Частина друга

Загальна

психіатрія

ні головного мозку, психопати, під впливом різноманітних не­ сприятливих чинників (алкогольне сп'яніння, психічна травма, перевтома). Подразник незначної сили спричинює таку емо­ ційну реакцію, що хворий стає здатним до руйнівних та агре­ сивних дій. Патологічний афект виникає раптово, триває від кількох секунд до кількох хвилин (рідше годин) і закінчується глибоким сном з подальшою повною або частковою амнезією.

У літературі, присвяченій проблемам психіатрії, часто йдеть­ ся про симптоми тривоги і страху. Страх виражається у відчут­ ті напруження з очікуванням небезпеки чи нещастя. Супрово­ джується прагненням уникнути небезпеки, втекти. Хворий сконцентрований на загрозі та небезпеці, які свідомо розпізна­ ються. При тривозі відчуття небезпеки не має конкретного змісту. Страх та тривога часто домінують у структурі багатьох психічних хвороб.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Визначення та класифікація емоцій.

2.Гіпотимія та депресивний синдром.

3.Гіпертимія, ейфорія та маніакальний синдром.

4.Тривога та страх.

5.Фізіологічний та патологічний афекти.

6.Дати визначення дисфорії.

7.Дати визначення апатії.

8.Патологічна лабільність емоцій, слабкодухість, дратлива емоцій­ на слабкість.

9.Хвороблива анестезія психіки.

Глава 10

РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

Діяльність людини визначається її потребами, інтересами й ідеалами. Бона детермінована самим життям. Усі потреби її соціально опосередковані. Діяльність слід розглядати як прояв трьох форм дії: вольової, автоматизованої та інстинктивної. Кожна з них не проявляється ізольовано: всі вони поєднані.

Глава 10 Розлади ефекторно-вольової сфери та потягів

ВОЛЯ — усвідомлена цілеспрямована психічна активність людини на виконання або затримку дії. Вольові дії скеровані до свідомо визначеної мети, що супроводжується зосереджен­ ням на ній уваги. Автоматизовані дії також спрямовані до свідомо поставленої мети, але, на відміну від вольових, не ви­ магають зосередження на них уваги. Інстинктивні дії також цільові, однак не супроводжуються свідомим спрямуванням їх до певної мети, а зумовлені фізіологічними потребами.

Поведінка психічно здорової людини диктується її потре­ бами. Розрізняють вищі (пізнавати, спілкуватися, працювати, мати певне становище в суспільстві) та нижчі, або біологічні (харчова, самозбереження, сексуальна), потреби. Вищі, або психосоціальні, потреби формуються в людини протягом жит­ ­я. Вони залежать від особистості та соціальних чинників. Вищі потреби — індивідуальні для кожної людини, і на їхній основі формуються вищі почуття: соціально-етичні, естетич­ ні, інтелектуальні, релігійні. Вищі й нижчі потреби суб'єктив­ но переживаються людиною і проявляються у вигляді потягів і бажань.

Потяг — це недостатньо усвідомлений внутрішній прояв потреби, що проявляється імпульсивним емоційним напру­ женням, котра спонукає до дії, визначає поведінку людини до задоволення потреби. Те, що змушує людину до дії з метою за­ доволення її потреб, називається мотивацією. Потреби є внут­ рішнім, а мета — зовнішнім проявом мотивації. Нижче описа­ но порушення ефекторно-вольової сфери.

Гіпербулія (загострення, посилення волі) полягає в підвище­ ній діяльності, руховому неспокої, прискоренні та посиленні мовної продукції. Такі хворі хапаються за безліч справ, але жодної не доводять до кінця. Гіпербулія спостерігається при маніакальних станах, у осіб з психопатичними рисами особис­ тості. Осередкове підвищення волі притаманне наркоманам, коли їм треба добути наркотичні речовини. Гіпербулія властива також хворим з паранояльними та парафренічними маячними ідеями. Вони "борються" за власні ідеї, права проти уявних порогів тощо.

Гіпобулія (ослаблення волі) проявляється зниженням во­ льової активності. У таких хворих спостерігається зниження спонукань, потягів і бажань. Моторика, міміка, пантомімі­ ка, жестикуляція збіднені. Пацієнти не стежать за зовнішнім ІІИГЛЯДОМ, одягом, схильні до самотності. Гіпобулія характер-

7— 1-2538

Частина друга

Загальна

психіатрія

на для астенічних та депресивних станів, шизофренії, енце­ фаліту.

