Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Внутрішні хвороби тварин Ч.1 (Раздел 1).pdf
Скачиваний:
1631
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
2.97 Mб
Скачать

будь-якого хронічного інфекційно-запального процесу закладені змі­ ни функціонального стану імунної системи. Необхідним є застосу­ вання імуномодуляторів за лікування тварин антибіотиками, противі­ русними або іншими хіміотерапевтичними препаратами з імуносупресорним впливом (Чумаченко В.Ю., Чумаченко В.В.).

Наявність в арсеналі ветеринарних спеціалістів імунотропних препаратів відкриває принципово нові можливості корекції у тварин імунодефіцитного стану різного генезу, підвищує ефективність тра­ диційної терапії та профілактики хвороб.

Замінна терапія

Включає методи, що забезпечують поповнення життєво необхідних речовин, які виробляються в організмі або надходять разом з кормом (вітаміни, мінеральні речовини, гормони). Замінна терапія включає ві- таміно-, мінерало-, ферменто- і гормонотерапію, переливання крові.

Вона тісно пов'язана як з причинною терапією, так і з патогенетичною.

Гіповітамінози можуть розвиватися за недостатнього надходжен­ ня провітамінів та вітамінів з кормами, тому застосування їх препара­ тів для лікування хворих тварин у такому разі буде елементом етіотропної терапії. Водночас за багатьох хвороб в організмі порушується всмоктування та синтез вітамінів. Наприклад, за патології печінки й нирок зменшується синтез біологічно активних метаболітів ергота холекальциферолу (вітамінів D2 і D3 ); за гастроентериту, гепатиту і гепатозу - синтез, всмоктування, транспортування й депонування ві­ таміну А; внаслідок порушення мікробного синтезу за ацидозу та ал­ калозу рубця, хронічного румініту, ентероколіту - синтез тіаміну (ві­ таміну В|). У таких випадках застосування вітамінних препаратів мо­ же розглядатися як патогенетична терапія.

Замінна терапія часто застосовується у практиці ветеринарної меди­ цини. Зокрема, у грунтах на певних територіях, які звуться біогеохіміч­ ними зонами, міститься мало засвоюваних форм життєво необхідних мікроелементів - йоду, цинку, кобальту та інших, що спричиняє появу хвороб, котрі називаються мікроелементозами. Добавлення до раціону цих біоелементів є необхідним методом лікування тварин.

Вітамінотерапія (vitaminotherapia - від лат. vita - життя + атіп - бі­ лок + грец. therapeia - лікування) - один з найбільш поширених ме­ тодів лікування хворих тварин. У самій назві закладена суть методу (vita - життя). Вперше таку назву препарати цієї групи одержали піс­ ля відкриття К.Функом вітаміну В1 - тіаміну. До складу тіаміну вхо­ дить азот, тому К.Функ назвав відкриту речовину - "вітамін".

68

Започатковано вчення про вітаміни М.І.Луніним (1880 р.) в його доктор­ ській дисертації. Він встановив, що миші, які споживали штучну суміш з білка, жиру, цукру та мінеральних солей, не могли жити. Дослідник дійшов висновку, що для організму людини і тварин крім основних продуктів хар­ чування необхідні ще й інші речовини. Висновок М.І.Луніна не одержав ви­ знання, проте його робота стимулювала подальші дослідження.

У 1889 р. голландський лікар Х.Ейкман встановив у курей, яких годува­ ли полірованим рисом, захворювання, подібне до "бері-бері" у людей, а норвежські вчені зуміли викликати у морських свинок експериментальну цингу. 1911 року польський вчений К. Функ повідомив про виділення з рисових висівок кристалічної азотоорганічної речовини, що містила Нітроген (азот, аміногрупу) і назвав її "вітамін": від латинського vita - життя і амін (amine). Функ узагальнив дані щодо таких хвороб як бері-бері, цинга, пелагра, рахіт і заявив, що кожне з них спричиняється відсутністю специфічної речовини. Він вважав, що ці речовини складають особливу хімічну групу сполук азоту (нітрогену), тому дав їм узагальнену назву "вітаміни" (1912 p.).

Вітамінотерапію застосовують за первинних (аліментарних) і вто­ ринних (ендогенних) гіповітамінозів. Первинні гіповітамінози вини­ кають внаслідок недостатнього надходження вітамінів або їх поперед­ ників у складі раціону, посиленого руйнування їх антивітамінами.

Ендогенна вітамінна недостатність - це такий стан, коли, не­ зважаючи на збалансований і повноцінний раціон, в організмі спо­ стерігається нестача вітамінів. Цей стан пов'язаний з первинними захворюваннями, за яких: а) знижується асиміляція вітамінів з кор­ мів та препаратів внаслідок ураження шлунка, кишечнику, печінки, підшлункової залози, серцево-судинної системи (застій крові у систе­ мі ворітної вени); б) зменшується синтез вітамінів у рубці і кишечни­ ку наявною там мікрофлорою, а також у стінці тонкого кишечнику й печінці; в) порушується синтез біологічно активних сполук вітамінів внаслідок патології окремих органів і недостатності ферментативних систем, які беруть участь у перетворенні вітамінів; г) порушується депонування вітамінів; д) посилюється їх виведення з організму, особ­ ливо за нестачі білка, ураження різних органів, інфекцій, що мають хронічний перебіг. Різні захворювання підвищують вимоги до обміну речовин, що у свою чергу збільшує потребу у вітамінах. Водночас її не можна забезпечити лише екзогенним надходженням з кормами, оскільки анорексія, інтоксикація, пропасниця, структурні зміни шлунка і кишечнику спричиняють зниження засвоєння вітамінів.

У зв'язку зі значним поширенням як первинних (аліментарних), так і вторинних, або ендогенних гіповітамінозів та широким спек­ тром фармакологічних властивостей вітамінів, застосування їх у ліку-

69

вальній практиці можливе у таких випадках: а) як замінна, або етіотропна терапія за первинних гіповітамінозів; б) терапія прихованої вітамінної недостатності за ендогенних гіповітамінозів; в) викорис­ тання фармакологічних властивостей вітамінів у комплексній терапії різноманітних патологічних процесів (наприклад, кокарбоксилази, ніковерину і нікошпану в разі хвороб серця); г) застосування вітамінів як імуномодуляторів за імунодефіцитів і проведення вітаміноімунопрофілактики. Такі властивості виявлені у більшості вітамінів (А, D, Е, С, В1 , В3 , В1 2 ), тому їх широко застосовують у ветеринарії для під­ вищення неспецифічної резистентності організму тварин.

Ветеринарна наука і практика напрацювали низку правил, які слід виконувати під час застосування вітамінів. Передусім збагачують ра­ ціон природними джерелами вітамінів - кормами. Влітку постійним джерелом вітамінів є молода трава природних та посівних злакових і бобових культур, у зимовий період основними джерелами каротину і токоферолу є силос, сінаж, вітамінне сіно, трав'яне борошно, червона морква. В 1 кг трав'яного борошна з конюшини та люцерни міститься 100-300 мг каротину, 80-160 мг токоферолу, 18-25 мг вітаміну К. Цінне джерело каротину - хвоя і хвойне борошно.

Ергокальциферол міститься у сіні, висушеному на сонці, а вітамін К зелених кормах. На токоферол багаті зелена маса рослин, зер­ но. За природного висушування зеленої маси більша частина токофе­ ролу руйнується, а під час силосування втрати вітаміну значно менші. Активність альфа-токоферолу знижується у процесі зберігання зерна. У люцерні, квасолі, гороху містяться антагоністи альфа-токоферолу.

Тіамін є в кормових дріжджах, пшеничних висівках, вівсі, шротах, бобах; рибофлавін - у кормових дріжджах, трав'яному борошні з лю­ церни та конюшини, сухій сироватці, сухому знежиреному молоці.

На пантотенову кислоту багаті пшеничні висівки, макуха, шрот і особливо дріжджі; холін містять макуха, шрот, рибне і м'ясне борош­ но, зерно жита, вівса, ячменю. На нікотинову кислоту багаті біль­ шість рослинних і тваринних кормів: соняшникова макуха, соя, пше­ ниця, ячмінь, м'ясне і рибне борошно, однак в окремих видах зерно­ вих, зокрема у кукурудзі, відходах борошномельного виробництва вона знаходиться у зв'язаній формі і тому погано засвоюється в орга­ нізмі свиней і птиці. Потребу тварин у піридоксині (вітаміні В6 ) задо­ вольняють, включаючи у раціони кормові дріжджі, соняшниковий шрот, макуху, пшеничні висівки та борошно з люцерни. У рослинних кормах відсутній ціанокобаламін (вітамін В1 2 ). Потреба в ньому задо­ вольняється переважно білковими кормами тваринного походження,

70

зокрема рибним борошном, сухим знежиреним молоком. Цінне дже­ рело фолієвої кислоти - дріжджі, борошно з люцерни, шрот.

Крім природних джерел вітамінів, широко використовують віта­ мінні препарати промислового виробництва. Проте вони мають для жуйних допоміжне значення і доповнюють природні джерела. Віта­ мінні препарати виготовляють двох видів: рідкі (олійні й водні розчи­ ни, емульсії) і сипучі (порошки, макрота мікрогранульовані препа­ рати). За первинних гіповітамінозів їх частіше застосовують всереди­ ну у складі преміксів, а за вторинних - перевагу віддають паренеральним методам введення.

