Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tsivilny_Zakhist_-_VIDPOVIDI_Bileti_11-20.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
03.05.2015
Размер:
172.8 Кб
Скачать

Білет №11

  1. Поняття оповіщення та порядок його проведення.

Оповіщення – це доведення сигналів і повідомлень органів управління ЦЗ про загрозу та виникнення НС (аварій, катастроф, пожеж тощо) до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення.

Оповіщення може проводитись у вигляді сигналу та повідомлення.

Сигнал – може бути світловий або шумовий. Повідомлення – це інформація про ситуацію та керівництво до дій.

Система оповіщення може бути об’єктова, локальна, спеціальна, місцева, територіальна, загальнодержавна. Вона має засоби, вимоги, власні складові.

Вимоги до оповіщень:

  1. Своєчасність

  2. Достовірність

  3. Надійність передачі повідомлень (повідомлення мають різні категорії терміновості та обсягу. Головне в них – доступність та лаконічність, правильно обраний засіб зв’язку)

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло покладається на органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання. Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання.

Оператори та провайдери телекомунікації, телерадіоорганізації зобов’язані забезпечити підключення технічних засобів мовлення до автоматизованих систем централізованого оповіщення з установленням спеціального обладнання для автоматизованої передачі сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.

Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для своєчасного попередження населення введені сигнали попередження населення у мирний і воєнний час.

Сигнал "Увага всім!" повідомляє населення про надзвичайну обстановку в мирний час і на випадок загрози нападу противника у воєнний час. Сигнал подається органами цивільного захисту за допомогою сирени і виробничих гудків. Тривалі гудки означають попереджувальний сигнал.

Почувши їх, необхідно включити радіо, телевізор і прослухати текст інформації про дії населення після одержання сигналу. Якщо немає радіо, телевізора або вони не працюють, слід з'ясувати значення і зміст інформації у сусідів або інших людей, які знають про неї.

Після одержання інформації необхідно виконати всі вказівки тексту інформації сигналу.

Сигнали і варіанти оповіщення населення в мирний час такі:

"Аварія на атомній електростанції". Повідомляються місце, час, масштаби аварії, інформація про радіаційну обстановку та дії населення. Якщо є загроза забруднення радіоактивними речовинами, необхідно провести герметизацію житлових, виробничих і складських приміщень. Провести заходи захисту від радіоактивних речовин сільськогосподарських тварин, кормів, урожаю, продуктів харчування та води. Прийняти йодні препарати. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу органів цивільного захисту.

"Аварія на хімічно небезпечному об'єкті". Повідомляються місце, час, масштаби аварії, інформація про можливе хімічне зараження території, напрямок та швидкість можливого руху зараженого повітря, райони, яким загрожує небезпека. Дається інформація про поведінку населення. Залежно від обставин: залишатися на місці, у закритих житлових приміщеннях, на робочих місцях чи залишати їх і, застосувавши засоби індивідуального захисту, вирушити на місця збору для евакуації або в захисні споруди. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу органів управління цивільного захисту.

"Землетрус". Подається повідомлення про загрозу землетрусу або його початок. Населення попереджається про необхідність відключити газ, воду, електроенергію, погасити вогонь у печах; повідомити сусідів про одержану інформацію; взяти необхідний одяг, документи, продукти харчування, вийти на вулицю і розміститися на відкритій місцевості на безпечній відстані від будинків, споруд, ліній електропередачі.

"Затоплення". Повідомляється район, в якому очікується затоплення в результаті підйому рівня води в річці чи аварії дамби.

Населення, яке проживає в даному районі, повинне взяти необхідні речі, документи, продукти харчування, воду, виключити електроенергію, відключити газ і зібратись у вказаному місці для евакуації. Повідомити сусідів про стихійне лихо і надалі слухати інформацію штабу органів управління цивільного захисту.

"Штормове попередження". Подається інформація для населення про посилення вітру. Населенню необхідно зачинити вікна, двері. Закрити в приміщеннях сільськогосподарських тварин. Повідомити сусідів. Населенню, по можливості, перейти в підвали, погреби.

Сигнали оповіщення населення у воєнний час такі:

Сигнал "Повітряна тривога" подається для всього населення. Попереджається про небезпеку ураження противником даного району. По радіо передається текст: "Увага! Увага! Повітряна тривога! Повітряна тривога!" Одночасно сигнал дублюється сиренами, гудками підприємств і транспорту. Тривалість сигналу 2—3 хв.

При цьому сигналі об'єкти припиняють роботу, транспорт зупиняється і все населення укривається в захисних спорудах. Робітники і службовці припиняють роботу відповідно до інструкції і вказівок адміністрації. Там, де неможливо через технологічний процес або через вимоги безпеки зупинити виробництво, залишаються чергові, для яких мають бути захисні споруди.

Сигнал може застати у будь-якому місці й будь-який час. В усіх випадках необхідно діяти швидко, але спокійно, впевнено, без паніки. Суворо дотримуватися правил поведінки, вказівок органів цивільного захисту.

Сигнал "Відбій повітряної тривоги". Органами цивільного захисту через радіотрансляційну мережу передається текст: "Увага! Увага! Громадяни! Відбій повітряної тривоги!". За цим сигналом населення залишає захисні споруди і повертається на свої робочі місця і в житла.

Сигнал "Радіаційна небезпека" подається в населених пунктах і в районах, в напрямку яких рухається радіоактивна хмара, що утворилася від вибуху ядерного боєприпасу.

Почувши цей сигнал, необхідно з індивідуальної аптечки ЛІ-2 прийняти 6 таблеток радіозахисного препарату № 1 із гнізда 4, надіти респіратор, протипилову пов'язку, ватно-марлеву маску або протигаз, взяти запас продуктів, документи, медикаменти, предмети першої потреби і направитися у сховище або ПРУ.

Сигнал "Хімічна тривога" подається у разі загрози або безпосереднього виявлення хімічного або бактеріологічного нападу (зараження). При цьому сигналі необхідно прийняти з індивідуальної аптечки АІ-2 одну таблетку препарату при отруєнні фосфорорганічними речовинами з пенала з гнізда 2 або 5 таблеток протибактеріального препарату № 1 із гнізда 5, швидко надіти протигаз, а за необхідності — і засоби захисту шкіри, якщо можливо, та укритися в захисних спорудах. Якщо таких поблизу немає, то від ураження аерозолями отруйних речовин і бактеріальних засобів можна сховатися в житлових чи виробничих приміщеннях.

При застосуванні противником біологічної зброї населенню буде подана інформація про наступні дії.

Успіх захисту населення залежатиме від дисциплінованості, своєчасної і правильної поведінки, суворого дотримання рекомендацій і вимог органів цивільного захисту.

  1. Як класифікуються захисні споруди за призначенням?

Захисні споруди ЦЗ — це споруди, що призначені для захисту людей від дії факторів ураження під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Класифікація захисних споруд:

за призначенням — для захисту населення, для обладнання органів управління (командного пункту — КП, пункту управління — ПУ, вузла зв’язку — ВЗ) і медичних закладів;

♦ за розміщенням — вбудовані, відокремлені (окремо розташовані), у метрополітені, у гірських виробках;

♦ за терміном будівництва — збудовані заздалегідь, швидко зведені;

♦ за захисними властивостями — сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Крім того, для захисту людей можуть застосовуватися відкриті та перекриті щілини.

