Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tsivilny_Zakhist_-_VIDPOVIDI_Bileti_1-10.docx
Скачиваний:
64
Добавлен:
03.05.2015
Размер:
139.66 Кб
Скачать

БІЛЕТ №1

  1. Поняття та основні заходи цивільного захисту.

Цивільний захист – це функції держави, спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, шляхом запобігання таких ситуацій, ліквідації їх наслідків, надання допомоги постраждалим в мирний час і особливий період.

(Цивільний захист (ЦЗ) — це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.)

Заходи цивільного захисту:

  1. Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації.

  2. Інформування у сфері цивільного захисту

  3. Укриття населення в захисних спорудах

  4. Заходи з евакуації

  5. Інженерний захист територій

  6. Радіаційний захист населення і територій

  7. Медичний захист. Забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення

  8. Біологічний захист рослин та тварин

  9. Психологічний захист населення

  10. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

  1. Організація проведення спеціальних обєктових навчань та тренувань.

Спеціальні об’єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту є формою практичної підготовки працівників, зокрема керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, що визначає в цілому готовність підприємств, установ та організацій до реалізації планів реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, цивільного захисту на особливий період.

Спеціальні об’єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту проводяться у робочий час за рахунок коштів роботодавця та залежно від складу учасників поділяються на:

А) комплексні об’єктові навчання (тренування);

Б) об’єктові тренування спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту;

В) протипожежні та протиаварійні об’єктові тренування і навчальні тривоги.

Графіки проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту щороку затверджуються керівниками підприємств, установ, організацій після попереднього погодження з виконавчими органами міських (районних у місті) рад, районними (міськими) державними адміністраціями та територіальними органами ДСНС України.

Спеціальні об’єктові навчання і тренування за своїм призначенням можуть бути плановими, експериментальними та показовими.

Експериментальні навчання і тренування проводяться з метою пошуку або випробування і освоєння інноваційних технологій проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, способів захисту персоналу, підвищення стійкості функціонування об’єкта в умовах надзвичайних ситуацій.

Показові навчання і тренування проводяться з метою демонстрації можливостей нової техніки і технологій, способів організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, вироблення єдності поглядів на організацію і методику проведення навчань.

Спеціальні об’єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту передбачають підготовчий період, періоди проведення навчання та розбору його результатів. 

За організацію та проведення таких навчань і тренувань відповідають керівники підприємств, установ, організацій. Особи, які беруть участь у навчаннях і тренуваннях, зобов’язані дотримуватися вимог безпеки, правил експлуатації обладнання та вимог виробничих інструкцій.

  1. Яка посадова особа затверджує функціональні обов’язки особового складу евакокомісії ОГД (об’єктів господарської діяльності) ? Склад та обов’язки евакокомісії.

Евакуаційна комісія (далі евакокомісія) є органом управління цивільної захисту ОГД, який створюється з метою проведення заходів щодо організованого вивезення (виведення) працівників і майна із району постійного розташування ОГД у разі прийняття рішення на її евакуацію в надзвичайних ситуаціях мирного часу та в особливий період. Евакокомісія підпорядковується начальнику цивільної захисту ОГД.

Евакокомісія у своїй роботі керується нормативно-законодавчими актами з питань захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, наказами начальника цивільного захисту ОГД, розпорядженнями начальника штабу цивільного захисту.

Основними завданнями евакокомісії є планування і практичне виконання евакуаційних заходів щодо організованого вивезення і виведення працівників ОГД та членів їх сімей із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру у разі виникнення безпосередньої загрози їх життю та заподіяння шкоди здоров'ю.

