Лекція 7. Міжкурсові та міжпредметні зв’язки

План:

1. Міжпредметні і внутрішньопредметні зв’язки. Зміст та значення інтеграції предметів.

2. Класифікація міжпредметних зв’язків.

3. Методичні умови і шляхи реалізації міжпредметних зв’язків.

4. Прийоми та засоби реалізації внутрішньопредметних зв’язків.

Література:

Баханов К. Навчання історії за інтегрованою системою [Текст] // Історія в школі. – 2000. – № 16. – С. 10–11.

Баханов К. У пошуках інноваційних технологій викладання історії [Текст] // Історія в школах України. – 1996. – №1. – С 20–24.

Добриця М.В. Методичні можливості інтегрованих уроків історії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/technol/714

Защитинська С. Міжпредметні зв’язки на уроках історії // Історія в школі . – 2001. – № 5. – С. 25–27.

Інтегрований урок та його аналіз [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/technol/714

Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://valeriks.ucoz.ru/publ/11-1-0-110

Корнєєв В. Інтеграція предметів: історія і географія // Історія в школі . – 1998. – № 2. – С. 14-19.

Мариновська О. Педагогічна технологія бінарних навчальних занять на інтегрованій основі // Історія України . – 2001. – № 35. – С.10–12.

Матюшенко О. Міжпредметні зв’язки у викладанні історії – дієві критерії формування громадянської компетенції підростаючого покоління.// Історія та правознавство. – 2008. – 2008. – № 32. – С. 6–7.

Створити цілісну картину світу. Інтегроване навчання в школі [Текст] // Завуч. – 2007. – № 21. – С. 2–12.

Соловйова Л. І. Інтегрований урок як засіб вдосконалення навчально-виховного процесу / Л. І. Соловйова // Історія та правознавство. – 2006. –№ 11. – С. 6–9.

Технологія проведення інтегрованих уроків в процесі організації пізнавальної діяльності учнів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/technol/714

Удод О. Про актуальні проблеми інтеграції історичної науки і освіти / О. Удод // Історія в школах України. – 2007 – № 7. – С. 13–18.

Основні поняття та терміни: міжпредметні і внутріпредметні зв’язки, інтеграція предметів, функції міжпредметних зв’язків, концепція укрупнення дидактичних одиниць, інтегроване навчання, види міжпредметних зв’язків, міжпредметні завдання.

І. Міжпредметні і внутріпредметні зв’язки. Зміст та значення інтеграції предметів

За умов розбудови демократичної держави однією з найактуальніших залишається проблема постійного підвищення рівня освіти і культури народу. Тому так гостро стоїть сьогодні завдання – навчити школярів учитися, самостійно поповнювати знання, орієнтуватися у потоці інформації. Нові програми загальноосвітньої школи орієнтують учителя на потребу формування в учнів комплексу передбачених для кожної вікової групи міжпредметних або загальнонавчальних знань, умінь та навичок, що становлять основу навчально-пізнавальної культури.

Безперечним є той факт, що жоден навчальний предмет неможливо викладати у повній ізоляції від інших галузей людських знань. Зв'язки між предметами допомагають комплексно підходити до навчання та виховання учнів, виступають зв'язуючою ланкою між предметами, які вивчаються у сучасній школі.

Проблемою реалізації міжпредметних зв'язків займалися такі дослідники, як Р.Б. Вендровська, В.В. Баранова, Г.В. Клокова, Ф.П. Коровкіна та ін. В той же час питання реалізації міжпредметних зв'язків у навчанні історії висвітлено недостатньо.

Особливості формування зв'язків між предметами у навчанні історії обумовлені базовою наукою, структурою і змістом учбового предмету, його цілями і місцем в навчальному плані школи. Вивчення історії формує у учнів методологічні знання, важливі для вивчення інших предметів. Тим самим створюється важлива передумова для цілісного сприйняття світу. Вже в середніх класах вивчення історії зумовлює утворення необхідного історичного фону для таких предметів як основи права, література, географія. В свою чергу, опора на знання, отримані при вивченні інших курсів, під час опанування історією, допомагає утворити у учнів цілісне розуміння об'єктивної картини світу, встановити взаємозв'язки, які існують між природним і суспільним середовищем.

