Поняття і види пам'яті

Запам'ятовування, збереження і наступне відтворення індивідом його досвіду називається пам'яттю.

Пам'ять - процеси організації і збереження минулого досвіду, що роблять можливим його повторне використання в діяльності або повернення в сферу свідомості.

Основні функції пам'яті : запам'ятовування, збереження і відтворення інформації. Розрізняються по структурі, початковим даним і результатам, а так само різним індивідуальним розвитком.

Види пам'яті

I. За часом збереження матеріалу

1. Миттєва (чи іконічна). Пов'язана з утриманням точної і повної картини тільки що сприйнятого органами чуття, без якої б то не було переробки отриманої інформації. Її тривалість 0,1 - 0,5 секунд.

2. Короткочасна пам'ять. Це спосіб зберігання інформації протягом короткого проміжку часу, в середньому близько 20 секунд. Без повторення! Тут зберігається не повний, а лише узагальнений образ сприйнятого, його найбільш суттєві елементи. Її характеристика - об'єм. Він приблизно дорівнює 5 - 9 одиницям інформації.

3. Оперативна пам'ять. Це пам'ять, розрахована на зберігання інформації протягом заздалегідь заданого терміну, : від декількох секунд до декількох днів. Термін зберігання визначається завданням.

4. Довготривала пам'ять. Ця пам'ять здатна зберігати інформацію протягом практично необмеженого терміну. При користуванні довготривалою пам'яттю для пригадування нерідко вимагається мислення і зусилля волі, тому на практиці її часто зв'язують з цими 2-а процесами.

5. Генетична пам'ять. Це пам'ять, що зберігається в генотипі, передається у спадок. Це єдина пам'ять, на яку ми не можемо чинити вплив через навчання і виховання.

II. По переважаючому аналізатору в процесах запам'ятовування, збереження і відтворення матеріалу.

1. Зорова пам'ять. Пов'язана із збереженням і відтворенням зорових образів.

1.                 Слухова пам'ять. Це хороше запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків - музичних, мовних.

2.                 Рухова пам'ять. Це запам'ятовування, збереження і відтворення різноманітних складних рухів. Ця пам'ять бере участь у формуванні трудових умінь і навичок.

3.                   Емоційна пам'ять. Це пам'ять на переживання. Вона бере участь в роботі усіх видів пам'яті.

4.                 Дотикова, нюхова, смакова та ін. види пам'яті. Особливої ролі в життя не грають. Вони в основному задовольняють біологічні потреби.

III. По характеру участі волі.

1. Мимовільна пам'ять. Тут запам'ятовування і відтворення відбувається автоматично, без особливих зусиль і постановки спеціального мнемической завдання.

2. Довільна пам'ять. Обов'язково присутнє мнемическая завдання, а сам процес запам'ятовування або відтворення вимагає вольових зусиль.

IV. По різній мірі свідомості :

1) механічна; 2) логічна.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАМ'ЯТІ

Будь-яке переживання, враження або рух залишають у пам'яті відомий слід, який може тривати досить тривалий час і при відповіднихумовах проявляється знову і ставати предметом свідомості. Психічнийрозвитокможливо тому, щолюдинав стані накопичувати інформацію, не втрачаючи колишніх знань і навичок.

Пам'ять - форма психічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні слідів минулого досвіду. ¹

Пам'ять пов'язує минуле суб'єкта з його сьогоденням і майбутнім і є найважливішою пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку інавчання.

Пам'ять - основа психічної діяльності. Без неї неможливо зрозуміти основи формування поведінки, мислення, свідомості, підсвідомості. Слід зазначити, що пам'ять займає особливе місце серед психічних пізнавальних процесів. Багатьма дослідниками пам'ять характеризується як "наскрізний" процес, що забезпечує спадкоємність психічних процесів і об'єднує всі пізнавальні процеси в єдине ціле.

Пам'ять дозволяє людині накопичувати і згодом використовувати особистий життєвий досвід, в ній зберігаються знання і навички.

Фізіологічною основою пам'яті є пластичність нервової системи. Пластичність нервової системи виражається в тому, що кожен нервово-мозкової процес залишає після себе слід, змінює характерподальших процесів і що обумовлює можливість їх повторного виникнення, коли подразник, що діяв на органи почуттів, відсутня.

2. ОСНОВНІ ВИДИ ПАМ'ЯТІ

Види пам'яті розрізняють залежно від того, як, що і наскільки довго запам'ятовується, зберігається і відтворюється (рис. 1).

