Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Уход.doc
Скачиваний:
39
Добавлен:
09.05.2015
Размер:
70.66 Кб
Скачать

Тем: Основи санолопї. Здоров’я, чинники ризику. Здоров'я — найбільший дарунок природи

Святе завдання медицини — збереження даного при­родою здоров'я, а також відновлення втраченого здоров'я людини. Провідником усього раціонального з позиції здоров'я у кожної людини повинен бути, звичайно, медич­ний працівник. Це повинен бути знаючий спеціаліст, який сам зберігає, демонструє і пропагує науково обґрунтовані норми життя. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, з універсальною стійкістю до труднощів життя — холоду і спеки, ран і от­рут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром здоров'я. З рока­ми здоров'я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина — поєднання двох протилежностей — здоров'я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому проміжному третьому стані — між здоров'ям та захворюванням. Кожний ор­ганізм бореться із захворюванням, наслідки цієї боротьби залежать від величини резервів здоров'я.

З давніх часів люди не могли залишатися байдужими до захворювань і намагались якось від них рятуватись. Так виникла практична, а пізніше — і наукова медицина. Усі медичні доктрини складалися з двох частин — вчення про здоров'я і вчення про захворювання. Однак чим біль­ше медицина пізнавала природу захворювань і чим доско­налішими ставали засоби лікування, тим надійнішими здавалися шляхи досягнення здоров'я через лікування. Медицина ставала все більше лікувальною, спеціалізова­ною, госпітальною за орієнтацією.

Але практика показала, що, незважаючи на досягнення лікуваль­ної медицини, рівень захворюваності та пов'язані з ним економічні витрати залишаються високими. Таким чином, чисто медичні заходи не дали ефекту в досягненні загального здоров'я, оскільки медицина, маючи на меті зберегти здоров'я, фактично вирішує інше — лікуван­ня хворих.

Санологія. Валеологія

Санологія — наука про механізми процесів відновлення порушених функцій — видужання від хвороб, травм та інших патоло­гічних станів. Поняття санології невіддільне від поняття валеології.

Валеологія — наука про здоров'я, покликана вивчати механізми підтримки і зберігання стану здоров'я, засоби подовження трива­лості життя, зберігання працездатності.

Здоров'я не можна розглядати лише як нормальну структуру і функцію організму при відсутності проявів захворювання. Це ка­тегорія не лише біологічна, але й соціальна. За визначенням ВООЗ, "здоров'я — це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психологічного і соціального добробуту".

Важливим показником здоров'я є здатність людини найбільше ефективно використати свої біологічні можливості для реалізації со­ціальних функцій. Це значить, що при потребі підвищених вимог до людини в умовах її професійної діяльності (пілоти, космонавти, мо­ряки, металурги та ін.) організм повинен швидко й адекватно перебу­дуватися, а також швидко відновити звичайний, нормальний рівень функціонування. Наприклад, хірург і операційна сестра мають бути готовими до багатогодинної напруженої роботи в умовах статичної пози, вдихати повітря, насичене парами лікарських речовин, і при цьому зберігати здатність до тонких координованих складних мані­пуляцій, постійного відчуття правил асептики, а також поновлюва­ти свою працездатність до наступного робочого циклу. Таким чином, здоров'я визначається запасом життєвих сил і резервами функцій ор­ганізму, здатними компенсувати вплив шкідливих чинників і навіть протидіяти цим чинникам.

Суспільне здоров'я — це здоров'я індивідів, які складають дане суспільство. Суспільне здоров'я значною мірою є соціально-політич­ною та економічною категорією, об'єктом соціальної політики. Суспільне здоров'я характеризується певними показниками, які є загальноприйнятими. Показники суспільного здоров'я можуть ха­рактеризувати не тільки країну, але й окремі її регіони. їх можна розділити на декілька груп.

Демографічні показники — народжуваність, смертність, дитяча смертність, середня тривалість життя та ін.

Показник народжуваності — це кількість народжень за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:

Число народжених за рік х 1000

Середньорічна кількість населення

Коефіцієнт смертності характеризує частоту смертних випад­ків за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:

Число померлих за рік х 1000

Середньорічна кількість населення

Дитяча смертність — показник частоти смерті дітей на першо­му році життя:

Число дітей, які померли на першому році життя за даний рік х 1000

2/3 дітей, які народилися живими в даному році + 1/3 дітей, які народились живими в попередньому році

Народжуваність вважають високою при показниках понад 25 %, низькою, якщо показник нижче 15 %.