Однією з важливих умов міцності знань, умінь і навичок, які формуються в учнів, є здійснення міжпредметних зв’язків в процесі викладання навчальних предметів.

Вирішення проблеми міжпредметних зв’язків відіграє важливу роль при визначенні змісту, методів і організації процесу навчання.

Міжпредметні зв’язки – це вираження фактичних зв’язків, що встановлюються в процесі навчання або в свідомості учня, між різними навчальними предметами.

Міжпредметні зв’язки мають дві сторони – об’єктивну і суб’єктивну.

Об’єктивна сторона міжпредметних зв’язків знаходить вираження в визначенні змісту навчання і враховується при розробці навчальних планів, програм, складанні підручників, навчальних і методичних посібників по відповідних навчальних предметах.

Суб’єктивна сторона міжпредметних зв’язків здійснюється викладачами в процесі навчання

Міжпредметні зв’язки класифікують:

‒ за змістом навчального матеріалу,

‒ за уміннями, що формуються,

‒ за методами та засобами навчання

Функції міжпредметних зв'язків поділяються на:

Навчальні ‒ націлені на формування цілісної системи знань учня. Опора на вдосконалення змісту освіти в школі на комплексне використання в навчанні міжпредметних є одним з критеріїв відбору та координації навчального матеріалу в програмах суміжних предметів.

Виховні ‒ підвищення освітнього рівня навчання за допомогою міжпредметних зв'язків посилює його виховують функції. Психологічною основою дослідження, які розкривають взаємодію освітніх і виховних функцій міжпредметних зв'язків, виступає закономірне єдність свідомості, почуттів і дій у психічній діяльності людини. Забезпечення цієї єдності в навчанні є однією з педагогічнихумов комплексного підходу, спрямованого на формування світогляду як інтегральногоособистісногоосвіти (Н. А. Менчинська, Е. І. Моносзон).

Розвиваючі ‒ впливають на розвитоксамостійності, пізнавальної активності та інтересів учнів (В. М. Максимова, Н. А. Чурилін). Міжпредметні зв'язки розглядаються як один із шляхів розвивального навчання, який веде до формування якісно нових утворень в навчальній діяльностішколярів‒ міжпредметних понять і міжпредметних умінь (Т.К.Александрова, Л.М. Панчешнікова, Н.О. Сорокін). Різноманіття функцій міжпредметних зв'язків впроцесінавчання показує, що сутність даногопоняттяне може бути визначена однозначно.

Явище міжпредметних зв'язків багатомірне. Вони не обмежуються рамками змісту, методів, форм організації навчання. Міжпредметні зв'язки проникають у навчально-пізнавальну діяльність учнів і навчальну діяльність вчителів. Вони звернені до особистості учня, формують діалектичнемислення, науковийсвітогляд, переконання, сприяючи всебічному розвиткуздібностейі потребшколяра. Як вже зазначалося, існують різні трактуванняпоняттяміжпредметних зв'язків. Так дослідники нерідко трактують дане поняття в декількох значеннях: ідидактичнаумова, і частина принципу систематичності, і засіб, і система та інше. Поширене розуміння міжпредметних зв'язків як дидактичної умови, яке забезпечує не тільки систему знань учнів, а йрозвитокїх пізнавальнихздібностей, активності, інтересів, розумової діяльності (Н. А. Сорокін, В. М. Федорова та ін.). Принцип навчання відображає суще і належне, закономірні зв'язки і регулятивні норми практики.

Проведені (теоретичні та експериментальні) дослідження дозволяють виділити дві форми відносин між ідеєю міжпредметних зв'язків та принципаминавчання:

‒ міжпредметні зв'язки як один із способів здійсненнякожного з принципів навчання;

‒ міжпредметні зв'язки як самостійний принцип побудови дидактичних систем локального характерув предметній системі навчання.

