Частина перша

Пропедевтика

психіатрії

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Визначити поняття "ендогенні психічні розлади" та навести їхні приклади.

2.Схарактеризувати, що таке екзогенні психічні захворювання, та навести їхні приклади.

3.Що таке психогеннотравматичні психічні розлади?

4.Роль конституційно-типологічних, соматогенних і психосоціальних чинників у виникненні психічних захворювань.

5.Сучасні уявлення про патогенетичні механізми психічних роз­

ладів.

Глава 4

КЛАСИФІКАЦІЯ І ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

Клінічні ознаки психічних розладів щонайрізноманітніші. За допомогою класифікації та шляхом виділення груп хворих із клінічно схожими психопатологічними ознаками теоретики й практики психіатрії намагаються забезпечити планування адекватного лікування, прогнозування перебігу хвороби, в то­ му числі й на кінцевих етапах. Не заперечуючи потреби кожно­ го хворого в індивідуалізації лікувально-профілактичного під­ ходу, слід вказати, що зарахування його хворобливого стану до тієї чи тієї класифікаційної рубрики є доцільним з огляду на потребу в плануванні медичної, психологічної та соціаль­ ної допомоги відповідно до існуючих стандартів. Ці стандар­ ти мають допомогти досягти взаєморозуміння між лікарями під час обговорення природи страждань пацієнтів, порівняти результати клінічних досліджень, забезпечити гарантований рівень медичної допомоги. Крім того, порівняння результатів спостережень кожного лікаря з критеріями класифікаційних категорій дисциплінує його клінічне мислення, сприяє про­ фесійному росту, взаєморозумінню під час обміну досвідом із колегами.

У історичному аспекті можна виділити кілька етапів станов­ лення та удосконалення класифікацій психічних захворювань. На першому етапі оригінальні класифікації було розроблено всесвітньо відомими вченими-психіатрами. Вони з'явилися у

Глава 4 Класифікація і типи перебігу психічних розладів

XIX — на початку XX ст. У цей період найбільший внесок у формування сучасних поглядів на систематику психічних роз­ ладів зробили такі відомі психіатри: Е. Крепелін, М. Блейлер,

А.Мейєр. Серед вітчизняних учених це були С. С. Корсаков,

П.О. Бутковський, В. П. Осипов, В. А. Гіляровський та ін. Зго­ дом професійні об'єднання психіатрів деяких країн створили національні класифікації. Так, загальносвітове визнання діста­ ла систематика Американської психіатричної асоціації, яку вперше було опубліковано в 1952 р. Потім її неодноразово переробляли. В сучасному вигляді існує як "Довідник з діаг­ ностики та статистики психічних розладів" — . Готують на­ ступний варіант цієї систематики. Зазначені вище напрацювання дали можливість об'єднати зусилля психіатрів різних країн, і з метою розширення та полегшення співпраці до Між­ народної класифікації хвороб (МКХ) в міжнародних масшта­ бах було введено розділ про психічні розлади. Він розробля­ ється й регулярно поновлюється Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

В останньому, десятому, варіанті цієї класифікації (МКХ-10) ураховано пропозиції наукових працівників та клі­ ніцистів з майже 40 країн світу (ПО інститутів). В Україні до практичного використання її офіційно прийнято в 1998 р. Нині працюють над МКХ-11.

Уцих систематиках вміщено такі головні категорії класифі­ кації:

Розумова відсталість — постійне з самого дитинства недо­ розвинення психічної і, передусім, інтелектуальної функції.

Розлади особистості — аномальна поведінка, що проявля­ ється постійно з самого дитинства.

Психічний розлад — аномальна поведінка або хворобливе психічне переживання певного ступеня тяжкості, котрі вини­ кають після періоду нормального функціонування.

Адаптаційні розлади — виражені меншою мірою, ніж у по­ передньої категорії хворих, розлади, зумовлені стресогенними ситуаціями.

Інші розлади — що їх не можна зарахувати до попередньої категорії (наркотична залежність, аномалії щодо сексуальної переваги, вживання їжі, порушення сну тощо).

