Лекці
я
План
1.Загальна
характеристика
періоду
2.Юрій Котермак- Дрогобич -
перший українець, який
видав за кордоном
свою книгу
1
п
и
т
а
н
н
я
Після розпаду Галицько-волинського князівства та тривалих війн між поляками, литовцями і угорцями у 1387 році королева Ядвіга остаточно приєднала Галичину і Західну Волинь до володінь Польської держави.
Польські купці
німецькі купці
На ремісники новоприєдна
ні землі стали прибувати :
католицьк |
шляхта |
|
|
е |
|
духовенст |
|
Тиск з боку
нових
господарів
посилювався
Обмежувалися права |
стимулювався перехід до |
православного населення |
римської церкви |
фактично на той час це означало зміну національної самоідентифікації
Саме в цьому і полягала політика нової влади
ПЕРЕХІД КАТОЛИЦТВО
до польської національності
втрата місцевою людністю своєї провідної верстви (отара без пастиря).
На інших українських землях процес після монгольської адаптації проходив дещо інакше.
На північному заході набирало сил молоде Велике князівство Литовське.
У першій половині 14 сторіччя литовські князі під проводом князя Гедиміна рушили на землі Білорусії. А в середині цього сторіччя його син Ольгерд рішуче заявив, що уся Русь повинна бути литовською і почав приєднувати українські землі.
Основні вектори політики князя Гедиміна
Захват українських, білоруських земель;
Боротьба з Московською державою, намагання від'єднати від нього Новгород та Псков;
Установлення дружніх відносин з Польщею й Тверським князівством-допомогою у боротьбі з Москвою.
Гедимін загинув у розквіті своєї слави, у 1341 році, але його син Ольгерд продовжив політику батька, став Великим князем.
Основні вектори політики Ольгерда
Розширення території князівства Литовського (приєднав частину Лівобережжя, Поділля, Білорусії);
З успіхом воював з монголо-татарами;
Намагався зменшити могутність Московського князівства, завоювати Псков та Новгород, але невдало.
Литовцям практично не доводилося натикатися на опір місцевого населення. Їх ворогами були Золота Орда та поляки. Литовці встановлювали династичні зв’язки з українською аристократією, заявляючи, що вони “нового не вводять, старого не порушують”.
Таким чином,
населення
колишніх
земель
Київської
Русі
почувалося Титульна
рівним нація
Київські традиції навіть домінували у певних сферах суспільного життя (в основу Литовського статуту лягла Руська Правда).