гідродинамічні аероіонізатори A.A. Мікуліна, ГАИ-4, ГАИ-4У, "Сер­ пухов-1". У разі використання водних розчинів лікарських речовин елек­ трична дія гідроаероіонів поєднується з рефлекторною і хімічною дією взятих лікарських речовин, що широко застосовують за електроаерозолетерапії. Аероіонотерапія може бути індивідуальною чи груповою. Для проведення загальних процедур переважно використовують електроефлювіальні іонізатори. Проміжок між апаратом і пацієнтом повинен бути не менше 1,5 м, а за використання гідроіонізаторів - 20-25 см.

Аероіонотерапія дозується за кількістю іонів, що вдихаються хво­ рими за період проведення процедури. Лікувальною дозою прийнято вважати 75-150 млрд аероіонів за одну процедуру. Час, необхідний для одержання дози, визначається згідно з паспортними даними при­ ладу та з урахуванням концентрації іонів на певній відстані від прила­ ду. Під час проведення процедур хворі тварини не повинні торкатися одна одної (Лисенко B.B. зі співавт., 2006).

Сеанси аероіонотерапії призначають щодня або через добу. Курс лікування - 15-30 сеансів. Тривалість процедури залежить від кіль­ кості аероіонів, призначених на сеанс, та їх концентрації у повітрі на вибраній відстані від генератора, в середньому - 10-20 хв.

Показання. Аероіонотерапія застосовується за катарів верхніх ди­ хальних шляхів, бронхопневмонії, трофічних виразок, зниженої не­ специфічної резистентності та імунної реактивності. Протипоказана аероіонізація за емфіземи легень, виснаження, деструктивних пору­ шень слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, новоутворень.

Гідротерапія

Гідротерапія (hydrotherapia - від грец. hudör ­ вода) ­ це застосу­ вання води для лікування. В основі гідротерапії лежить механічний, хімічний і термічний вплив води на екстерорецептори шкіри та інтерорецептори слизових оболонок внутрішніх органів, збудження від яких передається у головний мозок.

Механічний вплив води залежить від виду процедури: для місцевих ванн - незначний, а в разі застосування душу, особливо під великим тиском, сильно подразнюються рецептори шкіри. Хімічний вплив за гідротерапії зумовлений розчиненими у воді речовинами. Хлорнонатрієві солі пом'якшують шкіру і роблять її еластичною, сульфатнокальцієві, навпаки, спричиняють злущування епідермісу і огрубіння її; основи - знежирюють і створюють на її поверхні лужне середовище, що є небажаним, оскільки у здорових тварин pH шкіри має кислу реакцію.

141

Температурний ефект гідротерапії залежить, природно, від тем­ ператури води. Холодна вода звужує судини шкіри і м'язів, знижує збудливість і провідність нервової системи; тепла - розслаблює м'язи, тамує біль; вода помірної температури розширює судини шкіри, а ду­ же високої чи низької - різко розширює і навіть паралізує капіляри шкіри. Водні процедури рефлекторно впливають на судини глибокорозміщених тканин і органів (печінки, селезінки, нирок), забезпечую­ чи цим перерозподіл крові.

У разі запальних процесів холодна вода знижує збудливість і про­ відність нервової системи, звужує судини, внаслідок чого зменшуєть­ ся приплив крові і, як наслідок, знижується ексудативний ефект. Теп­ ла вода за запальних процесів також зменшує біль, сприяє розсмокту­ ванню запальних інфільтратів, посилює регенеративно-відновні про­ цеси. Отже, з урахуванням температури води виділяють холодні, прохолодні, індиферентні, теплі та гарячі гідролікувальні процедури. Їх прийнято розподіляти на загальні, коли їхня дія поширюється на все тіло тварини або значну його частину, та місцеві, коли вони обмежені окремими ділянками тіла чи органа. До загальних процедур належать купання тварин, обмивання і душ. Місцеві процедури включають проми­ вання (рота, передшлунків, шлунка, сечового міхура, піхви, матки), ван­ ни, компреси, грілки, клізми, вапоризацію, інгаляцію.

