Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

педагогика

.doc
Скачиваний:
82
Добавлен:
21.04.2015
Размер:
408.58 Кб
Скачать

Спеціаліст повинен вміти:

- аналізувати програмну і методичну літературу, передовий педагогічний досвід; організовувати і планувати розвиток дітей у різних видах діяльності (ігровій, навчальній, побутовій, трудовій, образотворчій, музичній та ін..);

- аналізувати педагогічні ситуації та явища, поведінку дітей і власні дії;

- діагностувати розвиток дітей і на цій основі здійснювати диференційоване навчання і виховання, об’єктивно оцінювати наслідки власної діяльності;

- виготовляти дидактичні посібники і користуватися ними у різних формах навчально-виховного процесу з метою його оптимізації;

- виховувати у дітей інтерес до духовних, історичних і культурно-національних цінностей народу;

- здійснювати пропаганду педагогічних знань серед батьків і громадськості, залучати батьків до участі в роботі дошкільного закладу;

- ефективно використовувати спадщину народної і класичної педагогіки; - працювати в тісному контакті з помічником вихователя, музичним керівником, керівником фізичного виховання, методистами, завідувачем дошкільного навчального закладу.

Особистісні якості вихователя:

- здатність до рефлексії (самоаналізу) і контролю результатів педагогічної діяльності, співробітництва з дитиною на засадах гуманізації, розвитку її особистості;

- здатність до емоційної і моральної підтримки дитини, прагнення до емоційної близькості у спілкуванні з нею, спрямування на психологічний комфорт і своєчасний розвиток особистості;

- бажання поповнювати знання, займатися самонавчанням самовихованням для вдосконалення своєї педагогічної майстерності;

- здатність виявляти і враховувати у вихованні інтереси дітей та їхнє право на повагу.

У діяльності вихователя виділяють такі основні функції:

виховна функція – формування гармонійно розвиненої особистості, відбір ефективних форм і методів, спрямованих на формування у дитини ставлення до природи, навколишнього світу, інших людей і самої себе, інтересу та культури пізнання;

освітня функція – збагачення дитини певними знаннями, вміннями та навичками ігрові та спеціально організованій навчальні діяльності, а також у побутовій і трудовій діяльності;

охорона і зміцнення здоров’я дітей – є важливою і специфічною функцією вихователя ДНЗ – враховуючи слабку опірність організму дитини до хвороб, вихователь повинен створити умови для фізичного розвитку дітей, вживати заходів щодо їх загартування, зміцнення здоров’я. Для цього він повинен добре знати анатомію дитячого організму, засоби загартування і фізичного розвитку дитини.

Крім різнобічних спеціальних знань і знань методики нав-чальновиховної роботи з дітьми, вихователь має володіти і спеціальними вміннями і навичками.Специфічною і важливою функцією вихователя дошкільного закладу є охорона і зміцнення здоров'я дітей. У завдання вихователя входить також формування в дітей культурно гігієнічних навичок, зокрема, звички вмиватися і мити руки перед їжею, охайно одягатися, акуратно їсти, прибирати постіль. Педагогічна діяльність вихователя ДНЗ визначається передусім високими моральними якостями, відповідальністю за долю дітей, їх виховання, навчання і розвиток.

6. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ, ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДРУГОГО РОКУ ЖИТТЯ

Соціально-емоційний розвиток:  При необхідності звертається по допомогу до дорослого, шукає уваги до себе і прагне його зберегти. Взаємодіє, чекає, намагається допомогти починає проявляти гордість досягши мети, проявляє емоції збудження, захоплення, гніву, заздрості. Насолоджується компанією однолітків. Розвивається воля. Може грати один у присутності дорослого.

Загальна моторика, моторика рук:  Ходить упевнено. Нахиляється, щоб дістати предмет з підлоги. Зупиняється, йде убік і назад, кидає м'яч. Короткий час стоїть на одній нозі. При легкій підтримці ходить вниз по сходах, піднімається сам, стрибає на місці, крутить педалі триколісного велосипеда. Тримає два предмети в одній руці. Креслить олівцем, перегортає сторінки книги. Ставить один на одного від 2 до 6 кубиків.