Міжпредметні зв'язки ‒ це складовий компонент, що вимагає дотримання принципів науковості, систематичності, свідомості. Саме в ролі самостійного принципу ідея міжпредметних зв'язків виконує свою організуючу роль: впливає на побудову програм, структуру навчального матеріалу, підручників, на відбір методів і форм навчання.

Принцип міжпредметних зв'язків націлює на формулювання проблеми, питань, завдань для учнів, орієнтувальних на застосування і синтез знань і умінь з різних предметів. Систематичне використання міжпредметних зв'язків створює можливості широко користуватися дидактичними матеріаламита засобами наочності (підручниками, таблицями, приладами, картами, діафільмами, кінофільмами), які належать до одного навчального предмета, при вивченні інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних формах ‒ узагальнюючих уроках,семінарах, екскурсіях, конференціях, що мають міжпредметні зміст. Такі форми вимагають координації діяльності вчителів, вивчення навчальних програм з родинним преметам, взаємовідвідування уроків.

Міжпредметні зв'язки дозволяють будувати пізнавальну діяльність учнів на основі загальнонаукових ідей і методів. Вони формують загальні здібності учитися і розкривають загальні принципи побудови науки (О.М.Кабанова-Меллер). Міжпредметні зв'язки служать джерелом конструювання змісту освіти по окремих навчальних предметах (Б.П.Єсипов).

Міжпредметні зв'язки – це складний компонент, що вимагає дотримання принципів науковості, систематичності, свідомості. Використання міжпредметних зв'язків забезпечує, наприклад, найбільш повну реалізацію принципу науковості в предметній системі навчання по наступним аспектах:

– створення представлень про цілісні одиниці наукового знання (про системи понять і закони в середніх класах і про теорії і комплексні проблеми – у старших);

– розкриття сучасних тенденцій розвитку науки, що виникають під впливом процесів інтеграції (соціалізації, гуманізації, й ін.);

– формування в учнів представлення про науку як системі знань і як системі методів;

– більш повне розкриття історії науки і її практичного застосування;

– більш яскраве висвітлення соціальної цінності гуманітарних і природничонаукових знань.

Міжпредметні зв'язки підсилюють взаємодію всіх дидактичних принципів у реальному процесі навчання. Функціонуючи як самостійний принцип, вони можуть визначати цільову спрямованість всіх інших принципів, підкоряючи їх рішенню головної задачі – формуванню наукового світогляду, цілісної системи знань про природу і суспільство. І тоді наочність, систематичність, індивідуальний підхід, колективність, зв'язок із практикою, активізація навчання стають засобами реалізації міжпредметних зв'язків у побудованій на їх основі дидактичній системі.

Міжпредметні зв’язки дають змогу поглибити вивчення матеріалу без додаткових затрат, реалізувати взаємну систематизовану узгодженість, стимулювати учнів до використання набутих знань у повсякденній практиці.

Внутрішньопредметні зв’язки – це зв’язки за змістом і логікою побудови та вивчення матеріалу одного предмету.

Особливістю структури і змісту історичної освіти у школі є наявність двох самостійних курсів ‒ вітчизняної та всесвітньої історії, вивчення в хронологічній послідовності важливих подій і процесів з давніх часів до сьогодення. Формування принципу історизму неможливо при вивченні тільки однієї країни або історичної епохи. Важливо постійно спеціальними запитаннями і завданнями ставити учня в ситуацію, яка потребує від нього співвідношення подій з епохою, яка розглядається.

Для уроків з внутрішньопредметною інтеграцією характерна спіральна структура на основі принципу концентричності. Процес пізнання за такої організації може здійснюватися від часткового до загального або від загального до часткового. Зміст поступово збагачується новими відомостями, зв'язками. Особливість інтегрованих уроків і в тому, що учні на таких уроках не гублять з поля зору вихідну проблему, а розширюють і поглиблюють коло пов'язаних з нею знань.