  1. Організація медичного захисту працівників ОГД.

Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає:

1) надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, проведення їх медико-психологічної реабілітації. Медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф, керівництво якою здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

2) планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності;

3) своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

4) контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

5) завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

6) утворення в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових тимчасових мобільних медичних підрозділів або залучення додаткових закладів охорони здоров’я;

7) накопичення медичного та спеціального майна і техніки;

8) підготовку та перепідготовку медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги;

9) навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни;

10) здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров’я населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

11) проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;

12) санітарну охорону територій та суб’єктів господарювання в зоні надзвичайної ситуації;

13) здійснення інших заходів, пов’язаних з медичним захистом населення, залежно від ситуації, що склалася.

2. Здійснення заходів медичного захисту населення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.

3. Для проведення медико-психологічної реабілітації осіб, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності утворюються центри медико-психологічної реабілітації. Перелік санаторно-курортних закладів, в яких утворюються центри медико-психологічної реабілітації, затверджується спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Для запобігання ураженню людей або зменшення його ступеня, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру необхідно проводити такі заходи:

планування і використання наявних сил і засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності й господарювання;

розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості лікувальних закладів;

завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації;

створення і підготовку медичних формувань, медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення, накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки, навчання населення способів надання першої медичної допомоги;

недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій.

Білет №12

  1. Організація цивільного захисту ОГД. Задачі та порядок дій.

Об'єкт господарської діяльності — це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади та інші. На всіх об'єктах Цивільний захист організовується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об'єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Мета створення цивільного захисту на ОГД (державні, приватні підприємства) - попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха.

З метою виконання завдання в усіх ланках міських і позаміських пунктів управління на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, ліній зв'язку і радіомовлення, а також спеціальних засобів, створюється система оповіщення й інформаційного забезпечення. Це комплекс організаційно-технічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади адміністраціям підприємств, установ і організацій, силам Цивільного захисту і населенню.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізації соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт є:

·   тимчасове розселення громадян у безпечних районах;

·   організація харчування в районах лих і тимчасового розселення,

·   організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

·   організація надання фінансової допомоги потерпілим;

·   забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

До складу керівництва ЦЗ об'єкта входять: начальник ЦЗ (НЦЗ), заступники: по евакуації, якому підпорядкована евакокомісія; по заміській зоні; по технічній частині, якому підпорядковується комісія з підвищення сталості роботи підприємства; начальник штабу, який є першим заступником НЦЗ підприємства.

Штаб ЦЗ здійснює заходи щодо захисту робітників, службовців і населення підвідомчих робітничих мікрорайонів і селищ при стихійних лихах, виробничих аваріях і катастрофах, а також від сучасних засобів ураження. Організовує і забезпечує безупинне управління ЦЗ. Розробляє плани ЦЗ об'єкта на мирний і воєнний час, періодично коректує й організовує їх виконання. Організовує і контролює навчання робітників та службовців з Цивільного захисту і підготовку формувань ЦЗ об'єкта.

Керівництво службами здійснюється їх начальниками, що призначаються наказом начальника ЦО об'єкта з числа керівників відділів, цехів, на базі яких створені ці служби.

При начальникові ЦЗ об'єкта створюється штаб ЦЗ — орган управління начальника Цивільної оборони. Склад штабу залежить від значення підприємства. Штаб ЦЗ комплектується як штатними працівниками ЦЗ, так і за рахунок посадових осіб, не звільнених від виконання основних обов'язків, та складається із начальників штабу, його заступників (помічників) з оперативно-розвідувальної роботи, бойової підготовки, а також інших спеціалістів (виходячи із специфіки виробництва чи обстановки).

На об'єкті залежно від характеру його виробничої діяльності створюються служби ЦЗ: оповіщення і зв'язку; медична; радіаційного та хімічного захисту; охорони громадського порядку; протипожежна; енергопостачання та світломаскування; аварійно-технічна; сховищ і укриттів; транспортна; матеріально-технічного постачання та інші. 

Служба оповіщення та зв'язку створюється на базі вузла зв'язку об'єкта (диспетчерського зв'язку, електроцеху). На службу покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників та службовців, населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій; організація зв'язку та підтримування її у постійній готовності. Крім того, служба усуває аварії на мережах і спорудах зв'язку, що знаходяться в осередках ураження, районах лиха.

Медична служба організовується на базі медсанчастини (поліклініки) об'єкта. Начальник служби — головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання і підтримування в готовності медичних формувань; накопичення запасів медичного майна та медичних засобів індивідуального захисту; медичну розвідку і санітарно-епідемічне спостереження.

Надає медичну допомогу ураженим та евакуйовує їх у лікарняні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їх сімей у місцях розміщення евакуйованих.

Служба радіаційного і хімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії радіоактивних та отруйних речовин: створює і навчає формування і установи радіаційного та хімічного захисту; здійснює контроль за станом засобів індивідуального захисту, приладів і спеціальної техніки. Веде радіаційну та хімічну розвідку, здійснює контроль за опроміненням та зараженням особового складу, проводить заходи щодо ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів охорони та народних дружин. Вона забезпечує надійну охорону об'єкта; підтримування громадського порядку в районах лиха та під час проведення РІНР; сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналами ЦЗ; контролює дотримання режиму світломаскування.

Служба енергопостачання та світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби — головний енергетик об'єкта. Служба розробляє заходи щодо забезпечення безперебійного постачання газу, тепла, електроенергії на об'єкт. Здійснює оснащення уразливих ділянок енергетичних мереж різного роду системами та засобами захисту. Планує проведення заходів зі світломаскування та підготовчі заходи першочергових відновлюваних робіт. Проводить невідкладні аварійно-відновлювальні роботи на енергомережах.

Аварійно-технічна служба організовується на базі виробничого, технічного відділів або відділу головного механіка. Вона розробляє і здійснює заходи щодо захисту унікального обладнання, підвищення стійкості основних споруд, спеціальних інженерних мереж і комунікацій; проводить невідкладні роботи по розбиранню завалів, локалізацій і ліквідації аварій на комунікаціях та спорудах об'єкта.

Служба сховищ і укриттів створюється на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу, будівельних бригад (цехів). Вона займається: відпрацюванням розрахунків укриття робітників, службовців, населення; забезпеченням готовності сховищ і укриттів та контролем за правильністю їх експлуатації; організацією будівництва захисних споруд. На її особовий склад покладається забезпечення своєчасного заповнення сховищ і укриттів за сигналами оповіщення ЦЗ. Крім того, служба бере участь у рятувальних роботах при розкритті завалених сховищ і укриттів.

Транспортна служба створюється на базі транспортного цеху (гаража). Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення перевезень евакуйованих; організовує перевезення сил і засобів до осередку ураження (в районах лиха); готує транспорт для перевезення людей, евакуації уражених і для інших цілей ЦЗ; проводить роботи щодо знезараження транспорту.

