Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Внутрішні хвороби тварин Ч.1 (Раздел 1).pdf
Скачиваний:
1186
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
2.97 Mб
Скачать

коням - 25-50г; вівцям і свиням -5-10;собакам -1-2г;внутрішньовенно 30 % розчину: коровам -15-30мл; вівцям -3-12;собакам -3—10мл;

метиленовий синій - у малих дозах(0,1-0,25мл/кг маси) відновлює мет­ гемоглобін у оксигемоглобін, що використовується за отруєння нітритами; у разі отруєнь синильною кислотою вводять у великих дозах -0,5-1мл 1 % розчину на 1 кг маси внутрішньовенно - утворюється метгемоглобін, який здатний зв'язувати ціаніди.

хромосмон - 1 % розчин метиленового синього у 25 % розчині глюкози. Застосовують за отруєнь ціанідами і нітритами;

оцтова кислота - 1 % розчин дають перорально в дозі1-3л у разі отру­ єння сечовиною;

кальцію хлорид - вводять внутрішньовенно за отруєння натрію хлоридом і передозування магнію сульфату. Дози: коровам -10-40г, коням -5-30,собакам -0,1-1,5,вівцям -1-3г;

кальцію глюконат - антидот за отруєння натрію хлоридом. Дози всере­ дину: свиням -5-10г, поросятам -0,2-1;внутрішньовенно або внутрішньом'язово: свиням -2-5г, коням -10-20,собакам0,5-2,коровам20-30г;

формалін - антидот за отруєння сечовиною. Вводять безпосередньо у рубець через його стінку у дозі 0,3 мл/кг маси у вигляді 5 або 10 % розчину.

Патогенетична терапія

Терапія, що спрямована на механізми розвитку патологічного процесу, відновлення функцій органів і тканин, нормалізацію складу внутрішнього середовища шляхом впливу на нервову та ендокринну системи, підвищення неспецифічної резистентності, називається па­ тогенетичною (грец.pathos - хвороба,genesis - розвиток). Вона зав­ жди грунтується на знанні патогенезу хвороби, тобто шляхів і механіз­ мів її виникнення та розвитку. Роль патогенетичної терапії виразно сформулював французький учений Труссо: "Якби я знав перебіг і шлях, по якому буде розвиватись кожна хвороба, то я знав би більше половини всієї медицини".

Патогенетична терапія включає методи, що регулюють нервовотрофічні функції, неспецифічну стимулювальну (протеїно-,лізато-,органо- і тканинну терапію), імуностимулювальну та рефлексотерапію (табл. 6). Досягається вона також застосуваннямдієто-,фізіота інших засобів фармакотерапії. Наприклад, у разі захворювання корів на кетоз основною патогенетичною ланкою є недостатній синтез глю­ кози в організмі, тому застосування її є патогенетичним методом те­ рапії. Основним у патогенезі післяродової гіпокальціємії є різке змен­ шення вмісту кальцію в сироватці крові, тому основним напрямом лікування є застосування його препаратів.

40

Таблиця 6 - Основні різновиди патогенетичної терапії

ПАТОГЕНЕТИЧНА ТЕРАПІЯ

Імуно-

Терапія, яка

Неспецифічна

Рефлексо-

стимулювальна

регулює нервово-

стимулюваль-

терапія

терапія

трофічні функції

на терапія

 

снотворні і

тканина

потеїно-

аутогемо-

знеболювальні

терапія

терапія

терапія

нейролептики

 

гемо­

 

 

 

 

транквілізатори

 

терапія

ізогемо-

лізато-

 

 

 

 

 

терапія

седативні

терапія

серо­

 

адаптогени

 

терапія

 

 

 

 

місцевознебо-

органо­

лакто-

гетерогемо-

лювальні

терапія

терапія

терапія

Терапія, яка регулює нервово-трофічніфункції

Під цим методом розуміють використання лікарських речовин для ліквідації патологічного процесу шляхом впливу на нервову систему. За механізмом дії лікарських речовин метод умовно розділяють на кілька: терапія препаратами, які переважно впливають на центральну нервову систему (пригнічують або збуджують); застосування препа­ ратів, які діють у ділянці гангліїв і закінчень еферентних (вегетатив­ них) нервів; застосування лікарських речовин, які пригнічують закін­ чення чутливих нервів (місцевознеболювальні - новокаїн, тримекаїн).