Існує кілька основних підходів у класифікації пам'яті. Окремі види пам'яті вичленяються відповіднодо трьома основними критеріями: 1) захарактеромпсихічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну і словесно-логічну; 2) за способом активності - на мимовільну і довільну; 3) за тривалістю закріплення і збереження матеріалу - на короткочасну, довготривалу та оперативну.

Рухова (або моторна) пам'ять -це запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів. Рухова пам'ять є основою для формування різних практичних та трудових навичок, так само як і навичок ходьби, листи і т. д. Без пам'яті на рухилюдинаповинна була б кожен раз вчитися здійснювативідповіднідії.

Емоційна пам'ять -це пам'ять на почуття. Даний вид пам'яті полягає в нашій здатності запам'ятовувати і відтворювати почуття. Спогади про пережиті почуття -страждання, радості любові супроводжують людину протягом всього йогожиття. Емоційне ставлення до інформації, емоційний фон істотно впливає на запам'ятовування. Найбільш легко запам'ятовуються події, що мають позитивну емоційне забарвлення, і навпаки, негативні події швидко забуваються.

Образна пам'ять -це пам'ять на уявлення, картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки та ін Суть образної пам'яті полягає в тому, що сприйняте раніше відтворюється потім у формі уявлень. Слід зазначити, що багато дослідників поділяють образну пам'ять на зорову, слухову, дотикальну, нюхову, смакову.

Словесно-логічна пам'ятьвиявляється в запам'ятовуванні і відтворенні наших думок. Це пам'ять напоняття, формули, знаки, думки. Ми запам'ятовуємо і відтворюємо думки, які виникли у нас впроцесіобмірковування, роздуми, пам'ятаємо зміст прочитаноїкниги, розмови з друзями. Особливістю даного виду пам'яті є те, що думки не існують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічною, а словесно-логічної.

Малюнок 1 - Класифікації пам'яті ¹

За способом запам'ятовування пам'ять поділяють на мимовільну і довільну.

Мимовільне запам'ятовуванняі відтворення здійснюється без спеціальних вольових зусиль, коли не ставляться цілі, завдання запам'ятовування або відтворення матеріалу, воно здійснюється як би само собою. Мимоволі запам'ятовується багато чого з того, з чим стикається людина в житті.

Довільне запам'ятовуваннясупроводжується довільною увагою, має цілеспрямований характер, воно вибірково. Запам'ятовування включає в себе логічні прийоми організації матеріалу, осмислення матеріалу, що запам'ятовується.

Ефективність довільної пам'яті залежить ^1:

Від цілей запам'ятовування(наскільки міцно, довго людина хоче запам'ятати). Якщо мета - вивчити, щоб здатиіспит, то незабаром після іспиту багато забудеться, якщо мета - вивчити надовго, для майбутньої професійної діяльності, тоінформаціямало забувається.

Від прийомів заучування.

Прийоми заучування:

- Логічний переказ, який включає: логічне осмислення матеріалу, систематизацію, виділення головних логічних компонентів інформації, переказ своїми словами;

- Образні прийоми запам'ятовування (перекладінформації в образи, графіки, схеми, картинки) -працюєобразна пам'ять;

- Мнемотехніческіе прийоми запам'ятовування (спеціальні прийоми для полегшення запам'ятовування).

Іншою характеристикою процесузапам'ятовування є ступінь осмислення матеріалу, що запам'ятовується. Тому прийнято виділяти осмислене і механічне запам'ятовування.

Механічне запам'ятовування -це запам'ятовування без усвідомлення логічного зв'язку між різними частинами сприйманого матеріалу. Прикладом такого запам'ятовування є заучуваннястатистичнихданих,історичнихдат і т. д.

На відміну від цього, осмислене запам'ятовуваннягрунтується на розумінні внутрішніх логічних зв'язків між окремими частинами матеріалу. Тому осмислене запам'ятовування завжди пов'язано з процесами мислення.

Доведено, що ефективність осмисленого запам'ятовування в 20 разів вище механічного.

Механічне запам'ятовування неекономно, потребує багатьох повторень. Механічно завчене людина не завжди може пригадати до місця і до часу. Осмислення ж запам'ятовування вимагає від людини значно менше зусиль і часу, але є більш дієвим.

При механічному запам'ятовуванні в пам'яті через одну годину залишається тільки 40% матеріалу, а ще через кілька годин - всього 20%, а в разі осмисленого запам'ятовування 40% матеріалу зберігається в пам'яті навіть через 30 днів.

Найважливішою характеристикою пам'яті є її тимчасова характеристика. У залежності від тривалості закріплення та збереження інформації виділяють наступні види пам'яті.

Сенсорна(слідова), або безпосередня пам'ять забезпечує збереження сприйнятого образу протягом часток секунди.

