Тем: Основи санолопї. Здоров’я, чинники ризику. Здоров'я — найбільший дарунок природи
Святе завдання медицини — збереження даного природою здоров'я, а також відновлення втраченого здоров'я людини. Провідником усього раціонального з позиції здоров'я у кожної людини повинен бути, звичайно, медичний працівник. Це повинен бути знаючий спеціаліст, який сам зберігає, демонструє і пропагує науково обґрунтовані норми життя. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, з універсальною стійкістю до труднощів життя — холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром здоров'я. З роками здоров'я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина — поєднання двох протилежностей — здоров'я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому проміжному третьому стані — між здоров'ям та захворюванням. Кожний організм бореться із захворюванням, наслідки цієї боротьби залежать від величини резервів здоров'я.
З давніх часів люди не могли залишатися байдужими до захворювань і намагались якось від них рятуватись. Так виникла практична, а пізніше — і наукова медицина. Усі медичні доктрини складалися з двох частин — вчення про здоров'я і вчення про захворювання. Однак чим більше медицина пізнавала природу захворювань і чим досконалішими ставали засоби лікування, тим надійнішими здавалися шляхи досягнення здоров'я через лікування. Медицина ставала все більше лікувальною, спеціалізованою, госпітальною за орієнтацією.
Але практика показала, що, незважаючи на досягнення лікувальної медицини, рівень захворюваності та пов'язані з ним економічні витрати залишаються високими. Таким чином, чисто медичні заходи не дали ефекту в досягненні загального здоров'я, оскільки медицина, маючи на меті зберегти здоров'я, фактично вирішує інше — лікування хворих.
Санологія. Валеологія
Санологія — наука про механізми процесів відновлення порушених функцій — видужання від хвороб, травм та інших патологічних станів. Поняття санології невіддільне від поняття валеології.
Валеологія — наука про здоров'я, покликана вивчати механізми підтримки і зберігання стану здоров'я, засоби подовження тривалості життя, зберігання працездатності.
Здоров'я не можна розглядати лише як нормальну структуру і функцію організму при відсутності проявів захворювання. Це категорія не лише біологічна, але й соціальна. За визначенням ВООЗ, "здоров'я — це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психологічного і соціального добробуту".
Важливим показником здоров'я є здатність людини найбільше ефективно використати свої біологічні можливості для реалізації соціальних функцій. Це значить, що при потребі підвищених вимог до людини в умовах її професійної діяльності (пілоти, космонавти, моряки, металурги та ін.) організм повинен швидко й адекватно перебудуватися, а також швидко відновити звичайний, нормальний рівень функціонування. Наприклад, хірург і операційна сестра мають бути готовими до багатогодинної напруженої роботи в умовах статичної пози, вдихати повітря, насичене парами лікарських речовин, і при цьому зберігати здатність до тонких координованих складних маніпуляцій, постійного відчуття правил асептики, а також поновлювати свою працездатність до наступного робочого циклу. Таким чином, здоров'я визначається запасом життєвих сил і резервами функцій організму, здатними компенсувати вплив шкідливих чинників і навіть протидіяти цим чинникам.
Суспільне здоров'я — це здоров'я індивідів, які складають дане суспільство. Суспільне здоров'я значною мірою є соціально-політичною та економічною категорією, об'єктом соціальної політики. Суспільне здоров'я характеризується певними показниками, які є загальноприйнятими. Показники суспільного здоров'я можуть характеризувати не тільки країну, але й окремі її регіони. їх можна розділити на декілька груп.
Демографічні показники — народжуваність, смертність, дитяча смертність, середня тривалість життя та ін.
Показник народжуваності — це кількість народжень за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:
Число народжених за рік х 1000
Середньорічна кількість населення
Коефіцієнт смертності характеризує частоту смертних випадків за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території:
Число померлих за рік х 1000
Середньорічна кількість населення
Дитяча смертність — показник частоти смерті дітей на першому році життя:
Число дітей, які померли на першому році життя за даний рік х 1000
2/3 дітей, які народилися живими в даному році + 1/3 дітей, які народились живими в попередньому році
Народжуваність вважають високою при показниках понад 25 %, низькою, якщо показник нижче 15 %.