Серед препаратів вітамінів, які включають до складу преміксів, широке застосування знайшли: кормовий препарат мікробіологічного каротину, мікровіт-А, польфамікс, лутавіт А, ровімікс А 500, пушновіт, розчини ретинолу, холекальциферолу, токоферолу ацетату в олії у вигляді монопрепаратів або комплексних, відеїн-D3 , мікровіт D3, лутавіт D3, ровімікс D3, кормові дріжджі, збагачені вітаміном D2, кормовіт Е-25, капсувіт Е, гранувіт Е, мікровіт Е, ровімікс Е 50, гранукон Е, мікровіт К3 , лутавіт К3 , вікасол, тіаміну бромід, тіаміну хлорид, гранувіт В2 , мікровіт В2 , лутавіт В2 , ровімікс В2 , кальцію пантотенат, лутавіт В3 , мікровіт В3 , ровімікс кальпан, кальцію пангамат, кислота фолієва, метилметіонінсульфонію хлорид та інші.

Упроцесі виготовлення преміксів використовують висівки, яч­ мінь, пшеницю, комбікорм дрібного помелу. Наповнювачі подають у змішувач у кількості 80-90 % від маси преміксу, а потім додають ві­ таміни та інші біологічно активні речовини. Маса преміксу має ста­ новити 0,5-1 % від маси комбікорму. Часто вітаміни в основну масу корму вносять, у вигляді високодисперсної емульсії. Водорозчинні компоненти змішують з водою, а жиророзчинні - з жиром. Потім їх виливають у підігріту до 50-60 °С воду і за безперервного розмішу­ вання вносять в основну масу комбікорму.

Уптахівництві вітаміни часто використовують з питною во­ дою, через систему водопостачання за допомогою медикатора "Від Dutсhmаn", який забезпечує точне дозування препарату. Медикатор монтується в систему водопроводу і потрібна кількість вітамінів до­ дається пропорційно реальному споживанню води. Використовують переважно комплексні препарати з рівномірним вмістом жирота во­ дорозчинних вітамінів (гіоловіт, інтровіт), з підвищеним умістом жи­ ро- (суправітамінол, гідровіт, філаквіт) або водорозчинних (комплекс

В) вітамінів, рідше - однокомпонентні (сольвітат А 400, аквахол D3, сольватак D3, сольватак Е3 0 ).

71

За вторинних гіповітамінозів вітамінні препарати здебільшого вводять парентерально у вигляді водних, масляних або спиртових роз­ чинів, дотримуючись дози і кратності введення, інтервалів між ін'єкціями. Для коригування дози попередньо проводять лабораторне дослідження крові або інших субстратів. Якщо будуть виявлені субклінічні форми гіповітамінозів, то навіть у таких випадках вітаміни застосовують у лікувальних дозах.

Крім гіповітамінозів, препарати вітамінів широко використовують у лікувальній практиці за найрізноманітніших хвороб, оскільки вони мають широкий спектр фармакологічної дії, беруть участь у всіх ви­ дах обміну речовин. Наприклад, кокарбоксилазу застосовують за хво­ роб серця і невритів; рибофлавіну мононуклеотид - за міокардіодистрофії, хвороб печінки; кислоту нікотинову та нікотинамід - за хвороб печінки, анемій, а їх препарати - ніковерин і нікошпан - за хвороб серця, оскільки вони поліпшують оксигенацію міокарда завдяки роз­ ширенню капілярів і розслабленню коронарних судин; препарати ціанокобаламіну - сирепар, вітогепат, камполон, антианемін - не лише у разі анемій, а й за гепатиту, цирозу печінки, вірусних респіраторних хвороб; холіну хлорид - за хвороб печінки; вікасол - кровотеч будьякої природи; кальцію пангамат (препарат вітаміну В15) - за хвороб серця, печінки, дерматитів.

Препарати вітаміну А. Мікровіт А - однорідний мікрогранульований порошок жовто-коричневого кольору. В 1 г препарату міститься 225440 тис. МО ретинолу ацетату, зарубіжних - 500 тис. МО.

Кормовий препарат мікробіологічного каротину - пухка розсипчаста біо­ маса від оранжево-червоного до коричневого кольорів. В 1 г сухої речовини біомаси міститься від 4 до 35 мг каротиноїдів, із яких 90 % β-каротину.

Розчин ретинолу ацетату (в олії) - прозора або мутнувата масляниста рідина. В 1 мл препарату може бути від 25 до 250 тис. МО вітаміну А.

Аквітал (біогал) - солюбілізувальний у воді олійний препарат, в 1 мл якого міститься до 333 МО ретинолу. Перед застосуванням розводять у воді.

Препарати вітаміну D. Відеїн D3 - комплекс вітаміну D3 із казеїном. Сухий стабілізований кормовий препарат, в 1 г якого міститься 200 тис. МО вітаміну D3 . Застосовують у складі преміксів.

Відехол - розчин вітаміну D3 в олії. В 1 мл - 25 тис. МО холекальциферолу. Вводять внутрішньом'язово або підшкірно.

Ліповід - водорозчинний препарат вітаміну D3 . Застосовують для ліку­ вання і профілактики рахіту, остеодистрофії, післяродової гіпокальціємії та інших порушень фосфорно-кальцієвого обміну.

Розчин вітаміну D2 (в 1 мл від 50 до 200 тис. МО) або D3 (в 1 мл 4555 тис. МО) в олії. Застосовують найчастіше у складі комбікормів.

72

Дріжджі кормові, збагачені вітаміном D2 - порошок від світло-жовтого до коричневого кольорів. В 1 г міститься не менше 4000 МО вітаміну D2.

Препарати токоферолу. Токоферолу ацетат (олійний розчин) випус­ кається для парентерального та ентерального застосування.

Капсувіт Е-25 - мікрокапсульована форма α­токоферолу­ацетату, поро­ шок світло-жовтого кольору. Кормовіт Е-25 - кормова форма токоферолу. Містить 25 % α-токоферолу. Гранувіт Е - кормовий мікрогранульований препарат α-токоферолу-ацетату.

Фехолін - препарат, який містить токоферол, холін та вітаміни групи В. Застосовують за білом'язової хвороби.

Аевіт - олійний розчин, в 1 мл якого міститься 100 000 МО вітаміну А і 100 мг α-токоферолу-ацетату. Використовується для лікування тварин за хвороб, спричинених нестачею ретинолу і токоферолу.

Препарати вітаміну К. Менадіон - кристалічний порошок, розчинний в олії. Вікасол - білий порошок, добре розчинний у воді. Застосовують як кровозупинний препарат за хронічних кровотеч і геморагічного діатезу, перед хірургічними операціями. Дози всередину: коням 0,1-0,2 г; коровам 0,1-0,3; вівцям 0,05-0,07; свиням - 0,02-0,05; собакам - 0,01-0,03.

Препарати вітамінів групи В. Тіаміну бромід - випускається у порош­ ку, а також у вигляді 3 чи 6 % розчину в ампулах. Застосовують за В1-гіпо­ вітамінозу, невритів та інших хвороб нервової системи, хронічного румініту, шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят.

Фосфотіамін - випускається у порошку, застосовується орально для лі­ кування захворювань центральної і периферичної нервової системи, гастро­ ентериту, стимуляції росту тварин.

Бенфотіамін - проявляє В1-вітамінну активність, швидко трансформу­ ється у тіаміндифосфат і не руйнується тіаміназою. Застосовують норкам для профілактики В1-гіповітамінозу у дозі 0,5-1 мг.

Кокарбоксилаза - дифосфатний ефір тіаміну. Вона не проявляє вітамін­ них властивостей, а має сильну кардіотонічну дію: поліпшує кровообіг у міокарді й підвищує парціальний тиск кисню у тканинах, посилює обмін речовин у міокарді та його скорочувальну активність.

Гранувіт В2 - кормова добавка, що містить рибофлавін. Застосовують у складі преміксу для лікування і профілактики В2-гіповітамінозу: поросятамсисунам - 5-6 мг, підсвинкам - 20-40; телятам - 30-50; норкам - 1,5-2, ли­ сицям і песцям - 3,0-4,5 мг.

Рибофлавіну мононуклеотид - у вигляді 1 % розчину вводять внутрішньом'язово або підшкірно по 2-4 мл телятам і 0,5-1 мл поросятам. Застосо­ вують для лікування хронічних екзем, кератиту, кон'юнктивіту, стимуляції гемопоезу та обміну речовин.

Кальцію пантотенат - порошок білого або злегка жовтуватого кольору. Застосовують за поліневритів, невралгій, розладів вуглеводно-ліпідного і

73

білкового обмінів, для поліпшення дозрівання хутра. Вводять до складу ком­ бікормів поросятам-сисунам - 20-30, відлученим - 50-100 мг протягом 5- 7 днів. Підшкірно або внутрішньом'язово 2 % розчин вводять по 1-2 мг.

Холіну хлорид застосовують для лікування хвороб печінки у тварин, кетозу в корів і перозу в курчат (препарат вітаміну В4). Внутрішньовенно вво­ дять 20 % розчин по 5-10 мл разом з глюкозою у співвідношенні 1:20.