Купання - досить поширена форма гідротерапії у теплу пору року. Під час купання під впливом холодної води збуджуються нервові за­ кінчення шкіри, посилюються скорочення м'язів, підвищується тонус організму. Судини шкіри звужуються і кров надходить у внутрішні органи, а після легкого розтирання шкіри щіткою чи тканиною - роз­ ширюються і кров знову приливає до шкіри. Купання поліпшує апе­ тит і обмін речовин, окисно-відновні процеси, стимулює нервово- м'язовий тонус, серцево-судинну і дихальну системи. Крім того, ку­ пання тварин проводять за міозитів, міопатозів, атонії та гіпотонії передшлунків і кишечнику, в початковій стадії альвеолярної емфізе­ ми легень, для очищення шкіри, поліпшення тренінгу спортивних коней. Овець купають після стриження з метою профілактики й ліку­ вання псороптозу і хоріоптозу. Тривалість купання тварин у відкри­ тих водоймах залежить від температури води й повітря. Дорослих тварин купають за температури води 15-20 °С, коней - 1-2 рази на добу (вранці і ввечері), корів та свиней - опівдні. Купати собак у теп­ лу пору року можна щодня: вранці до годування або ввечері до захо­ ду сонця. Не можна купати тварину спітнілу, розігріту або відразу після годівлі. Купання треба починати з 1 -2 хв, поступово збільшу-

142

ючи процедуру до 10-15 хв. Якщо у тварини спостерігають остуду (тремор мязів), то купання припиняють, тварину виводять з води, добре розтирають сухою тканиною, щіткою чи жмутком соломи і проводять кроком або проганяють риссю. Собаку після купання необхідно поводи­ ти до повного висихання, не допускати, щоб собака валявся на землі. Після купання тварин заводять у приміщення, де немає протягів.

Обмивання - водолікувальна процедура, за якої все тіло тварини або його частину змочують теплою (37-42 °С), прохолодною (3033 °С) чи холодною (16-23 °С) водою, а потім намилюють. Через 2-3 хв поверхню тіла обливають водою й енергійно розтирають мочалкою, щіткою, тканиною, потім витирають сухою тканиною і тварину роз­ міщують у теплому приміщенні. Обмивання проводять головним чи­ ном з гігієнічною метою: очищають шкіру від бруду, поту, надлишку шкірного жиру, а також під час підготовки тварин до операції чи ін­ ших лікувальних процедур. Взимку собак службових порід миють 1 раз на 2-3 міс, влітку - щоденно. Температура води має бути 26 - 28 °С. На початку змочують голову, шию, тулуб, кінцівки, а потім миють з милом або застосовують спеціальні розчини.

Клізми (від. грец. klyso - промивати) - одна з форм гідротерапії, що грунтується на введенні води або лікарських речовин у пряму киш­ ку та інші відділи кишечнику з лікувальною метою. За допомогою клізм кишечник очищають від калових мас, токсинів, вводять лікар­ ські розчини й поживні речовини. Залежно від призначення, розріз­ няють очисні, терморегулювальні, промивні (сифонні), лікувальні та

поживні клізми. За об'ємом рідини, що вводиться, бувають макро- і мікроклізми. За макроклізм дорослим коням і великій рогатій худобі за один прийом можна ввести до 20-30 л, дрібній рогатій худобі - 1,2-3, свиням - 1,5-2, великим собакам 1-2 л, дрібним собакам і ко­ там - 50-200 мл рідини. За мікроклізм у пряму кишку вводять розчи­ ни лікарських речовин в об'ємі кількох мілілітрів.

Вода, яку вводять у пряму кишку, крім місцевого механічного по­ дразнення, діє рефлекторно на моторну функцію інших відділів кишеч­ нику. Холодна вода (10-23 °С) збуджує перистальтику кишечнику, тепла (34-40 °С) - розслаблює м'язи і посилює приплив артеріальної крові, частково всмоктується у кров. Вода розріджує калові маси, що сприяє їх виведенню з товстого кишечнику.

За постановки клізм воду наливають у кухоль Есмарха, відро або металевий резервуар ємністю до 20 л, у нижній частині якого приєд­ нують металеву трубку з гумовим шлангом. Для контролю за течією рідини в середню частину гумового шланга вставляють ебонітову або

143

скляну трубку завдовжки 10-15 см. Клізми роблять стоячій тварині, а якщо це неможливо - лежачій. Перед введенням рідини пряму кишку очищають від фекалій рукою. Наконечник клізми змащують вазелі­ ном чи гліцерином. Наповнену рідиною ємність дещо піднімають, від­ кривають кран і частину рідини випускають. Лівою рукою підніма­ ють корінь хвоста, а правою обережно вводять наконечник у пряму кишку. Коли він введений на глибину 10-20 см, відкривають кран і поступово піднімають ємність орієнтовно на 1 м. Якщо рідина не ви­ ливається у пряму кишку, ємність піднімають ще вище. Коли і це не до­ помагає, рекомендується на 3-4 см вивести наконечник назад і, закрива­ ючи кран, випускати рідину в невеликій кількості.