Короткочасна пам'ять- це вид пам'яті, що характеризується дуже коротким збереженням сприймаютьінформації (близько 20 сек) після одноразового нетривалого сприйняття і негайним відтворенням.¹Короткочасна пам'ять відіграє велику роль в житті людини. Завдяки їй переробляється значний обсяг інформації, відразу ж відсівається непотрібна і залишається потенційно корисна. Внаслідок цього не відбувається перевантаження довгострокової пам'яті. Обсяг короткочасної пам'яті індивідуальний. Вінхарактеризуєприроднупам'ять людини і зберігається, як правило, протягом всього життя. Обсяг короткочасної пам'яті характеризує здатність механічно, тобто без використання спеціальних прийомів, запам'ятовувати сприйняту інформацію.

У цілому ж короткочасна пам'ять має величезне значення для організації мислення, і в цьому вона дуже схожа на оперативну пам'ять.

Поняттям оперативна пам'ять позначають мнемонічніпроцеси, що обслуговують безпосередньо здійснювані людиною актуальні дії, операції.¹Вона представляє синтез довгострокової і короткочасної пам'яті. Коли ми виконуємо будь-яке складне дію, наприклад арифметичне, то здійснюємо його по частинах. При цьому ми утримуємо "в умі" деякі проміжні результати до тих пір, поки маємо з ними справу. У міру просування до кінцевого результату конкретний "відпрацьований"матеріалможе забуватися.

Без хорошої короткочасної пам'яті неможливе нормальне функціонування довгострокової пам'яті. Вторинна, або довготривала пам'ять - тривале збереження інформації (від 20 сек. І спішачи на годинник, місяці, роки) після багаторазового повторення і відтворення. У довготривалу може проникнути і надовго відкластися лише те, що колись було в короткочасній пам'яті, тому короткочасна пам'ять виступає у вигляді своєрідного фільтра, який пропускає лише потрібну, вже увесь зміст в довгострокову пам'ять. При цьому перехід інформації з короткочасної в довготривалу пам'ять пов'язаний з рядом особливостей. Так, у короткочасну пам'ять в основному потрапляють останні п'ять-шість одиниць інформації, отриманої через органи почуттів. У довгострокову пам'ять можна перевести інформації набагато більше, ніж дозволяє індивідуальний обсяг короткочасної пам'яті. Це досягається шляхом повторення матеріалу, який треба запам'ятати.

3. ОСНОВНІ ПРОЦЕСИ І МЕХАНІЗМИ ПАМ'ЯТІ

Пам'ять - це складний психічний процес, який об'єднує цілий ряд психічних процесів. Перераховані характеристики пам'яті в тій чи іншій мірі притаманні всім процесам, які об'єднує поняття "пам'ять".¹

I.Запам'ятовування -це процес зйомки і подальшого збереження сприйнятоїінформації.

Кожен процес, що відбувається в корі мозку внаслідок впливу зовнішнього подразника, залишає після себе сліди, хоча ступінь їх міцності буває різна. Найкраще запам'ятовується те, що має життєво важливе значення для людини: все, що пов'язано з його інтересами і потребами, з цілями і завданнями його діяльності.

II.Відтворення, впізнавання.Витяг матеріалу з пам'яті здійснюється за допомогою двох процесів -відтворенняівпізнавання.Відтворення - це процес відтворення образу предмета, сприйнятого людиною раніше, але не сприймається в даний момент. Фізіологічною основою відтворення є відновлення нервових зв'язків, що утворилися раніше при сприйнятті предметів і явищ.

Крім відтворення існує процес пізнавання.Пізнавання будь-якого об'єкта відбувається в момент його сприйняття і означає, що відбувається сприйняття об'єкта, уявлення про яке сформувалося у людини або на основі особистих вражень (уявлення пам'яті), або на основі словесних описів (подання уяви).

III.Забуваннявиражається в неможливості відновити раніше сприйняту інформацію. Фізіологічною основою забування є деякі види коркового гальмування, що заважає актуалізації тимчасових нервових зв'язків. Найчастіше це так зване угасательное гальмування, яке розвивається при відсутності підкріплення.

В даний час відомі фактори, що впливають на швидкість протікання процесів забування. Так, забування протікає швидше, якщо матеріал недостатньо зрозумілий людиною. Крім того, забування відбувається швидше, якщо матеріал нецікавий людині, не пов'язаний безпосередньо з його практичними потребами. Цим пояснюється той факт, що дорослі людикраще пам'ятають те, що відноситься до їх професії, що пов'язане з їх життєвими інтересами, ашколярідобре пам'ятають матеріал, який їх захоплює, і швидко забувають те, що їх не цікавить.