Абулія — повна втрата вольової активності, прагнень, спо­ нукань до діяльності. Через втрату вольової діяльності інколи розгальмовуються автоматизовані та інстинктивні дії. Абулія може досягти ступеня, коли у хворих залишаються лише дії, що вкрай потрібні для підтримки життєдіяльності.' У таких пацієнтів спостерігається загальмованість мімічних та панто­ мімічних рухів, мови. Означена патологія завжди поєднується зі зниженням або втратою почуттів, внаслідок чого форму­ ється апато-абулічний синдром. Абулія є типовим симптомом шизофренії, а також виникає як наслідок інших психічних недуг.

Парабулія — це спотворення вольової активності людини, коли змінюються не тільки вольові дії, але й автоматизовані та інстинктивні. Парабулія проявляється багатьма симптомами. Назвемо деякі з них.

М у т и з м — порушення мовного спілкування за відсутності осередкових уражень мовних центрів головного мозку, тобто немотивоване мовчання. Хворі не відповідають на запитання,

уних втрачена також здатність до спонтанної мови.

Не г а т и в і з м — немотивований протиімпульс, безглузда протидія, опір з боку хворого будь-якій дії ззовні, іноді затяте прагнення чинити наперекір. Виділяють активний (дії хворого протилежні щодо інструкції) та пасивний (бездіяльність, хоча

євідповідні інструкції) негативізм.

Ат а к т и ч н і д і ї ( а м б і т е н д е н т н і с т ь ) — двоїстий характер дій як прояв двох протилежних мотивацій, розщеп­ лення дщ, коли у хворого одночасно виникає два протилеж­ них прагнення і він виконує дві протилежні дії в один і той са­ мий проміжок часу.

Па р а п р а к с і я — спотворення рухів. Прості дії набува­ ють карикатурного, химерного характеру (манірність, крив­ ляння тощо).

Па р а м і м і я — потворні гримаси, мімічна гра, що не від­ повідають ні змістові висловлювань хворого, ні його емоціям.

Ех о м і м і я — копіювання міміки людей, у оточенні яких пацієнт перебуває.

Ех о п р а к с і я — хворобливий стан, за якого хворий без­ думно повторює дії, рухи інших.

Глава 10 Розлади ефекторно-вольової сфери та потягів

Стереотипія рухів — повторення одного й того самого ру­ хового акту (похитування всім тілом, згинання та розгинання тулуба тощо).

Е х о л а л і я —	автоматичне повторення слів, запитань
співрозмовника.
С т е р е о т и п і я	м о в и (вербігерація) — повторення одних

і тих самих слів чи фраз.

Ступор — зниження або втрата рухової активності.

До парабулій належить також: гебоїдна поведінка, що харак­ теризується придуркуватістю, безглуздістю, неадекватною ве­ селістю, "інертною ейфорією", безпричинними сміхом, пус­ тотливістю, карикатурністю рухів, дій, кривлянням. Хворий може говорити нісенітниці тощо.

Насильницькі дії — це нескладні дії, мимовільні рухи (ніби якась невідома сила змушує психічно хвору людину виконува­ ти їх). Пацієнт не може протистояти цим впливам (моторний психічний автоматизм).

Нав'язливі дії— це рухи або дії, що їх виконує пацієнт про­ ти власного бажання. Він критично оцінює їхню безглуздість, але протидіяти цьому не може. Нав'язливі дії відволікають увагу людини доти, поки не будуть реалізовані. Іноді вони ма­ ють ритуальний характер (начебто з метою застерегти від лиха самого хворого чи його близьких). Нав'язливі дії поєднуються з нав'язливими сумнівами, побоюваннями, мудруваннями, дум­ ками. Спостерігаються при неврозі нав'язливих станів, психопатіях, шизофренії.