Фармакологічні засоби, які спричиняють охоронне гальмування центральної нервової системи, широко застосовують за менінгіту, енцефаліту, еклампсії, неврозів, стресового стану, шлунково-киш­кових хвороб з явищами кольок. До цих препаратів належать: а)нар­ котичні (гексенал, натрію тіопентал, етиловий спирт); б)снодійні (барбаміл, барбітал, фенобарбітал); в)транквілізатори - діють заспо­ кійливо, не викликаючи сну (діазепам або седуксен, мідазолам, еленіум); г) седативні (препарати валеріани, броміди); д) нейролептики (аміназин, перфеназин, ацепромазин, трифтазин, галоперидол, азалерон, дропери-

41

дол, ксилазин, детомідин, стресніл, феназепам, ромпун, триоксазин, медетомідин та інші); ж) аналгезивні засоби (папаверин, анальгін, амідопі­ рин, препарати саліцилової кислоти); з) адапгогени (екстракт елеутеро­ коку, фумарова і янтарна кислоти, кватерин, натрію сукцинат).

Снодійні ізнеболювальні засоби (фенілджект, промедол, спирт етиловий) вводять для того, щоб спричинити охоронне гальмування центральної нервової системи у виглядіповного абочасткового сну за розладів функції кори головного мозку внаслідок перенапруження, інтоксикації або сильних больових імпульсів, які надходять з уражених органів (наприклад, у разі хвороб шлунка і кишечнику з явищами колік). За больового синдрому створюються домінантні осередки збудження, і в цьому випадку перевагу віддають наркотичним аналгетикам, снодійним та нейролептикам, які попереджують надходження больових імпульсів у кору головного мозку. За неврозів виникає розлите послаблення галь­ мівних процесів, і тому краще застосовувати броміди, бромкамфору, валокордин, настойку валеріани, валокармід, краплі Зеленіна, хоч ефек­ тивними бувають і снодійні (барбітал, фенобарбітал).

Транквілізатори, як і нейролептики, мають пригнічувальний вплив на центральну нервову систему, проте вони відрізняються за силою і, головне, характером свого впливу. Вони уповільнюють передачу нерво­ вих імпульсів центральними ланцюгами рефлекторної дуги і знижують реактивність ретикулярної формації кори головного мозку. Впливають як на підкіркові, так і на кору головного мозку, досягаючи таким чином клінічного ефекту заспокоєння, спазмолітичної та протисудомної дії.

Для лікування неврозів і профілактики стресу використовують нейролептики, які знижують збудливість центральної нервової сис­ теми або посилюють гальмівні процеси (аміназин, пропазин, стрес­ ніл), транквілізатори (еленіум, діазепам, фенібут, триоксазин, фена­ зепам), седативні або заспокійливі (броміди, настойка валеріани), адаптогени (екстракт елеутерокока, фумарова і янтарна кислоти, на­ трію сукцинат, кватерин). Особливо широко застосовують для профі­ лактики стресів нейролептики і адаптогени. Серед останніх добре за­ рекомендували себе кватерин, фенібут (фенілгідразин), препарати фумарової і янтарної кислот, які, крім основної дії, підвищують резис­ тентність організму. Їх рекомендують використовувати у критичні періоди технологічного циклу (відлучення поросят, зміна годівлі, пе­ регрупування, транспортування, проведення щеплень).

