Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Внутрішні хвороби тварин Ч.1 (Раздел 1).pdf
Скачиваний:
1631
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
2.97 Mб
Скачать

Пірогенні реакції виникають у результаті забруднення посуду і крові пірогенами мікробного походження, вони проявляються через 20-30 хв після переливання крові, характеризуються підвищенням температури, тремором м'язів, тахікардією, тахіпное, слинотечею. Вводять серцеві засоби та гексаметилентетрамін.

Симптоматична терапія

Симптоматична терапія - застосування засобів терапії, спрямова­ них на ліквідацію або послаблення найбільш загрозливих для життя тварин симптомів хвороби (від грец. symptoma - симптом, ознака; therapeia - лікування). Прикладами симптоматичної терапії можуть бути: усунення болю за значних травм, хвороб, що перебігають з син­ дромом кольок; використання в'яжучих за діареї, коли зневоднення загрожує життю тварини; застосування засобів, що послаблюють ка­ шель, коли він безперервний і може виникати кисневе голодування; застосування препаратів для зниження високої температури тіла. Симптоматична терапія повинна застосовуватися у комплексі з інши­ ми видами - патогенетичною та етіотропною, оскільки ліквідація яко- го-небудь симптому ще не є показником одужання або сприятливого перебігу хвороби.

Симптоматична терапія може бути елементом патогенетичної, оскільки організм є цілісною системою, і вплив на симптом хвороби має бути впливом патогенетичним. Наприклад, ендометрит супрово­ джується гіпотонією передшлунків. Застосовуючи румінаторні засо­ би, ми не ліквідуємо основну патологію, але комплексна терапія, яка включатиме засоби лікування ендометриту і гіпотонії передшлунків, буде більш ефективною, порівняно з терапією, спрямованою лише на лікування ендометриту.

МЕТОДИ ТЕРАПІЇ

Слово «метод» походить від грец. metodos - шлях до чого-небудь, тобто це є спосіб, упорядкована дія для досягнення мети. Якщо вести мову про методи лікування, то слід зазначити, що вони пройшли довгий історичний шлях розвитку. З прадавніх часів люди використовували для лікування сили природи: тепло чи холод, вогонь, світло, припікання, розтирання (масаж), що поступово сформувало досить важливий, а часто незамінний метод лікування - фізичний (фізіотерапія, physiotherapia від грец. physis - природа + therapeia - лікування).

Першими ліками у трактатах Стародавнього Китаю, Єгипту, Гре­ ції і Риму визнавали воду, а першим лікарським інструментом - руку

93

людини, що робила масаж. Сонячні ванни і морські купання були обов'язковими у військовій підготовці персіян та спартанців.

Сучасна фізіотерапія виникла у XIX ст. і була пов'язана з розвит­ ком учення про електрику, а вже вона дала змогу використовувати для лікувальної мети електричний струм у вигляді штучних джерел світла, а також різноманітних електроприладів.

Разом з появою на землі людини виник й інший метод лікування, в основу якого покладено застосування рослин. Це так звана фіто­ терапія (phytotherapia, від грец. phyton - рослина). Відомості про ви­ користання людиною цілющих властивостей рослин виявлені в най­ давніших пам'ятках людської культури, що належали державі Шумер, яка існувала на території сучасного Ірану за 6000 років до н. е. Ці дані були виявлені в бібліотеці, зібраній царем Асирії (668 р. до н. е.). Глиняні таблички містили повідомлення про лікарські рослини, при­ чому поряд з їх описом зазначено, проти яких хвороб і в якому вигля­ ді ця рослина має застосовуватися. Ще за 4000 років до н.е. єгиптяни склали щось подібне до фармакології, у якій описали більше 80 лі­ карських рослин. В канонах китайської медицини "Жуд Ші" (IV ст. до н. е.) описано близько 1200 ліків рослинного походження. Крім рослин, стародавні люди застосовували зміїну отруту і мінерали. Так поступово формувався другий метод лікування - фармакотерапія, основи якого були закладені Гіппократом (460-377 рр. до н.е. і К.Галеном (131-201 рр. н.е.). Праці Галена з фармації і фармакології бу­ ли вершиною післягіппократівської наукової медицини. Гален вперше запропонував метод одержання ліків із рослин шляхом очищення їх від баластних речовин, у подальшому такі лікарські форми одержали назву галенових. Нині для лікування хворих застосовують синтетичні й при­ родні лікарські речовини, біологічні препарати - сироватки, інтерферо­ ни, гамма-глобуліни тощо (їх нараховують більше трьох тисяч).