Нікотинову кислоту і нікотинамід застосовують всередину або у вигля­ ді 1, 2,5 чи 5 % розчинів внутрішньом'язово за пелагри, хвороб печінки (гепатоз, хронічний гепатит, цироз), холециститу; за хвороб серця, оскільки вони поліпшують кровообіг завдяки розширенню капілярів і розслабленню коронарних судин (ніковерин, нікошпан), чим поліпшують оксигенацію міокарда, посилюють його скорочувальну активність та дещо сповільню­ ють ритм серцевих скорочень. Нікотинова кислота стимулює еритроцитопоез, утворення гемоглобіну, тому її препарати застосовують для лікування анемії.

Піридоксину гідрохлорид випускають у порошку, таблетках, а 5 % розчин - в ампулах по 1 мл. Застосовують для лікування пелагри, уражень печінки і шкіри, за підвищеної збудливості центральної нервової системи.

Ціанокобаламін - випускають в ампулах, застосовують для лікування анемій, гепатозу і гепатиту, хвороб підшлункової залози.

Камполон, сирепар, вітогепат, антианемін - препарати, виготовлені з печінки. Містять у своєму складі вітамін В12. Застосовують для лікування анемій.

Кислота фолієва - випускають у порошку і таблетках. Застосовують для лікування анемій, гепатиту, активізації гемопоезу.

Кальцію пангамат - препарат вітаміну В15, профілактує жировий гепатоз, застосовують для лікування хвороб серця, печінки, дерматиту.

Вітамін С (аскорбінова кислота) - випускають у вигляді порошку, таб­ леток, 5 чи 10 % розчинів. Застосовують як протистресовий, загальностимулювальний препарат, для лікування інтоксикацій, гіпопластичної анемії, червонолапості щенят лисиць.

Вітамін і) - метилметіонінсульфонію хлорид - застосовують для ліку­ вання і профілактики виразкового гастриту, ентериту, гепатодистрофії.

Фармавіт-П - комплексний полівітамінний препарат для хутрових зві­ рів, містить жиро- і водорозчинні вітаміни та деякі макроелементи. Застосо­ вують для основного поголів'я норок (по 1 г на день), песців і лисиць (по 2 г) з грудня по червень включно, молодняку - з липня по листопад.

Фармавіт-С - комплексний полівітамінний препарат для свиней. Крім вітамінів, містить кілька макро- і мікроелементів, лактозу, білок, метіонін, жир. Застосовують для профілактики і лікування гіповітамінозів та анемій, поліпшення росту й розвитку молодняку. Профілактична доза для поросят - сисунів від 2,5 до 5 г, лікувальна - від 5 до 10 г.

74

Інсолвіт МА-20, -ЗО, -80 - водорозчинні препарати вітамінів А, D3, Е. Лі­ тери МА і цифри біля них означають вміст вітаміну А в 1 мл препарату у тисячах МО. Препарати застосовують для лікування і профілактики рахіту, остеодистрофії, А-гіповітамінозу, міо- і гепатодистрофії, неплідності внутрішньом'язово або орально кожні 3-4 дні. Інсолвіт МА-20 застосовують з кормом, водою або аерогенно (птиці), МА-30 використовують для хутрових звірів і дрібних свійських тварин. Згодовують з кормом щодня (1 мл на 10 собак чи котів). Перед парентеральним введенням тваринам інсолвіт МА-80 розводять водою або ізотонічним розчином натрію хлориду. З лікувальною метою доза розведеного (1:3) препарату становить, мл: для молодняку вели­ кої рогатої худоби віком 1-5 міс. - 3-7,5, старше 5 міс. - 15; дорослому по­ голів'ю - 25-30; свиноматкам - 3-6, поросятам віком 2-5 міс - 1,0-1,5.

Декавіт - полівітамінний препарат. В 1 мл міститься 20000 МО вітаміну А, 2000 МО вітаміну D3, 20 мг токоферолу та вітаміни Вь В2 , В4 , В6 , В1 2 , нікотинамід. Вводиться внутрішньом'язово або підшкірно молодняку великої рогатої худоби по 2 мл, а дорослим тваринам по 1 мл на 10 кг маси.

Урзовіт - в 1 мл містить 100 тис. МО ретинолу пальмітату і 5 тис. МО вітаміну D3.

Терапія мінеральними речовинами. В золі органів і тканин ви­ щих тварин знайдено більше 60 мінеральних елементів. Залежно від біологічної ролі їх поділяють на три групи: життєво необхідні (біо­ генні, біотичні елементи); умовно необхідні; елементи, що маловивчені, або роль яких в організмі невідома. Група біогенних включає в себе 15 елементів - всі макроелементи (кальцій, фосфор, калій, хлор, натрій, сульфур, магній) і кілька мікроелементів: цинк, манган, ферум, купрум, кобальт, йод, селен, молібден. Біогенні елементи відпо­ відають таким вимогам: вони постійно присутні в організмі тварин; синтетичний раціон, який не містить якогось з цих елементів, спри­ чиняє у тварин характерні симптоми недостатності та біохімічні змі­ ни у тканинах; симптоми і патологічні зміни можугь бути відвернені або усунені шляхом введення цього елемента в експериментальний раціон. Друга група елементів - умовно необхідні - також постійно знаходиться у тканинах тварин у відносно стабільній кількості, але ці елементи не задовольняють всі перераховані вимоги.

Хвороби, спричинені зміною мінерального гомеостазу, можуть бути зумовлені недостатнім або надмірним надходженням мінераль­ них елементів у складі раціону, порушенням їх засвоєння чи регуляції обміну, посиленого виведення з організму. Нині нараховують більше 30 хвороб, пов'язаних з тією чи іншою формою порушень мінераль­ ного обміну. До них належать: остеодистрофія, рахіт, пасовищна тетанія, післяродова гіпокальціємія та гіпофосфатемія, гіпопластична

15

анемія, паракератоз, ендемічний зоб, мікроелементози, білом'язова хвороба та інші. Інколи вони перебігають у субклінічній формі, коли характерні симптоми відсутні, а змінюються лише показники гомео­ стазу, продуктивність тварини та якість продукції.

Патологія, спричинена порушенням обміну мінеральних елемен­ тів, діагностується у всіх регіонах України, але особливо часто - у західній та північно-східній біогеохімічних зонах, збіднених засвою­ ваними формами мікроелементів. За їх нестачі, а інколи й надлишку антагоністів, виникають так звані ендемічні (від endemicus - місце­ вий) або ензоотичні (еn - в, zооп - тварина) хвороби, які звуться мікроелементозами - гіпокупроз, гіпокобальтоз, ендемічний зоб та інші.

У зв'язку зі значним поширенням патології, зумовленої порушен­ ням обміну макрота мікроелементів, часто застосовують замінну або патогенетичну терапію мінеральними речовинами, основними прави­ лами якої передбачено:

а) обгрунтоване використання мікро- і макроелементів з ураху­ ванням потреби тварин та вмісту їх у раціоні і питній воді; дефіцит їх усувають мінеральними добавками, враховуючи коефіцієнти для пе­ рерахунку елементів у їх солі;

б) основний шлях лікування за аліментарної мінеральної недостат­ ності - збалансованість раціону шляхом вибору відповідних кормів, додаткового введення до складу преміксів необхідних елементів;

в) на початку захворювання та за вторинних форм мінеральної не­ достатності - застосування готових форм лікарських препаратів па­ рентерально. Наприклад, за пасовищної тетанії - камагсол, глюкал, кальцимаг, магнію сульфат або хлорид вводять внутрішньовенно; за рахіту - фосфосан - внутрішньовенно;

г) за надлишку того чи іншого елемента у кормах і раціоні тварин необхідно підгодовувати хімічним елементом - антагоністом. Напри­ клад, за надлишку стронцію - солями кальцію, магнію, мангану; над­ лишку купруму - солями молібдену, мангану, цинку.

Для групової терапії мінеральної недостатності до складу раціонів додають такі домішки: за нестачі кальцію - кальцію карбонат (крей­ ду), трикальційфосфат; фосфору - моно- і динатрійфосфат; кальцію і фосфору - кормовий знефторений фосфат, кормовий моно- і дикальційфосфат (кормовий преципітат), кісткове борошно; натрію - ку­ хонну сіль; сульфуру - натрію сульфат, сірку очищену або кормову; магнію - магнію оксид, магнію карбонат основний, магнію сульфат. За нестачі в раціоні фосфору і перетравного протеїну застосовують амонійні солі - кормовий моно- і діамонійфосфат; сульфуру і протеї-

76

ну - амонію сульфат. Під час лікування тварин препаратами кальцію і фосфору слід звертати увагу на забезпеченість вітаміном D. Без нього засвоєння цих макроелементів буде відбуватися на низькому рівні і патологія може прогресувати.

Фосфорно-кальцієві препарати. Монокальційфосфат кормовий - міс­ тить близько 18,8 % кальцію і 20-24 фосфору, фтору - не більше 0,2 %.

Дикальційфосфат (преципітат кормовий) - порошок, який містить 1820 % фосфору і 21-26 - кальцію.

Кальцію фосфат кормовий (трикальційфосфат) - містить 16 % фосфору і 36 - кальцію, фтору - не більше 0,2 %.

Мононатрійфосфат - містить 10-15 % натрію і 24—25 % фосфору. Ре­ човина нестійка і тому її рідко застосовують у тваринництві.

Динатрійфосфат кормовий водний - містить 8,6 % фосфору і 13,3 % на­ трію, безводний, відповідно, - 20-21 та 29-31 %.