Частина перша Пропедевтика психіатрії

Порушення розвитку — постійні порушення мови, зоровопросторових навичок, рухової координації та інших функцій, що починаються в дитинстві й пов'язані з біологічною незріліс­ тю ЦНС.

Інші розлади, специфічні для дитячого та підліткового віку, властиві даному періоду життя розлади уваги, активності, по­ ведінки, емоцій, соціального функціонування, рухів, харчуван­ ня, мови, нервовий тик, енурез, енкопрез.

Розділ часткової психіатрії у пропонованому підручнику складається з глав, відповідно до традиційної вітчизняної клі- ніко-нозологічної систематики.

Ця симптоматика включає такі основні форми психічних розладів:

•інфекційні;

•церебротравматичні;

•алкоголізм та токсикоманії;

•епілепсія;

•шизофренія;

•афективні психози (маніакально-депресивний, циклотимія);

•психогенії (реактивні стани, неврози);

•пресенільні та сенільні;

•олігофренія та затримка розвитку;

•психопатії (розлади особистості) та акцентуації особистості.

Зогляду на актуальність проблеми на сучасному етапі виді­ лено психічні розлади, що виникають унаслідок впливу не­ сприятливих екологічних чинників ("Екологічна психіатрія" і "Психосоматичні та соматопсихічні розлади").

Згідно з традиційною систематикою у діагнозі враховано нозологічну належність, основний та додаткові психопато­ логічні синдроми, клінічну форму та види перебігу хвороби. Це дозволяє призначити адекватне лікування та соціальні заходи.

Заключний діагноз передбачає багатоосьове шифрування відповідно до п'ятої (F) глави — "Психічні та поведінкові роз­ лади" — "Міжнародної класифікації хвороб". Залежно від цьо­ го розрізняють такі категорії МКХ-10:

F 0 органічні, включаючи й симптоматичні, психічні розлади; F 1 психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання пси-

хоактивних речовин;

F 2 шизофренія, шизотипові та маячні розлади;

Глава 4 Класифікація і типи перебігу психічних розладів

F 3 афективні розлади настрою;

F 4 невротичні, що пов'язані зі стресом, і соматоформні роз­ лади;

F 5 поведінкові та емоційні розлади, що пов'язані з фізіоло­ гічними порушеннями та фізичними чинниками;

F 6 розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих; F 7 розумова відсталість;

F 8 порушення психічного розвитку;

F 9 поведінкові та емоційні розлади, що починаються ще в дитячому та підлітковому віці.

УМКХ-10 багато чого запозичено з DSM, зокрема стосовно концепції систематизації та порядку її побудови. В процесі розробки DSM IV перегляду чимало основних категорій було взято з МКХ-10. В обох класифікаціях дається схожий опис груп синдромів, форм, варіантів психічних розладів.

УDSM-IV наведено такі основні категорії:

•розлади малюкового, дитячого та підліткового віку;

•делірій, деменція, зумовлені соматичними або невроло­ гічними захворюваннями, що раніше не були класифі­ ковані;

•розлади, пов'язані із вживанням психоактивних речовин;

•шизофренія та інші психотичні розлади;

•розлади настрою;

•тривожні стани;

•соматоформні розлади;

•імітовані розлади;

•дисоційований розлад;

•сексуальні дисфункції та розлади статевої ідентифікації;

•розлади харчової поведінки;

•розлади сну;

•розлади імпульсивного контролю, що раніше не були кла­ сифіковані;

•розлади адаптації;

•розлади особистості;

•інші стани, що можуть мати клінічні симптоми. Розглянуті класифікації містять низку загальних категорій,

Асаме: виділення вікових розбіжностей, органічних психіч­ них розладів, тих, що пов'язані із вживанням психоактивних речовин, зарахованих до розладу настрою тощо. Тому в третій частині цього підручника водночас із традиційними вітчизня-

4—1-2538

Частина перша

Пропедевтика

психіатрії

ними назвами хворобливих станів наведено також відповідні переліки категорій з МКХ-10 та DSM-IV.