Внутрішньопредметній інтеграції відповідає концепція укрупнення дидактичних одиниць (УДО), розроблена в середині XX ст. вченим П.М.Ерднієвим, апробована на практиці вчителями-новаторами В.Ф.Шаталовим і С.М.Лисенковою, досвід яких широко використовується в сучасній початковій школі. Технологія навчання укрупнення дидактичних одиниць розкриває і приводить у дію великі психофізіологічні резерви головного мозку в учнів. Розуміння принципів внутрішньо предметної інтеграції – УДО дасть змогу вчителеві конструювати уроки на базі поєднання знань.

Переваги внутрішньопредметної інтеграції – УДО перед загальною методикою навчання обґрунтовуються з психологічної точки зору – опорою на закономірності продуктивного мислення.

Отже, щодо внутрішньокурсових зв’язків, реалізувати їх на уроках історії – це, порівняно, найлегше завдання. Адже історія – це безперервний розвиток подій, історія ніколи не зупиняється, на зміну одним подіям приходять інші; вона почалась з того часу, як з’явились люди і буде тривати до того часу, поки на землі будуть жити люди. Тому, в якому б класі ми не викладали історію, завжди повертаємось до тих подій, які нам уже відомі, які вже вивчили, щоб учні могли зрозуміти взаємозв’язок між подіями, пояснювати їх, опираючись на історичний досвід минулого і навіть передбачати від минулого і навіть передбачати які зміни в житті людей можуть бути в майбутньому.

Зміст поняття „інтеграція навчання”.

Інтеграція є однією з найперспективніших інновацій, яка здатна вирішити чисельні проблеми системи сучасної початкової освіти. Звичайно, система інтегрованого навчання ще недостатньо опрацьована, а тому неоднозначно сприймається багатьма педагогами. її повне теоретичне обґрунтування та запровадження у практику навчання – справа майбутнього. Але вже сьогодні є очевидним, що «інтегроване навчання як ніяке інше закладає нові умови діяльності вчителів та учнів, є діючою моделлю активізації інтелектуальної діяльності та розвиваючих прийомів навчання». Інтеграція зобов'язує до використання різноманітних форм викладання, що має вплив на ефективність сприйняття учнями навчального матеріалу. Вона стає для всіх її учасників – і вчителів, і учнів, і батьків – школою співпраці та взаємодії, що допомагає разом просуватися до спільної мети.

Освоєння ідеї інтеграції знань, як показує практика зарубіжних країн (Угорщина, Фінляндія, Німеччина) та вітчизняної педагогіки, дає можливість формувати в учнів якісно нові знання, що характеризуються вищим рівнем мислення, динамічністю застосування у нових ситуаціях, підвищення їх дієвості й систематичності. Таким чином, інтегрування є якісно відмінним способом структурування, презентації та засвоєння програмового змісту, що уможливлює системний виклад знань у нових органічних взаємозв'язках.

Інтегрований урок об'єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань. Такий урок спрямований на розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах. Він забезпечує формування в учнів цілісної системи уявлень про діалектико - матеріалістичні закони пізнання навколишнього світу у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості і сприяє поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосовування.

Мета інтегрованих уроків – формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їх пізнавальної діяльності; підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створення творчої атмосфери в колективі учнів; виявлення здібностей учнів та їх особливостей; формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями міжпредметних зв’язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається; ефективна реалізація розвивально-виховної функції навчання.

Відмінність інтегрованого уроку від традиційного саме в тому, що предметом вивчення (аналізу) на такому уроці виступають багатопланові об’єкти, інформація про сутність яких міститься в різних навчальних дисциплінах; широка палітра використання міжпредметних зв’язків при різнобічному розгляді однопланових об’єктів; своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, які сприяють його організації і реалізації поставлених цілей.