відповідних понять, які досить чітко видно з предметно- методологічних позицій наук, які займаються вивченням суспільства в цілому, державотворення, правознавства, законів і

закономірностей розвитку

означає вчення про державу

Тут може виникнути справедливе запитання: суспільство вивчає дуже багато наук. Це дійсно так. Але кожна з них має тільки їй притаманне проблемне поле. Так, наприклад,

	------
	політологія------
		на думку
	(давньогрець---	давньогрецького
	ке –	філософа Платона –
	мистецтво	мистецтво, здатність
		жити разом за умов
	управляти
		полісу (грецьке місто-
	державою),
		держава у
	на думку	стародавньому світі),
	Аристотеля,	що ставить людину в

певні поведінкові рамки й вимагає від неї дотримання комплексу правил соціального співжиття.

Як бачимо політологія не може розглядатися окремо без суспільства, як не може існувати суспільство без держави, бо стосунки між людьми повинні відбуватися і відбуваються за

певними правилами і законами.

Хоч, як свідчить історія, стосунки, що формуються між людьми, не завжди й не скрізь відзначалися не насильством, що у свою чергу, вплинуло на витлумачення політики, в якому здавна з'явився аспект конфлікту, боротьби.

Макс Вебер

зазначав, що

політика – це прагнення влади, її завоювання й утримання в різних великих суспільних колективах.

визначення

політики як концентрован ого вираження економіки

В.І.Леніним.

---------

політика----------

Девід Істон

уточнює, що

політика - це реалізований владою розподіл цінностей.

Перша позиція інтерпретує політику через державу. Зауважимо, що до кінця XIX ст. це було традиційне й переважне розуміння політики, яке наголошувало на інституційному, державному її рівні та аналізі.

Друга позиція властива переважно XX ст., вона репрезентує політику як владу, планове й зорганізоване прагнення її завоювання, формування, збереження та використання широкого діапазону її цілей, засобів, функцій.

Третя позиція у тлумаченні політики значно доповнює другу, але теж асоціює її з цариною діяльності політичної людини, її інтересами, поведінкою.

Як бачимо, предмет історії суспільно- політичної думки історично рухомий, конкретний. Органічне поєднання в ньому двох початків – науково- теоретичного і практично-духовного

– визначає його специфіку.

В історії думки, підкреслював Г.Гегель, спостерігається прогрес: постійне підняття від абстрактного

(одностороннього) знання до знання все більш конкретного (повного, багатостороннього). Послідовність суспільно-політичних вчень в основному така ж, як

послідовність у логічних визначеннях саме ідеї, тобто історія пізнання відповідає об'єктивній логіці предмета, який пізнається.

Це зумовлено тим, що наша дисципліна вивчає різні аспекти політичних і суспільних явищ у їхньому взаємозв'язку. Вплив філософії, соціології на історію політичних і суспільних наук не зводиться до того,

Предметна своєрідність різних наук проявляється, зокрема, у тому, що відповідні філософські концепції держави і права (наприклад, Платона, Канта, Гегеля та інших філософів) в рамках історії суспільно- політичних наук (у порівнянні з історією філософії) висвітлюються під своєрідним кутом зору, в контексті специфічного понятійного апарату цієї науки, у площині особливих її пізнавальних засобів, завдань і цілей, з переважанням політичного, правового і соціального змісту розглядуваних концепцій, усвідомленням специфічної логіки специфічного об'єкта – суспільних і політичних явищ і відносин. Як ми вже вияснили, історія суспільних і

боп літичних наук відрізняється від будь-які суспільні політичні думки – це не що інше як певний

інших наук, які, як здається на соціокультурний рівень суспільства певної епохи. Тому досить перший погляд, вивчають йогоп дібні

важливим є усвідомлення визначення тих впливів на наступні поглядиредмети. Саме у цьому і полягає її

і думки, які вони викликали і які мали місце в історії складність, розвитку суспільства.

Під методологією наукового дослідження зазвичай розуміють певний спосіб бачення та організацію наукового пошуку. Він включає як загальні принципи та ідейно-концептуаль ний арсенал аналізу, так і конкретні прийоми їх застосування, обумовлені природою явища чи процесу, тобто предмета дослідження. Методологія також передбачає правила та критерії як описування, так й інтерпретацію фактів. Будучи тісно пов'язаною з теорією предмета, вона є невід'ємною частиною пануючої на даний час суспільно-політичної

парадигми.

	Конфлікт суспільно-
	політичних та світоглядних
	парадигм історії вітчизняної
	суспільно-політичної думки
						го			З
									б	і
				н	о				о	н
			д						кш
									у о
		о
							у			г
	З			о к						о
			б
	має місце ще не								ще як слід не
	до кінця
									утвердилася
	подолана
									нова парадигма
	спадщина							ан
									плюралістичного
	моністичної							лс	підходу
	методології							і
								д
								о
								к
	дослідник історії вітчизняної політичної думки
	наштовхується на недостатню опрацьованість саме
	теоретико-методологічних засад її аналізу

Внаслідок

відсутності теоретико- методологічної системи в галузі історії й теорії української політології, вітчизняні дослідники змушені:

або ж спиратися на класичні концептуальні схеми, розроблені західною наукою

або ж, запозичуючи теоретико- пізнавальний інструментарій, з урахуванням національного контексту, розробляти власні специфічні методи аналізу

На наш погляд, продуктивним є шлях, згідно з яким наука як універсальне явище повинна послуговуватися однією метою - пізнанням істини, що потребує якомога ширшого застосування апробованих методів і методик історико- політологічної науки. Результати ж останньої мусять відповідати критеріям об'єктивності, всезагальності як вияву закономірності та конкретності істини.