Обов’язки евакокомісії:

разом зі штабом цивільного захисту ОГД розробляє план евакуації працівників, членів їх сімей, документів та майна у район нового місця розташування ОГД і організує здійснення евакозаходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

складає і регулярно коригує (не рідше двох разів на рік) списки на евакуацію працівників та членів їх сімей;

організовує облік інвалідів, хворих, людей похилого віку, вагітних та жінок з малолітніми дітьми (віком до 10 років), яким у разі евакуації необхідно надати транспортні засоби до місць, де вони мешкають;

підтримує в межах її діяльності взаємодію з евакокомісією міста, адміністрацією та органами державної влади міста;

оповіщає працівників ОГДпро початок евакуації, здійснює реєстрацію працівників;

організовує інформаційне забезпечення евакуйованих працівників;

бере участь у штабних об ´єктових тренуваннях цивільного захистуОГДз метою практичного відпрацювання членами евакуаційної комісії своїх функціональних обов'язків;

здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

До складу евакокомісії входять:

голова евакокомісії;

відповідальний за зв'язок і оповіщення;

відповідальний за облік та контроль;

відповідальний за зв’язок з ЗЕП ;

Склад та функціональні обов’язки евакокомісії затверджуються відповідним наказом начальника цивільного захисту ОГД.

Білет №2

  1. Система Цивільного захисту та її структура.

Система ЦЗ складається з органів управління, пунктів управління і системи оповіщення та зв’язку.

Структура ЦЗ на об’єкті:

Керівник – директор установи.

Особа, що відповідає за питання ЦЗ – уповноважений керівник з ліквідації НС.

Евакуаційна комісія.

Комісія з питань НС.

Служби: оповіщення та зв’язку, протипожежна служба, охорона громадського порядку, інженерно-технічна служба, енергетична, медична, радіаційно-хімічна, автотранспортна, матеріально-технічного забезпечення, комунально-технічні.

  1. Проведення спеціальних обєктових навчань та тренувань.

Комплексні об’єктові навчання

Комплексні об’єктові навчання (далі - навчання) проводяться підприємствами, установами та організаціями з чисельністю працюючих 50 осіб і більше з метою комплексного відпрацювання їх учасниками алгоритмів дій з організації та здійснення заходів, передбачених планами реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, цивільного захисту на особливий період.

Навчання проводяться на завершальному етапі трирічного періоду об’єктової підготовки з цивільного захисту працівників після того, як вони оволодіють у повному обсязі теоретичним матеріалом відповідних програм підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

Навчання проводяться тривалістю до двох діб на навчально-виробничій базі підприємства, установи, організації, що включає територію підприємства, установи або організації з виробничими будівлями, спорудами, різного роду комунікаціями, а також спеціально створені навчальні місця з урахуванням специфіки діяльності та особливостей територіального розміщення.

На великих підприємствах навчання проводяться по виробництвах, групах цехів.

Для забезпечення проведення навчання керівником підприємства, установи, організації за погодженням з міським відділом управління ДСНС України у Житомирській області затверджується план проведення спеціального об’єктового навчання з питань цивільного захисту.

Комплексні об’єктові тренування з питань цивільного захисту

У вищих навчальних закладах, а також на підприємствах, в установах, організаціях з чисельністю працюючих менше 50 осіб з метою комплексного відпрацювання заходів, передбачених інструкціями щодо дій персоналу у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, замість навчання щороку тривалістю до 8 годин проводиться комплексне об’єктове тренування.

Тренування з учасниками навчально-виховного процесу щодо надзвичайних ситуацій та дій при виникненні пожеж у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах проводяться як Тиждень безпеки дитини та День цивільного захисту.

План проведення об’єктового тренування з питань цивільного захисту вищого навчального закладу, підприємства, установи, організації з чисельністю працюючих менше 50 осіб погоджується з територіальним органом ДСНС України та затверджується керівником вищого навчального закладу, підприємства, установи, організації.

План проведення Тижня безпеки дитини та Дня цивільного захисту погоджується з управлінням освіти міської ради та затверджується керівником навчального закладу.

Зведений план-графік проведення цих заходів надсилається управлінням освіти до міського відділу управління ДСНС України в області.

Тренування у навчальних закладах проводяться без припинення навчально-виховного процесу, у найбільш зручний для навчального закладу час, під час яких практично відпрацьовуються, перевіряються і оцінюються дії персоналу у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій.

Об’єктові тренування спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту, протипожежні та протиаварійні тренування і навчальні тривоги.