Очисні клізми ставлять для звільнення прямої кишки від калових мас. Вони рекомендуються у разі запорів різного походження, колік, отруєнь, перед операціями. Використовують воду з індиферентною температурою. Холодну рідину вводити небажано, оскільки вона швидко викидається з кишечнику і не встигає розрідити калові маси. У разі запорів, пов'язаних із в'ялою перистальтикою, температура во­ ди має бути в межах 19-20 °С. Часто до води додають гліцерин чи мило, яке подразнює рецептори слизової оболонки, посилюючи пери­ стальтику. За спазму кишечнику, навпаки, показані гарячі клізми з температурою води 40-45 °С. Швидкість подачі води регулюють шляхом піднімання ємності з рідиною і за допомогою крана.

Великим тваринам за глибоких очисних клізм вводять до 20-30 л води температурою 37-38 °С. Для запобігання передчасному витікан­ ню рідини хвостом затискують анальний отвір. Після закінчення про­ цедури тварину вигулюють. Вівцям, козам, свиням вводять 1,2-2, ін­ коли 3 л рідини; великим собакам - 1-2, а середнім - до 0,5 л; дрібним собакам і котам - 50-200 мл. Дрібним тваринам рідину вливають гу­ мовою спринцівкою з м'яким наконечником.

Промивна (сифонна) клізма відрізняється від очисної тим, що при ній видаляються не лише калові маси, а й за тривалого промивання із слизової оболонки кишечнику змиваються слиз, гній та різноманітні токсичні продукти. З цією метою використовують 0,9 % розчин нат­ рію хлориду, але найчастіше - велику кількість теплої води. Для цієї клізми монтують ємність з 1,5-метровою гумовою трубкою, яку за допомогою скляної трубки з'єднують з іншою, дещо коротшою. Діа­ метр трубки має бути не менше 1,5 см. Вільний її кінець змазують ва­ зеліном і вводять якомога глибше у пряму кишку. Лійку заповнюють рідиною і піднімають уверх. Перед звільненням лійки від води її опу­ скають і чекають, щоб вона заповнилася водою з розмитими каловими

144

масами. Вміст лійки виливають і процес повторюють, поки не буде витікати чиста вода. Таку воду не виливають, а лійку знову підніма­ ють вверх і так повторюють, поки вода знову не стане брудною.

Терморегулювальні клізми призначають для збудження перисталь­ тики кишечнику або зняття спазму кишкових м'язів. Великим твари­ нам повільно під невеликим тиском вводять до 5-6, дрібним - до 0,3- 0,5 л води. Для збудження перистальтики температура води має бути 10-20 °С, а для зняття спазму м'язів - 30-40 °С. Процедуру повторю­ ють через 2 год.

Лікувальну клізму роблять з тим, щоб ввести в організм лікарські препарати через пряму кишку. Для місцевої дії лише на кишечник за­ стосовують лікарські клізми послаблювальної (олійні, сольові, гліце­ ринові), в'яжучої, обволікаючої, протипаразитарної дії. Послаблювальні клізми є різновидом очисних. Їх призначають у випадках, коли за певних причин у кишечник не можна вводити велику кількість води (набряки, водянки, хвороби серця). Попередньо переварену олію ве­ ликим тваринам вводять до 1,5 л, дрібним - від 50 до 300 мл. Різнови­ дом лікарських є мікроклізми, за яких повільно у пряму кишку вво­ дять шприцом через гумові трубки малі кількості лікарських речовин, підігрітих до температури тіла тварини. Попередньо пряму кишку звільняють від калових мас.

Поживні клізми призначають у разі відсутності апетиту, за різно­ манітних ран і захворювань ротової та носової порожнин, коли не можна або протипоказано вводити зонд для давання кормових сумі­ шок. Великим тваринам можна вводити 10-20 % розчини глюкози, рисові, вівсяні, ячмінні або пшеничні відвари в 0,5 % розчині натрію хлориду, м'ясні бульйони. Суміші вводять по 1-2 л 2-3 рази на добу. Дрібним тваринам роблять такі ж клізми, як і великим, але в менших об'ємах. Перед постановкою поживної клізми пряму кишку звільня­ ють від калових мас за допомогою очисної. Після введення поживних сумішок анальний отвір затискують коренем хвоста на 15-20 хв.

145