Смертність вважають високою при показниках понад 15 %, низь­кою — до 9 %.

Показник дитячої смертності понад 50 % вважають високим, менше ЗО % — низьким.

До показників суспільного здоров'я належать також медико-санітарні показники: захворюваність, поширення захворювань, не­працездатність через хвороби, нещасні випадки та ін.

Під захворюваністю (первинною) розуміють сукупність захво­рювань, ніде раніше не врахованих і вперше в даному році виявлених серед населення.

Хворобливість (поширеність захворювань) — сукупність усіх наявних серед населення хвороб, уперше виявлених у даному році і зареєстрованих у попередні роки, з приводу яких хворі повторно звернулися в даному році. Обидва показники розраховують на 1000 населення.

Захворюваність є більш чутливим показником, що реагує на умови зовнішнього середовища в даний рік. При вивченні цього по­казника за ряд років можна створити найбільш правильне уявлен­ня про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюванос­ті, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних за­ходів, спрямованих на її зниження.

Показник хворобливості більш стійкий до різних впливів се­редовища, і його зростання не означає негативних зрушень у стані здоров'я населення. Зростання цього показника може відбуватися за рахунок збільшення тривалості життя у зв'язку з досягненнями медицини і накопичення внаслідок цього контингентів, які перебу­вають на диспансерному обліку.

До чинників, що визначають здоров'я населення, належать такі: відтворення здоров'я, його формування, витрата і відновлення.

Відтворення здоров'я, або охорона і реалізація генофонду, на­родження здорового потомства визначається багатьма біологічни­ми, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров'я батьків, рівень їхньої загальної та санітарної культури, умо­ви перебігу вагітності і пологів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан родопомічної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. Величезна роль належить стану навколишнього середовища і морально-етичним характеристикам майбутніх бать­ків. Доброзичлива порада медичних працівників може змінити рі­шення молодої сім'ї про народження дитини у психічно неповноцін­них батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, ВІЛ-інфікованих та ін.

Формування здоров'я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища. У генотипі індивіда закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявились у ви­гляді певних якостей організму і особистості, придатних для біоло­гічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, які визнача­ються власне способом життя та зовнішнім середовищем. Медичний працівник може вплинути на спосіб життя індивіда.

Процес витрати здоров'я відбувається у виробничій сфері. Тому особливе значення має характер, організація та умови праці. У вироб­ничій діяльності велика увага повинна приділятися оптимізації умов праці на основі санітарно-гігієнічних норм з допустимими рівнями і концентраціями різних фізичних і хімічних чинників (температура, шум, вібрація, освітлення, домішки газу та ін.).

Процес відновлення здоров'я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію (відновлювальне ліку­вання), тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.

Трьом рівням особистості (соматичному, психічному і соціаль­ному) відповідають три аспекти здоров'я: фізичний (соматичний), психічний і соціальний. Вирішення практичних проблем в охороні здоров'я пов'язане передусім з діагностикою рівня соматичного здоров'я людини. Головні умови існування всього живого па Землі - це можливість поглинати енергію із зовнішнього середовища, аку­мулювати її і використовувати для процесів життєдіяльності. Чим доступнішими для використання є резерви біоенергетики, тим більш лшттєздатнішим є організм, оскільки життя підтримується тратою енергії на всіх рівнях. Здатність мобілізувати енергетичні ресур­си органів і систем є основною умовою термінового пристосування організму до дії екстремальних чинників.

Енерговідтворення у людини відбувається головним чином аероб­ним шляхом, за участю кисню. Отже, максимальне використання кисню може служити інтегральним показником сили процесів енергоутворення, тобто рівня соматичного здоров'я людини. Особи з висо­ким потенціалом аеробного енергоутворення мають високу стійкість до широкого спектра впливу — від гіпоксії і втрати крові до зрушень у кислотно-основному стані внутрішнього середовища. У них високі коронарний, респіраторний, ендокринний та інші резерви.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]