Служба матеріально-технічного постачання створюється на базі відділу матеріально-технічного постачання об'єкта. Вона розробляє план матеріально-технічного постачання; своєчасно забезпечує формування усіма видами оснащення і продовольства; організовує ремонт техніки і різного майна, підвезення його до ділянок (місць) робіт, зберігання та облік; забезпечує продуктами та предметами першої необхідності персоналу як на об'єкті так і в місцях розселення (евакуації).

  1. Як класифікуються захисні споруди за захисними властивостями?

Захисні споруди ЦЗ — це споруди, що призначені для захисту людей від дії факторів ураження під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Класифікація захисних споруд:

♦ за призначенням — для захисту населення, для обладнання органів управління (командного пункту — КП, пункту управління — ПУ, вузла зв’язку — ВЗ) і медичних закладів;

♦ за розміщенням — вбудовані, відокремлені (окремо розташовані), у метрополітені, у гірських виробках;

♦ за терміном будівництва — збудовані заздалегідь, швидко зведені;

за захисними властивостями — сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Крім того, для захисту людей можуть застосовуватися відкриті та перекриті щілини.

_____________________________________________________________--

Укриття найпростішого типу — це споруди, які забезпечують захист людей від світлового випромінювання й уламків зруйнованих будинків, а також понижують дію ударної хвилі вибуху, проникної радіації і радіоактивних випромінювань на зараженій місцевості. До укриттів найпростішого типу належать спеціально збудовані щілини (відкриті й перекриті), а також підвали та інші заглиблені приміщення, які пристосовані для захисту людей.

Протирадіаційні укриття (ПРУ). Через певний час після аварій на АЕС і наземних вибухів ядерних боєприпасів рівні радіації на місцевості знижуються і доходять до безпечних для людини значень. Так, рівень радіації після наземного вибуху через дві години зменшується майже вдвічі, через три години — у 4 рази, через сім — у 10 разів, через дві доби — у 100 разів.

Під час випадання радіоактивних речовин і спаду рівнів радіації до безпечних значень люди, щоб уникнути ураження, мають перебувати в протирадіаційних укриттях (ПРУ) — найпоширенішому різновиді захисних споруд. ГІРУ не герметичні, але добре захищають людей від радіоактивного опромінення (проникної радіації), у тому числі й від нейтронного, а також від потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, на шкіру та одяг. Крім того, вони здатні частково захищати людей від ударної хвилі вибуху, від безпосереднього потрапляння на шкіру й одяг крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріальних засобів.

Захисні властивості ПРУ від радіоактивних випромінювань оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більше рівня радіації в укритті. Іншими словами, коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а, як наслідок, і дозу опромінення людей. ПРУ влаштовують так, щоб коефіцієнт захисту в них був якнайбільший. Вони влаштовуються передусім у підвальних приміщеннях будівель і споруд. Підвали у дерев’яних будинках послаблюють радіацію у 7-12 разів, у кам’яних будівлях — у 200300 разів, а середня частина підвалу кам’яної будівлі на кілька поверхів — у 500-1000 разів. Під ПРУ можуть бути пристосовані також наземні поверхи будівель і споруд. Найпридатніші для цього внутрішні приміщення кам’яних будівель з капітальними стінами і невеликою площею прорізів. Перші поверхи двоповерхових кам’яних будівель послаблюють радіацію у 5-7 разів.

До сховищ належать споруди, що забезпечують надійний захист людей від усіх факторів ураження. Сховища захищають від отруйних речовин і бактеріальних засобів, від високих температур і шкідливих газів, від обвалів і уламків руйнувань при вибухах. Сховища розміщують у місцях найбільшого скупчення людей.

Люди можуть перебувати в сховищах протягом тривалого часу; навіть у завалених сховищах безпека забезпечується протягом кількох діб. Надійність захисту в сховищах досягається за рахунок підвищення міцності огороджувальних конструкцій, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, що забезпечують нормальну життєдіяльність людей. Найпоширеніші вбудовані сховища. Під них зазвичай використовують підвальні приміщення, цокольні поверхи виробничих, громадських чи житлових будівель. Можливе також будівництво сховищ у вигляді окремо розташованих споруд (іл. 35.5). Такі сховища повністю або частково заглиблені й обсипані зверху і з боків грунтом. Під них можуть бути пристосовані різні підземні переходи і галереї. Для захисту використовуються метрополітени, гірські (шахтні) виробки.

За місткістю сховища поділяються на малі (150-300 осіб), середні (300-600 осіб) і великі (понад 600 осіб).

Сховище має зазвичай не менше двох входів, розташованих у протилежних боках. Кожен вхід обладнаний захисними герметичними зовнішніми та внутрішніми дверима, між ними — тамбур. У вбудованому сховищі, крім того, має бути аварійний вихід.

У приміщеннях сховища розміщуються, крім того, комплект засобів для ведення розвідки (прилади радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричні прилади), захисний одяг, засоби для гасіння пожежі, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас продовольства і води на дві і більше доби на кожну людину. У сховищі мають бути наявні також документи, що визначають характеристику й правила його утримання (паспорт), план, табель обладнання сховища, схема зовнішніх і внутрішніх мереж із зазначенням вимикачів, журнал перевірки стану сховища тощо.

Час перебування населення в захисних спорудах визначають штаби ЦЗ об’єктів господарського комплексу. Вони встановлюють, крім того, правила поведінки населення і порядок дій при виході зі сховищ і укриттів.

  1. Порядок проведення медичного забезпечення під час надзвичайної ситуації.

Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру повинні передбачати:

планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;

введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;

завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

контроль за станом атмосферного повітря та опадів;

завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;

контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.

Для забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створюються центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, у складі яких діють служби медицини катастроф як особливий вид аварійно-рятувальних служб.

Координацію діяльності центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на випадок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюють спеціальні комісії загальнодержавного (регіонального, місцевого, об'єктового) рівня, що утворюються згідно із цим Законом.

Організаційно-методичне забезпечення діяльності центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Постраждале населення, а також особи, залучені до виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, і рятувальники за висновком центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та/або медико-соціальної експертної комісії гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Неповнолітні особи, які постраждали у надзвичайній ситуації (у тому числі спричиненій дорожньо-транспортною пригодою), а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру (у тому числі спричиненої дорожньо-транспортною пригодою) загинув один із батьків або обоє батьків, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування. Перелік санаторно-курортних закладів, при яких створюються центри медико-психологічної реабілітації, а також їх відповідність вимогам медико-психологічної реабілітації кожні два роки визначаються в порядку ( 859-2009-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначений перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Медико-психологічна реабілітація рятувальників та постраждалих у не визначених і не затверджених відповідно до частини п'ятої цієї статті санаторно-курортних та інших закладах забороняється.

Білет №13

  1. Аварійно-рятувальні служби поділяються на:

1) державні, регіональні, комунальні, об’єктові та громадських організацій;

2) спеціалізовані та неспеціалізовані;

3) професійні та непрофесійні.

Аварійно-рятувальні служби утворюються:

1) державні - центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої влади;

2) регіональні - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі відповідно;

3) комунальні - органами місцевого самоврядування у місті, районі міста, селищі, селі;

4) об’єктові - керівником суб’єкта господарювання, що експлуатує об’єкти підвищеної небезпеки;

5) громадських організацій - громадською організацією відповідно до закону.

