1.3. Методика викладання, форми і методи навчання та контролю

Методики викладання: методика проблемного навчання, евристичне навчання, модульно-рейтингова система навчання.

Форми навчання: лекції, практичні заняття, дискусії.

Методи навчання: мозкові атаки, кейс-метод, міні-рольові ігри.

Успішне освоєння програмного матеріалу припускає самостійну роботу з учбовою і іншою літературою. Належні вивченню джерела вказані до всіх тем і до кожної теми окремо в програмі учбової дисципліни. Крім того, ряд нормативних актів, наукових робіт буде рекомендований в ході читання лекцій. Доцільно стежити за науковими публікаціями по кримінальному праву у відповідних юридичних журналах, що видаються в Україні і інших країнах.

Для засвоєння дисципліни, організації самостійної роботи істотне значення мають лекції. У них стисло викладається матеріал з кожної теми окремо, або групи тем, з урахуванням змін у кримінальному законодавстві і перспектив його розвитку. На лекціях даються методичні рекомендації по організації самостійної роботи в міжсесійний період, яка є основною формою навчальної діяльності і освоєння питань, що вивчаються. На лекціях повідомляється про нові джерела з кримінального права, необхідні нормативні акти.

На семінарах, практичних заняттях перевіряються, виробляються, закріплюються знання і уміння студентів із запланованих тем і питань. Метою цих занять є також вироблення у студентів умінь творчо використовувати придбаний багаж знань в конкретних практичних ситуаціях. Одночасно на заняттях групі студентів надається допомога в організації самостійної роботи, як з тем, що відпрацьовуються, так і з усіх інших.

Поточний контроль знань і умінь студентів на семінарських і практичних заняттях здійснюється шляхом опитування, яке організовується з питань для обговорення і контрольних питань. Крім того, після роз'яснення викладача і під його керівництвом студенти на заняттях відпрацьовують практичні уміння. Результати перевіряються викладачем безпосередньо на заняттях або докладаються декількома студентами і обговорюються.

У процесі самостійної роботи, згідно з навчальним планом, кожен студент денного відділення виконує індивідуальні завдання. Індивідуальна робота – один з видів самостійних занять студентів над програмним матеріалом. Виконання, її перевірка викладачем, обговорення на заняттях переслідують цілі перевірити, закріпити і поглибити теоретичні знання і практичні уміння студентів з питань навчальної дисципліни. Разом з тим, за допомогою цієї роботи, контролюється самостійне вивчення студентами дисципліни, отримання навичок самостійно проводити юридичний аналіз і давати юридичну оцінку фактичним обставинам вчиненого суспільно небезпечного діяння, виявляються і ліквідовуються недоліки в організації вивчення курсу, надається необхідна допомога.

Рішення індивідуальних завдань повинні містити: логічно пов'язаний ланцюг аргументованих думок, доказів і висновків, з посиланням на конкретні норми законів, роз'яснення постанов Пленуму Верховного Суду України, а в окремих випадках і на теоретичні положення, які містяться в науковій літературі. У останньому випадку необхідно назвати працю автора, рік її видання, сторінку, на яку робиться посилання.

Індивідуальна робота студентів передбачає такі форми засвоєння матеріалу, як письмова підготовка проблемного питання по одній з тем лекцій, вивчення і конспектування положень постанов Пленуму Верховного Суду України, складання схем.

Письмова підготовка проблемного питання по одній з тем лекцій. Для виконання цього виду завдання студенту необхідно вивчити вибрану проблему і законспектувати у робочому зошиті.

Конспект повинен відповідати наступним критеріям:

– об'єм роботи повинен складати 1–3 стор.;

– проблематика питань повинна відображати актуальність, дискусійні наукові моменти і особливості правозастосовної практики.

– конспект повинен містити аналіз наведених в літературі дискусійних положень по вибраній темі, системний аналіз норм права, постанов Пленуму Верховного Суду України, проблем, що виникають при їх реалізації, а також власні висновки автора як теоретичного, так і практичного характеру.

При вивченні постанов Пленуму Верховного Суду України необхідно прочитати його в повному об'ємі, акцентуючи увагу на наведених роз'ясненнях, що відносяться до питань теми, яка вивчається. Потім законспектувати в робочому зошиті основні положення постанов по застосуванню норм КК України, що вивчаються, в практичній діяльності.

Однією з форм оволодіння матеріалом, що вивчається, є його викладання в зручній схемній формі, яка сприяє засвоєнню і систематизації одержаних знань. Схеми бажано виконувати в окремому листку форматом А – 4 з використанням комп'ютерних технологій в кольоровому варіанті.

Перш ніж приступити до виконання завдання практичного характеру, необхідно уважно вивчити фабулу, тобто прочитати і усвідомити всі обставини, викладені в умовах завдання, звернувши особливу увагу на юридичну термінологію.