Зорово-рухова координація:  Креслить штрихи і "карлючки". Тримає чашку, піднімає її і п'є.

Сприйняття, наочно-ігрова діяльність:  Простежує рух м'ячика в приміщенні, знімає кільця з піраміди. Виділяє вираз обличчя (плач, сміх). Розглядає картинки в книзі.

Психологічний розвиток:  Починає розуміти призначення більшості навколишніх предметів. Використовує один предмет як інструмент, щоб дістати іграшку. Підбирає ідентичні предмети. Знає своє ім'я і назви багатьох навколишніх предметів. Дізнається і називає своє віддзеркалення в дзеркалі. Називає від одного до п'яти частин тіла.

Розуміння мови:  Дає декілька предметів на прохання. Дивиться на картинки, що показуються, протягом 2 мин. Указує на знайоме обличчя, тварин іграшки і предмети по словесній інструкції. Показує знайомі картинки, коли їх називають. Реагує на заборону "не чіпай". Асоціює прості слова по категоріях: "їжа", "одяг".

7. МЕТОДИ НАУКОВИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ДОШКІЛЬНІЙ ПЕДАГОГІЦІ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

У ході науково-педагогічних досліджень використовують систему відповідних методів. Метод науково-педагогічного дослідження - це спосіб проникнення в сутність складних психолого-педагогічних процесів формування особистості з метою встановлення певних об'єктивних закономірностей виховання і навчання з метою практичного їхнього використання. У вітчизняній педагогічній науці розглядають метод і як певний систематизований комплекс прийомів, які застосовують дослідники для досягнення мети і завдань дослідження, план, яким вони керуються під час організації наукової роботи і її окремих етапів (С.У.Гончаренко). Нерідко розглядають їх також як сукупність прийомів практичного або теоретичного освоєння педагогічної дійсності, спрямованих на розв'язання конкретних навчально-виховних завдань. Доволі часто метод трактується і як конкретний спосіб вивчення педагогічної дійсності, інтелектуальна схема, використовувана дослідником для пояснення логіки дослідження, послідовності та зв'язку між його окремими етапами.

Найчастіше використовують у педагогічних дослідженнях такі методи: педагогічного спостереження, інтерв'ю, педагогічного експерименту, вивчення шкільної документації, вивчення результатів діяльності учня, психолого-педагогічного тестування, проективні методи, соціологічні методи (анкетування, рейтингу, узагальнення незалежних характеристик, соціометрії), математичні методи (реєстрування, ранжування, статистичні методи, метод вимірювань), теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки, моделювання, індукції, дедукції, порівняльно-історичного аналізу).

Метод педагогічного спостереження - це спосіб безпосереднього сприйняття педагогічних явищ, процесів у їхній дійсності та в динаміці у природних умовах. Відомі його визначення і як джерела та способу пізнання педагогічних явищ через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає у природних умовах (МФіцула); як метод вивчення педагогічних явищ без втручання дослідника у навчально-виховний процес (О.Вишневський); як організоване дослідження в природних умовах (Н.Волкова).

Метод інтерв'ю - спосіб отримання інформації в процесі усного опитування з використанням заздалегідь визначених питань, поданих у певній послідовності.

Метод педагогічного експерименту (від лат. experimentum - проба, дослід) - спосіб наукового дослідження, який передбачає спеціальну організацію педагогічного процесу в заздалегідь визначених умовах з метою перевірки достовірності педагогічної гіпотези, яку висунув дослідник.

Метод вивчення результатів діяльності дитини. Його застосовують, вивчаючи письмові, графічні роботи дітей та їхні вироби. Ці роботи допомагають виявити індивідуальність кожної дитини, дізнатися про його ставлення до навчання, оцінити рівень засвоєння вмінь і навичок у певному напрямку навчальної діяльності.

Метод психолого-педагогічного тестування допомагає визначити рівень знань та вмінь дітей, його інтелектуальний розвиток за допомогою відповідно сформованих запитань, спеціальних карток, малюнків, ребусів, кросвордів, задач-шарад.