Швидкість забування також залежить від обсягу матеріалу і ступеня труднощі його засвоєння: чим більший об'єм матеріалу або чим він важче для сприйняття, тим швидше відбувається забування. Іншим фактором, який пришвидшує процес забування, є негативний вплив діяльності, наступного відразу після заучування. Це явище називають ретроактивне гальмуванням.

Вказану закономірність необхідно мати на увазі при організації навчальної роботи. Особливо важливо дотримуватися перерви в заняттях, чергувати навчальні предмети так, щоб між ними були значні відмінності, - предмети, важкі для засвоєння, ставити раніше, ніж легкі.

Іншим істотним фактором, що впливає на швидкість забування, є вік. З віком відзначається погіршення багатьох функцій пам'яті. Запам'ятовувати матеріал стає важче, а процеси забування, навпаки, прискорюються.

В кінці XIX ст. Т. Рібо сформулював закономірність (закон Рібо), згідно з якою руйнування пам'яті при прогресуючій амнезії, наприклад у випадках захворювань або в літньому віці, мають певну послідовність. Спочатку стають недоступними спогади про недавні події, потім починає порушуватися розумова діяльність особистості. Відбувається втрата пам'яті на почуття і звички. Нарешті, розпадається інстинктивна пам'ять. У випадках відновлення пам'яті проходження цих же етапів відбувається в зворотному порядку.

Основними суттєвими причинами забування, що виходить за рамки середньостатистичних значень, є різні хвороби нервової системи, а також сильні психічні та фізичнітравми(удари, пов'язані з втратою свідомості, емоційні травми). Забування також настає швидше при розумовому або фізичному стомленні. Причиною забування може бути і дія сторонніх подразників, що заважають зосередитися на потрібному матеріалі, наприклад дратівливих звуків або що у полі зору предметів.

Для зменшення забування необхідно:

1) розуміння, осмислення інформації (механічно вивчені, але не зрозуміла до кінця інформація забувається швидко і майже повністю);

2) повторення інформації (перше повторення потрібно через 40 хв після заучування). Необхідно частіше повторювати в перші дні після заучування, оскільки у ці дні максимальні втрати від забування.

Наприклад: у перший день - 2-3 повторення, у другий день - 1-2 повторення, в третій-сьомий день по одному повторення, потім одне повторення з інтервалом у 7-10 днів. Пам'ятайте, що 30 повторень протягом місяця ефективніше, ніж 100 повторень за день. Тому систематичне, без перевантаження навчання, заучування маленькими порціями протягом семестру з періодичними повтореннями через 10 днів набагато ефективніше, ніж концентроване заучування великого об'єму інформації в стислі термінисесії, що викликає розумову і психічну перевантаження та майже повне забування інформації через тиждень після сесії.¹

Пам'ять, як і будь-який інший пізнавальний психічний процес, володіє певними характеристиками. Основними характеристиками пам'яті є: об'єм, швидкість зйомки, точність відтворення.

Об'єм пам'яті -це найважливіша інтегральна характеристика пам'яті, яка характеризує можливості запам'ятовування і збереження інформації. Об'єм пам'яті -кількість інформації, яку людина здатна запам'ятати за певний час. Обсяг короткочасної пам'яті людини в середньому становить 7 ± 2 блоки інформації. Обсяг блоку може бути різним, наприклад, людинаможе запам'ятати і повторити 5-9 цифр, 6-7 безглуздих складів, 5-9 слів.

Швидкість запам'ятовування -час, протягом якого людина здатна запам'ятати певний обсяг інформації.

Інша характеристика пам'яті - точність відтворення. Ця характеристика відображає здатність людини точно зберігати, а найголовніше, точно відтворювати відбиту в пам'яті інформацію. Як правило, зустрічаючись з необхідністю вирішити будь-яку задачу або проблему, людина звертається до інформації, яка зберігається в пам'яті.

Процеси пам´яті

Розрізняють такі головні процеси пам´яті: запам´ятовування, зберігання, відтворення та забування.

ЗАПАМ´ЯТОВУВАННЯ - це утворення й закріплення тимчасових нервових зв´язків. Що складніший матеріал, то складніші й ті тимчасові зв´язки, які утворюють підґрунтя запам´ятовування.

Процес запам´ятовування - активний процес, під час якого з початковим матеріалом відбуваються певні дії. Процес запам´ятовування починається в короткотривалій пам´яті (КТП) і завершується в довготривалій пам´яті (ДТП). Розглянемо цю послідовність дій.