Діамонійфосфат кормовий - містить 23,0 % фосфору і близько 20 % ні­ трогену (азоту). Використовують для профілактики і терапії аліментарної остеодистрофії жуйних у дозі 0,2-0,3 г/кг маси тіла протягом 30-45 днів.

Крейда кормова (кальцію карбонат) містить близько 34—37 % кальцію. Черепашки, морські черепашки (мідії) містять до 95 % кальцію карбона­

ту, добавок кремнію оксиду, феруму оксиду, мікроелементи. Використову­ ють переважно у птахівництві як джерело кальцію.

Препарати натрію. Кухонна сіль буває дрібнокристалічною, меленою (несіяна, просіяна), немеленою (у вигляді грудок, подрібнена, зернова). Її використовують для балансування раціонів за натрієм і хлором, додаючи в комбікорми відповідно до рецептури, в кормові суміші або безпосередньо в годівниці у вигляді солі-лизунця, солі подрібненої. В ендемічних зонах і провінціях, збіднених на йод, застосовують йодовану сіль: до 1 т солі додають 25 г калію йодиду та 250 г натрію тіосульфату.

Натрію гідрокарбонат (сода питна) застосовують для профілактики й усунення ацидотичного стану в організмі тварин. Її додають у лікувальнопрофілактичні добавки і кормові суміші, вводять парентерально. Лікуваль­ но-профілактичні дози для великої рогатої худоби становлять 10-80 г на добу.

Препарати сульфуру. Застосовують сульфур очищений (кормовий), на­ трію сульфат, натрію тіосульфат та ін.

Сірка кормова - жовтий порошок зі слабким запахом сульфуру, нерозчин­ ний у воді. Орієнтовні дози: для ВРХ - 3-10 г, вівцям і козам - 1-3 г на добу.

Натрію сульфат (глауберова сіль) - джерело сірки і натрію. Можна до­ давати в комбікорми з розрахунку 2-3 кг на 1 т.

Препарати магнію. Для профілактики та лікування гіпомагніємії (пасо­ вищної тетанії) застосовують: магнію сульфат (містить 9,5-9,7 % магнію і 12,6-12,8 % сульфуру), магнію оксид (60 % магнію), магнію карбонат (міс-

77

тить 23-25 % магнію). Коровам рекомендується давати по 70-80 г магнію сульфату або по 30-35 г магнію оксиду чи магнію карбонату на добу в пері­ од переходу зі стійлового утримання на пасовищне. Крім того, для лікування застосовують глюкал, кальцимаг, камагсол і камагсол-Г.

Для індивідуальної терапії застосовують наступні препарати макро­ елементів: натрію хлорид, натрію сульфат, магнію сульфат, камагсол, камагсол-Г, глюкал, натрію гідрокарбонат, кальцію хлорид, кальцію глюконат, бороглюкал, броваглюкін, кальцію бороглюконат, кальфосет, натрію тіосульфат, фосфосан.

Мінеральні препарати для лікування тварин використовують окре­ мо, у поєднанні одного елемента з іншими або з різними органічними речовинами.

Натрію хлорид - для лікування використовують у вигляді ізотонічного (0,85 %) розчину парентерально для відновлення обміну електролітів за діарей у новонародженого молодняку, всередину в разі гастритів як протиза­ пальний засіб для прискорення розчинення слизу і розсмоктування продуктів запалення. Внутрішньовенно вводять 5-10 % розчини за гіпотонії рубця у жуйних тварин, колік у коней, для профілактики ацидозу.

Натрію гідрокарбонат - застосовують всередину й аерогенно як відхар­ кувальний засіб за респіраторних хвороб, всередину та внутрішньовенно - для боротьби з ацидозом за міоглобінурії, гострого чи хронічного румініту, кетозу, діарей новонароджених, всередину - для лікування гастриту. Дози всередину, коням - 20-75 г, коровам - 25-100, вівцям - 5-15, свиням - 2-6, собакам - 0,5-2 г.

Натрію сульфат - у малих дозах поліпшує травлення, у великих - діє послаблююче. Використовується орально в 5-8 % концентраціях у дозах (лікувальних): великій рогатій худобі - 300-800 г, коням - 200-500, дрібній рогатій худобі - 40-100, свиням - 25-50, собакам - 10-25 г.

Натрію тіосульфат - застосовують внутрішньовенно в разі отруєння ціанідами, солями важких металів, миш'яком у 10 або 30 % розчинах у до­ зах: коням і великій рогатій худобі - 5-15 г, дрібній рогатій худобі - 1-4, собакам - 1-3 г; свиням препарат уводять всередину по 5-10 г.

Натрію селеніт - використовують для лікування і профілактики білом'язової хвороби тварин, токсичної гепатодистрофії поросят, ексудатив­ ного діатезу птиці. Вводять внутрішньом'язово, підшкірно у вигляді 0,1 або 0,5 % розчинів у дозі 0,1-0,2 мг на 1 кг маси тіла сільськогосподарським тваринам; лисицям - 0,4—0,5, птиці - 0,3 мг/кг корму.

Кальцію хлорид - застосовують внутрішньовенно у вигляді 10 % (не більше!) розчину, приговленого з кристалічного (СаСl2х6Н2О), для лікуван­ ня остеодистрофії, рахіту, післяродової гіпокальціємії, тетанії, алергії, за отруєння натрію хлоридом (антидот), для запобігання розвитку набряків, прискорення інволюції матки та видалення посліду, як кровоспинний засіб у

78

разі кровотеч. Дози внутрішньовенно: коням 5-30 г, коровам - 10-40, соба­ кам - 0,2-1,0, вівцям - 1-2 г. Повторно препарат рекомендується вводити не раніше як через 24 год.

Кальцію глюконат застосовують у тих самих випадках, що й кальцію хлорид, але вводять не лише внутрішньовенно, а й внутрішньом'язово, ораль­ но. Повторне введення, навіть після внутрішньовенної ін'єкції, можна про­ водити через 4 год. Дози всередину: коням, коровам - 10-20 г, телятам - 1-6, поросятам - 0,2-1, свиням - 5-10, собакам - 2-4, вівцям - 5-10 г; внутріш­ ньовенно або внутрішньом'язово: коням - 10-30 г, коровам - 20-40, вівцям - 1-1,5, свиням - 1-2, собакам - 0,5-2 г.

Кальцію бороглюконат - комплексний препарат, що містить у своєму складі кальцію глюконат, борну кислоту, натрію тетраборат. Застосовується у тих самих випадках, що й кальцію хлорид. Випускають у вигляді 20 % роз­ чину. Вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно: коровам, коням - 250-500 мл, свиням, вівцям, козам - 30-50, собакам - 5-10, котам - 2-5 мл. Повторні ін'єкції проводять не раніше як через 12 год.

Броваглюкін - в 1 мл міститься 25 мг кальцію, 12,5 - фосфору, 5 - магнію та 4 мг холіну хлориду. Застосовують для лікування рахіту, остеодистрофії, післяродового парезу, післяродової гіпокальціємії, затримання плодових обо­ лонок, алергії, кровотечі, кетозу. Вводять внутрішньом'язово, великим твари­ нам - внутрішньовенно. За внутрішньовенного введення змішують з рівною кількістю 20 % розчину глюкози, підігрівають до температури тіла і повільно вводять. Доза на 1 кг маси тіла, мл: великій рогатій худобі - 0,5-1; коням - 0,3-0,7; дрібній рогатій худобі і свиням - 0,3-0,5; собакам, кішкам - 0,3 мл.

Фосфосан - розчин одно- і двозаміщених натрієвих солей ортофосфатної кислоти та гексаметилентетраміну (200 г на 1 л води). Нормалізує обмін фос­ фору і функцію кровотворних органів. Застосовують за рахіту, остеодистрофії, післяродової гіпофосфатемії. Вводять внутрішньовенно у дозі 0,1-0,15 мл на 1 кг маси два-три рази з інтервалом 1-2 дні. Після введення фосфосану протя­ гом 24 год тварині не рекомендується вводити препарати кальцію.

Магнію сульфат - у малих дозах застосовують всередину для поліпшен­ ня травлення і посилення жовчовиділення, у великих - як проносний засіб у разі гіпотоній передшлунків, закупорення книжки. Внутрішньовенно сіль вводять для лікування пасовищної тетанії. Коровам по 10-20 г як заспокій­ ливий засіб у разі збуджень, коням по 10-25, вівцям - 1-5, собакам - 1-2 г.

Камагсол-Г - до складу входять: кальцію хлорид - 10 г, магнію хлорид - 6, глюкоза - 40 г, вода дистильована - до 100 мл. Препарат стимулює серце­ ву діяльність, обмін речовин, стабілізує рівень кальцію та магнію в організ­ мі. Застосовують за остеодистрофії, рахіту, пасовищної тетанії, післяродової гіпокальціємії і гіпомагніємії, передпологового та післяпологового залежу­ вання. Вводять внутрішньовенно в дозі 0,5-1 мл на 1 кг маси тіла.

Глюкал - містить кальцій, магній, фосфор і глюкозу. Вводять внутрі­ шньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно за остеодистрофії, рахіту, піс-

79

ляродової гіпокальціємії та гіпофосфатемії, пасовищної тетанії по 0,5-1 мл на 1 кг маси тіла.