Метод анкетування передбачає відповідь досліджуваних на складені за спеціальною програмою запитання.

Метод рейтингу - це метод оцінки педагогічної діяльності або її аспектів компетентними експертами, для яких властиві такі риси: позитивне ставлення до експертизи, креативність, конструктивність мислення, наукова об'єктивність, самокритичність, відсутність схильності до конформізму. Рейтинг є основою для побудови різноманітних шкал оцінок.

Метод узагальнення незалежних характеристик розроблений К.К.Платановим. Суть його зводиться до порівняння інформації щодо дитини, яка надійшла з різних джерел: від батьків, вихователів, ровесників, сусідів тощо.

Різновидом цього методу є "педагогічний консиліум" Ю.Кубанського. Такий консиліум передбачає колективне обговорення компетентними сторонами вихованості чи навченості конкретної дитини.

Метод соціометрії запозичений з однойменної галузі соціології, яка вивчає між особистісні взаємини в малих групах кількісними методами, її автор - американський соціальний психолог і педіатр Джакоб Морено - мав на меті не лише вивчення, а й розв'язання проблем у групі.

Згідно з цим методом кожній дитині пропонують, наприклад, з ким би він хотів сидіти за однією партою. На кожне запитання він може дати лише обмежену кількість "виборів". За їхнім числом і визначається місце і статус кожного члена колективу, лідерство, наявність мікро угрупувань, що в сумі дозволяє змоделювати внутрішньо колективні стосунки і визначити рівень згуртованості колективу.

Метод реєстрування - виявлення певної якості в явищах та її кількості.

8. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ, ЙОГО ЗАВДАННЯ, ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ

Естетичневихованняємасштабною, складноюсправою, якапередбачаєзалученнядитинивконтекстпрекрасногоякуніверсуму, всистемузагальноцивілізаційнихестетичниххудожніхцінностей, оскількипрекраснеєцілісним, єдинимусвоїйвсезагальності, втілюєвсобіестетичний, художнійгеній, якийєоднаковоціннимдлякожногонароду. Усяцяпроблематикаконкретизуєтьсяузавданняхестетичноговихованнядошкільників. 1. Формування естетичного ставлення до дійсності, естетичних уявлень і суджень. Естетичне сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект речей — їх колір, звук, форму, що зумовлює необхідність розвитку сенсорної культури дітей. Естетичне сприймання виникає лише за емоційного ставлення до того, що дитина сприймає. За правильного педагогічного керівництва усі види мистецтва, природа, побут сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності. 2. Освоєння дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає розвиток естетичного і художнього сприймання, формування початкових умінь і навичок виконавської художньої діяльності, втілення елементів прекрасного в побут, стосунки з людьми, ставлення до себе. Вже в молодшому дошкільному віці естетичне сприймання дітей постає як емоційний інтерес до естетичних властивостей певних об´єктів. З метою розвитку емоційного сприйняття, долучення до нього пізнавального компонента, естетичного судження педагог активізує пізнавальну сферу, передусім сенсорику дитини, вправляє її у доборі різних критеріїв оцінювання естетичності конкретного об´єкта. 3. Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей. Від того, наскільки правильно будуть помічені художньо-творчі здібності дитини, наскільки вміло буде спрямований їх розвиток, часто залежать її мистецькі успіхи в майбутньому, підтвердженням чого є безліч фактів з історії мистецтв і сучасної дійсності. Ці здібності формуються в процесі засвоєння способів діяльності — сприймання, виконання і творчості. У дошкільному віці дітям доступні майже всі види художньої творчості — складання розповідей, віршів, малювання, ліплення, співи, гра на музичних інструментах, навіть компонування музичних творів. Характер цих дій відповідає особливостям розвитку і віку дітей: як правило, такі дії є безпосередніми, наслідувальними, сповненими щирістю почуттів, вірою у себе і наставника. Творчість дитини виявляється у розвитку здатності до створення задуму і його реалізації, в умінні поєднувати свої знання, уявлення, у щирому передаванні думок, почуттів, переживань. Навчання дітей способам образного вираження своїх задумів у слові, малюнку, пісні стимулює розвиток їх художньо-творчого потенціалу. Багатоаспектні завдання естетичного виховання можуть бути вирішені на основі розвитку таких важливих особистісних якостей, як ініціативність, креативність, здатність своєрідно сприймати світ. Засоби та методи естетичного виховання Основою процесу естетичного виховання є спільна діяльність педагога і дитини, спрямована на розвиток у неї здібностей до сприймання прекрасного, мистецьких цінностей і продуктивної діяльності. До загальних умов естетичного виховання належать: відповідно організоване середовище, в якому росте і виховується дитина; використання в оформленні приміщення дошкільного закладу творів мистецтва (репродукцій картин, естампів, скульптур та ін.); залучення дітей до художньої діяльності; враховування інересів, нахилів. Засобами естетичного виховання є відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навколишньої дійсності. До них належать: 1. Естетика побуту. Покликана навчити дитину відчувати і розуміти красу життя, виховати в неї прагнення створювати і берегти її. 2. Твори мистецтва. їх використовують в оформленні побуту, під час навчання, самостійної діяльності.