Спеціальні об’єктові тренування спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту, протипожежні та протиаварійні тренування плануються і проводяться підприємствами, установами, організаціями щороку, крім років, коли на підприємствах, в установах і організаціях проводяться спеціальні об’єктові навчання з питань цивільного захисту.

Тренування проводяться щороку тривалістю до 8 годин керівниками спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту.

Для підготовки і проведення тренування його керівником розробляється план-календар тренування, що за погодженням зі штатним (позаштатним) працівником з питань цивільного захисту підприємства, установи, організації затверджується головою об’єктової комісії з надзвичайних ситуацій.

Протипожежні тренування (тренування персоналу у діях на випадок пожежі) проводяться на всіх підприємствах, в установах, організаціях незалежно від чисельності працюючих.

Кожен працівник протягом року (крім року проведення на підприємстві, в установі, організації спеціального об’єктового навчання) має взяти участь у протипожежному тренуванні, темою якого є порушення з причини пожежі режиму роботи об’єкта в цілому, а також у протипожежному тренуванні по структурних підрозділах підприємства, установи, організації.

Протипожежні тренування можуть проводитися за участю пожежно-рятувальних підрозділів, що обслуговують відповідне підприємство, установу, організацію.

На підприємствах, в установах, організаціях з чисельністю працюючих менше 50 осіб та навчальних закладах протипожежні тренування, темою яких є порушення з причини пожежі режиму роботи об’єкта в цілому, проводяться під час об’єктових тренувань з питань цивільного захисту.

На об’єктах з масовим перебуванням людей такі тренування проводяться як тренування з евакуації людей з елементами пожежогасіння.

Керівництво організацією та проведенням протипожежних тренувань відповідно покладається на керівників спеціалізованих протипожежних служб (відповідальних за пожежну безпеку) або керівників підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів.

Плани проведення протипожежних тренувань складаються їх керівниками і затверджуються керівником підприємства, установи, організації.

Протиаварійні тренування (тренування персоналу щодо дій у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій) проводяться усіма підприємствами, установами, організаціями, що мають хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки.

Керівником тренування є керівник об’єкта підвищеної небезпеки.

До тренування залучаються працівники підприємств, установ, організацій, участь яких передбачена оперативною частиною плану локалізації і ліквідації наслідків аварій.

Плани проведення протиаварійних тренувань складаються керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації і затверджуються керівником підприємства, установи, організації.

Протягом кожного року (у тому числі і року проведення спеціального об’єктового навчання) з працівниками об’єктів підвищеної небезпеки у порядку та з періодичністю, передбаченими планом локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, додатково проводяться навчальні тривоги.

Протиаварійні тренування можуть проводитися за участю аварійно-рятувальних служб, що обслуговують відповідне підприємство, установу або організацію.

  1. Хто з керівників управління ЦЗ на ОГД приймає рішення про евакуацію персоналу. Порядок роботи евакокомісії при евакуації у заміську зону.

Рішення про проведення евакуації приймають на:

державному рівні - Кабінет Міністрів України;

регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації;

місцевому рівні - районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;

рівні конкретного суб’єкта господарювання - його керівник.

(Тобто, на рівні ОГД рішення про евакуацію приймає керівник установи)

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у районах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, стихійного лиха, аварій і катастроф.

Враховуючи обстановку, що склалась на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Щоб організовано провести евакуацію, не допустити паніки і загибелі людей необхідно: завчасно планувати евакуацію населення; визначити райони, придатні для розміщення евакуйованих з небезпечних зон; організувати оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації; організувати управління евакуацією, турбуватись про життєзабезпечення в місцях розміщення евакуйованого населення; організувати навчання дітям під час проведення евакуації.

Евакуація — це упорядковане виведення чи вивезення людей з об'єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя. Основна мета евакуації — забезпечення безпеки кожної людини і всіх. Евакуації підлягають цінності, документація та архівні матеріали.

Евакуаційні заходи передбачають завчасну розробку планів евакуації, підготовку зон і районів розміщення для нормальної життєдіяльності евакуйованого населення; підготовку всіх видів транспорту; створення необхідних структур і органів управління на період евакуації; проведення комплексу заходів для охорони громадського порядку і підтримання організованості серед населення.