Розчин Рінгера - до складу входять: натрію хлорид - 0,9 г, калію хлорид - 0,02, кальцію хлорид - 0,02, натрію гідрокарбонат - 0,02 г, вода дистильо­ вана - до 100 мл. Розчин Рінгера-Локка (фізіологічний) відрізняється від роз­ чину Рінгера меншою кількістю натрію хлориду на 0,1 г та наявністю 0,1 г глюкози. Регулює водно-сольовий баланс і кислотно-лужну рівновагу в ор­ ганізмі тварин. Застосовують за зневоднення організму внаслідок діарей, крововтрат, інтоксикацій. Вводять внутрішньовенно або внутрішньочеревно в дозі 10-30 мл на 1 кг маси тіла.

Лікування мікроелементами проводять шляхом введення їх до складу преміксів, а потім - до складу комбікорму, сольових брикетів або вводять їх парентерально у складі різних препаратів. Найбільш часто застосовують калію йодид (кайод), кобальту хлорид, сульфат або карбонат (основний), сульфати цинку, феруму, купруму і манга­ ну, купруму карбонат. Краще застосовувати мікроелементи в комплек­ сі, враховуючи їх синергізм та антагонізм, хоч це не виключає вико­ ристання окремих мікроелементів. Лікувальні дози мікроелементів у 1,5-2 рази більші за профілактичні (Судаков М.О. зі співавт.). Для парентерального введення нині застосовуються ціанокобаламін, сирепар, антианемін, камполон (містять кобальт) - за анемій; натрію селеніт - білом'язової хвороби; фероглюкін, урзоферан, броваферан100, імунофер, декстрофер - за анемій, спричинених нестачею феру­ му; цинку сульфат - паракератозу поросят.

Препарати мікроелементів. Для лікування і профілактики хвороб, зумовлених недостатністю мікроелементів, широко використовують препарати купруму, цинку, мангану, йоду та інших мікроелементів.

Препарати купруму. Купруму сульфат (мідний купорос) - містить бли­ зько 24 % купруму. Орієнтовна доза купруму - 6-10 мг на 1 кг сухої речови­ ни кормів раціону. Купруму карбонат - містить 55-56 % мікроелемента.

Препарати цинку. Цинку сульфат - містить 22-22,6 % цинку. За параке­ ратозу поросят застосовують 5 % розчин. Цинку карбонат - порошок, що містить 56-59 % цинку. Потреба в цинку свиней - 50-80, великої рогатої худоби - 40-60 мг в 1 кг сухої речовини кормів раціону.

Препарати мангану. Мангану сульфат п'ятиводний - добре розчинний у воді, містить 22 % мангану. Мангану карбонат основний - порошок від світ­ ло-рожевого до світло-коричневого кольорів, нерозчинний у воді. Мангану хлорид - порошок блідо-рожевого кольору, розчинний у воді.

Препарати йоду. Калію йодид - містить 76,7 % йоду. З препарату йод за­ своюється орієнтовно на 25-36 %. Натрію йодид - містить 84 % йоду. Для

80

стабілізації препаратів йоду використовують натрію карбонат, натрію тіо­ сульфат та інші засоби. Кількість йоду у раціонах тварин усіх видів має стано­ вити 0,5-1 мг на 1 кг сухої речовини кормів раціону. Доведена ефективність йоду для птиці у значно більших дозах (курям-несучкам - до 4,2 мг/кг комбі­ корму (Гунчак A.B. зі співавт., 2011).

Препарати кобальту. Кобальту сульфат семиводний містить 20,76-20,87 % кобальту, кобальту карбонат основний водний - від 45 до 53 %, кобальту хлорид шестиводний - 24,27-24,5 %. Потреба тварин у кобальті - 0,5-1,0 мг на 1 кг сухої речовини кормів раціону.

Препарати селену. Натрію селеніт - білий порошок, добре розчинний у воді, містить 45,2 % селену. Зберігається в темноті. Використовують лише свіжоприготовлені розчини.

Препарати феруму. Феруму сульфат семиводний містить близько 20 % феруму, феруму лактат (молочнокислий) - близько 19 % феруму, легко всмоктується у шлунково-кишковому каналі, не подразнюючи його слизову оболонку, феруму гліцерофосфат - містить близько 18 % феруму оксиду. Препарати феруму використовують в основному для профілактики алімен­ тарної (залізодефіцитної) анемії молодняку.

Премікси - це однорідні суміші мікроелементів, вітамінів та ін­ ших речовин з наповнювачем. Премікси, як правило, додають у ком­ бікорми (1 %) і раціони для балансування в них біологічно активних речовин. Лікувальні премікси містять лікарські речовини.

Спеціальні лікувально-профілактичні добавки - однорідні суміші макрота мікроелементів, вітамінів, інших лікувальних засобів і пре­ паратів з наповнювачем. Вони призначаються в основному для про­ філактичної терапії внутрішніх хвороб тварин. Прикладами лікуваль­ но-профілактичних сумішей є карбоксилін, кетост, алост, холінол, бовікет та багато інших. До складу карбоксиліну входять натрію кар­ бонат, магнію, мангану і цинку сульфат та наповнювач. Його застосо­ вують для нормалізації рубцевого травлення, стимуляції процесів карбоксилювання, профілактики кетозу корів. Кетост (Кондрахін І.П.) призначають для профілактики й лікування кетозу і вторинної остео­ дистрофії у корів.

Правила використання мінеральних засобів і добавок. Препарати макроелементів вводять до складу раціонів безпосередньо в госпо­ дарствах, мікроелементів - до складу преміксів і комбікормів завод­ ського приготування й лікувально-профілактичних добавок, під час виготовлення яких дотримуються рецептури та правил змішування компонентів. Для введення мінеральних речовин до складу раціонів безпосередньо в господарствах їх дози підбирають шляхом розрахун­ ків, виходячи з дефіциту окремих елементів у раціоні, або користу-

81

ються орієнтовними нормами, враховуючи коефіцієнти для перераху­ нку мікро- і макроелементів у солі. Згодовують мінеральні речовини і добавки з молоком, концентрованими або іншими кормами, які добре поїдаються, як правило, протягом 30-60 днів і більше.

Не можна допускати надмірного згодовування багатих на кальцій добавок, оскільки це призводить до порушення засвоєння цинку і роз­ витку паракератозу (у свиней), пригнічення функції прищитоподібних залоз і розвитку гіпокальціємії. Надходження великої кількості фтору і солей важких металів з кормовими фосфатами може спричи­ нити гіпофункцію щитоподібної залози і токсикоз. Зберігають міне­ ральні речовини й добавки у сухих, закритих приміщеннях протягом 6-12 міс. Після закінчення терміну зберігання препарати можна за­ стосовувати лише після повторної перевірки їхньої якості.

Ферментотерапія. У ветеринарній практиці широке застосування знайшли ферментні препарати, які здатні прискорювати перебіг хіміч­ них процесів у клітинах і тканинній рідині організму. Обґрунтовуєть­ ся їх застосування розвитком ферментопатій різної природи: спадко­ вої, аліментарної, вторинної.

В основі спадкової ферментопатії лежить недостатність або від­ сутність одного чи кількох ферментів, що є наслідком змін у генетич­ ному коді синтезу ферментів. Причинами ферментативних дефектів можуть бути аномальна структура ДНК, порушення генетичного коду від ДНК до РНК, змінена структура РНК і порушення в передачі ін­ формації від РНК до рибосом. Ферментативна активність при цьому відсутня або (дуже рідко) підвищена. Аліментарна ферментопатія зумовлена незбалансованою годівлею тварин, особливо за дефіциту в раціоні протеїну і енергії. Вторинна ферментопатія може розвива­ тися під дією різних інгібіторів - солей важких металів, пестицидів та інших отрут (наприклад, фосфороорганічні отрути пригнічують актив­ ність холінестерази), під впливом нервово-гуморальних факторів та в разі структурних змін в органах травлення за різних захворювань передшлунків (гіпотонія, тимпанія), шлунка, кишечнику (гастрит, ен­ терит), органів дихання (пневмонія, плеврит), печінки (гепатит, гепатодистрофія, цироз), підшлункової залози (панкреатит), за уроциститу, гломерулонефриту, аутоімунних хвороб, патології, спричиненої порушенням обміну речовин (гіпотрофія, остеодистрофія).

Наприклад, у механізмі виникнення й розвитку діареї у новонаро­ джених тварин одним із провідних факторів є зниження ферментатив­ ної активності травних соків. Активність ліпази підшлункової залози знижується майже утричі, амілази - на 25, хімозину та сичужних лі-

82

паз - 60 %, порівняно зі здоровими тваринами. У хворих телят відбу­ вається лізис мікроворсинок ентероцитів, які є структурною основою мембранного травлення, тому зменшується синтез ферментів, що беруть участь у здійсненні заключних етапів гідролізу білків, вуглеводів, ліпі­ дів, порушується вихід їх на поверхню клітин кишкового епітелію.

За даними М.Т. Скородумова, М.Х. Ковбасенка, М.О. Костини, у телят, поросят і лошат, хворих на пневмонію, пригнічується секретор­ на й екскреторна функції шлунка та підшлункової залози, зменшуєть­ ся виділення хлоридної (соляної) кислоти, перетравна активність пеп­ сину, амілази, ліпази та трипсину підшлункової залози. У молодняку великої рогатої худоби, хворого на гіпотонію і тимпанію рубця, мен­ ше виділяється сичужного соку, знижується його загальна кислот­ ність на 65 %, а перетравна активність - на 50-60 % (Ганжа І.Д.). Вра­ ховуючи такі зміни, лікування хворих тварин має грунтуватись як на усуненні причин ферментопатій, так і на замінній терапії - застосу­ ванні ферментних препаратів.