РОЗЛАДИ ПОТЯГІВ

Розлади потягів виявляються непереборним прагненням, що оволодіває хворим усупереч здоровому глузду, почуттям

та	волі, виконати безглузді дії. До них належать: дромома-
нія	— непереборний потяг, без будь-якої мотивації до бродя-

жництва; піроманія — неподоланна пристрасть до підпалю­ вання без будь-яких мотивів; клептоманія — бажання красти зовсім непотрібні речі без будь-якої мотивації, стимулів і заці­ кавлення; міфоманія — потяг до обману, брехні, вигадок, фантазій (без розладу пам'яті); арифмоманія — непереборне,

нав'язливе бажання рахувати будь-які предмети;	дипсо­
манія — раптовий, непереборний потяг до алкоголю,	періо-

Частина друга

Загальна

психіатрія

дичні запої; копролалія — непереборний потяг говорити не­ пристойності, цинічно лаятися. Імпульсивні розлади потягів спостерігаються у психопатичних особистостей при неврозі, на початку розвитку шизофренії.

Хворобливі розлади харчового потягу (інстинкту) проявля­ ються його посиленням — поліфагія, булімія (надмірне поїдан­ ня їжі за відсутності відчуття ситості). Спостерігаються вони при невротичних станах, шизофренії, органічних ураженнях головного мозку. Для ослаблення харчового потягу (анорексії) характерна відмова від їжі. Інколи поліфагію змінює анорексія, що спостерігається при нервовій анорексії. Ослаблення харчового інстинкту супроводжує депресивні й астенічні ста­ ни, шизофренію, тривалі соматичні захворювання. Спотворен­ ня харчового інстинкту (потягу) називається копрсфагією. Хворі їдять неїстівне (кал, землю, п'ють сечу тощо). Це патологічне явище буває при розумовій відсталості, деменції, органічних ураженнях головного мозку.

Хворобливі розлади інстинкту самозбереження проявля­ ються його посиленням, ослабленням і спотворенням. Поси­ лення цього інстинкту виражається агресивними або паніч­ ними реакціями, немотивованими скаргами, суїцидальними намірами, тенденціями та вчинками. Спотворення інстинкту самозбереження проявляється психомоторним збудженням з нанесенням самопошкоджень. Ці розлади бувають в осіб з психопатичною структурою особистості, у хворих на шизо­ френію.

Хворобливі розлади статевого інстинкту й статевого потягу (лібідо) виявляються гіперсексуальністю, тобто загостренням статевого потягу (у чоловіків — сатиріаз, у жінок — німфома­ нія), гіпосексуальністю, або ж ослабленням лібідо, та стате­ вими збоченнями (статеві перверзії, парафілія). Гіперсексуальність спостерігається при маніакальних станах, органічних ураженнях головного мозку з психічними проявами — про­ гресивному паралічі, старечому недоумстві, епідемічному ен­ цефаліті, олігофренії. Гіпосексуальність супроводжує депре­ сивні й астенічні стани, неврози, шизофренію.

Статеві перверзії виявляються зміною спрямування статево­ го потягу та форм його реалізації. їх можна вважати істинни­ ми тільки тоді, коли спотворений статевий потяг реалізується, заміщуючи нормальне статеве життя.

Глава 10 Розлади ефекторно-вольової сфери та потягів

Статеві збочення досить різноманітні. Це можуть бути по­ рушення статевої самосвідомості (транссексуалізм), психосексуальних орієнтацій за об'єктом, віком та статтю об'єкта.

Т р а н с с е к с у а л і з м — стійке усвідомлення власної на­ лежності до протилежної статі, попри те, що статеві залози, сечостатеві органи й вторинні статеві ознаки відповідають ге­ нетичній статі.

П а т о л о г і ч н и й о н а н і з м — одержання статевого задоволення за допомогою тільки механічного подразнення статевих органів (фізичний онанізм) або посиленого фантазу­ вання на еротичні теми (психічний онанізм).

Н а р ц и с и з м ( а у т о е р о т и з м ) — спрямування лібідо на самого себе, сексуальна закоханість, милування власним оголеним тілом (культ власного тіла), що супроводжується ста­ тевим збудженням.

Е к с г і б і ц і о н і з м — одержання статевого збудження і задоволення шляхом оголювання і виставляння статевих орга­ нів перед особами протилежної статі. Спостерігається зазви­ чай у чоловіків.

В у а й є р и з м ( в і з і о н і з м , с к о п о ф і л і я ) — непере­ борний потяг до підглядання за статевим актом, сексуальними діями, оголеними особами, їх статевими органами з метою одержання статевого задоволення. До різновиду скопофілії належать захоплення порнографією, еротичними фільмами тощо.