У короткотривалу пам´ять із сенсорної пам´яті потрапляє тільки той матеріал, який пізнано шляхом зіставлення актуального сенсорного образу з еталонами, що зберігаються в довготривалій пам´яті. Після того як зоровий або акустичний образ потрапив у короткотривалу пам´ять, його перекладають на звукову мову і він існує в цій пам´яті далі, здебільшого саме в такій формі. У процесі цього перетворення матеріал зазнає класифікації на основі смислових ознак і надходить у відповідну частину довготривалої пам´яті. Насправді цей процес ще складніший і являє собою встановлення смислових зв´язків між отриманим матеріалом і семантично спорідненими узагальненнями, що зберігаються в довготривалій пам´яті. При цьому відбувається трансформація не тільки наявного матеріалу, а й структур довготривалої пам´яті. Як тільки ці зв´язки встановлено й закріплено, матеріал залишається в довготривалій пам´яті «для вічного зберігання».

Успішність встановлення смислових зв´язків залежить від низки супутніх чинників:

• від обсягу матеріалу, що міститься в короткотривалій пам´яті: він не повинен значно перевищувати 7±2 одиниці збереження;

• часу перебування матеріалу в короткотривалій пам´яті; цей час можна необмежено збільшувати, повторюючи матеріал;

• від наявності чинників, що заважають, - побічного матеріалу, що виникає у свідомості в межах 30 секунд до або після одержання матеріалу, призначеного для запам´ятовування;

• від дії мотиваційного чинника в різноманітних його формах: емоцій, інтересу, виразності мотиву запам´ятовування;

• від розмаїтості форм представлення матеріалу в короткотривалій пам´яті, тобто від наявності різноманітних кодів: візуального, акустичного і понятійного;

• від ступеня «знайомості» матеріалу, його осмисленості, тобто наявності аналогічних за змістом знань, що зберігаються в довготривалій пам´яті;

• від кількості смислових зв´язків, які встановлюються у процесі запам´ятовування, чому сприяє його повторне відтворення в різних контекстах, тобто його осмислення.

Фіксація сліду в пам´яті. Термін «фіксація сліду», як і консолідація сліду, є не більш ніж метафорою. Розроблено багато моделей, у яких описано окремі аспекти процесу довготривалого запам´ятовування.

Назвемо лише деякі чинники, що впливають на цей процес:

• значення кількості повторень (майже не впливають на результат безпосереднього відтворення) зростає в міру збільшення відтермінування відтворення;

• знайомість стимулу, його подібність до вже наявних концептів (так зване відчуття знайомості);

• кількість ментальних повторень, які залежать від часу збереження інформації в оперативній пам´яті. Як уже було зазначено, ці повторення відбуваються автоматично, без контролю свідомості;

• ступінь організованості матеріалу й глибина переробки відповідно до поточних і довготермінових завдань;

• інтенції на запам´ятовування і володіння стратегіями запам´ятовування.

Отже, результативність збереження інформації в ДТП залежить від багатьох чинників, одні з яких є характеристиками попередніх процесів переробки, інші мають «локалізацію» в самій ДТП.

Запам´ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам´ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам´ятати. На мимовільне запам´ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Усе, що емоційно сильно впливає на нас, ми запам´ятовуємо незалежно від свого наміру запам´ятати.

Мимовільному запам´ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам´ятовується значно легше й утримується в нашій свідомості впродовж тривалішого часу, ніж нецікаве.

Довільне запам´ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовують спеціальні засоби та прийоми запам´ятовування.

Залежно від ступеня розуміння запам´ятовуваного матеріалу довільне запам´ятовування буває механічним і осмисленим (логічним).

Механічним є запам´ятовування без розуміння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань.

Осмислене (логічне) запам´ятовування спирається на розуміння матеріалу в процесі роботи з ним, оскільки тільки працюючи з матеріалом, ми запам´ятовуємо його.

Залежно від засобів, які використовують у процесі запам´ятовування, останнє можна поділити на безпосереднє й опосередковане.

Матеріал, який потрібно запам´ятати, може бути візуальним, слуховим, образним, вербальним, символічним тощо. Залежно від матеріалу, який запам´ятовують, розрізняють види пам´яті (візуальну, слухову тощо).

Описуючи запам´ятовування, використовують такі характеристики матеріалу, як його змістовність і безглуздість. Зрозуміло, що процес і продуктивність запам´ятовування залежать від змістовності/безглуздості матеріалу. Іноді ці характеристики використовують для опису процесу і говорять про осмислене/механічне запам´ятовування.

Обсяг матеріалу, ступінь його однорідності та послідовність запам´ятовування, безумовно, впливають на результативність і стратегії запам´ятовування. Це зафіксовано у феноменах, які одержали назву «ефект довжини», «ефект звичності» та «ефект краю». Відповідно виокремлюють підвиди запам´ятовування: цілісне/вроздріб, звичне/незвичне, масове/розподілене. Блок збереження має свої закономірності й детермінанти. Усе, що успішно пройшло через запам´ятовування, зовсім не обов´язково успішно збережеться.