Нарешті, ще в давнину люди широко застосовували для лікування окремі режими харчування, спеціально приготовлені продукти, що поклало початок третьому методу лікування - дієтотерапії (diaetotherapia; від грец. diaita - режим харчування).

Отже, нині для лікування хворих тварин застосовують три методи лікування: фізіо-, фармако- і дієтотерапію.

Дієтотерапія

Дієтотерапія - спеціально організована годівля хворих тварин з лікувальною метою. Основні завдання дієтотерапії полягають у тому, щоб шляхом спеціально збалансованої годівлі ліквідувати патологіч-

94

ний процес, регулювати й стимулювати функції різних органів і стан обміну речовин (патогенетична терапія), поповнити дефіцит необ­ хідних для організму макрота мікроелементів, вітамінів, незамінних амінокислот (замінна терапія, як різновид етіотропної).

За призначення дієтотерапії дотримуються наступних правил: а) враховують функціональний стан шлунка, кишечнику, печінки, ор­ ганів виділення, і за їх дисфункції обмежують надходження тих кор­ мів, перетравлення чи виділення яких утруднене і супроводжується інтоксикацією; б) дієтична годівля має відповідати видовим і віковим особливостям тварин; в) режим дієтотерапії визначають з урахуван­ ням індивідуальних особливостей тварин і характеру хвороби; г) забезпечують різноманітність і зміну кормів у складі дієти; д) діє­ тотерапію поєднують з усуненням причин захворювання, засобами патогенетичної терапії, поліпшенням утримання хворих тварин.

Дієтотерапія передбачає: а) добір необхідних кормів; б) встанов­ лення раціональних норм і режиму годівлі; в) підготовку дієтичних кормів (дріжджування, пророщування, підсмажування, подрібнюван­ ня, плющення, підсолоджування, запарювання і т.д.);

Під час підбору кормів слід враховувати характер захворювання, вплив кормів на процеси травлення, функції інших органів і систем, обмін речовин, функціональні можливості шлунка, кишечнику, печін­ ки, ендокринних та видільних органів, уміст у раціоні поживних речо­ вин, які можуть бути засвоєні організмом. Як дієтичні корми для жуйних тварин застосовують свіжовикошену траву, сіно із різнотрав'я, люцерни або конюшини, сінаж, трав'яне борошно, моркву, кормовий буряк, пшеничні висівки, дріжджовані корми. Не рекомендується вво­ дити до складу раціону ціле зерно, ячмінну і вівсяну дерть з лузгою. Для телят, крім перерахованих кормів, можна використовувати аци­ дофільну бульйонну культуру (АБК), пропіоново-ацидофільну буль­ йонну культуру (ПАБК), вівсяне молоко, сінний настій, силосну пасту, трав'яне борошно, слизові відвари. У дослідах на жуйних показано, що згодовування соковитих кормів поліпшує кишкове травлення, а використання коренеплодів збільшує у рубці вміст білкових речовин у результаті кращого розвитку мікроорганізмів-симбіонтів.

Для свиней найбільше підходять як дієтичні корми силосна паста, пшеничні висівки, трав'яне борошно, коренеплоди, молоко, сир, дріж­ джовані корми, для м'ясоїдних - м'ясний бульйон, супи, вівсяна ка­ ша, сир, молоко, свіжий м'ясний фарш, сира печінка. Для птиці дієтич­ ними кормами є подрібнені коренеплоди, свіжа зелень, силосна паста, трав'яне борошно, сир, кисле молоко, подрібнені варені яйця.

95

Крім вибору кормів, важливим елементом дієтотерапії є правиль­ но встановлений дієтичний режим. Розрізняють наступні режими:

повного голодування, напівголодної та щадної дієт.

Голодну дієту призначають тваринам на 1-2 доби з метою розван­ таження травного каналу від вмісту, полегшення роботи печінки та нирок. Прийом води в період голодної дієти не обмежують. Доцільно в цей час застосовувати штучну годівлю з парентеральним або ректаль­ ним введенням поживних розчинів. Тривалий режим повного голоду­ вання протипоказаний для молодняку підсисного віку, оскільки у нього швидко виснажуються сили. За діарей різної природи в перші дні життя режим повного голодування скорочують до кількох годин, даючи замість молозива чи молока розчини електролітів з обов'язко­ вим додаванням глюкози.

Напівголодну дієту на 2-3 доби призначають тваринам, яких пе­ реводять з голодної дієти на звичайний режим дієтичної годівлі, а та­ кож за хвороб шлунка, кишок, печінки, нирок, серцево-судинної сис­ теми зі значним порушенням їх функцій.