Евакуйовані постійно проживають у заміській зоні до особливого розпорядження. Заміська зона — це територія, розміщена за межами можливих руйнувань у містах.

В обстановці загрози населенню особливого значення набуває термін евакуації людей за межі небезпечних зон. За таких умов у мінімальний термін евакуацію можна провести комбінованим способом, який полягає у тому, що масове виведення населення із небезпечної зони пішки поєднується з вивезенням деяких категорій населення всіма видами наявного транспорту.

Транспортом вивозять рятувальні формування, робочі зміни підприємств, які продовжують виробничу діяльність у небезпечній зоні, населення, яке не може само пересуватися. Решту населення організовано виводять пішки.

Евакуація працюючого населення і членів сімей проводиться за виробничим принципом, тобто через об'єкти народного господарства. Евакуація населення, не пов'язаного з виробництвом, проводиться за територіальним принципом — за місцем проживання, через домоуправління і житлово-експлуатаційні органи. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе вивезення їх зі школами і дитячими садками.

Проведенням евакуаційних заходів займаються органи управління цивільного захисту, керівники домоуправлінь і житлово-експлуатаційних органів, а також міські й районні евакуаційні комісії.

Основним документом, який визначає обсяг, зміст, термін проведення евакуації населення, є план цивільного захисту з розділом про захист населення. На основі плану евакуації у містах, районах і на об'єктах народного господарства (підприємствах, організаціях і навчальних закладах) створюються евакуаційні комісії, а у сільській місцевості — евакоприймальні комісії.

До обов'язків міської, районної евакуаційної комісії міста, району входять: облік населення, установ і організацій, які підлягають евакуації; облік можливостей населених пунктів заміської зони щодо прийому і розміщення населення, установ і організацій; розподіл районів населених пунктів заміської зони між районами міста, підприємствами, установами і організаціями; облік транспортних засобів і закріплення їх за об'єктами для перевезення людей; визначення складу піших колон і маршрутів їх руху; підготовка заходів матеріального, технічного та інших видів забезпечення і евакуації; визначення терміну проведення евакуації.

Рішенням начальника об'єкта створюється об'єктова евакуаційна комісія. До її складу входять представники профспілок, відділу кадрів, начальники цехів та інших виробничих підрозділів. Очолює комісію один із заступників керівника об'єкта.

Обов'язками евакуаційної комісії є облік працюючих і членів їх сімей, які підлягають евакуації, визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх руху, вирішення питань транспортного забезпечення, підготовка проміжних пунктів евакуації, районів евакуації, пунктів посадки і висадки; організація зв'язку і взаємодії з районною евакуаційною комісією і збірним евакуаційним пунктом, встановленням зв'язку з евакоприймальною комісією і приймальним евакопунктом та вирішення разом з ними питань розміщення, працевлаштування, матеріального забезпечення, медичного і побутового обслуговування евакуйованого населення.

Міські евакуаційні комісії створюють збірні евакуаційні пункти (ЗЕП). Кожному ЗБП присвоюється державний реєстраційний номер. Розміщуються ЗБП у громадських будівлях — школах, будинках культури та ін. Пункти збирають населення, проводять реєстрацію його, організують посадку людей на транспорт або формують піші колони і відправляють їх у заміську зону, район евакуації.

Про початок евакуації населення повідомляють на підприємствах, установах, у навчальних закладах, а також через радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення.

Дізнавшись про початок евакуації, люди повинні негайно підготуватися до виїзду (виходу), скласти необхідні речі, засоби індивідуального захисту, медикаменти, продукти, документи і гроші. У будинку, квартирі зняти фіранки з вікон, прибрати предмети і речовини, які легко спалахують.

Речі брати із собою лише необхідні: одяг, взуття, білизну. В комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм, взуття (гумове або на гумовій основі). Обов'язково потрібно взяти теплі речі, навіть якщо евакуація проводиться влітку.

Продукти харчування (на 2—3 доби) треба брати ті, які зручно зберігати і які не потребують тривалого приготування: консерви, концентрати, сухарі та ін. Воду доцільно налити у фляжку.