Ф е т и ш и з м (і д о л і з м, с и м в о л і з м ) — зведення до культу певного предмета (жіночої білизни, одягу, взуття або певних частин тіла — ноги, молочних залоз, статевих органів), настання статевого збудження та одержання насолоди від спо­ глядання їх або дотику до них. Буває лише в чоловіків.

Т р а н с в е с т и з м — настання статевого збудження і за­ доволення під час переодягання в одяг протилежної статі.

З о о ф і л і я ( с о д о м і я , б е с т і а л і з м , з о о е р а с т і я ) — сексуальний потяг до тварин, одержання задоволення від ста­ тевого акту з ними.

Н е к р о ф і л і я ( б е р т р а н і з м ) — статевий потяг д о трупів, здійснення з трупами сексуальних дій і одержання від цього статевого задоволення.

П е д о ф і л і я — сексуальний потяг до дітей зі спробами вступити з ними в статеві контакти.

Частина друга

Загальна

психіатрія

Е ф е б о ф і л і я — статевий потяг до підлітків та юнаків чи юнок.

Г е р о н т о ф і л і я — статевий потяг до осіб старечого ві­ ку, одержання статевого задоволення під час статевого акту

зними.

Го м о с е к с у а л і з м ( с е к с у а л ь н а і н в е р с і я ) — порушення психосексуальної орієнтації, статевий потяг до осіб однойменної статі. Чоловічий гомосексуалізм називають уранізмом (педерастією), жіночий — лесбіянством, лесбійсь­ кою любов'ю, сафізмом.

С а д и з м — одержання сексуального задоволення під час статевих зносин тільки за умови, що зроблено боляче сексу­ альному партнерові. Патологічна пристрасть до жорстоких учинків, катування. Завдаючи фізичних мук іншим, садист ді­ стає насолоду.

М а з о х і з м — статеве збудження і задоволення виникає лише на тлі відчуття болю, заподіяного партнером.

Типи психомоторного рухового збудження — гіперкінезія

Розлади ефекторної (рухової) діяльності виявляються пси­ хомоторним збудженням, що пов'язане зі зміною свідомості та емоційної сфери.

Психомоторне збудження — надто виражена неадекватна рухова й психічна активність, патологічна за формою та си­ лою, що створює для оточення і самого хворого ненормальні умови і навіть небезпеку. Найчастіше у лікарській практиці зустрічаються такі види збудження: галюцинаторно-маячне, маніакальне, депресивне, кататонічне, гебефренічне, епілеп­ тичне, аментивне, хореатичне, істеричне, психопатичне, паніч­ не, еротичне.

Галюцинаторно-маячне збудження є наслідком галюцина­ цій (слухових, зорових, нюхових та ін.), що загрожують хворо­ му, та маячних ідей переслідування, фізичного та психічного впливу, отруєння тощо. Збудження супроводжується афектом страху, тривоги, емоційною напругою, люттю. Хворі з підо­ зрою ставляться до навколишнього, кожний рух тлумачать по-маячному. Психомоторне збудження, спрямоване на "підо­ зрілих", може супроводжуватися агресивними діями (ліквідація "ворогів"). Інколи хворі "рятуються", здійснюючи небезпечні

Глава 10 Розлади ефекторно-вольової сфери та потягів

для себе дії, наприклад, тікають через вікно, не врахувавши поверху будинку, наносять собі пошкодження, реалізують суїцидальні наміри ("краще вмерти легшою смертю") тощо. Га- люцинаторно-маячне збудження спостерігається при шизоф­ ренії та інших психічних захворюваннях, що проявляються галюцинаціями й маячними ідеями.

Маніакальне збудження супроводжується немотивованими веселощами, піднесеним настроєм, прискореним плином ду­ мок ("стрибки ідей"), мова стає непослідовною (маніакальний мовний безлад). Хворі постійно прагнуть діяти. Немотивовано переходять від одного напрямку діяльності, не закінчуючи ро­ боту, до іншого. Метушливі, неспокійні, сексуально стурбовані. Мало сплять, мало їдять, худнуть. Інколи стають дратівливими, агресивними (гнівлива манія).

Маніакальне збудження характерне для маніакальної фази циркулярного або маніакально-депресивного психозу (біпо­ лярного щодо афективного розладу) та маніакальних станів іншого генезу.

