2 Історія виникнення та розвитку суспільного дошкільного виховання в україні, його перспективи

Перші дитячі садки в Україні, що входила до складу Російської імперії, з’явилися в 60-х роках XIX ст. У той час у суспільстві помітно зріс інтерес до виховання дітей, насамперед дошкільного віку. Прогресивні педагоги вбачали в суспільному вихованні дошкільнят дієвий засіб поліпшення виховання підростаючого покоління загалом. До відкриття дошкільних закладів наприкінці XIX ст. спонукало широке використання на виробництві жіночої праці.

Велику роль у поширенні ідей суспільного виховання дітей дошкільного віку, у розвитку теорії й практики дошкільної освіти відіграли педагогічні товариства, які створювалися й вели активну роботу з початку XX ст. в Києві (Київське товариство народних дитячих садків, Фребелівське педагогічне товариство). Завдяки їхній діяльності Київ на початку XX ст. став центром розвитку теорії дошкільної освіти й підготовки педагогів для дитячих садків.

Наприкінці XIX ст. в Києві розпочало свою роботу Благодійне товариство сприяння вихованню та захисту дітей, у складі якого працювала комісія з дошкільного виховання. В 1899 р. члени цієї комісії звернулися до Міністерства народної освіти з клопотанням про дозвіл заснувати Товариство народних дитячих садків (дозвіл було одержано в 1906 p.). Статутом Товариства було передбачено такі напрями діяльності: відкриття народних дитячих садків для дітей трудящих; пропаганда ідей суспільного дошкільного виховання; підготовка виховательок («садівниць»).Київське товариство народних дитячих садків об’єднувало вчителів, лікарів, усіх, хто вболівав за дітей простого народу.

Визначивши одним зі своїх завдань пропаганду ідей суспільного виховання дітей дошкільного віку, правильного й наукового виховання дітей загалом, Київське товариство народних дитячих садків заснувало спеціальний часопис. Його організація була досить складною справою, оскільки освітяни могли покладатися лише на свої сили.

«Дошкільне виховання» - єдине в Російській імперії періодичне видання, повністю присвячене висвітленню проблем дошкільного виховання. Він виходив у 1911-1917 pp. і мав такі рубрики:Пропаганда ідей суспільного дошкільного виховання і передових народних дитячих садків.Психологія дитинства та експериментальна педагогіка.Теорія і практика дитячого садка: зразки занять, бесід, ігор, пісень тощо.Гігієна дитячого віку та фізичне виховання дітей.Критика і бібліографія, огляд вітчизняних і зарубіжних книжок і журналів.Педагогічна хроніка.

Різноманітні за тематикою статті мали теоретичне й практичне спрямування. У журналі співробітничали видатні педагоги, психологи, громадські діячі: І.Сікорський, С.Яницька, В.Фльоров, С.Михєєва та ін. Друкувалися там і матеріали виховательок (садівниць). Це видання сприяло творчому єднанню педагогів, які проживали в різних регіонах Російської імперії. Редакцію журналу очолювала Н.Лубенець.

Товариство опікувалося також підготовкою педагогічного персоналу для дитячих садків. Зокрема, 1905 р. (напередодні офіційного заснування Товариства) було відкрито школу нянь - перший в Україні навчальний заклад такого спрямування. Відкриттям цієї школи було започатковано історію вітчизняної професійної дошкільної педагогічної освіти. Згодом цей заклад перейменували на «школу фребелівок», яка, за словами сучасниць, мала за мету підготовку помічниць виховательок.

В Україні функціонувало Київське фребелівське товариство, яке ставило за мету наукове розроблення питань навчання й виховання дітей дошкільного віку, підготовку кваліфікованих вихователів для дитячих садків. У 1907 р. Товариство заснувало Фребелівський педагогічний інститут - вищий навчальний заклад з підготовки керівниць дитячих садків.

Першим директором інституту був І.Сікорський, відомий психолог, професор університету ім. Святого Володимира. До роботи в інституті залучалися найкваліфікованіші педагоги Києва. Предмети циклу «Дошкільне виховання» викладали С.Русова, Н.Лубенець, О.Островська та інші; психологічні дисципліни - професори І.Сікорський та В.Зеньківський. Працівники інституту зробили вагомий внесок - істотно оновили зміст і методику підготовки педагогів зазначеної спеціальності, частково використавши досвід Петербурзьких фребелівських курсів та семінарій з підготовки вчительок і дитячих виховательок у Німеччині [1; 57; 59; 130].

Помітний вплив на зміст навчання справила педагогічна система Ф.Фребеля. У першому навчальному плані вивченню його системи було відведено найбільше місця. Слухачам викладалися такі предмети: «Теорія фребелівської системи», «Практичні заняття з дітьми за фребелівською системою» та ін. Надалі ці предмети до навчальних планів не входили, проте на ідеях Фребеля ґрунтувалася значна частина дисциплін.

Слухачки інституту опановували теоретичний курс на лекціях і семінарських заняттях, а практичну підготовку здобували в дитячому садку та початковій школі.

У роки Першої світової війни київські товариства не лише не припинили свого існування, а й значно активізували діяльність. У цей час гостро постала проблема дитячої безпритульності, тож Київським товариством народних дитячих садків було відкрито 4 садки та 3 дитячих осередки. Члени товариства надавали методичну допомогу вихователям, які працювали в осередках та притулках.

Київським фребелівським товариством та його інститутом у 1914 р. було відкрито дитячий осередок і розроблено інструкцію, що визначала напрями діяльності дошкільних закладів такого типу. Наступного року вийшов друком збірник «Діти і війна», в якому висвітлювалися особливості виховання безпритульних дітей у воєнні роки.

Незважаючи на складну ситуацію в країні, члени київських товариств, викладачі Фребелівського інституту і школи нянь докладали чимало зусиль для організації діяльності дитячих садків, осередків, притулків, проводили цілеспрямовану освітньо-виховну роботу. Останні згадки про ці товариства датовано 1917 роком. Здобуток київських педагогічних товариств справив значний вплив на розвиток теорії і практики дошкільного виховання в тодішній Україні, а також сприяв удосконаленню дошкільної педагогічної освіти загалом.