Важливо не забути документи: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат про закінчення навчального закладу), свідоцтва про одруження і народження дітей.

Всі речі й продукти мають бути упаковані в рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При евакуації пішки їх доцільно складати в рюкзаки і речові мішки, зручні для перенесення. При розрахунку кількості речей і продуктів харчування враховують, що людині самій доведеться їх нести (при евакуації транспортом загальна маса на одну дорослу людину не повинна перевищувати 50 кг). До кожного місця обов'язково кріплять бирку із зазначенням на ній прізвища, ім'я і по батькові, адреси постійного проживання і кінцевого пункту евакуації.

Відповідно необхідно підготовити до евакуації дітей. Підбираючи одяг і взуття, слід враховувати їх захисні властивості та пору року. Для дітей до 3 років необхідно взяти запас необхідних продуктів. Дітям дошкільного віку у внутрішню кишеню одягу, яким вони користуються, вкласти картку із зазначеними прізвищем, ім'ям і по батькові дитини, роком народження, домашньою адресою і місцем роботи батьків. Ще краще написати ці дані на клаптику білої тканини і підшити його з внутрішньої сторони одягу дитини, наприклад, під коміром.

Після того, як всі необхідні речі, продукти харчування і медикаменти складені, безпосередньо перед виходом із будинку чи квартири треба перевірити чи відключені газ, електроприлади, освітлення, перекриті водопровідні крани, закриті вікна і двері. В установлений час слід прибути з усім необхідним на ЗБП.

Прибулі на збірний евакуаційний пункт реєструються, розподіляються за видами транспорту, ешелонами, автоколонами, а ті, що йдуть пішки, — за колонами.

Для вивезення населення використовується залізничний, авто- і водний транспорт. Використовуються не тільки пасажирські залізничні потяги, судна, а й товарні вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі і платформи, пристосовані для перевезення, вантажні автомобілі, самоскиди, автопричепи.

Колони піших евакуйованих формують поблизу ЗБП. Для кращої організації переходу формуються колони за цехами, факультетами (у навчальних закладах), бригадами та іншими виробничими підрозділами. Очолює колону один з керівників підрозділу.

Піші колони мають рухатися по дорогах, не зайнятих військами і евакуйованим транспортом. Для відпочинку людей передбачають привали: малий на 10—15 хв — через кожних 1—1,5 год руху, великі 1—2 год на початку другої половини переходу за межами небезпечної зони.

Для надання медичної допомоги в дорозі на кожний залізничний ешелон, автоколону або пішу колону виділяється медпрацівник, переважно з евакуйованих.

Для піших евакуйованих, якщо райони розміщення їх далеко, можуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ). їх влаштовують за межами небезпечних зон, у населених пунктах, розміщених на евакуаційному маршруті, поблизу доріг. По можливості евакуйовані пересаджуються на транспорт. На маршрутах піших колон надається медична допомога в медпунктах населених пунктів, через які проходить маршрут, або організованих при колонах.

Чисельність піших колон від 500 до 1000 осіб. Для зручності управління колоною бажано розбивати колону на групи по 50—100 осіб і на чолі групи призначити старших.

Особливу увагу звертають на дітей, не дозволяючи їм відлучатися від дорослих.

У дорозі люди повинні суворо дотримуватися встановлених правил, дисципліни, виконувати вказівки представників управління цивільного захисту, старшого у вагоні, на судну або в автомобілі і без їх дозволу не залишати транспортні засоби.

При евакуації пішки необхідно виконувати всі команди і сигнали начальника колони, дотримувати вказаний темп руху і дистанцію, бути готовими до захисту при введенні сигналів цивільного захисту. У дорозі необхідно надавати допомогу один одному, особливо хворим і тим, хто відстав. При поганому самопочутті потрібно звернутися до медичного працівника, який супроводжує колону.

Для організації прийому і розміщення евакуйованого населення, а також для забезпечення його всім необхідним створюються приймальні комісії і приймальні евакуаційні пункти сільських районів. Приймальні евакуаційні комісії проводять свою роботу разом зі штабами і службами управліннями цивільного захисту. До складу приймальної евакуаційної комісії села чи сільськогосподарського об'єкта входять відповідальні працівники державної адміністрації, представники торгівлі, громадського харчування, освіти, медичних, побутових та інших організацій.