Депресивне (меланхолічне) збудження, або ажитована де­ пресія. Депресивний синдром проявляється пригніченим на­ строєм, тугою, нудьгою, сповільненням мислення, загальною загальмованістю.

Ажитована депресія виникає раптово, мов спалах, перери­ ває загальмованість чи ступор. Хворі стають шаленими, не мо­ жуть усидіти на одному місці, кричать, метушаться, б'ються головою об стіну, розривають на собі одяг, виривають волос­ ся, заломлюють руки, роблять спробу самогубства. Все це по­ єднується з відчаєм, нестерпною тривогою, тугою та нудьгою. Такі хворі висловлюють маячні ідеї самоприниження, само­ звинувачення.

Ажитована депресія спостерігається у депресивну фазу ма­ ніакально-депресивного психозу, при інволюційній депресії та депресії судинного походження.

Кататонічне збудження супроводжується руховим неспо­ коєм з безглуздими стереотипіями як мови, так і рухів. Харак­ терними для цього стану є кривляння, манірність, карикатур­ ність ("вишуканість") рухів, незвичайні пози тіла, парамімії (невідповідність виразу обличчя емоціям). При кататонічному збудженні можливі імпульсивні дії, агресія, руйнівні вчинки. Можуть бути негативізм, амбітендентність, ехолалія, ехопрак-

Частина друга Загальна психіатрія

сія тощо. Після цього зазвичай настає кататонічне заціпеніння (ступор).

Такий тип збудження спостерігається при кататонічній фор­ мі шизофренії.

Гебефренічне збудження проявляється руховим і мовним збу­ дженням з придуркуватою поведінкою. Хворі стають метуш­ ливими, на тлі піднесеного безглуздого настрою з'являються стереотипні рухи (пустотлива ейфорія): неадекватний сміх, кривляння. Вони передражнюють інших, блазнюють, копіюючи їхні дії. Стрибають, плетуть у долоні, оголюються. Пози ка­ лейдоскопічно змінюються, повторюються. Можливі імпуль­ сивні асоціальні дії. Гебефренічне збудження частіше буває у хворих з гебефренічною формою шизофренії підліткового віку.

Епілептичне збудження часто виникає в потьмареному ста­ ні свідомості, перед судомними нападами або після них і вияв­ ляється дисфорією (вираженими афектами злості, страху, спа­ лахами гніву, агресії). Під час епілептичного збудження хворі вдаються до брутальності, можуть поранити і навіть убити. Збудження виникає раптово, без чіткого мотиву, внаслідок звуження поля свідомості. Спостерігається воно при різних видах епілепсії і епілептиформних синдромах.

Аментивне збудження виявляється безладною поведінкою. Хворі метушливі, розгублені, їхні рухи однотипні, хаотичні. Не орієнтуються в оточенні, не розуміють, що відбувається навколо, раз по раз озираються, вглядаються в обличчя лю­ дей. Постійно задають запитання: "Де я?" "Хто вони?" "Що відбувається?". Висловлювання їхні непослідовні, фрагмен­ тарні (аментивний мовний безлад). Інколи хаотичний набір фраз переривається невеселим сміхом, схлипуванням. Міміка хворих виражає здивування в поєднанні з тривогою, страхом, безпорадністю.

Аментивне збудження спостерігається при інфекційних психозах та психозах виснаження.

Хореатичне збудження виникає гостро, частіше увечері або вночі, й характеризується глибокою сплутаністю свідомості та дезорієнтацією. Рухи безладні, аморфні, у межах ліжка (яктація). Хворий розмахує руками, скидає постіль на підлогу, скру­ чує її, опускає ноги. Мова погано модульована: викрикує окре­ мі слова, уривки фраз, склади, звуки (хореатичний мовний безлад). Соматичний стан тяжкий. Шкіра й слизові оболонки сухі, бліді. Обличчя гіперемоване, склери ін'єковані. Губи

Глава 10 Розлади ефекторно-вольової сфери та потягів

з тріщинами, часто — з герпетичною висипкою. Язик сухий, вкритий сіро-коричневим нальотом. На тілі помітні петехії, синці. Гіпергідроз, фізичне виснаження. Температура тіла до­ сягає 40—41 °С. Хореатичне збудження спостерігається при інфекційному психозі за типом "гострої маячні" і при фебрильній шизофренії.