Державні, регіональні, комунальні аварійно-рятувальні служби і аварійно-рятувальні служби громадських організацій, створені на професійній основі, є юридичними особами.

Спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби, діяльність яких пов’язана з організацією та проведенням гірничорятувальних робіт, є воєнізованими.

Непрофесійні об’єктові аварійно-рятувальні служби створюються з числа інженерно-технічних та інших досвідчених працівників суб’єктів господарювання, які мають необхідні знання та навички у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров’я виконувати роботи в екстремальних умовах.

Працівники аварійно-рятувальної служби поділяються на основних та допоміжних.

До основних працівників аварійно-рятувальної служби належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб до проведення таких робіт. Основні працівники професійної аварійно-рятувальної служби поділяються на керівних та рядових.

До допоміжних працівників професійної аварійно-рятувальної служби належать працівники, які забезпечують її повсякденну діяльність.

Особливим видом аварійно-рятувальних служб є служби медицини катастроф, які діють у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф системи екстреної медичної допомоги, що створюються органами влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відповідно до закону.

Типове положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статут аварійно-рятувальної служби або положення про аварійно-рятувальну службу розробляється на підставі типового статуту (положення) аварійно-рятувальної служби та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, суб’єктом господарювання, які утворили таку службу.

Державні, комунальні аварійно-рятувальні служби та аварійно-рятувальні служби громадських організацій набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Статути державних, комунальних аварійно-рятувальних служб та аварійно-рятувальних служб громадських організацій, які подаються державному реєстратору, мають бути погоджені з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

На аварійно-рятувальні служби покладається виконання таких завдань:

1) аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі суб’єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій;

2) подання місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування та суб’єктам господарювання пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану суб’єктів господарювання і територій та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;

3) невідкладне інформування керівників суб’єктів господарювання, які експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки, про виявлення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки на таких суб’єктах господарювання;

4) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

5) виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій і щодо захисту від них населення і територій;

6) захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф;

7) забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;

8) пошук і рятування людей на уражених об’єктах і територіях, надання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров’я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів;

9) ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;

10) контроль за готовністю об’єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

11) участь у розробленні та погодження планів локалізації і ліквідації аварій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;

12) організація ремонту та технічного обслуговування аварійно-рятувальних засобів, розроблення та виробництво їх окремих зразків;

13) участь у підготовці працівників підприємств, установ та організацій і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Аварійно-рятувальні служби мають право на:

1) отримання від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання інформації, необхідної для виконання покладених на службу завдань;

2) безперешкодний доступ на об’єкти суб’єктів господарювання та їх територію для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) встановлення вимог щодо додержання заходів безпеки для всіх осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації;

4) проведення під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомки, фотографування та звукозапису;

5) тимчасову заборону або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зони надзвичайної ситуації.

Завдання і функції конкретних аварійно-рятувальних служб визначаються їх статутами чи положеннями, які погоджуються з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та затверджуються згідно із законодавством.

Матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, підприємств, установ, організацій, що створюють аварійно-рятувальні служби, коштів від надання додаткових платних послуг, а також добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел.

  1. Основними елементами сховища є…

Сховища це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДЯР, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, місцем розміщення, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і часом побудови.

За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поділяються на п'ять класів.

За місткістю сховища поділяються на: малі — до 150 осіб, середні — від 160 до 450, великі — понад 450 осіб.

За місцем розташування — на вбудовані, які розміщені у підвальних приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням — промислового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.

За часом побудови на: побудовані завчасно і швидко споруджені.

Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу — аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячих матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових води не менш як на 20 см.

Сховища складаються з основного приміщення для розміщення людей і допоміжних приміщень — входів, для фільтровентиляційного обладнання, санітарного вузла, для дизельної установки, резервуарів для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчування, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури (рис. 35).

Рис. 35. План сховища:

1 — захисні герметичні двері; 2 — шлюзові камери; 3 — санітарно-побутові відсіки; 4 — основні приміщення для розміщення людей; 5 — галерея і оголовок аварійного виходу; 5 — фільтровентиляційна камера; 7 — медична кімната; 8 — комора для продуктів

Площу приміщення, призначеного для укриття людей, розраховують на одну особу 0,5 м2 при двоярусному і 0,4 м2 при триярусному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пунктів управління — 2 м2 на одного працюючого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання — 0,55 х 1,8 м.

Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивними речовинами, отруєне небезпечними хімічними речовинами і заражене бактеріальними засобами, воно має бути герметичним.

Входи до сховищ обладнують двома шлюзовими камерами (тамбурами), відокремленими від основного приміщення і перегородженими між собою герметичними дверима. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі ядерного вибуху.

Аварійний вихід — це підземна галерея з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту й оголовок. Аварійний вихід закривається захисно-герметичними віконницями, дверима для захисту від ударної хвилі. Оголовок розміщується від будівель на відстані, яка дорівнює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м — це і є територія, яка не завалюється.

У фільтровентиляційному приміщенні розміщується фільтровентиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР, хімічних речовин і бактеріальних засобів. Фільтровентиляційна система може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищається від грубодисперсного радіоактивного пилу, а в другому — від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, сильнодіючих ядучих речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, може бути режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря у ньому.

Якщо сховище загерметизоване повністю і надійно, то після закривання дверей і приведення фільтровентиляційного агрегату в дію тиск повітря всередині сховища стає трохи вищим ніж атмосферний, утворюється так званий підпір. За величиною підпору роблять висновки про стан герметизації сховища: він має дорівнювати приблизно 5 Па (0,5 мм вод. ст.).

У сховищі обладнують різні інженерні системи: електропостачання — труби з електропроводкою фарбують у чорний колір, водопостачання — труби фарбують у зелений колір, опалення — труби фарбують у коричневий колір, радіотрансляційна точка, телефонний і радіозв'язок. Там також мають бути дозиметричні й хімічні прилади розвідки, засоби індивідуального захисту, засоби гасіння пожеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас медичних засобів, продуктів і води.

Після деякого дообладнання — встановлення захисних герметичних пристроїв, систем фільтровентиляції, водопостачання та ін., як сховища можуть бути використані шахтні виробки, катакомби, метрополітен, транспортні й пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель, підземні (у скельних породах) приміщення різного господарського призначення.

  1. Порядок здійснення повідомлень у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій на місцевому рівні.

Оповіщення організується у всіх ланках управління цивільного захисту з метою своєчасного приведення системи ЦЗ в різні ступені готовності і доведення до органів управління і всього населення розпоряджень і сигналів цивільної оборони.

Відповідальність за організацію зв'язку і системи оповіщення несуть начальники територіальних управлінь (відділів) з надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення, штабів ЦЗ та з НС, а за її підготовку і безперервну роботу - відповідні керівники об'єктів зв'язку.

Оповіщення у мирний час про загрозу та виникнення НС здійснюється за повідо­мленнями: у разі аварії на АЕС; у  разі   аварії  на  хімічно  небезпечному об'єкті; у разі можливого землетрусу; у разі повені; у разі урагану та інших НС.

За даними проведеного дослідження розроблені та пропонуються зразки текстів повідомлень, які доводяться до населення у разі повітряної тривоги, хімічного, радіаційного та біологічного зараження.