Для прийому населення, що прибуває, влаштовують приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) у школах, дитячих садках, клубах та інших громадських будівлях, бажано поблизу пунктів прибуття евакуйованого населення. На ПЕП зустрічають евакуйованих, розподіляють за населеними пунктами, надають першу медичну допомогу, розселяють людей.

Розселяють евакуйованих у будинках і квартирах місцевих жителів (у порядку підселення), гуртожитках, клубах, пансіонатах та інших придатних для житла приміщеннях.

Підвали, погреби необхідно пристосувати під ПРУ.

Місцеві жителі повинні бути готові поділитися з прибулими продуктами харчування, особливо в перші дні приїзду, до того, як буде організоване їх постачання.

Місцеві органи адміністрації сільських населених пунктів, сільсько- і лісогосподарських об'єктів повинні виявляти постійну турботу про евакуйоване населення, сприяти його працевлаштуванню і забезпеченню всім необхідним для проживання.

Забезпечення евакуйованих продуктами харчування і предметами першої необхідності організується через місцеві торговельні організації, мережу громадського харчування і побутового обслуговування.

Комунально-побутове обслуговування евакуйованого населення покладається на місцеві комунально-побутові установи: майстерні, перукарні, пральні, бані. Розширити їх можна за рахунок евакуйованих.

Медичне обслуговування евакуйованих здійснюється діючими на місцях лікарнями, поліклініками, медпунктами сільської місцевості, які можуть бути додатково укомплектовані евакуйованими медичними працівниками та забезпечені засобами санітарної обробки і знезаражування.

У місцях розселення евакуйоване населення повинне суворо дотримуватися розпоряджень місцевої адміністрації, органів цивільного захиситу. Його залучають до роботи в сільському господарстві, на лісогосподарському виробництві, на місцевих підприємствах і підприємствах, вивезених із небезпечної зони, які продовжують роботу в заміській зоні.

Білет №3

  1. Визначення ЦЗ та його структура.

Цивільний захист – це функції держави, спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, шляхом запобігання таких ситуацій, ліквідації їх наслідків, надання допомоги постраждалим в мирний час і особливий період.

(Цивільний захист (ЦЗ) — це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.)

Структура ЦЗ на об’єкті:

Керівник – директор установи.

Особа, що відповідає за питання ЦЗ – уповноважений керівник з ліквідації НС.

Евакуаційна комісія.

Комісія з питань НС.

Служби: оповіщення та зв’язку, протипожежна служба, охорона громадського порядку, інженерно-технічна служба, енергетична, медична, радіаційно-хімічна, автотранспортна, матеріально-технічного забезпечення, комунально-технічні.

  1. Для чого потрібні прилади хімічної розвідки і контролю хімічного зараження?

Для визначення ступеня зараження отруйними і сильнодіючими ядучими речовинами повітря, місцевості, споруд, обладнання, транспорту, техніки, засобів індивідуального захисту, одягу, продуктів харчування, фуражу, води застосовують прилади хімічної розвідки і газосигналізатори або відбирають проби й аналізують їх у хімічній лабораторії.

Виявлення і визначення отруйних і сильнодіючих ядучих речовин ґрунтується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії з цими хімічними речовинами. Залежно від взятого індикатора і зміни його забарвлення визначають тип ОР, а порівняння інтенсивності отриманого забарвлення з кольоровим еталоном дає можливість визначити приблизну концентрацію небезпечної хімічної речовини або щільність забруднення.

Прилади хімічної розвідки і контролю зараження мало відрізняються один від одного.

На оснащенні формувань і установ цивільного захисту знаходяться такі прилади і комплекти: військовий прилад хімічної розвідки ВПХР, прилад хімічної розвідки ПХР, прилад хімічної розвідки медичної і ветеринарної служб ПХР-МВ, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР, медична польова хімічна лабораторія МПХЛ, автоматичний газосигналізатор ГСП-1 і ГСП-11.