Застосування місцевознеболювальних препаратів, особливо ново­ каїну, є найбільш фізіологічним методом патогенетичної терапії, оскільки при цьому максимально використовуються захисні власти-

42

вості самого організму у боротьбі з хворобами. Після новокаїнової блокади кора головного мозку відновлює свій координаційний вплив, оскільки блокада тимчасово припиняє потік сильного збудження, яке безперервно надходить із больової ділянки в центральну нервову сис­ тему. Після блокади сильне подразнення нервів змінюється якісно новим, слабим, внаслідок чого відновлюється рефлекторно-трофічнафункція нервової системи, що спричиняє нормалізацію порушеної патологічним процесом взаємодії між корою головного мозку та внут­ рішніми органами, поліпшується трофіка тканин і відбуваються спри­ ятливі зміни в зоні ураження. На цьому фоні покращуються циркуля­ ція крові й обмін речовин, зменшуються проникність капілярів та явища нейродистрофії, настає детоксикація, нормалізація функцій внутрішніх органів, поліпшується загальний стан організму.

Відновлення координаційної функції кори головного мозку у свою чергу нормалізує функцію ендокринної системи, насамперед гіпофізо-адреналову,тобто, незалежно від шляху введення, поряд із місцевою дією новокаїну проявляється і його загальний вплив. Ново­ каїн стимулює імунобіологічні реакції організму, про що свідчить збільшення кількості імунокомпетентних клітин крові, значне підви­ щення фагоцитарної активності лейкоцитів і бактерицидної активнос­ ті сироватки крові.

Окрім знеболювальної та імуностимулювальної дії, новокаїн про­ являє антигістамінну дію шляхом детоксикації гістаміну параамінобензойною кислотою, яка утворюється у процесі розпаду новокаїну, що особливо важливо за серозних запалень, коли в місцях ураження утворюється велика кількість гістаміну, який посилює процеси ексу­ дації й ускладнює розвиток хвороби.

І все ж, існує низка протипоказань для застосування новокаїну, а саме - хронічні запальні процеси, гангрена легень, цироз печінки, злоякісні новоутворення, індуративні зміни у молочній залозі та ін­ ших органах, ареактивний стан організму. Небажано поєднувати новокаїно- і сульфаніламідотерапію, оскільки при цьому значно зни­ жується знеболювальний ефект новокаїну, а утворена під час розпа­ ду новокаїну параамінобензойна кислота знижує антимікробну дію сульфаніламідних препаратів.

За сепсису, анаеробної інфекції, гнійних запальних процесів, незале­ жно від місця локалізації патологічного вогнища, доцільне внутрішньоаортальне і внутрішньовенне введення новокаїну з антибіотиками.

За внутрішніх хвороб тварин найбільш часто новокаїн використо­ вується для виконання наступних блокад:

43

-вагосимпатичного стовбура, зірчастого вузла, грудних вісце­ ральних нервів і симпатичного стовбура - за бронхіту, пневмоній, плевриту, набряку легень, захворювань серця;

-інтраплевральної - за пневмоній, плевриту, міокардіодистрофії;

-епіплевральної блокади черевних нервів - за гастроентериту, дис­ пепсії, атонії передшлунків, перитоніту, гострого розширення шлунка, метеоризму кишечнику, хімо- і копростазів, циститу та панкреатиту;

-паранефральної - за ентералгії, ентериту, гепатиту, метеоризму ки­ шечнику, розширення шлунка, гострого нефриту, тимпанії, перитоніту;

-вісцеральної (за Геровим) - за диспепсії, гастроентериту, пери­ тоніту, атонії передшлунків.

Наводимо техніку виконання окремих блокад.

а) блокада грудних вісцеральних нервів і симпатичного стовбура

(за Шакуровим М.Ш.). Виконують за гострої катаральної бронхопнев­ монії, набряку легень. Нерви, що блокуються, іннервують судини ле­ гень та серця. В результаті блокади у тварин розширюються судини, посилюється приплив крові до легень, поліпшуються трофіка легене­ вої тканини, легеневий і тканинний газообміни, нормалізується гемодинаміка. Повне одужання телят за респіраторних хвороб, за даними автора блокади, наставало після 1-2двобічних блокад та введення сироваткитварин-реконвалесцентів.