Щадну дієту призначають і підбирають залежно від того, в якій сис­ темі переважає розлад функцій. Так, у разі захворювань серцево-судин­ ної і дихальної систем до складу дієти включають малооб'ємні, добре перетравлювані і високопоживні корми, багаті на вітаміни, особливо на ретинол, тіамін, рибофлавін, аскорбінову кислоту. За захворювань ни­ рок, коли з сечею виділяється багато білка, але нирки ще зберігають на достатньому рівні здатність видаляти азотисті шлаки, дієту складають із кормів, багатих на повноцінний білок, а давання кухонної солі обмежу­ ють. Для травоїдних - це сіно бобових, дріжджовані корми; для свиней - сінне борошно, вівсяна або ячмінна дерть; для собак - м'ясний фарш, молоко, сир. Дієта у разі захворювань нирок, що проходять з вираженим порушенням основних функцій, затриманням виділення продуктів обмі­ ну нітрогену, включає: для травоїдних - лугове або степове сіно, сінаж, коренеплоди, бовтанки із висівок; для свиней - молоко, сир, пшеничні висівки, невелику кількість коренеплодів; для м'ясоїдних - молоко, сир, кисіль, каші. Тимчасово з раціону виключають корми, багаті на білок (сіно бобових, макуха, зерно - для травоїдних; м'ясні відходи - для сви­ ней і м'ясоїдних).

У разі захворювань травної системи потрібні м'які, легко пере­ травлювані корми з помірним вмістом клітковини, багаті на речови­ ни, які необхідні для синтезу хлоридної (соляної) кислоти і фермен­ тів. Залежно від характеру порушення секреторної функції шлунка призначають дієту з переважанням кормів, які слабо або сильно збу-

96

джують шлункову секрецію. За підвищеної секреції травоїдним дають м'яке сіно, сінне борошно, жом свіжий або сушений, картоплю; ко­ ням, крім того, - подрібнену кукурудзу, підсмажений овес; свиням і собакам призначають молочну дієту. Під час лікування захворювань, що супроводжуються зниженням секреторної функції шлунка, траво­ їдним слід давати доброякісний силос, коренеплоди, сіно конюшини, люцерни, свіжу траву, пшеничні висівки, дріжджовані корми; коням, крім того, - овес або ячмінь у подрібненому, плющеному або змеле­ ному вигляді, пророщений овес, вівсяне борошно. Сіно і зерно доцільно злегка зволожувати підсоленою водою. Свиням корисно давати корене­ плоди, силосну пасту, дріжджовані корми; собакам - свіжий м'ясний і печінковий фарш, бульйон.

Для молодняку великої рогатої худоби за шлунково-кишкових ро­ зладів розроблені і з успіхом застосовуються дієтичні засоби, які по­ ліпшують секрецію шлункових залоз (настої звіробою, кінського ща­ влю, ромашки, сінний), нормалізують склад мікрофлори кишечнику (ацидофілін, АБК, ПАБК, біфідумбактерин, бактерии SL, споролакт та інші пробіотики), в'яжучі та обволікаючі засоби (відвари і настої кори дуба, черемухи, насіння льону, вівса). Найкращим дієтичним засобом для новонароджених є молозиво, для поросят з тритижневого віку - молоко і підсмажене зерно.

За гострого перебігу запалення шлунка і кишечнику жуйним да­ ють вівсяне молоко, відвари насіння льону або вівсяного борошна з наступною поступовою заміною їх луговим сіном, сінним борошном, сінажем чи силосом доброї якості. Свиням призначають бовтанку із пшеничних висівок, свіже збиране молоко, м'ясоїдним - бульйони.

За хвороб кишечнику з переважанням бродильних процесів траво­ їдним дають сіно конюшини чи люцерни, а корми, що містять легкозброджувані вуглеводи (коренеплоди, злакові зернові), тимчасово ви­ ключають. За переважання гнильних процесів у рубці і кишечнику призначають лугове сіно, свіжу траву, коренеплоди. Коням, крім того, дають пророщений або подрібнений ячмінь чи овес, а великій рогатій худобі - силос.

За хвороб печінки до раціону вводять корми, багаті на легкоперетравні вуглеводи (цукор, крохмаль) і вітаміни, обмежуючи жири. Кіль­ кість білка - в межах потреби. Так, до раціону травоїдних слід вклю­ чати лугове сіно, силос високої якості, коренеплоди, ячмінну дерть, свіжу траву, дріжджовані корми; для свиней - збиране молоко, сир, коренеплоди за обмеженої кількості зерна. У фарш м'ясоїдним вклю­ чають печінку, м'ясо - конину, білкові гідролізати, молоко, сир.

97