3. Природа. Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та ін. 4. Спеціальне навчання. Формуванню уявлень про прекрасне, навичок художньо-творчої діяльності, розвитку естетичних оцінок, переживань і смаків сприяє спеціальне навчання дошкільнят у дитячому садку.

5. Самостійна художня діяльність дітей. Є важливим засобом естетичного виховання дошкільників. У процесі художньої діяльності вони реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості. 6. Свята. З ними пов´язані яскраві естетичні переживання дітей, прагнення випробувати себе у різних жанрах мистецтва. Підготовка до свята, участь дітей у створенні його програми, умов проведення, очікування святкового дійства формують особливий передсвятковий колективний настрій. До участі у підготовці та святкуванні часто залучають батьків дітей, що додає їм емоційної теплоти. Дослідники пропонують використовувати в естетичному вихованні дошкільнят ігрові прийоми навчання, ігрові ситуації, обігрування дитячих робіт на заняттях, що створює позитивну емоційну атмосферу, сприяє ефективному оволодінню зображувальними навичками та вміннями, підвищує якість роботи та сприяє розвитку інтересу до зображувальної діяльності. Особливо важливо забезпечити поєднання різних видів діяльності у розвитку художніх умінь дошкільників. Оскільки у дошкільному віці дитина налаштована передусім на гру, необхідно, радять дослідники (Н. Кириченко, Т. Науменко), широко використовувати з метою розвитку її творчості різноманітні ігрові прийоми: — ігрові ситуації, які допомагають розвинути пізнавально-творчу активність; — пісні, загадки, вірші, казки, музичні твори; — демонстрування епізодів лялькових спектаклів, які зосереджують увагу, викликають позитивні емоції, інтерес до зображуваного, уяскравлюють, поглиблюють естетичне задоволення, але не впливають на результати роботи; — розповіді-малювання з елементами казки; пошукові ситуації; уявні ситуації. Естетичний розвиток пов´язаний з формуванням усіх граней особистості. У дошкільному віці формуються основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими різною мірою наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.

9. . РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ, ЙОГО ЗАВДАННЯ, ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ

Завдання розумового виховання дітей дошкільного віку можна об’єднати в кілька груп:

1) набуття елементарних знань про довкілля - природу, життя, працю людей, суспільні явища;

2) формування навичок і вмінь розумової діяльності, що полягає у виробленні в дітей певних способів сприймання, розвитку всіх пізнавальних процесів;

3) розвиток пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, пам’яті, уяви;

4) розвиток зацікавленості дітей, допитливості, розуму і формування на їх ґрунті стійких пізнавальних інтересів, розвиток розумових здібностей.

Педагог послуговується такими методами:

- наочними (спостереження, екскурсія, екскурсія-огляд, демонстрування картин, показ кіно- та діафільмів);

- словесними (розповідь, бесіда, вивчення художньої літератури);

- практичними (вправи, ігри, праця в природі).