На практиці лікар починає класифікацію виявленого пси­ хічного розладу з узагальнення симптомів хвороби, повідо­ млених пацієнтом або іншими особами, та ознак, виявлених під час безпосереднього дослідження психічного стану хво­ рого. Після чого робить першу спробу порівняти узагальне­ ні вже взаємозв'-язані симптоми з наведеними в класифіка­ ції психопатологічними синдромами. При цьому більшість синдромів відхиляють на підставі того, що для конкретного хворого вони не є дискримінуючими (тобто такими, котрі спостерігаються при певному синдромі, але рідко — при іншо­ му). Вибрати провідний синдром і зарахувати його до певної діагностичної категорії допомагає розгляд первинно відібра­ них синдромів у поперечному та поздовжньому розрізах. Поперечний розріз становить собою аналіз динаміки симп­ томів за останні кілька тижнів. Наприклад, швидка (за кіль­ ка діб) редукція нещодавно виниклої маячної симптоматики характерна для реактивних психозів. При лонгітудіальному аналізі увагу звертають на походження розладу, порівняль­ но-вікові розбіжності серед різних діагностичних категорій, тривалий перебіг хвороби. Так, безпосередній чіткий зв'язок появи симптомів з психотравмівною ситуацією теж підтвер­ дить думку про реактивний стан. У той час як поява маячні на тлі тривалого вживання алкогольних напоїв, хронічний торпідний перебіг, навіть у разі загострення під час психотравмівних ситуацій за однієї й тієї самої фабули маячіння, переважить у бік категорії "алкогольний психоз". Останнє судження підтвердять наявність алкогольної деградації осо­ бистості (поперечний розріз) та алкогольні психотичні епізо­ ди в минулому.

Правильній побудові логічних операцій у процесі верифіка­ ції наявних у хворого психічних розладів сприяє практичне використання розроблених Я. П. Фрумкіним та І. Я. Завілянським (1964) так званих принципів відповідності. Згідно з ними під час проведення діагностики великого значення слід нада­ вати співвідношенню: 1) між об'єктивним станом хворого і анамнезом, тривалістю хвороби, особливостями розвитку сим­ птомів; 2) між ознаками, що найбільш типово відбивають суть хвороби, і додатковими її проявами; 3) між клінічними психо-

Глава і Класифікація і типи перебігу психічних розладів

патологічними, соматоневрологічними та лабораторними особ­ ливостями; 4) між психопатологічними синдромами і типом перебігу психічної хвороби.

Основні типи перебігу психічних хвороб

1. Прогредієнтний, процесуальний: поступове поглиблення психопатології з формуванням дефекту особистості. За таким типом перебігають шизофренія, епілепсія, алкоголізм, хворо­ би Піка, Альцгеймера та ін.

2.Фазовий, або циркулярний, інтермітуючий: закономірне виникнення нападів або фаз хворобливого стану, у проміжок між якими людина відносно здорова. Наприклад, маніакаль­ но-депресивний чи біполярний психоз, інколи — шизофре­ нія та ін.

3.Реактивний: виникнення розладу безпосередньо пов'я­ зане з дією психотравмівних життєвих обставин. У клініці хво­ роби відбиваються психотравмівні обставини. Ознаки психіч­ ного розладу редукують після нормалізації ситуації, що травмує психіку (тріада Ясперса),— реактивні стани або реактивні психогенні психози.

4.Розвиток: поступове наростання психопатологічної симп­ томатики" (без формування дефекту особистості). За несприят­ ливого поєднання обставин, що сприяють розвитку хвороби, може бути соціальна дезадаптація — невротичні, психопатич­ ні розлади.

5.Епізод: розлад психіки, спровокований певним патологі­ чним" чинником, який раптово почав діяти. Хворобливий стан не набуває систематизованого характеру, а є лише окремим епізодом у житті людини. Наприклад, печінкова або гіпогліке­ мічна кома тощо.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Історичні етапи творення класифікації психічних захворювань.

2.Основні категорії сучасної класифікації психічних розладів.

3.Перелік психічних хвороб за традиційною вітчизняною класи­ фікацією.

4.Основні рубрики МКХ-10.

5.Основні рубрики DSM-IV.

6.Типи перебігу психічних хвороб.