Т е х н і к а б л о к а д и . Виконують у лежачому положенні тва­ рини. Грудну кінцівку відводять максимально вперед, щоб ліктьовий суглоб був якомога більше розігнутим (рис. 1). Точка введення голки -

 

четвертий міжреберний проміжок у міс­

 

ці перетину

каудовентрального

краю

 

лопатки з переднім краєм п'ятого ребра.

 

Голку завдовжки 8-10см просувають на

 

глибину 5-8см перпендикулярно, до

 

впирання в тіло хребця.

 

 

Правильність положення голки під­

 

тверджує те, що через неї не витікає

 

кров і не всмоктується повітря. Вво­

 

дять 1-2мл 0,5 % розчину новокаїну.

 

Якщо голка введена правильно, тобто

Рис. 1. Схема новокаїнової бло­

кінець її знаходиться в надплевральній

клітковині, то

із канюлі витікає

роз­

кади нутряних грудних нервів і

чин, а інколи він коливається в ній син­

симпатичних стовбурів у жуйних

(за М.Ш. Шакуровим): 1 - точка

хронно дихальним рухам. Переконав­

введення розчину новокаїну

шись у правильності положення голки,

44

Рис. 2. Інтраплевральна блокада

вводять повну дозу розчину, яка становить: для телят - 0,3 мл/кг ма­ си, підсвинків - 10—15мл, свиней -15-20,ягнят -3-5,дорослих овець -10-12,собак -5-15мл. Таким же чином проводять блокаду з іншого боку. За необхідності її повторюють через кожні три дні.

P.C. Курбанов рекомендує виконувати блокаду вісцеральних груд­ них нервів на стоячих тваринах. Телят фіксують, грудну кінцівку за­ водять за шию, завдяки чому відводиться вперед лопатка і звільняєть­ ся місце для уколу голки.

б) інтраплевральна блокада (за Курбановим Р.З.). Вісцеральний листок плеври зв'язаний з легенями і має спільну з ними інервацію та васкуляризацію. Крім того, плевра характеризується багатим рецеп­ торним полем, діючи на яке можна впливати на розвиток запального процесу як у плеврі, так і в легенях. Препарат, введений у ділянці ку­ пола плевральної порожнини, поширюється на середостінну, реберну та діафрагмальну ділянки.

За інтраплевральної блокади розширюються плевральні та легене­ ві судини, поліпшуються трофічні процеси у серцевому м'язі, норма­ лізується серцевий ритм, підвищується природна резистентність та імунобіологічна реактивність. Така блокада показана тваринам, хворим на пневмонію, плеврит, міокардіодистрофію.

Т е х н і к а б л о к а д и . Виконують у стоячому або лежачому по­ ложенні тварини на місці перетину дев'ятого міжреберного проміжку з латеральним краєм найдовшого м'яза спини, ближче до переднього краю 10-горебра (рис. 2). Голку вводять зверху вниз на глибину2-2,5см до зникнення опору тка­ нин. Під час проколу плеври чу­ ти шум повітря, що всмоктуєть­ ся. До голки приєднують шприц із новокаїноантибіотиковим роз­ чином і вводять поступово у грудну порожнину. Загальну до­

зу свіжоприготовленого 0,5 % розчину новокаїну (0,6-1мл/кг маси) вводять рівномірно з двох боків щоденно до одужання(5-9днів).

в) надплевральна блокада (за Мосіним В.В.) виявляється високоефе­ ктивною за диспепсії, гастроентериту, перитоніту, панкреатиту, гострого розширення шлунка, атонії передшлунків, хімо- і копростазу, метеориз­ му кишечнику, циститу, ендометриту, післякастраційних ускладнень у самців. Розчин новокаїну вводять у надплевральну клітковину попереду ніжок діафрагми. Дія його поширюється на черевні нерви, пограничні

45

Рис. 3. Схема надплевральної блокади черевних нервів і пограничних симпати­ чних стовбурів: 1 - положення голки в момент дотику до тіла хребця; 2 - зміщення голки в момент введення розчину; 3 - дор­ сальна група м'язів спини; 4 - клубовореберний м'яз; 5 - тіло поперекового хреб­ ця; 6. - черевний нерв і симпатичний вузол симпатичного стовбура; 7 - непарні ліва та
права вени; 8 - аорта.