Природні ферменти для лікування одержують від тварин фістуль­ ним методом, за допомогою зондів або екстракції із слизової оболон­ ки шлунка і кишечнику забитих тварин. Серед таких препаратів ши­ роко відомими є пепсин, ацидин-пепсин, натуральний і штучний шлунковий сік, абомін, панкреатин, трипсин, хімотрипсин, хімопсин, ентерофар, екстракт дванадцятипалої кишки свиней.

Ферменти і препарати тваринного походження у ветеринарній медицині в основному застосовують для лікування і профілактики шлун­ ково-кишкових хвороб молодняку, лікування пневмоній, ран, рідше - з іншою метою. До препаратів цієї групи відносять шлунковий сік, пеп­ син, аішдин-пепсин, панкреатин, пензинорм, кутикулін та ін.

Натуральний шлунковий сік - еквін - секрет шлункових залоз коней і со­ бак, який містить 0,5 % вільної соляної кислоти та всі ферменти шлункового соку (pH 0,8-1,2). Препарат застосовують за синдрому діареї молодняку, гіпо- й анацидних гастритів, гастроентеритів та ентероколітів у моногастричних тварин, розладів травлення у курчат, а також для ослабленого молодняку з профілактичною метою. Дози всередину: телятам - 30-50 мл (починають давати з третього дня життя), собакам - 10-15, поросятам і ягнятам - 1020 мл. Шлунковий сік натуральний розбавляють прокип'яченою водою у співвідношенні 1:2 і дають тваринам до годівлі або під час годівлі 2-3 рази на добу протягом 3-5 днів і більше.

Штучний шлунковий сік - 1 % розчин пепсину (10 г пепсину + 5 мл кон­ центрованої хлоридної кислоти на 1 л води). Застосовують для лікування (до одужання) та профілактики (3-4 дні) шлунково-кишкових хвороб телят і поросят. Дози: лікувальні - 100-150 мл; профілактичні - 50-70 і 30-50 мл. Препарат дають тваринам за 15-20 хв до випоювання молока.

83

Пепсин - протеолітичний фермент, який одержують із слизової оболонки шлунка свиней. Препарат застосовують моногастричним тваринам за дис­ пепсії, гіпота анацидних гастритів, гастроентеритів. Дають з кормом 2- 3 рази на добу свиням - 0,5-1,0, собакам - 0,2-0,6 г. У цих же випадках за­ стосовують комплексний препарат ацидин-пепсин. Телятам раннього віку обидва препарати починають давати лише з третьої доби життя.

Абомін - препарат, що містить суму протеолітичних ферментів. Його одержують із слизової оболонки сичуга телят і ягнят молочного періоду. В одній таблетці препарату (0,2 г) міститься 50 000 ОД активності ферменту. Абомін застосовують з лікувальною і профілактичною метою за диспепсії, гастриту молодняку в дозах: поросятам - 5 тис. ОД, телятам - 20-40 мг/кг маси 2-3 рази на добу від 5 до 15 днів.

Панкреатин - препарат із підшлункової залози, містить амілазу і трипсин. Застосовують за розладів травлення, пов'язаних із хворобами печінки та під­ шлункової залози, а також за диспепсії, анацидного і гіпоацидного гастритів, хронічного ентероколіту. Дають всередину 3-4 рази на добу за 1-1,5 год до годівлі в дозах: собакам - 0,1-0,3; свиням - 0,1-0,6 г; телятам - 10-30 мг/кг маси. Перед застосуванням панкреатину телятам випоюють 100 мл 2 % роз­ чину натрію гідрокарбонату. Курс лікування до 15 днів і більше.

Трипсин кристалічний - препарат із підшлункової залози великої рогатої худоби. За місцевого застосування розщеплює некротизовані тканини й фіб­ розні утворення, розріджує в'язкі, густі секрети, ексудати, згустки крові, має протизапальну дію. Застосовують для лікування ран (0,15 % розчин на ново­ каїні), а також трахеїту, бронхіту, бронхопневмонії (інгаляції).

Хімотрипсин кристалічний - протеолітичний фермент, який одержують із підшлункової залози великої рогатої худоби. Для лікування діарей телятам дають трипсин і хімотрипсин по 0,1-0,3 мг на 1 кг маси за 1-1,5 год до годів­ лі, попередньо випоївши 100 мл 2 % розчину натрію гідрокарбонату.

Хімопсин - препарат, який одержують із підшлункової залози великої рога­ тої худоби. Містить протеолітичні ферменти - трипсин і хімотрипсин. Діє по­ дібно трипсину. Застосовують для лікування гнійних ран. 25-50 мг хімотрипсину розчиняють у 10-50 мл 0,25 % розчину новокаїну, змочують стерильні серветки і вводять у рану на 2-3 год. Аплікації повторюють 1-2 рази на добу.

Дезоксирибонуклеаза - препарат, який одержують із підшлункової зало­ зи великої рогатої худоби і слизової оболонки кишок. Зменшує в'язкість гнійного ексудату. Застосовують за кератитів і кон'юнктивітів по 0,5 мл 0,2 % розчину під кон'юнктиву або закапують в око по 2-3 краплі 2-3 рази на день. У разі пневмоній застосовують аерогенно - по 5 мг на теля в поєднанні з бронхолітиками (див. розділ "Аерозолетерапія та аерозолепрофілактика").

Крім замінної терапії, протеолітичні ферменти знайшли широке застосування для лікування захворювань органів дихання. Аерогенне, ендотрахеальне та інтраназальне введення пепсину, трипсину, рибо- і дезоксирибонуклеази сприяє посиленому виділенню мокрот із ди-

84

хальних шляхів з одночасним зниженням їх в'язкості у 2,5 - 4 рази, забезпечує підтримання повітряної прохідності легень і більш швидке відновлення їх дихальної функції.

Проте нативні гідролітичні ферменти нестабільні, дія їх коротко­ часна, тому в останні роки, завдяки успіхам біотехнології, були син­ тезовані іммобілізовані ферменти шляхом приєднання нативних форм до різних матриць (білків, полісахаридів, поліетиленгліколю). Модифіковані ферменти тривалий час зберігають специфічну актив­ ність за широкого діапазону рН середовища, стійкі до впливу темпе­ ратури й ендогенних інактиваторів, меншою мірою спричиняють алер­ гічні, токсичні та інші ускладнення. Нині створені профезим та імозим, діючою основою яких є комплекс протеаз, що синтезуються Вас. subtilis (протосубтилін). Вони знаходять застосування для лікування ран, респіраторних захворювань та для усунення дефіциту ферментів травлення як препарати замінної терапії.

Нині випускаються також комплексні ферментні препарати -

пензинорм, трифермент, фестал, дигестал. Форма випуску - таблет­ ки, у зовнішньому шарі яких містяться ферменти шлунка, а у внут­ рішньому - підшлункової залози. Внутрішній шар захищається кисло­ тостійкою оболонкою, яка запобігає руйнуванню ферментів у шлун­ ку, чим забезпечується надходження їх у тонкий кишечник. Препара­ ти призначають за хвороб, що супроводжуються зменшенням секреції шлункового і панкреатичного соків.

Крім ферментів, виготовлених із тканин, випускаються препарати бактеріального і грибкового походження, які за ступенем очищення розподіляють на технічні та очищені. До перших відносять нативні культури, які позначають літерами. Активність висушених культур у три рази вища, ніж нативних, і її позначають як Зх, а очищених - у 10, 15 і 20 разів - позначають відповідно 10х , 15х , 20х . Залежно від методу культивування грибів і бактерій ферментні препарати поділяють на глибинні і поверхневі (продуценти розмножуються відповідно на рід­ ких і щільних середовищах), а до їх назв додають літери Г або П. На­ зва фермента мікробіологічного чи грибкового синтезу включає та­ кож назву основного фермента в поєднанні з видовою назвою проду­ цента і має закінчення "ин". Наприклад, амілоризин містить амілолітичний фермент, синтезований Aspergillus oryzae. Особливістю ферментних препаратів мікробіологічного синтезу є те, що всі вони комплексні - містять амілази, декстринази, мальтази, целюлази, пектинази, протеази, ліпази та інші ферменти. Їх застосовують з метою поліпшення перетравлювання корму, підвищення продуктивності

85

тварин і птиці, профілактики й лікування хвороб, що супроводжують­ ся ферментопатією. Виготовляють ферментні препарати грибкового і бактеріального походження в очищеному та неочищеному вигляді, глибокого (Г) та поверхневого (П) культивування.

Широко використовують ферменти, які розщеплюють вуглеводи (глюкозидазу ГЗХ , амілосубтилін ГЗХ , Г10Х , амілоризин Пх , П10х , глюкаваморин П10х , пектаваморин ГЗХ , Г10х , Пх , П10х , пектафоетидин П10х , Г10х ), білки (протосубтилін ГЗХ , реніномукорин Г10, ренін, кис­ ла протеаза Г10х ), здійснюють лізис оболонки мікроорганізмів (літичні ферменти - лізосубтилін Г10х , лізоцим ГЗХ , пепсинорм). Стандар­ тизують препарати за активністю основного ферменту, величину якої виражають в од/г. Кожний ферментний препарат досягає оптимуму дії лише за певних значень рН і температур середовища. Ці препарати додають у комбікорми, премікси, лікувальні домішки або дають тва­ ринам індивідуально в суміші з кормом.