З досвіду відомо, що деякі події (начебто «неважливі» та непомітні) зненацька спливають в актуальному спогаді або впливають на інші пізнавальні процеси. Це називають продуктивністю збереження. Крім того, є й інша характеристика - тривалість збереження.

Умовами успіху довільного запам´ятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його важливість, установка на запам´ятовування тощо.

ЗБЕРІГАННЯ як процес пам´яті полягає у ступені збереження обсягу й змісту інформації впродовж тривалого часу. Для збереження потрібне періодичне повторення.

Збереження означає наявність інформації в довготривалій пам´яті (йтиметься саме про неї), що не завжди пов´язане з її доступністю для свідомості. Забування - неоднорідний процес, він може набувати найрізноманітніших форм. Людина, наприклад, не може згадати того, що відбувалося з нею в ранньому дитинстві, тому що до оволодіння мовою вона не могла передати на збереження в символічній формі те, що сприйняла у формі образної. Забування може означати також те, що людина «забуває» зробити щось із запланованого раніше, наприклад, щось купити в магазині. Забування може бути пов´язане і з фізичною черепно-мозковою травмою, а може з´явитися внаслідок так званого витіснення - мимовільного забування подій, що спричиняють біль. У зв´язку з цим під забуванням у психології розуміють усе те, що відбувається, коли матеріал, який колись запам´ятали і який потім потрібно відшукати, не вдається видобути з пам´яті.

Тут необхідно нагадати, що процеси пам´яті тісно взаємопов´язані. Певною мірою забування є функцією від запам´ятовування - що краще матеріал запам´ятали (а це залежить від перерахованих вище чинників), то менше його забувають. Однак забування може мати і власні, окремі причини. Загалом, що рідше матеріал залучають до активної діяльності, то менш доступним він є. За інших однакових умов він старіє - втрачаються знання, розпадаються навички, згасають почуття. Другим важливим чинником є кількість встановлених і поновлених смислових зв´язків між змістом цього матеріалу та іншими матеріалами, що зберігаються в довготривалій пам´яті. У цьому контексті можна сказати, що будь-яка смислова перебудова досвіду, наприклад, зміна способу життя, віри, переконань, світогляду, може супроводжуватися втратою або недоступністю колишніх елементів досвіду. Механізмом забування є інтерференція, тобто гнітючий вплив одного матеріалу на інший, як тільки він з´явиться, а також загасання, тобто згасання слідів пам´яті і невідповідність ознак - коли під час відтворення наявні коди не відповідають тим, за допомогою яких інформацію вводили в пам´ять.

ВІДТВОРЕННЯ - один з головних процесів пам´яті. Воно є показником міцності запам´ятовування й водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв´язків у корі великих півкуль головного мозку.

Відтворення матеріалу, який зберігається в довготривалій пам´яті, полягає в переході його з довготривалої пам´яті в короткотривалу, тобто актуалізація його у свідомості. Відтворення залежить від процесів запам´ятовування і забування, але має також свої особливості та механізми. Відтворення може мати три форми - впізнавання, пригадування і спогади.

Простою формою відтворення є впізнавання. Впізнавання - це відтворення, що виникає під час повторного сприймання предметів. Впізнавання буває повним і неповним.

Під час повного впізнавання повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюють з раніше відомим, повністю відновлюються час, місце та інші деталі попереднього стикання з ним. Повне впізнання наявне, якщо зустріли добре знайому людиною або коли йдемо добре відомими вулицями тощо.

Для неповного впізнання характерна невизначеність, труднощі співвіднесення об´єкта, який сприймаємо, з тим, що вже знайомий нам у попередньому досвіді.

Складнішою формою відтворення є згадування. Особливість згадування в тому, що воно відбувається без повторного сприйняття того, що відтворюється.

Згадування може бути довільним, коли воно зумовлене актуальною потребою відтворити потрібну інформацію (наприклад, пригадати правило під час написання слова або речення, відповісти на запитання), або мимовільним, коли образи або відомості спливають у свідомості без будь-яких усвідомлених мотивів. Таке явище називають персеверацією.

Під персеверацією розуміють уявлення, які мають нав´язливий характер.

Образні персеверації виникають після багаторазового сприйняття певних предметів чи явищ, або коли є сильний емоційний вплив на особистість.

До мимовільного відтворення належить явище ремінісценції, або «виринання» у свідомості того, що неможливо було згадати відразу після його запам´ятовування.