У разі повітряної тривоги: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Повітряна тривога! Відключіть світло, газ, погасіть вогонь у печах. Візьміть засоби індивідуального захисту, документи, запас харчів та води. Попередьте сусідів і допоможіть хворим та людям похилого віку вийти на вулицю. Якнайшвидше дістаньтеся захисної спору­ди або заховайтеся на місцевості. Дотри­муйтеся спокою та порядку. Уважно слу­хайте повідомлення Головного управління (управління, відділу) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації)".

Після повітряної тривоги: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Відбій повітряної тривоги! Усім повер­нутися до місць роботи або проживання. Допоможіть у цьому хворим та людям похилого віку. Будьте готові до можли­вого повторного нападу противника. Зав­жди майте з собою засоби індивідуаль­ного захисту. Уважно слухайте повідомлення Головного управління (управління, відділу) з питань НС облдержадміністрації    (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі загрози хімічного зара­ження: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Виникла безпосередня загроза хімічного зараження. Одягніть протигази, сховайте дітей у дитячих захисних камерах. Для захисту поверхні тіла використовуйте захисний одяг, комбінезони та чоботи. При собі майте плівкові (полімерні) накидки, куртки або плащі. Перевірте герметизацію житло­вих приміщень, стан вікон та дверей. Загерметизуйте продукти харчування і запасіться водою. Укрийте сільськогоспо­дарських тварин і корми. Допоможіть хво­рим та людям похилого віку. Сповістіть сусідів про одержану інформацію. Відклю­чіть електронагрівальні прилади. Надалі дійте відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі загрози радіоактивного зараження: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Виникла безпосередня загроза радіоактивного зараження. Приведіть у готовність засоби індивіду­ального захисту та постійно майте їх із собою. Після команди управління (відділу) з питань НС та у спра­вах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи надягніть їх. Для захисту поверхні тіла від забруднення радіоактивними речовинами використовуй­те захисний одяг, комбінезони та чоботи. При собі майте плівкові (полімерні) накид­ки, куртки або плащі. Перевірте герметиза­цію житлових приміщень, стан вікон та дверей. Загерметизуйте продукти харчуван­ня і запасіться водою. Укрийте сільськогос­подарських тварин і корми. Сповістіть сусідів про одержану інформацію. Допомо­жіть хворим та людям похилого віку. Надалі дійте відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі загрози біологічного зара­ження: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Виникла безпосередня загроза біологічного зараження. Для захисту поверхні тіла використовуй­те захисний одяг, комбінезони та чоботи. Із собою майте плівкові (полімерні) накид­ки, куртки або плащі. Перевірте герметиза­цію житлових приміщень, стан вікон та дверей. Загерметизуйте продукти харчуван­ня і запасіться водою. Укрийте сільськогосподарських тварин і корми. Допоможіть хворим та людям похилого віку. Сповістіть сусідів про одержану інформацію. Відклю­чіть електронагрівальні прилади. Надалі дійте відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

За даними проведеного дослідження розроблені та пропонуються зразки текстів повідомлень, які доводяться до населення в надзвичайних ситуаціях.

 У разі аварії на атомній елек­тростанції: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Сталася аварія на атомній електростанції. У районі електростанції та населених пунктах (перелік пунктів) очіку­ється випадання радіоактивних опадів. У зв'язку з цим населенню, яке прожи­ває в зазначених пунктах необхідно пере­бувати в приміщеннях. Зробити додатко­ву герметизацію житлових приміщень та місць перебування домашніх тварин. Прийняти йодистий препарат. Про отри­ману інформацію повідомте сусідів. Надалі діяти відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі аварії на хімічно небез­печному об'єкті: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Сталася аварія на м'ясо­комбінаті з виливом сильнодіючої отруй­ної речовини - аміаку. Хмара зараженого повітря поширюєть­ся у напрямку Космічного мікрорайону. У зв'язку з цим населенню, яке про­живає на вулицях (перелік вулиць), негайно залишити житлові приміщення, будівлі закладів, підприємств, установ та вийти в район залізничного вокзалу Запоріжжя-І. Про одержану інформацію повідомте сусідів. Допоможіть хворим та людям похилого віку. Надалі діяти відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі можливого землетрусу: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! У зв'язку з можливим землетрусом виконайте необхідні застережні заходи. Відключіть газ, воду, електроенергію, загасіть вогонь у печах. Про одержану інформацію повідомте сусідів. Візьміть необхідний одяг, документи, продукти харчування, воду і вийдіть на вулицю. Допоможіть людям похилого віку та хворим. Займіть місце подалі від споруд та ліній електропередачі. У разі перебування у приміщенні під час першого поштовху станьте у дверний отвір. Дотримуйтеся спокою та порядку. Уважно слухайте повідомлення Голов­ного управління (управління, відділу) з питань НС обл­держадміністрації (міськвиконкому, рай­держадміністрації)".

У разі повені: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). У зв'язку з підвищенням води у річці Дніпро очікується підтоплення будинків у районі вулиць (перелік вулиць) Південного мікрорайону. Населенню, яке проживає на відповідних вулицях та в мікрорайоні, зібра­ти необхідні речі, продукти харчування, воду, відключити газ і електроенергію та вийти в район залізничного вокзалу Запоріжжя-І для реєстра­ції на збірному пункті (школа № 83 вулиця Барикадна, 2) та відправлення в безпечні райони. Про одержану інформа­цію повідомте сусідів, допоможіть хво­рим та громадянам похилого віку. За будь-яких обставин дотримуйтеся спокою, не піддавайтеся паніці. Будьте уважними до повідомлень Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

Залежно від виду аварії, катастрофи або стихійного лиха, а також від обставин, що склалися, зміст текстів повідомлень може відрізнятися від наведених вище.

Білет №14

  1. Система оповіщення та інформування. Поняття та зміст.

Оповіщення – це доведення сигналів і повідомлень органів управління ЦЗ про загрозу та виникнення НС (аварій, катастроф, пожеж тощо) до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення.

Оповіщення може проводитись у вигляді сигналу та повідомлення.

Сигнал – може бути світловий або шумовий. Повідомлення – це інформація про ситуацію та керівництво до дій.

Система оповіщення може бути об’єктова, локальна, спеціальна, місцева, територіальна, загальнодержавна. Вона має засоби, вимоги, власні складові.

Вимоги до оповіщень:

  1. Своєчасність

  2. Достовірність

  3. Надійність передачі повідомлень (повідомлення мають різні категорії терміновості та обсягу. Головне в них – доступність та лаконічність, правильно обраний засіб зв’язку)

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Інформування відбувається через вузли зв’язку (стаціонарні та рухомі).

Види зв’язку: радіо та телефон (основні), локальні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, посильні (другорядні)

1. Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них.

2. Органи управління цивільного захисту зобов’язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію, зазначену в частині першій цієї статті, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі.

3. Керівники суб’єктів господарювання, що експлуатують потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки, зобов’язані систематично та оперативно оприлюднювати інформацію про такі об’єкти в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах, інформаційних стендах та в будь-який інший прийнятний спосіб.

4. Інформація має містити дані про суб’єкт, який її надає, та сферу його діяльності, про природу можливого ризику під час аварій, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище, про спосіб інформування населення у разі загрози або виникнення аварії та поведінку, якої слід дотримуватися.

5. Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до законодавства про інформацію.

2. За якими категоріями з цивільного захисту розподіляються об’єкти господарювання?

Міста, на території яких розміщені суб’єкти господарювання, що мають важливе економічне і стратегічне значення для економіки і безпеки держави та становлять небезпеку для населення і територій у зв’язку з можливістю радіоактивного, хімічного забруднення чи катастрофічного затоплення, відносяться до відповідних груп цивільного захисту - особливої, першої, другої чи третьої.

Суб’єкти господарювання, що мають важливе значення для національної економіки і оборони держави, відносяться до відповідних категорій цивільного захисту - особливої важливості, першої чи другої.

3. План евакуації, його зміст та періодичність уточнення.

Планування евакуації проводиться для населення, яке проживає у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження, районах виникнення стихійного лиха (масових лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, паводків, підтоплень та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками), великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей).

У плані евакуації, складовою частиною якого є карта (схема), зазначаються:

висновки з оцінки обстановки у разі виникнення надзвичайної ситуації;

порядок оповіщення населення про початок евакуації;

кількість населення, яке підлягає евакуації, за віковими категоріями;

терміни проведення евакуації;

склад евакуаційних органів і терміни приведення їх у готовність;

кількість населення, яке вивозиться різними видами транспортних засобів окремо і виводиться пішки;

розподілення об'єктів за збірними евакуаційними пунктами, пунктами посадки, районами (пунктами) розміщення та евакуаційними напрямками;

маршрути евакуації;

райони (пункти) розміщення евакуйованого населення;

пункти посадки на транспортні засоби, пункти висадки у безпечному районі, порядок доставки населення з пунктів висадки до районів (пунктів) розміщення;

заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованого населення у безпечному районі;

порядок організації управління і зв'язку;

техніко-економічні розрахунки надання суб’єктом господарювання та громадянином транспортних послуг для вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій, порядок забезпечення транспортних засобів пально-мастильними та іншими витратними матеріалами.

На карті (схемі) позначаються:

райони (пункти) розміщення евакуаційних органів, вихідні пункти та пункти посадки (висадки);

схема оповіщення, організації зв'язку і управління;

розміщення евакуйованого населення по об'єктах у безпечному районі.

Розділ плану, в якому визначаються види забезпечення евакуації, розробляється відповідними службами. До цього розділу включаються:

основні завдання служби;

перелік сил і засобів, які залучаються для виконання евакуаційних заходів;

терміни виконання завдань.

План евакуації населення щороку уточнюється станом на 1 січня.

План евакуації розробляється евакуаційною комісією відповідного рівня, затверджується керівником відповідного органу виконавчої влади, який очолює цю комісію, погоджується з керівником відповідного органу виконавчої влади, який приймає і розміщує евакуйоване населення, та підписується головою евакуаційної комісії.

Евакуаційна комісія відповідного органу виконавчої влади, на території якої планується розміщення евакуйованого населення, розробляє план його приймання і розміщення у безпечному районі з картою (схемою).

У плані зазначаються:

кількість евакуйованого населення за віковими категоріями, яке прибуває у район, місто, район у місті, селище, село;

кількість об'єктів і їх розподіл за районами у місті, сільськими і селищними радами, населеними пунктами;

чисельність населення, яке проживає на відповідній території;

будівлі і споруди для розміщення об'єктів господарювання;

пункти висадки евакуйованого населення;

порядок і терміни доставки евакуйованого населення з приймальних евакуаційних пунктів до районів (пунктів) розміщення;

порядок розміщення евакуйованого населення;

порядок забезпечення евакуйованого населення продуктами харчування, водою, предметами першої необхідності, медичним та іншими видами обслуговування;

порядок оповіщення посадових осіб, які відповідають за приймання евакуйованого населення, про початок евакуації і терміни прибуття населення.

На карті (схемі) позначаються:

місця розгортання приймальних евакуаційних пунктів, пункти висадки евакуйованого населення, розподілення об'єктів за районами (пунктами) розміщення;

склад евакуаційних органів і термін приведення їх у готовність;

схема оповіщення, організації зв'язку і управління;

райони (пункти) розміщення людей у безпечному районі, їх кількість, категорія і розподілення за об'єктами.

План приймання і розміщення евакуйованого населення підписується головою евакуаційної комісії і затверджується керівником відповідного органу виконавчої влади.

План приймання і розміщення евакуйованого населення включає також розділ з транспортного забезпечення евакуації, в якому зазначається:

кількість транспортних засобів кожного виду і термін їх подачі до пунктів посадки;

кількість населення, яке підлягає евакуації;

терміни відправлення евакуйованого населення у безпечні райони;

терміни прибуття евакуйованого населення до пунктів посадки;

маршрути руху транспортних засобів;

кількість рейсів.

Розділ плану з транспортного забезпечення евакуації розробляється транспортною службою, погоджується з уповноваженим органом управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і затверджується керівником органу управління відповідного виду транспорту.

На всіх громадян, які підлягають евакуації, завчасно складаються списки за об'єктами і житлово-експлуатаційними організаціями у трьох примірниках, один з яких залишається на об'єкті або в житлово-експлуатаційній організації, другий (у разі одержання рішення про проведення евакуації) після уточнення списків надсилається на збірний евакуаційний пункт, третій - до евакуаційної комісії району (пункту) розміщення.

Білет №15

  1. Порядок здійснення повідомлень у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.

Оповіщення організується у всіх ланках управління цивільного захисту з метою своєчасного приведення системи ЦЗ в різні ступені готовності і доведення до органів управління і всього населення розпоряджень і сигналів цивільної оборони.

Відповідальність за організацію зв'язку і системи оповіщення несуть начальники територіальних управлінь (відділів) з надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення, штабів ЦЗ та з НС, а за її підготовку і безперервну роботу - відповідні керівники об'єктів зв'язку.

Оповіщення у мирний час про загрозу та виникнення НС здійснюється за повідо­мленнями: 

у разі аварії на АЕС;

у  разі   аварії  на  хімічно  небезпечному об'єкті;

у разі можливого землетрусу;

у разі повені;

у разі урагану та інших НС.

За даними проведеного дослідження розроблені та пропонуються зразки текстів повідомлень, які доводяться до населення у разі повітряної тривоги, хімічного, радіаційного та біологічного зараження.

У разі повітряної тривоги: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Повітряна тривога! Відключіть світло, газ, погасіть вогонь у печах. Візьміть засоби індивідуального захисту, документи, запас харчів та води. Попередьте сусідів і допоможіть хворим та людям похилого віку вийти на вулицю. Якнайшвидше дістаньтеся захисної спору­ди або заховайтеся на місцевості. Дотри­муйтеся спокою та порядку. Уважно слу­хайте повідомлення Головного управління (управління, відділу) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації)".