В окремих випадках даних, описаних у фабулах, недостатньо для правильного їх вирішення, у зв'язку з чим Вам необхідно самостійно доповнити їх реальними обставинами, які не суперечать суті завдання. Крім того, якщо в процесі вивчення змісту питання виникають сумніви відносно певної обставини справи, необхідно виходити із загального правила: «Усілякі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого або підсудного».

Суть правильного розгляду завдань навчально-прикладного характеру полягає в правовому аналізі і кримінально-правовій оцінці скоєного, тобто обставин, описаних в запропонованій фабулі; у розкритті змісту умов і порядку призначення покарань; у висловлюванні думки про вид і міру остаточного покарання.

Умовами правильного рішення завдання є: володіння знаннями інститутів, понять, ознак і критеріїв, які містяться і розкриваються в науці кримінального права, в Загальній частині КК, які отримали роз'яснення і тлумачення в постановах Пленуму ВС України.

Рішення завдання полягає в юридичному аналізі обставин, викладених в запропонованих фабулах, і зіставленні їх із змістом закону. При цьому необхідно назвати всі характерні ознаки кожного елементу складу злочину, які містяться в законі або витікають з його змісту, порівняти з обставинами, вказаними в завданні.

Зробивши певний юридичний висновок, необхідно підтвердити його фактичними обставинами (доказами у справі), що містяться в запропонованій фабулі. При оцінці виконання завдання особлива увага звертається на юридичне обґрунтування ухваленого рішення. Наприклад: для вирішення завдання із Загальної частини необхідно, виходячи з конкретних обставин, описаних у фабулі, відрізнити правомірну поведінку від неправомірної, злочин від діяння, що не представляє суспільної небезпеки, злочинно каране діяння від суспільно-корисного, виділити всі обставини, що мають ознаки кримінально-правового значення і підтверджують певні положення Загальної частини КК (стадії здійснення злочину, види співучасті, добровільна відмова, необхідна оборона, крайня необхідність, умови і порядок призначення покарання, звільнення від покарання і т. ін.), після чого, зробивши певний юридичний висновок, підтвердити його фактичними обставинами, що витікають з фабули.

Іноді зміст завдання вимагає рішення більш широкого кола питань: наявність ознак, за якими слід розрізняти суміжні і конкуруючі злочини, обґрунтовування кваліфікації злочинів за їх сукупністю, визначення ролі кожного співучасника при спільному здійсненні злочину або обставин, які мають вирішальне значення при кваліфікації злочину (обтяжуючі обставини, спосіб здійснення злочину, розмір нанесеної шкоди і т. ін.). Зробивши певний юридичний висновок, необхідно підтвердити його фактичними обставинам, що витікають з фабули.

В деяких випадках можлива підготовка студентом анотації на монографію кримінального права або аналізу статті з проблемних питань кримінального права, які були надруковані (за певний проміжок часу) в юридичних журналах і наукових збірниках.

Окремі студенти, за бажанням, можуть писати курсову роботу з кримінального права. Питання, пов'язані з її виконанням, викладені далі в програмі навчальної дисципліни.

Вивчення курсу завершується складанням заліку (зимова сесія) і іспиту (літня сесія) в усній або письмовій формі.

Питання, що виносяться на залік і іспит, вказані в даному посібнику, але можуть бути деталізовані або уточнені (не виходячи за межі встановленого об'єму). Питання мають теоретичний і прикладний характер, повністю співпадають із змістом програми дисципліни і, в тому або іншому вигляді, раніше відпрацьовувалися студентами на заняттях і в ході виконання контрольних робіт.

На іспиті студент зобов'язаний показати необхідні і достатні знання і первинні практичні навички для проведення самостійних наукових досліджень, юридичного аналізу фактичних обставин скоєних суспільно небезпечних діянь і прийняття правильних рішень з досліджуваних питань, уміння творчо використовувати придбані знання і уміння в конкретних практичних ситуаціях.

Відповідь студента повинна містити логічно пов'язаний ланцюг аргументованих думок, доказів і висновків, з посиланням на конкретні норми законів, враховувати роз'яснення постанов Пленуму Верховного Суду України, а в окремих випадках посилатися і на теоретичні положення, які містяться в науковій літературі.

Умовами правильного виконання завдання є: володіння знаннями всіх інститутів, понять, ознак і критеріїв, які містяться і розкриваються в науці кримінального права, в її Загальній і Особливій частинах; володіння знаннями змісту кваліфікації злочину і її елементів, кваліфікуючих ознак конкретних складів злочинів; володіння практикою вживання окремих норм КК, що отримали роз'яснення і тлумачення в постановах Пленуму ВС України.

Враховується здатність студента:

– диференціювати, інтегрувати і уніфікувати знання;

– застосовувати правила, методи, принципи, закони в конкретних ситуаціях;

– інтерпретувати схеми, графіки, діаграми;

– аналізувати і оцінювати факти, скоєні діяння і прогнозувати очікувані результати від прийнятих рішень;

– викладати матеріал письмово і логічно послідовно.