Крім лікування, ферментні препарати застосовують у тваринниц­ тві для поліпшення перетравлення поживних речовин, оскільки вплив їх подібний до дії травних ферментів організму тварин, що підвищує продуктивність тварин за зниження витрат кормів. Дозують фермент­ ні препарати для жуйних тварин і свиней з розрахунку на кормову одиницю раціону, а для птиці - на 1 тонну комбікорму. Технологіч­ ний спосіб використання - введення їх до складу комбікормів як окремо, так і в суміші з іншими мікродобавками або у складі преміксів. Особливо широкого застосування ферментні препарати знайшли в живленні птиці, оскільки у комбікормах для птиці значна частка (близько 85 %) припадає на корми рослинного походження, які міс­ тять клітковину і пектинові речовини. Вони утруднюють викорис­ тання птицею інших поживних речовин: крохмалю, білків, ліпідів, мінералів тощо. У зв'язку з цим застосовують добавки екзогенних ферментних препаратів целюлозного, геміцелюлозного і пектиново­ го спектрів.

У зерні жита, ячменю, тритикале і пшениці міститься багато некрохмальних полісахаридів, які знижують перетравність і абсорбцію пожи­ вних речовин кормів. Для усунення їх негативного впливу використову­ ють екзогенні ферменти, що містять β-глюканазу, пектофоетидин ГЗ х , целовіридин ГЗ х , кватразин (суміш β-глюканази і ксиланази).

Останнім часом у годівлі птиці широко використовують пшеничні і рисові висівки, пальмову та соняшникову макухи, що містять велику кількість целюлози, для повного розщеплення якої до глюкози необ­ хідна комбінація ферментів - целобіогідролази, ендоглюканази та

86

ß­глюкозидази, а глюкани ячменю і вівса гідролізуються до глюкози під впливом останніх двох ензимів (Ратич І.Б. зі співавт., 2007).

Відомо, що більша частина фосфору (30-85 %) в рослинних кор­ мах знаходиться у вигляді фітинової кислоти та її солей, фосфор яких не засвоюється в кишечнику тварин з однокамерним шлунком, у тому числі і в птиці, оскільки відсутній фермент фітаза. Фітатний фосфор може бути засвоєний лише після його гідролізу під дією фітази до неорганічного фосфору. Препарати фітази (наприклад, натуфос) під­ вищують перетравність фітази в птиці з 25 до 50-70 %. Фітаза зустрі­ чається в багатьох рослинних кормах (пшениці, житі, ячмені), її мо­ жуть виробляти гриби, дріжджі, бактерії. Оптимальна дія рослинної фітази проявляється за величини pH 5,0-5,5, а мікробної - з 2,0-2,05 до 5,5. Отже, ще в шлунку за кислого середовища фітаза може розще­ плювати фітинову кислоту.

Окрім окремих ферментів, все ширше використовують комплекси ферментних препаратів - мультиензимні композиції (МЕК) як бакте­ ріального, так і грибкового походження.

Ферментні препарати руйнують не лише некрохмальні полісаха­ риди, а й антипоживні речовини, які містяться в кормах, зокрема інгі­ бітори різних травних ферментів (протеази і трипсину), поліфеноли (лігнін і таніни), лектини, алкалоїди, сапоніни та глюкозинолати, що значно поліпшує засвоєння поживних речовин.

Ферментні препарати широко використовують за хірургічних за­ хворювань. У разі запальних процесів гнійно-фібринозного характеру в місцях ураження нагромаджуються фібрин і некротизовані тканини, які слугують сховищем та живильним субстратом для мікробів, зава­ жаючи проникненню лікарських речовин. Для видалення некротизованих тканин застосовують різні ферментні препарати: натуральний і штучний шлунковий сік, трипсин, хімотрипсин, хімопсин, гігролітин, протелін, профезим, мазь "Іруксол" та ін. Вибірковий гідроліз мертвих тканин ферментними препаратами пояснюється відсутністю в них інгібі­ торів і меншою стійкістю денатурованих білків до дії ферментів.

Крім того, ферментні препарати пролонгують дію антибіотиків, знижують антибіотикорезистентність мікрофлори, стимулюють реге­ неративні процеси, поліпшують обмін речовин у рані, активізують фактори місцевого захисту - комплементу, β-лізинів, бактерицидну активність шкіри і таким чином прискорюють загоювання ран. Основ­ ний спосіб використання ферментів - місцево у вигляді розчинів для змочування дренажу, порошків - за поверхневих гнійно-некротичних процесів, рідше - парентерально.

87

Окрім лікування і профілактики хвороб, підвищення продуктив­ ності тварин, ферментні препарати застосовують для підготовки кор­ мів до згодовування. Для силосування культур, які містять недостат­ ню кількість цукрів, застосовують пектаваморин Пх , глюкаваморин Пх . Комплексні ферментні препарати зумовлюють частковий гідроліз крохмалю, геміцелюлоз, пектинів до вуглеводів, які легко зброджу­ ються, що прискорює процес силосування, наближає співвідношення органічних кислот до оптимального, поліпшує зберігання каротину. Згодовування силосу після обробки пектаваморином П1 0 х коровам підвищує ферментативну активність вмісту рубця, перетравлення і використання поживних речовин раціону. Останнім часом ферментні препарати почали використовувати для профілактики мікотоксикозів - захворювань, що спричиняють продукти життєдіяльності токсичних грибів. Найбільш обнадійливі результати одержані за обробки фузаріотоксинів ферментами мікрофлори рубця (лактонази), афлатоксинів - ферментами дріжджів Saccharomyces cerevisiae (Котик A.M., 1999). Для дезінтоксикації тріхотеценів запропоновано добавляти в корм штам Eubacterium BBSH 797, охратоксину А і зеараленону - штам дріжджів

Trichosporon mycotoxinivorans.

Таким чином, ферментні препарати нині застосовують як для лі­ кування тварин (ферментотерапія), так і для профілактики різних хвороб (ферментопрофілактика), підвищення продуктивності тварин та підготовки кормів.

Гормонотерапія - вид замінної терапії. Застосовують, у разі за­ хворювань, пов'язаних зі зниженням функції залоз внутрішньої сек­ реції: статевих (виникають різні форми неплідності), щитоподібної (ендемічний зоб у зонах йодної недостатності), підшлункової (цукро­ вий діабет), прищитоподібних (гіпокальціємія, тетанія), гіпофіза (просте сечовиснаження, розлади функцій статевих та інших залоз). Гіпофункція залоз внутрішньої секреції виникає в результаті висна­ ження клітин, що виробляють гормони, порушення окремих ланок їх синтезу, структурних змін залоз, дії аліментарних, токсичних, інфек­ ційних та імунологічних факторів, пригнічення функції клітин внас­ лідок інших захворювань, порушень регулювальної функції централь­ ної нервової системи або "ендокринного мозку" - гіпоталамуса і гіпо- таламо-гіпофізарної системи та саморегуляції залоз. Дія окремих гор­ монів порушується внаслідок резистентності клітин до них. Вона спричинена змінами рецепторів клітинних мембран. Прикладом такої патології є імунорезистентний діабет, за якого порушується зв'язок інсуліну з рецепторами клітин.

88

В ендокринній патології переважають форми, які супроводжують­ ся зниженням функції залоз. При цьому показана насамперед замінна гормонотерапія. За стійких органічних захворювань ендокринної сис­ теми, які також супроводжуються зниженням її функції, замінну гор­ монотерапію слід обов'язково поєднувати зі стимулювальною (на­ приклад, вітаміно- й протеїнотерапією і т.д.). Застосування гормо­ нальних препаратів має бути фізіологічно і патогенетично обгрунтова­ ним, оскільки в іншому разі вони можуть викликати значні структур­ ні зміни в органах і призвести до передчасного вибуття тварин. Вво­ дяться гормональні препарати, як правило, парентерально.

Особливо широке застосування гормонотерапія знайшла в гінеко­ логічній практиці, де використовують сироваткові, гіпофізарні та хоріогонічні гонадотропіни (СЖК, КЖК, серогонадотропін, ГСЖК, фолігон, фолітропін, грофолон, фолікотропін, овогон-ТІО, хорулон та ін.), препарати простагландину Ф(еструмат, естуфалан, естрофан, ремофан, клопростенол, ензапрост, прозольвін) та гонадотропін рилі- зинг-гормону (сурфагон, фертагіл).

Гонадотропні препарати застосовують за гіпофункції яєчників, фолікулярних кіст та жовтих тіл у стані інволюції. Препарати проста­ гландину Ф2 α спричинюють регресію жовтих тіл, тому їх рекоменду­ ють застосовувати для лікування корів з лютеїновими кістами, персистентними жовтими тілами, гіпофункцією яєчників, для синхронізації статевої охоти. Синтетичні аналоги гонадотропін-рилізинг-гормону забезпечують овуляцію зрілих фолікулів, формування в яєчниках жов­ тих тіл і застосовуються за гіпофункції яєчників, яка проявляється затримкою овуляції або ановуляторними статевими циклами.