Після повітряної тривоги: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Відбій повітряної тривоги! Усім повер­нутися до місць роботи або проживання. Допоможіть у цьому хворим та людям похилого віку. Будьте готові до можли­вого повторного нападу противника. Зав­жди майте з собою засоби індивідуаль­ного захисту. Уважно слухайте повідомлення Головного управління (управління, відділу) з питань НС облдержадміністрації    (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі загрози хімічного зара­ження: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Виникла безпосередня загроза хімічного зараження. Одягніть протигази, сховайте дітей у дитячих захисних камерах. Для захисту поверхні тіла використовуйте захисний одяг, комбінезони та чоботи. При собі майте плівкові (полімерні) накидки, куртки або плащі. Перевірте герметизацію житло­вих приміщень, стан вікон та дверей. Загерметизуйте продукти харчування і запасіться водою. Укрийте сільськогоспо­дарських тварин і корми. Допоможіть хво­рим та людям похилого віку. Сповістіть сусідів про одержану інформацію. Відклю­чіть електронагрівальні прилади. Надалі дійте відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі загрози радіоактивного зараження: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Виникла безпосередня загроза радіоактивного зараження. Приведіть у готовність засоби індивіду­ального захисту та постійно майте їх із собою. Після команди управління (відділу) з питань НС та у спра­вах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи надягніть їх. Для захисту поверхні тіла від забруднення радіоактивними речовинами використовуй­те захисний одяг, комбінезони та чоботи. При собі майте плівкові (полімерні) накид­ки, куртки або плащі. Перевірте герметиза­цію житлових приміщень, стан вікон та дверей. Загерметизуйте продукти харчуван­ня і запасіться водою. Укрийте сільськогос­подарських тварин і корми. Сповістіть сусідів про одержану інформацію. Допомо­жіть хворим та людям похилого віку. Надалі дійте відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі загрози біологічного зара­ження: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Виникла безпосередня загроза біологічного зараження. Для захисту поверхні тіла використовуй­те захисний одяг, комбінезони та чоботи. Із собою майте плівкові (полімерні) накид­ки, куртки або плащі. Перевірте герметиза­цію житлових приміщень, стан вікон та дверей. Загерметизуйте продукти харчуван­ня і запасіться водою. Укрийте сільськогосподарських тварин і корми. Допоможіть хворим та людям похилого віку. Сповістіть сусідів про одержану інформацію. Відклю­чіть електронагрівальні прилади. Надалі дійте відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

За даними проведеного дослідження розроблені та пропонуються зразки текстів повідомлень, які доводяться до населення в надзвичайних ситуаціях.

 У разі аварії на атомній елек­тростанції: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Сталася аварія на атомній електростанції. У районі електростанції та населених пунктах (перелік пунктів) очіку­ється випадання радіоактивних опадів. У зв'язку з цим населенню, яке прожи­ває в зазначених пунктах необхідно пере­бувати в приміщеннях. Зробити додатко­ву герметизацію житлових приміщень та місць перебування домашніх тварин. Прийняти йодистий препарат. Про отри­ману інформацію повідомте сусідів. Надалі діяти відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі аварії на хімічно небез­печному об'єкті: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! Сталася аварія на м'ясо­комбінаті з виливом сильнодіючої отруй­ної речовини - аміаку. Хмара зараженого повітря поширюєть­ся у напрямку Космічного мікрорайону. У зв'язку з цим населенню, яке про­живає на вулицях (перелік вулиць), негайно залишити житлові приміщення, будівлі закладів, підприємств, установ та вийти в район залізничного вокзалу Запоріжжя-І. Про одержану інформацію повідомте сусідів. Допоможіть хворим та людям похилого віку. Надалі діяти відповідно до вказівок Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

У разі можливого землетрусу: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). Громадяни! У зв'язку з можливим землетрусом виконайте необхідні застережні заходи. Відключіть газ, воду, електроенергію, загасіть вогонь у печах. Про одержану інформацію повідомте сусідів. Візьміть необхідний одяг, документи, продукти харчування, воду і вийдіть на вулицю. Допоможіть людям похилого віку та хворим. Займіть місце подалі від споруд та ліній електропередачі. У разі перебування у приміщенні під час першого поштовху станьте у дверний отвір. Дотримуйтеся спокою та порядку. Уважно слухайте повідомлення Голов­ного управління (управління, відділу) з питань НС обл­держадміністрації (міськвиконкому, рай­держадміністрації)".

У разі повені: "Увага! Говорить Головне управління (управління, відділ) з питань НС облдержадміністрації (міськ­виконкому, райдержадміністрації). У зв'язку з підвищенням води у річці Дніпро очікується підтоплення будинків у районі вулиць (перелік вулиць) Південного мікрорайону. Населенню, яке проживає на відповідних вулицях та в мікрорайоні, зібра­ти необхідні речі, продукти харчування, воду, відключити газ і електроенергію та вийти в район залізничного вокзалу Запоріжжя-І для реєстра­ції на збірному пункті (школа № 83 вулиця Барикадна, 2) та відправлення в безпечні райони. Про одержану інформа­цію повідомте сусідів, допоможіть хво­рим та громадянам похилого віку. За будь-яких обставин дотримуйтеся спокою, не піддавайтеся паніці. Будьте уважними до повідомлень Головного управління (управління, відді­лу) з питань НС облдержадміністрації (міськвиконкому, райдержадміністрації)".

Залежно від виду аварії, катастрофи або стихійного лиха, а також від обставин, що склалися, зміст текстів повідомлень може відрізнятися від наведених вище.

  1. Організація цивільного захисту ОГД. Задачі та порядок дій.

Об'єкт господарської діяльності — це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади та інші. На всіх об'єктах Цивільний захист організовується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об'єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Мета створення цивільного захисту на ОГД (державні, приватні підприємства) - попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха.

З метою виконання завдання в усіх ланках міських і позаміських пунктів управління на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, ліній зв'язку і радіомовлення, а також спеціальних засобів, створюється система оповіщення й інформаційного забезпечення. Це комплекс організаційно-технічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади адміністраціям підприємств, установ і організацій, силам Цивільного захисту і населенню.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізації соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт є:

·   тимчасове розселення громадян у безпечних районах;

·   організація харчування в районах лих і тимчасового розселення,

·   організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

·   організація надання фінансової допомоги потерпілим;

·   забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

До складу керівництва ЦЗ об'єкта входять: начальник ЦЗ (НЦЗ), заступники: по евакуації, якому підпорядкована евакокомісія; по заміській зоні; по технічній частині, якому підпорядковується комісія з підвищення сталості роботи підприємства; начальник штабу, який є першим заступником НЦЗ підприємства.

Штаб ЦЗ здійснює заходи щодо захисту робітників, службовців і населення підвідомчих робітничих мікрорайонів і селищ при стихійних лихах, виробничих аваріях і катастрофах, а також від сучасних засобів ураження. Організовує і забезпечує безупинне управління ЦЗ. Розробляє плани ЦЗ об'єкта на мирний і воєнний час, періодично коректує й організовує їх виконання. Організовує і контролює навчання робітників та службовців з Цивільного захисту і підготовку формувань ЦЗ об'єкта.

Керівництво службами здійснюється їх начальниками, що призначаються наказом начальника ЦО об'єкта з числа керівників відділів, цехів, на базі яких створені ці служби.

При начальникові ЦЗ об'єкта створюється штаб ЦЗ — орган управління начальника Цивільної оборони. Склад штабу залежить від значення підприємства. Штаб ЦЗ комплектується як штатними працівниками ЦЗ, так і за рахунок посадових осіб, не звільнених від виконання основних обов'язків, та складається із начальників штабу, його заступників (помічників) з оперативно-розвідувальної роботи, бойової підготовки, а також інших спеціалістів (виходячи із специфіки виробництва чи обстановки).