стовбури та сірі сполучні гілки, що відходять від них, нерви і нервові сплетення аорти, останні міжреберні та перші крижові нерви, тобто на всі симпатичні й інші нерви, які спрямовані до органів черевної і тазової порожнин, а також симпатичні гілки, що входять у спинномозкові нерви останніх грудних, поперекових та крижових сегментів.

Т е х н і к а б л о к а д и . У коней і великої рогатої худоби блокаду виконують на стоячих тваринах. Місцем уколу голки є перетин пе­ реднього краю останнього ребра з латеральним краєм найдовшого м'яза спини. Для його визначення вказівним пальцем правої руки знаходять передній край останнього ребра і по ньому просувають па­ лець до дорсальної групи хребцевих м'язів. Під час натискання в цьому місці між здухвинно-ребернимі найдовшим м'язами спини пальпується жолобок, який у великих тварин знаходиться латеральніше сагітальної площини на ширину долоні.

Шкіру, підшкірну клітковину та м'язи у місці введення голки ін­ фільтрують 0,5 % розчином новокаїну. Після цього під кутом 30-35°до горизонтальної площини вводять голку паралельно передньому краю ребра до впирання у тіло останнього грудного хребця (рис. 3).

Про правильне введення голки свідчить те, що з неї не витікає кров і в плевральну порожнину не всмоктується повітря. Голку фіксують рукою, приєднують до неї шприц із 0,5 % розчином новокаїну, злегка натискують пальцем на поршень шприца і змінюють положення голки, від­ хиляючи її разом із шприцом на 5-10°до сагітальної площини.

Рівномірно натискуючи на поршень, голку поступово про­ сувають уперед до вільного вход­ ження розчину в надплевральну клітковину (під час введення в

м'язи відчувається певний опір). У цей час необхідно перекона­ тися у правильності положення

голки, для чого слід від'єднати шприц. Якщо розчин з канюлі голки прокапує або коливається синхронно диханню, це означає, що кінець голки знаходиться у надплевральній клітковині (Панько І.С. зі співавт., 1994).

46

Техніка блокади у телят, кіз, свиней, собак, котів, лисиць та інших дрібних тварин подібна, але блокаду зручніше виконувати на твари­ нах, зафіксованих у боковому положенні. Телятам голку вводять по передньому краю останнього ребра до тіла хребця і нахиляють під кутом 20-30°,у свиней нахил голки роблять меншим -10-15°.

Великій рогатій худобі та коням 0,5 % розчин новокаїну вводять з обох боків із розрахунку загальної дози 1 мл/кг маси тіла: телятам, поросятам, вівцям, козам - по 15-30мл; лисицям і котам - по3-5мл з кожного боку. За необхідності ін'єкції повторюють через7-10днів.

г) паранефральна (поперекова) блокада - перша блокада, яка була запропонована для лікування незаразних хвороб, зокрема динаміч­ них форм розладів моторної функції шлунка та кишок (Тихонін І.Я.). Оскільки блокада не давала позитивних результатів за лікування механічної непрохідності, то її застосовували як диференціальнодіагностичний засіб. Надалі лікувальний ефект від цієї блокади одержали за ентералгії, ентериту, метеоризму кишечнику, гострого розширення шлунка, гострого нефриту, ендометриту, тимпанії, пе­ ритоніту, післякастраційних ускладнень, ран та виразок у ділянці задньої частини тулуба і тазових кінцівок. За паранефральної блока­ ди блокуються не лише пре- і постгангліонарні симпатичні волокна, що утворюють сонячне та ниркове сплетення, а й гілки блукаючого нерва, які беруть участь у формуванні зазначених сплетень. Ось чо­ му в результаті паранефральної блокади спостерігається не лише симпатичний (як після надплевральної блокади), а й вагосимпатичний ефект.