Істеричне збудження виявляється порушеннями в афектив­ ній сфері (підвищена афективність, дратівливість, нестійкість емоцій). На тлі пригніченого настрою хворі з незначного при­ воду демонстративно плачуть, голосять, стукають кулаками по столу, тупають ногами, б'ють посуд, рвуть на собі одяг. Інко­ ли знижений настрій змінюється веселістю, при цьому хворі неадекватно сміються. На висоті збудження ("рухова буря") кричать, тремтять, метушаться, аж до конвульсій. Демонстра­ тивно говорять про самогубство, інколи навіть роблять спробу суїциду. При істеричному збудженні можуть виникати істерич­ не потьмарення свідомості й істеричні напади. На поведінку хворого завжди впливає конкретна психотравмівна ситуація. Інколи істеричне збудження виявляється пуерилізмом, псевдодеменцією й синдромом Ганзера.

Істеричне збудження може супроводжувати істеричну пси­ хопатію, істеричні форми реактивних психозів, невротичну істерію.

Психопатичне збудження найчастіше психогенно обумов­ лене, має певну мету й досить різноманітні прояви (залежно від форми психопатії). Психопатичні особи створюють напру­ жену обстановку, залучаючи в конфлікт інших людей. Якщо хворого стримувати, збудження наростатиме. Зміст мови (ви­ крики, вимоги, образи, погрози, лайка) змінюється залежно від дій оточуючих і ситуації. Спостерігається при психопатіях і у хворих з психопатоподібною симптоматикою.

Панічне збудження характеризується хаотичним, безглуз­ дим руховим збудженням, що виникає раптово внаслідок сти­ хійного лиха, катастроф, ситуацій, котрі загрожують життю. Людина метушиться, виконує безтямні рухи, розмахує руками, кричить, просить допомоги, не помічаючи реальних шляхів до порятунку. Інколи раптом кудись біжить без будь-якої мети, часто — назустріч небезпеці (фугіформна реакція). Панічне збудження може супроводжуватися потьмаренням свідомості з подальшою амнезією. Для панічного збудження характерні

Частина друга Загальна психіатрія

вегетативні порушення: підвищення артеріального тиску, тахі­ кардія, блідість шкіри, пітливість, діарея.

Якщо кілька осіб охоплено таким станом, то виникає за­ гальна паніка. Це явище інколи набуває характеру масового індукованого психозу, особливо в тих випадках, коли "індук­ тором" є особистість, яка піддається навіюванню.

Еретичне збудження спостерігається при олігофренії і ви­ являється руховим збудженням безглуздого характеру, часом руйнівними діями, супроводжується криками, інколи з нане­ сенням собі пошкоджень.

Типи психомоторної рухової загальмованості — гіпокінезія

Кататонічний ступор (лат. stupor — заціпеніння) є про­ явом кататонічного синдрому. Характеризується: нерухоміс­ тю, тривалим перебуванням в одноманітній позі — ембріона, повітряної подушки Dupre (під час лежання на спині голова, шия, плечовий пояс припідняті), капюшона (хворі сидять чи лежать, натягнувши на голову ковдру, халат тощо, залишивши відкритим обличчя) та ін. пози. При цьому людина не реагує на мокру постіль, зміни температури в приміщенні, голод, спрагу, уколи, термічні подразнення і навіть небезпеку (ска­ жімо, пожежу). Притаманний також м'язовий гіпертонус або воскова гнучкість (утримує тіло в такому положенні, якого на­ дають сторонні), мутизм (мовчання). Може супроводжуватися негативізмом — активним (безглузда, певною мірою активна протидія інструкціям) або пасивним (зовнішнє нереагування). Спогади на цей період зберігаються. Субступорозний стан —

це неповне заціпеніння, різного прояву мутизм, неприродна поза, часткова відмова від їжі (сторонні можуть нагодувати).

Депресивний ступор — повна або майже повна нерухомість, скорботна поза, страждальницький вираз обличчя. Вербаль­ ний контакт утруднений, відповіді односкладові. Хворі інколи бувають неохайні. Ступор раптово може змінитися гострим збудженням — raptus melancholicus, за якого пацієнт може за­ вдати собі серйозних пошкоджень. Спостерігається при тяж­ ких ендогенних депресіях.

Психогенний (істеричний) ступор виникає внаслідок пси­ хогенної травми — переживання катастрофи, страху, жаху, раптової смерті близьких тощо. Найчастіше буває в істероїд-