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР призначений для виявлення й оцінювання ступеня небезпеки зараження отруйними речовинами повітря, місцевості, техніки, транспорту за допомогою індикаторних трубок ІТ.

За допомогою ВПХР можна визначити зарин, зоман, Ві-Ікс, іприт, фосген, дифосген, синильну кислоту, хлорціан при температурі +4— 40 °С і —4—40 °С та відносній вологості повітря до 100 %.

Будова:   1.      – ручний насос; 2.      – плечовий ремень; 3.     – насадка до насоса;

4. – Захисні ковпачки до насадки; 5. – проти димні фільтри;

6. – Патрон грілки; 7. – електричний ліхтар; 8. – корпус грілки; 9. – штир;

10.        – лопатка; 11.        – індикаторні трубки в касетах.

  1. У разі виникнення аварії або пожежі як проводиться евакуація працівників ОГД?

1. При виникненні пожежі дії працівників, залучених до її гасіння, мають бути спрямовані на створення безпеки людей, і в першу чергу - дітей, їх евакуацію та рятування.

2. Кожний працівник, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури у приміщенні тощо), зобов’язаний:

 • Негайно повідомити про це за телефоном 101 пожежну частину (при цьому слід чітко назвати адресу об’єкта. Місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище);

• Задіяти систему повідомлення людей про пожежу;

• Розпочати самому і залучити до евакуації людей із будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;

• Сповістити про пожежу керівника навчального закладу або його заступника.

3. Директор, його заступник, який прибув на місце пожежі, зобов’язаний:

• Перевірити чи повідомили пожежну охорону про виникнення пожежі;

• Здійснити керівництво, евакуацію людей та гасіння пожежі до прибуття пожежних підрозділів. У випадку загрози для життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби;

• Організувати перевірку наявності всіх учасників навчально-виховного процесу, еваку­йованих з будівлі, за списками і журналами обліку навчальних занять;

• Виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розміщення під’їздних шляхів та вододжерел;

• Вивести з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі;

• При необхідності викликати до місця пожежі медичну та інші служби;

• Припинити всі роботи, не пов’язані із заходами щодо ліквідації пожежі;

• Організувати відключення мереж електро,- і газопостачання, зупинку системи вентиляції та кондиціонування повітря і здійснення інших заходів, які сприяють поширенню пожежі;

• Забезпечити безпеку людей, які беруть участь в евакуації та гасінні

• Передбачити пожежі, від можливих обвалів конструкцій, дії токсичних продуктів горіння і підвищених температур, ураження електрострумом тощо;

• Організувати евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони, визначити місця їх складання і забезпечити, при потребі їх охорону;

•Інформувати керівника пожежного підрозділу про наявність людей у будівлі.

4. Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:

• з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найнебезпечніші евакуаційні шля­хи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін;

• вчителям, майстрам та іншим працівникам навчального закладу не можна залишати дітей без нагляду з моменту виявлення пожежі до її ліквідації;

• евакуацію людей слід починати з приміщення, в якому виникла пожежа, і суміжних з ним примщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння;

• дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати і першу чергу;

• у зимовий час, на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг із собою, а дітей молодшого віку слід виводити або виносити загорнувши в ковдри або в інші теплі речі;

• ретельно перевірити всі примщення, чи не залишились у небезпечній зоні діти, які могли заховатися під ліжками, партами, у шафах та в інших місцях;

• виставити пости безпеки біля входів у будівлі, щоб діти та працівники не повертались туди, де виникла пожежа;

• при гасінні слід намагатися в першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;

• слід утримуватися від відчинених вікон і дверей, а також від розбивання скла, щоб зменшити ймовірність поширення вогню і диму до суміжних приміщень.

Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, необхідно зачинити всі двері і вікна.

Білет №4

  1. Основні керівні документи та їх зміст.

Правовою основою ЦЗ є:

Конституція України, закони України: "Про правові засади цивільного захисту", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про Цивільну оборону України", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про аварійно-рятувальні служби", Про пожежну безпеку", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", міжнародні угоди України та інші акти законодавства.

Д о к у м е н т и :