Смертність вважають високою при показниках понад 15 %, низькою — до 9 %.
Показник дитячої смертності понад 50 % вважають високим, менше ЗО % — низьким.
До показників суспільного здоров'я належать також медико-санітарні показники: захворюваність, поширення захворювань, непрацездатність через хвороби, нещасні випадки та ін.
Під захворюваністю (первинною) розуміють сукупність захворювань, ніде раніше не врахованих і вперше в даному році виявлених серед населення.
Хворобливість (поширеність захворювань) — сукупність усіх наявних серед населення хвороб, уперше виявлених у даному році і зареєстрованих у попередні роки, з приводу яких хворі повторно звернулися в даному році. Обидва показники розраховують на 1000 населення.
Захворюваність є більш чутливим показником, що реагує на умови зовнішнього середовища в даний рік. При вивченні цього показника за ряд років можна створити найбільш правильне уявлення про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюваності, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на її зниження.
Показник хворобливості більш стійкий до різних впливів середовища, і його зростання не означає негативних зрушень у стані здоров'я населення. Зростання цього показника може відбуватися за рахунок збільшення тривалості життя у зв'язку з досягненнями медицини і накопичення внаслідок цього контингентів, які перебувають на диспансерному обліку.
До чинників, що визначають здоров'я населення, належать такі: відтворення здоров'я, його формування, витрата і відновлення.
Відтворення здоров'я, або охорона і реалізація генофонду, народження здорового потомства визначається багатьма біологічними, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров'я батьків, рівень їхньої загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності і пологів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан родопомічної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. Величезна роль належить стану навколишнього середовища і морально-етичним характеристикам майбутніх батьків. Доброзичлива порада медичних працівників може змінити рішення молодої сім'ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, ВІЛ-інфікованих та ін.
Формування здоров'я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища. У генотипі індивіда закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявились у вигляді певних якостей організму і особистості, придатних для біологічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, які визначаються власне способом життя та зовнішнім середовищем. Медичний працівник може вплинути на спосіб життя індивіда.
Процес витрати здоров'я відбувається у виробничій сфері. Тому особливе значення має характер, організація та умови праці. У виробничій діяльності велика увага повинна приділятися оптимізації умов праці на основі санітарно-гігієнічних норм з допустимими рівнями і концентраціями різних фізичних і хімічних чинників (температура, шум, вібрація, освітлення, домішки газу та ін.).
Процес відновлення здоров'я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію (відновлювальне лікування), тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.
Трьом рівням особистості (соматичному, психічному і соціальному) відповідають три аспекти здоров'я: фізичний (соматичний), психічний і соціальний. Вирішення практичних проблем в охороні здоров'я пов'язане передусім з діагностикою рівня соматичного здоров'я людини. Головні умови існування всього живого па Землі - це можливість поглинати енергію із зовнішнього середовища, акумулювати її і використовувати для процесів життєдіяльності. Чим доступнішими для використання є резерви біоенергетики, тим більш лшттєздатнішим є організм, оскільки життя підтримується тратою енергії на всіх рівнях. Здатність мобілізувати енергетичні ресурси органів і систем є основною умовою термінового пристосування організму до дії екстремальних чинників.
Енерговідтворення у людини відбувається головним чином аеробним шляхом, за участю кисню. Отже, максимальне використання кисню може служити інтегральним показником сили процесів енергоутворення, тобто рівня соматичного здоров'я людини. Особи з високим потенціалом аеробного енергоутворення мають високу стійкість до широкого спектра впливу — від гіпоксії і втрати крові до зрушень у кислотно-основному стані внутрішнього середовища. У них високі коронарний, респіраторний, ендокринний та інші резерви.