На об'єкті залежно від характеру його виробничої діяльності створюються служби ЦЗ: оповіщення і зв'язку; медична; радіаційного та хімічного захисту; охорони громадського порядку; протипожежна; енергопостачання та світломаскування; аварійно-технічна; сховищ і укриттів; транспортна; матеріально-технічного постачання та інші. 

Служба оповіщення та зв'язку створюється на базі вузла зв'язку об'єкта (диспетчерського зв'язку, електроцеху). На службу покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників та службовців, населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій; організація зв'язку та підтримування її у постійній готовності. Крім того, служба усуває аварії на мережах і спорудах зв'язку, що знаходяться в осередках ураження, районах лиха.

Медична служба організовується на базі медсанчастини (поліклініки) об'єкта. Начальник служби — головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання і підтримування в готовності медичних формувань; накопичення запасів медичного майна та медичних засобів індивідуального захисту; медичну розвідку і санітарно-епідемічне спостереження.

Надає медичну допомогу ураженим та евакуйовує їх у лікарняні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їх сімей у місцях розміщення евакуйованих.

Служба радіаційного і хімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продуктів від дії радіоактивних та отруйних речовин: створює і навчає формування і установи радіаційного та хімічного захисту; здійснює контроль за станом засобів індивідуального захисту, приладів і спеціальної техніки. Веде радіаційну та хімічну розвідку, здійснює контроль за опроміненням та зараженням особового складу, проводить заходи щодо ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів охорони та народних дружин. Вона забезпечує надійну охорону об'єкта; підтримування громадського порядку в районах лиха та під час проведення РІНР; сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналами ЦЗ; контролює дотримання режиму світломаскування.

Служба енергопостачання та світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби — головний енергетик об'єкта. Служба розробляє заходи щодо забезпечення безперебійного постачання газу, тепла, електроенергії на об'єкт. Здійснює оснащення уразливих ділянок енергетичних мереж різного роду системами та засобами захисту. Планує проведення заходів зі світломаскування та підготовчі заходи першочергових відновлюваних робіт. Проводить невідкладні аварійно-відновлювальні роботи на енергомережах.

Аварійно-технічна служба організовується на базі виробничого, технічного відділів або відділу головного механіка. Вона розробляє і здійснює заходи щодо захисту унікального обладнання, підвищення стійкості основних споруд, спеціальних інженерних мереж і комунікацій; проводить невідкладні роботи по розбиранню завалів, локалізацій і ліквідації аварій на комунікаціях та спорудах об'єкта.

Служба сховищ і укриттів створюється на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу, будівельних бригад (цехів). Вона займається: відпрацюванням розрахунків укриття робітників, службовців, населення; забезпеченням готовності сховищ і укриттів та контролем за правильністю їх експлуатації; організацією будівництва захисних споруд. На її особовий склад покладається забезпечення своєчасного заповнення сховищ і укриттів за сигналами оповіщення ЦЗ. Крім того, служба бере участь у рятувальних роботах при розкритті завалених сховищ і укриттів.

Транспортна служба створюється на базі транспортного цеху (гаража). Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпечення перевезень евакуйованих; організовує перевезення сил і засобів до осередку ураження (в районах лиха); готує транспорт для перевезення людей, евакуації уражених і для інших цілей ЦЗ; проводить роботи щодо знезараження транспорту.

Служба матеріально-технічного постачання створюється на базі відділу матеріально-технічного постачання об'єкта. Вона розробляє план матеріально-технічного постачання; своєчасно забезпечує формування усіма видами оснащення і продовольства; організовує ремонт техніки і різного майна, підвезення його до ділянок (місць) робіт, зберігання та облік; забезпечує продуктами та предметами першої необхідності персоналу як на об'єкті так і в місцях розселення (евакуації).

  1. За якими характеристиками класифікуються захисні споруди?

Захисні споруди ЦЗ — це споруди, що призначені для захисту людей від дії факторів ураження під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Класифікація захисних споруд:

♦ за місткістю (150-600, 600-2000, більше 2000 осіб)

♦ за призначенням — для захисту населення, для обладнання органів управління (командного пункту — КП, пункту управління — ПУ, вузла зв’язку — ВЗ) і медичних закладів;

♦ за розміщенням — вбудовані, відокремлені (окремо розташовані), у метрополітені, у гірських виробках;

♦ за терміном будівництва — збудовані заздалегідь, швидко зведені;

♦ за захисними властивостями — сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Крім того, для захисту людей можуть застосовуватися відкриті та перекриті щілини.

Заздалегідь будують, як правило, окремо розташовані або вбудовані в підвальну частину будівлі споруди, що розраховані на тривалий час експлуатації. За мирного часу передбачають можливість використання споруд у різних народногосподарських цілях — як гаражі, побутові приміщення, навчальні класи тощо. При цьому необхідно утримувати їх так, щоб, за необхідності, вони завжди були придатні для використання як захисні споруди.

Ефективність захисту людей від радіаційної та хімічної небезпеки залежить не лише від технічної справності й готовності до приймання людей у захисних спорудах, обладнаних складним устаткуванням, але й від підготовки населення до використання захисних споруд за різних умов, що склалася, коли кожен має вміти знайти правильне рішення для захисту свого життя та здоров’я.

Білет №16

  1. Ким здійснюється оповіщення населення, що знаходиться на території, на якій може виникнути чи виникла НС? Порядок прийняття рішення та проведення оповіщення.

Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації здійснюється з використанням усіх систем оповіщення, мережі зв'язку, засобів радіомовлення і телебачення із залученням у разі потреби сил і засобів органів МВС.

Відповідальність за оповіщення і своєчасне, повне та об'єктивне інформування про загрозу або виникнення НС покладається на керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Оповіщення населення про загрозу виникнення НС і порядок подальших дій здійснюється оперативним черговим пункту управління (об'єкта N 1) та усіма оперативно-черговими (диспетчерськими) службами органів управління територіальних підсистем Системи, розташованих на територіях, де існує загроза виникнення або впливу наслідків НС, шляхом передачі через засоби масової інформації повідомлень про обстановку, що склалася, і необхідні дії.

У населених пунктах, де не здійснюється цілодобове чергування оперативно-чергових (диспетчерських) служб органів управління Системи, оповіщення населення здійснюють чергові органів МВС.

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло покладається на органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання. Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання.

Оператори та провайдери телекомунікації, телерадіоорганізації зобов’язані забезпечити підключення технічних засобів мовлення до автоматизованих систем централізованого оповіщення з установленням спеціального обладнання для автоматизованої передачі сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.

(1. На об’єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі – автоматизовані системи).

2. На гідротехнічних спорудах Дніпровського та Дністровського каскадів та в зонах їх можливого катастрофічного затоплення, на атомних електростанціях, магістральних аміакопроводах, нафто- та газопроводах створюються і функціонують автоматизовані системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та спеціальні системи оповіщення.

3. На об’єктах з масовим перебуванням людей створюються та функціонують об’єктові системи оповіщення.

4. Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]