Ремінісценція - наслідок зняття втоми нервових клітин, яке настає після виконання складного мнемонічного завдання. З часом ця втома зникає і продуктивність відтворення зростає.

Особливою формою довільного відтворення запам´ятованого матеріалу є пригадування. Це - складний процес пам´яті, що являє собою пошук необхідного матеріалу в довготривалій пам´яті. Оскільки матеріал у пам´яті організований певним чином на основі смислових ознак, які становлять це поняття або образ, то його пошук також є не сліпим блуканням у комірках пам´яті, а певним рухом до потрібного матеріалу по семантичній системі або дереву. Прикладом пошуку потрібного матеріалу за допомогою такого руху може бути таке завдання: «Пригадайте, що ви робили 5 травня 1993 року». На перший погляд, завдання видається нездійсненним - хіба можна згадати події конкретного дня багаторічної давності? Експерименти, однак, засвідчують, що, розмірковуючи, люди можуть не тільки згадати події, а й описати деякі їхні деталі. Отже, зусилля під час пригадування спрямовані на організацію пошуку інформації, що відповідає її організації в пам´яті. Для полегшення довільного відтворення матеріалу ефективним є використання елементів «зовнішньої пам´яті» - використання знаків, заміток («вузликів на пам´ять»), записів тощо.

Розрізняють також епізодичну й семантичну пам´ять. Відтворення подій з епізодичної пам´яті може бути особливо яскравим саме внаслідок того, що під час їхнього запам´ятовування в пам´яті зберігається матеріал, який належить не тільки до різних модальностей, а й до пережитих тої миті емоцій і дій. Крім того, він локалізований у певному місці й часі. Усе це робить його змістовнішим та відрізняє від знань, одержаних опосередковано. Відтворення таких пережитих образів називають спогадом.

Потреба в пригадуванні виникає тоді, коли в певний момент не вдається пригадати те, що необхідно. У цій ситуації людина докладає певних зусиль, щоб подолати об´єктивні та суб´єктивні труднощі, пов´язані з неможливістю згадати, напружує волю, вдається до пошуку шляхів активізації попередніх вражень, до різних мнемонічних дій.

Одним із різновидів довільного відтворення є спогади - це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого.

Специфічним елементом цього відтворення є факти життєвого шляху людини в контексті історичних умов певного періоду, до яких вона так чи інакше була безпосередньо причетна. Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоціями, які збагачують і поглиблюють зміст відтворення.

Усе, що людина запам´ятовує, з часом поступово забувається. Забування - процес, зворотний до запам´ятовування.

ЗАБУВАННЯ виявляється в тому, що втрачається чіткість запам´ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, воно стає неможливим і, нарешті, унеможливлюється впізнання.

Блок забування також можна розглядати як відносно незалежний. Особливу проблему становить спонтанна динаміка сліду. Відомо, наприклад, що деякі події можуть «витіснятися», тоді як інші не вдається навмисно забути. Оцінюють темпоральні й точнісні характеристики забування залежно від стратегій, які було використано на попередніх етапах обробки, особливо під час запам´ятовування. І, звичайно, на забування впливає модальність завченого матеріалу (образний, вербальний тощо), його усвідомленість і звичність. Динаміка забування залежить також від функціонального й емоційного стану людини.

Забування - це згасання тимчасових нервових зв´язків, що впродовж тривалого часу не підкріплювалися. Якщо набуті знання протягом тривалого часу не використовують і не повторюють, вони поступово забуваються. Іншою причиною забування є недостатня міцність запам´ятовування. Отже, щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал.

Консолідація сліду і забування. Згідно з класичними уявленнями, короткотривала пам´ять має таку стабільну характеристику, як обсяг або ємність. Якщо обсяг поточної інформації перевищує цю граничну величину, то інформація втрачається (стирається, згасає).

Слідом пам´яті називають результат роботи мнемічної системи. Під консолідацією сліду розуміють зростання сили асоціацій, а під ослабленням - зменшення сили зв´язку. Ці поняття прийшли в психологію з асоціанізму.