Т е х н і к а б л о к а д и . Коням блокаду можна виконувати з обох боків. Зліва голку вводять на середині відстані між останнім реб­ ром і попереково-ребернимвідростком першого поперекового хреб­ ця, відступивши на8-10см від остистих відростків, у жолобу між найдовшим м'язом спини іклубово-ребернимм'язом. Голку завдов­ жки12-15см з мандреном уколюють вертикально й поступово про­ сувають на глибину8-9см, при цьому голка впирається двічі: у між­ реберну зв'язку і сухожильний тяж вентрального міжниркового м'яза, після чого голка ніби провалюється у приниркову клітковину. Вий­ нявши мандрен, до голки приєднують шприц і вводять 0,25 або 0,5 % розчин новокаїну5-10мл. Від'єднують шприц. За правильного вико­ нання блокади з канюлі голки виступає крапля розчину. Після цього вводять новокаїн з розрахунку 1,0 або 0,5 мл/кг маси тіла, відповідно, який вільно входить у клітковину. Опір відчувається тоді, коли голка Ще не пройшла м'яз (її слід ввести глибше) або проникла в нирку

47

(із голки виділяється кров). Повторні ін'єкції за необхідності прово­ дять через шість днів.

З правого боку голку вводять в останньому міжреберному проміж­ ку на 1 см попереду останнього ребра, відступивши 5-6см від остис­ тих відростків, орієнтуючись на латеральний край найдовшого м'яза

спини (рис. 4). Голку вводять на глибину 6-8см.

 

 

 

 

 

 

 

 

У великої

рогатої

 

худоби

 

паранефральну

блокаду

краще

 

проводити

справа.

Голку

вво­

 

дять у проміжку між останнім

 

ребром і кінцем попереково-

 

реберного

відростка

першого

 

поперекового

хребця

або

між

 

першим і

другим

відростками,

Рис. 4. Схема правобічної поперекової (па­

відступивши

від

їх

кінця

 

на 1-

ранефральної) блокади у великої рогатої

2 см в бік сагітальної площини,

худоби: 1 - ліва нирка; 2 - права нирка; 3 -

вводять поступово голку, залеж­

найдовший м'яз спини; 4 - клубово-реберний

но від вгодованості тварин на

м'яз; 5 - грудний хребець; 6 - положення

глибину 8-11

см. Упирання гол­

голки

ки відчувається

під

час

прохо­

 

дження її через міжпоперекову зв'язку, сухожилок правої ніжки діа­ фрагми й зовнішню капсулу нирки. 0,25 % розчин новокаїну вводять у дозі 1 мл/кг маси тіла.За необхідності блокаду повторюють через 6 діб.

У овець блокаду виконують між попереково-ребернимивідрост­ ками першого і другого поперекових хребців, відступивши на 2 см медіанно від їхнього кінця (ближче до каудального краю першого). Напрямок голки майже вертикальний із незначним нахилом медіаль­ но. Глибина введення4-6см. У принирковий простір вводять 0,25 % розчин новокаїну в дозі 1 мл/кг маси тіла тварин.

д) блокада вісцеральних рецепторів черевної порожнини(за Геровим К.). Показана за диспепсії, гастроентеритів телят і поросят, атонії передшлунків та перитоніту великої рогатої худоби, копростазу коней.

Т е х н і к а б л о к а д и . У телят у ділянці правої, коней - лівої голодної ямки на середині відстані між останнім ребром і маклаком проколюють черевну стінку. У поросят, фіксованих за тазові кінців­ ки вниз головою, прокол роблять по білій лінії між останньою па­ рою сосків. Доза 0,5 % розчину новокаїну для молодняку становить 1,0, дорослих - 0,5 мл/кг. Повторні ін'єкції, за необхідності, прово­ дять за гострого перебігу перитоніту через один, а за інших хвороб - через 2-3дні.

48

Калькулятор

Сервис бесплатной оценки стоимости работы

  1. Заполните заявку. Специалисты рассчитают стоимость вашей работы
  2. Расчет стоимости придет на почту и по СМС

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и на обработку персональных данных.

Номер вашей заявки

Прямо сейчас на почту придет автоматическое письмо-подтверждение с информацией о заявке.

Оформить еще одну заявку