До прийомів розумового виховання належать:

- наочні (зразок, показ);

- словесні (пояснення, запитання, оцінювання);

- ігрові (ігрова дія, ігрова ситуація).

Засоби розумового виховання в педагогіці дошкілля такі:

- ознайомлення з навколишнім світом (збагачується кругозір дитини, її пізнавальні процеси, розвивається спілкування з дорослими, збільшується обсяг інформації);

- гра - специфічна діяльність дітей, в якій віддзеркалюється навколишня дійсність, виявляються знання; різні види ігор по-різному впливають на розумовий розвиток дітей;

- праця, в процесі якої відбувається практичне ознайомлення з якостями і властивостями предметів; знаряддями праці, матеріалами;

- навчання - цілеспрямований вплив, що здійснюється систематично, забезпечуючи послідовність нагромадження знань і умінь.

Засоби розумового виховання поділяються на дві групи: одна охоплює види діяльності дітей, друга - витвори духовної та матеріальної культури.

На ранніх етапах для розумового виховання дитини важливий її особистий досвід. Однак їй дають готові зразки чужого досвіду шляхом формування різних видів діяльності та навчання. Велике значення для дошкільників має побутова діяльність з виконання режиму, що потребує зосередженості уваги, пам’яті, мислення, довільності поведінки.

Розумове виховання дошкільників здійснюється в ігровій діяльності (рухливі, дидактичні, творчі ігри, в яких діти відображають свої враження про навколишній світ). Велике значення мають продуктивні види діяльності (трудова, зображальна, конструкторська) - в них виявляється така функція мислення, як планування: дитина мусить передбачати результат роботи, визначати етапи її виконання, способи організації тощо.

Як засоби розумового виховання педагоги здебільшого використовують витвори національної культури - народні пісні, танці, традиції, обряди.

10. СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ, ЙОГО ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ. СИСТЕМА СЕНСОРНОГО ВИХОВАННЯ В СУЧАСНІЙ ДОШКІЛЬНІЙ ПЕДАГОГІЦІ

Сенсорний (лат. sensohum — орган чуттів) розвиток дитини —розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

   Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.

   Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

   Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття.

   До головних завдань сенсорного виховання належать:

— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

—формування системи сенсорних еталонів;

— розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності.

Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного виховання. Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості щодо підготовки дитини до повноцінного життя у природному і соціальному середовищах. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без належного розвитку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою розумового і морального буття. Це означає, що розвинуті органи чуття є передумовою інтелекту й вихованості особистості. Тому система сенсорного виховання має бути спрямована на формування сенсорної культури — культури сприйняття зовнішнього світу. Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки звертатиме увагу, виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього світу, а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.

Дошкільне дитинство є періодом інтенсивного сенсорного розвитку дитини. Від рівня цього розвитку значною мірою залежить успішність її розумового, фізичного, естетичного виховання, стан сформованості загальнонавчальних умінь і навичок. Якщо систему роботи із сенсорного розвитку дітей організувати у дошкільному навчальному закладі належно, це, надалі, допоможе дітям перебороти труднощі в освоєнні навчальної діяльності.

Сенсорне виховання в ранньому віці – основний вид виховання взагалі. Чим менше дитина, тим більше значення в її житті має sensorу  досвід.

Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу – результати діяльності органів чуття.

До головних завдань сенсорного виховання належать

-          формування у дітей системи  перцептивних (обстежувальних) дій;

-          формування системи сенсорних еталонів;

-          розвиток вміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності.

Важливо, щоб ці уявлення були достатньо різнобічними. А це значить, що дитину слід знайомити зі всіма основними різновидностями якостей:

–    кольорами спектру, білим і чорним кольорами;

-          з такими формами як круг, квадрат, овал, трикутник, прямокутник;

-          величиною, яка ще не має «абсолютного» значення, вона сприймається тільки в порівнянні з іншою величиною.