За цукрового діабету, зумовленого порушенням функції підшлун­ кової залози, застосовують простий інсулін, суспензії цинк-інсуліну аморфного та кристалічного, препарати "Ленте", "Семиленте", "Ультраленте". Препарати інсуліну використовують також за хвороб печінки, гіпотонії передшлунків, міоглобінурії і кетозу (в поєднанні з внутрі­ шньовенним введенням глюкози), у разі отруєння вуглеводистими кормами (цукровим буряком, качанами кукурудзи у стадії молочновоскової стиглості).

Гормони задньої частки гіпофіза - вазопресин і окситоцин та їх комплексний препарат пітуїтрин - посилюють скорочення гладеньких м'язів матки, судин, молочних залоз. Пітуїтрин застосовують як антидіуретичний засіб за нецукрового діабету, зумовленого розладом функції гіпоталамо-гіпофізарного апарату, для посилення скорочень матки під час затяжних родів, особливо в період виходу плода, коли

89

добре розкрита шийка матки. Окситоцин також застосовують для стимуляції фізіологічних скорочень матки під час родів, лікування затримки плодових оболонок. Разом з тим, окситоцин активує скоро­ чення міоепітелію молочної залози, що поліпшує виділення молока, і тому його часто застосовують за гіпогалактії, особливо свиноматок у перші дні після опоросу.

Гормони щитоподібної залози (тироксин, трийодтиронін) та солі йоду (калію йодид, кайод, амілойодин) застосовують для лікування гіпотиреозу. В регіонах, де ендемічний зоб перебігає на фоні нестачі інших мікроелементів, для лікування застосовують також синергічно діючі біоелементи (кобальт, цинк, манган).

Ендокринна патологія супроводжується змінами обміну речовин, тому для лікування хворих на ендокринну патологію, крім гормональ­ них препаратів, використовують також речовини, обмін яких пору­ шений. Наприклад, за післяродової гіпокальціємії, спричиненої гіпо­ функцією прищитоподібнних залоз, застосовують солі кальцію та препарати вітаміну D.

Гормональні препарати широко застосовують у хірургічній прак­ тиці для лікування запальних процесів (тендовагініти, гнійно-некро­ тичні процеси в ділянці пальців та ін.). Протизапальна дія кортико­ стероїдів проявляється зменшенням ексудації, стимуляцією утворен­ ня імуноглобулінів, активізацією проліферації фібробластів і ендотеліальних клітин. Кількість нейтрофілів і моноцитів під впливом кор­ тикостероїдів в уражених тканинах зменшується, тому знижується активність ферментів, що індукують подальший розвиток патологіч­ ного процесу. Кортикостероїди пригнічують вихід медіаторів запа­ лення (гістамін, серотонін, брадикінін), а також активність гіалуронідази, що сприяє нормалізації мікроциркуляторного русла, зменшенню ексудації і набряку. Такий механізм дії гормонів дає змогу успішно застосовувати їх у хірургічній практиці.

Переливання крові - метод замінної терапії, який застосовують за гострих кровотеч, гемолітичної та гіпопластичної анемії, хронічних па­ ренхіматозних кровотеч, отруєнь. Переливання крові від тварин одного й того ж виду називається ізогемотрансфузією, а від тварин іншого виду - гетерогемотрансфузією. Замінна дія перелитої крові зводиться в основ­ ному до відновлення кількості циркулюючої крові, поступового збіль­ шення її резервів у депо (печінці, селезінці), надходження крові із них у кров'яне русло і тим самим - до зменшення кисневого голодування тка­ нин. Разом з тим, в організм реципієнта, крім еритроцитів, надходять ліпі­ ди і білки плазми, вуглеводи, ферменти, електроліти, гормони, вітаміни.

90

Біо- і фізико-хімічні особливості крові донора, відсутність повної її сумісності з кров'ю реципієнта, більш швидкий розпад формених елементів перелитої крові - все це зумовлює стимулювальну дію гемотрансфузії на обмін речовин, функціональний стан різних органів і систем. Особливо важливим є стимулювальний вплив перелитої крові на імунобіологічну реактивність організму: підвищується фагоцитар­ на активність лейкоцитів, макрофагоцитів, посилюється утворення антитіл. Гемотрансфузія супроводжується також збільшенням швид­ кості згортання крові в організмі реципієнта.

Переливання сумісної крові справляє ефективну знешкоджуваль­ ну дію за різних інтоксикацій організму. Перелита кров зменшує кон­ центрацію отрути, абсорбує токсини, які вільно циркулюють у крові.

Водночас переливання крові протипоказане у разі захворювань серцево-судинної системи, печінки, нирок, що супроводжується сер­ йозним порушенням їх функцій.

Попередньою умовою для переливання крові є підбір відповідно­ го донора, кров якого сумісна з кров'ю реципієнта, що перевіряється шляхом визначення груп крові донора і реципієнта або виявленням її індивідуальної сумісності прямою пробою. У коней і корів виявлені чотири групи крові, у собак - одна, аналогічна першій групі крові людей. У телят до 5-6-місячного віку аглютиніни в сироватці крові відсутні, у зв'язку з чим їм можна переливати кров дорослої великої рогатої худоби незалежно від групи.

Під час переливання здебільшого визначають не групи крові до­ нора і реципієнта, а роблять так звану пряму пробу на індивідуальну сумісність. У реципієнта беруть 5-10 мл крові і одержують сироватку або плазму. У кількох донорів на часові скельця беруть по 1-2 краплі крові з вени вуха і розбавляють її у 5 разів ізотонічним розчином на­ трію хлориду. Потім 2-3 краплі сироватки або плазми реципієнта на­ носять на предметне скельце, додають по одній краплі розбавленої крові донора. Через 40 хв визначають склеювання еритроцитів. Там, де воно відсутнє і утворюється рівномірна суспензія еритроцитів, кров придатна для переливання. Якщо ж еритроцити збираються в грудочки, склеюються і утворюють осад у вигляді пластівців - кров не сумісна.

За гемотрансфузії проводять також біопробу. На початку вводять 100-150 мл крові, чекають близько 30 хв, стежачи за реакцією реци­ пієнта. Якщо реакція (прискорення пульсу, дихання, тремор м'язів, задишка, потовиділення, розширення зіниць, мимовільне сечовиді­ лення) відсутня, то переливання крові продовжують, а за її наявності

91

гемотрансфузію припиняють, тварині внутрішньовенно вводять 10 % розчин натрію саліцилату (200-300 мл).

Дози крові за ізогемотрансфузії можуть бути малими (для зупинки кровотечі) - 1-2 мл/кг маси, середніми (для стимуляції організму) - 3-5, великими (для заміщення у разі крововтрат) - 6-8 і масивними - 10 мл/кг. За повторних гемотрансфузій на початку вводять 10-15 мл крові донора, а потім через 10 хв, за відсутності шокової реакції, переливають решту. Як стабілізатори застосовують такі розчини: 5 % натрію цитрату, 8 % магнію сульфату, 10 % кальцію хлориду (1:10), 5 % глюкози (1:1) та ін. Стабілізовану кров вводять реципієнту зі швидкістю 15-20 мл/хв.

Переливання гетерогенної крові застосовують для стимуляції імунобіологічних і регенеративних процесів, еритроцитопоезу і зупинки кровотечі. Кров переливають малими дозами: коням і ослам - кров великої рогатої худоби, а великій рогатій худобі - кров овець; соба­ кам - кров кіз. Дози гетерогенної крові: коням і коровам - 0,05-0,1, собакам - 0,1-0,2 мл на 1 кг маси тіла.

Переливання власної крові, опроміненої ультрафіолетовими про­ менями (реінфузія, аутотрансфузія УФ-опроміненої крові - АУФОК), застосовують з лікувальною і профілактичною метою. Лікувальний ефект АУФОК зумовлений дією біологічно активних речовин, що з'являються у крові, на інтерорецептори судин, нормалізацією реоло­ гічних властивостей крові, підвищенням її киснево-транспортної фун­ кції, стимуляцією обміну речовин, клітинного і гуморального імуні­ тету та гемопоезу. Найбільш виражений терапевтичний ефект справ­ ляє дво-п'ятиразова реінфузія крові, опроміненої протягом трьох хви­ лин лампою ДРТ-125, в дозі: телятам - 1 мл на 1 кг маси тіла, з інтер­ валом 48-72 год. Телятам до шестимісячного віку можна одноразово переливати опромінену ультрафіолетом донорську кров, взяту від ін­ ших тварин цього виду.

Переливання опроміненої аутокрові застосовують за пневмоній, гас­ троентеритів, сепсису, гнійно-некрогичних процесів, ран, артритів і т.д.

Серед ускладнень гемотрансфузії можливий гемотрансфузійний шок, який виникає під час переливання несумісної крові коням і до­ рослій великій рогатій худобі. Його ознаками є різке збудження, за­ дишка, тахікардія, гіпотензія, ціаноз слизових, мимовільні діурез і дефекація. Надійним терапевтичним засобом у разі розвитку шоку є внутрішньовенне введення 10 % розчину натрію саліцилату. Застосо­ вують також кальцію хлорид, глюкозу, розчини солей кофеїну.

За анафілактичного шоку крім лікарських засобів, рекомендова­ них за гемотрансфузійного шоку, застосовують димедрол і промедол.

92