Згідно з Р. Розенцвейгом, слід має дві властивості: силу й вразливість. Сила визначає імовірність пригадування і підпадає під інтерференцію. Вразливість характеризує «крихкість» сліду; вона спонтанно зменшується в часі. Вважають, що цими двома властивостями можна пояснити процес консолідації сліду. Перша властивість відповідає за те, що сила сліду стає тривалішою в часі; друга - за зниження рівня вразливості сліду. Тому варто розрізняти дві форми забування: перша (зворотна) - це вияв недоступності сліду, що може бути зумовлено неадекватним контекстом або функціональними порушеннями. Друга форма (незворотна) - вияв «крихкості» сліду внаслідок його «вразливості». Існує кілька феноменів, які підтверджують наявність зворотної форми забування. По-перше, ремінісценція - спонтанна актуалізація спогаду. Ремінісценція залежить від якості попереднього вивчання. Відомо, що для її появи необхідний оптимум навчання. По-друге, амнезія, що настає після електрошоку (від декількох хвилин до декількох годин). Колись вважали, що в такому разі порушується процес консолідації. Однак є всі підстави думати, що причиною забування є не порушення консолідації, а труднощі пригадування. Як доказ, Ж.-Фр. Ламбер наводить відомості про те, що збудливі наркотики можуть частково зняти амнезію, тому що шок порушує не самі сліди, а доступ до них.

Причиною, яка погіршує запам´ятовування, може бути негативна індукція, зумовлена змістом матеріалу. Якщо матеріал складний, подібний до того, який був на попередньому занятті, це ускладнює утворення нових тимчасових нервових зв´язків, знижує ефективність запам´ятовування.

Негативний вплив раніше запам´ятованого матеріалу на засвоєння нового означують як проактивну інтерференцію (така, що діє наперед). Негативний вплив подальшої діяльності на зв´язки, вироблені в попередній діяльності, має назву ретроактивної інтерференції (такої, що діє зворотно).

Тимчасовою причиною труднощів відтворення може бути сильний імпульс - бажання пригадати, яке індукує гальмування.

Забування - процес поступовий, базується на послабленні й порушенні раніше утворених умовних зв´язків. Що менше вони закріплені, то швидше згасають і забуваються.

Найбільший відсоток забування наявний відразу після заучування матеріалу. Для тривалого утримання в пам´яті інформації важливо від самого початку забезпечити міцне її запам´ятовування й закріплення через повторення в перші дні після того, як її було отримано.

Важлива умова продуктивного запам´ятовування - осмисленість, розуміння того, що є його предметом.

Мнемоніка. У психології щодо проблем пам´яті є два терміни, близькі за звучанням, але різні за значенням, - «мнемічний» і « мнемонічний ».

Мнемічний - те, що має стосунок до пам´яті, до мистецтва запам´ятовування. Ґрунтуючись на сказаному вище, можна зробити висновок про те, що, знаючи закони, які регулюють процеси пам´яті, можна цими процесами керувати.

Мнемоніка - прийоми керування пам´яттю. Найпоширенішим прийомом є вже згадуване використання міток або предметів як ознак для пригадування. Сприйнявши ці знаки, людина згадує зміст того, що з ними пов´язане.

Іншим поширеним мнемонічним прийомом є групування матеріалу для його запам´ятовування. За допомогою групувань легше запам´ятовувати, зокрема, телефонні номери. Наприклад, 2-98-71-23 запам´ятати складніше, ніж 2-987-123.

Одним з найвідоміших мнемонічних прийомів є метод розміщення. Його суть у тому, що матеріал, який запам´ятовують, розбивають на частини, які потім розташовують у різних місцях образу якого-небудь приміщення або добре знайомої вулиці. Скеровуючи потім думку за звичним маршрутом, вулицею або приміщеннями будинку, людина просто «підбирає» те, що зберігається в різних частинах.

Ще один поширений прийом - додавання осмисленого зв´язку матеріалу, між початковими елементами якого осмисленого зв´язку немає. Це стосується запам´ятовування не пов´язаних між собою слів або букв, послідовності найменувань.

Добрим прийомом для запам´ятовування, наприклад, текстів або послідовності викладу є створення плану або розбивання тексту на частини з називанням кожної з них.

Є й інші мнемонічні прийоми, для перечислення та опису яких тут, на жаль, немає місця.

Мислення - пізнавальний психічний процес узагальненого і опосередкованого віддзеркалення зв'язків і стосунків між предметами об'єктивної дійсності. Мислення - процес, пов'язаний з обробкою інформації, або отриманої через відчуття, або збереженої в пам'яті в результаті особистого досвіду, з тим, щоб бути в змозі реагувати в новій ситуації. Виділяють наступні відмітні ознаки:

1. Основна функція мислення - виявлення внутрішніх зв'язків в предметах.

2. Мислення спирається у своєму пізнанні на ці чуттєві образи;

3. Мислення може бути відірване від реального світу, оскільки для пізнання може використовувати "заступник" предметів зовнішнього світу - знак, символ

4. Мислення протікає в цілому з опорою на знання, придбані раніше;

5. Особливість - розумові результати спочатку носять узагальнений характер;

6. Ми можемо мислити не лише в категоріях сьогодення, але і минулого, і майбутнього.

Види мислення :