История Украины / история / Русь
.docІсторичний розвиток Київської Русі (далі – КР)
В історії КР можна виділити чотири якісно відмінних періоди:
І період охоплює князювання: Олега (882 – 912 рр.)
Ігоря (912 – осінь 944)
Ольги (945 – 964)
Святослава (964 – 972)
Це період швидкого територіального зростання Русі та поступової консолідації держави.
За князювання Олега та Ігоря до складу держави увійшли поляни, сіверяни, древляни, кривичі, радимичі, уличі, ільменські словени, а також чудь і меря. Здійснювали походи на схід до Каспію та проти Візантії.
Княгиня Ольга здійснила першу на Русі реформу – податкову, чітко визначивши розміри данини (уроки) та місця її збору (погости).
Святослав поширив владу на в’ятичів, що мешкали в межиріччі Волги і Оки, приєднав території Дунайської Болгарії та Північного Кавказу, розгромив Хозарський каганат, але його місце зайняли войовничі печеніги.
ІІ період охоплює князювання Володимира Великого (980 – 1015)
Ярослава Мудрого (1019 – 1054)
Це період економічного та культурного розквіту КР, досягнення нею вершини політичної могутності.
За князювання Володимира:
- завершилося в загальних рисах об’єднання Давньоруської держави (хорвати і дуліби, в’ятичі, радимичі), її площа стала найбільшою в Європі (близько 850 тис. км2);
- відбулася спроба реформування ідеологічної системи КР – язичництва: у 980 р. на зміну численним культам слов’янських і неслов’янських божеств було запроваджено пантеон із 6 богів на чолі з громовержцем Перуном, а в 988 р. християнство стало державною релігією;
- адміністративна реформа 988 р. забезпечила територіальну єдність держави;
- реформовано законодавство: доповнено старий «Закон Руський»; новий, також усний, правовий кодекс одержав назву «Закон земляний»;
- прикордонні землі були зміцнені системою валів та прикордонних містечок;
- збудовано головний храм Русі – Десятинну церкву Богородиці (996), Софію Київську (1011) та град Володимира (великокнязівський двір, 10 га).
Ярослав Мудрий успішно боровся з печенігами; запровадив перший збірник законів «Руську правду»; побудував тільки в Києві більше, ніж 400 церков; 1051 р. – заснована Києво-Печерська лавра.
При ньому відбулося значне зростання міжнародного впливу КР: його дружина – шведська принцеса; дочка Єлизавета – за норвезьким королем, Анастасія – за угорським, Анна – за французьким Генріхом ІV; син Всеволод одружений з дочкою грецького царя Костянтина Мономаха, Святослав – з дочкою графа Штадського; Ізяслав – з дочкою маркграфа Саксонського; сестра Доброгніва стала польською королевою, онук – німецьким королем.
ІІІ період – феодальних усобиць, поступового політичного ослаблення КР.
До 1068 р. єдність руських земель підтримував тріумвірат старших синів Ярослава – Ізяслава, Святослава і Всеволода.
З метою об’єднання сил проти половецької загрози у 1097 р. в Любечі князі зібралися на свій перший з’їзд, де проголосили принцип спадкового наслідування: «Хай кожен володіє отчиною своєю». Усобиці не припинились
Онук Ярослава Мудрого – Володимир Мономах (1113 – 1125) – відновив централізовану монархію, зосередивши в своїх руках владу над усіма руськими землями. Перемоги над половцями. З 12 років здійснив понад 80 походів. «Повчання дітям» (бл. 1118). Його син Мстислав (1125 – 1132) – продовжував централістичну політику батька, але смуга роздробленості.
ІV період (1132 – 1237/1241) період поліцентралізації, коли кількість князівств, на які розпалася КР збільшилася за цей час з 15 до 50.
Формуються місцеві князівські династії: Ольговичі, Ростиславичі, Мономаховичі, Мститславовичі.