Важливим засобом сенсорного розвитку дитини являєтьсяспостереження. Спостерігаючи дитина в природних умовах може познайомитися з якостями предметів, їх формою, величиною,  кольором. Проте визначити їх самостійно малюк ще не може. Дитина навчилася тільки дивитися, але не бачити, слухати, але  не чути. Тому її треба навчити виділяти якості предметів навколишнього оточення.

Гра – універсальний спосіб виховання і навчання дитини. Ігри, що розвивають сенсорне сприйняття, дуже потрібні малюку раннього віку. Вони приносять в життя дитини радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Ігри, в яких використовуються дії з предметами, розвивають не тільки рух, а й сприйняття, увагу, пам'ять, мислення і мову дитини. Завдання педагогів у дитячих установах полягає в організації ігрового місця малюка, насиченні його такими предметами, іграшками, граючи з якими, малюк вчиться розуміти їх властивості – величину, форму, а потім колір, тому що правильно підібраний дидактичний матеріал, іграшки привертають увагу малюка до властивостей предметів. Уміле ненав’язливе керівництво педагога діями малюка дозволяє дитині перейти від примітивного маніпулювання для виконання різноманітних практичних дій з урахуванням величини і форми предметів. Для розвиваючих ігор  з малюками потрібно використовувати різні збірні іграшки (вкладки, пірамідки, кубики, тощо), які вимагають співвіднесення властивостей декількох деталей.

Великі можливості для сенсорного виховання і вдосконалення вправності рук містять в собі народні іграшки: башточки, мотрійки, збірні кулі, яйця та багато інших. Дітей захоплює яскравість цих іграшок, потішність дій з ними. Граючи, дитина набуває вмінь діяти на основі розрізнення форми, величини, кольору предметів, оволодіває різноманітними новими рухами, діями: прикладанням, порівнянням, зіставленням. І це своєрідне навчання  елементарним знанням і умінням відбувається в захоплюючих, доступних для дитини формах.

Для організації навчально-ігрової діяльності дитини використовуються 5 видів дидактичних іграшок:

- для нанизування (різні пірамідки);

- об’ємні геометричні;

- для владання та викладання;

- різні форми (конуси, куби, циліндри);

- збірно-розбірні (мотрійки, бочата, яйця тощо), а також предмети та іграшки спеціально підібрані за будь-якими якостями.

В ранньому віці вихователь знайомить дітей з рідною природою, з рідним краєм. Адже природа – невичерпне джерело вражень, радісних переживань для дитини.

11. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ. ВИДИ СУЧАСНИХ ЗАНЯТЬ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Навчання дошкільників здійснюється не лише на споціально організованих заняттях, а й у повсякденному жит ті, у різноманітних видах діяльності дітей за допомогою форм організації навчального процесу.

Форма організації навчання спільна навчальна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановлено му режимі.

Значною мірою вона виражає характер зв'язку між педагогом і дитиною, їхньої діяльності, місце заняття і режим його проведення. У дитячому садку використовують фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння дошкільникові у його бажанні навчатися. Як відомо, дитина розвивається тоді, коли вона переживає радість від процесу навчальної діяльності, здобутого результату.

Необхідним компонентом процесу навчання є дидактичні засоби, оптимальне поєднання яких допомагає дошкільникам глибше пізнавати дійсність, збагачує їх враженнями, дає матеріал для спостережень, які вони використовують у навчальній, а згодом і в інших видах діяльності. Такими дидактичними засобами є слово (вихователя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних матеріалів; об'єкти живої і неживої природи, їх зображення; існуючий в уяві дитини); дія (дитини, вихователя, дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від віку, форм мислення, рівня розумового розвитку дошкільника.

Калькулятор

Сервис бесплатной оценки стоимости работы

  1. Заполните заявку. Специалисты рассчитают стоимость вашей работы
  2. Расчет стоимости придет на почту и по СМС

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и на обработку персональных данных.

Номер вашей заявки

Прямо сейчас на почту придет автоматическое письмо-подтверждение с информацией о заявке.

Оформить еще одну заявку