Кваліфікаційна характеристика лікаря із спеціальності “лікувальна фізкультура”

Лікар з лікувальної фізкультури повинен володіти відповідними належними знаннями та вміннями.

Загальні знання, навички:

- загальні питання правового забезпечення та організації лікарсько-фізкультурної служби (далі - Служби) в країні, відділень і кабінетів з лікувальної фізкультури в стаціонарі, поліклініці, санаторії, Центрі, Диспансері, відділенні відновлювального лікування, інших лікувально-профілактичних закладах;

- вплив фізичних навантажень на життєдіяльність і здоров’я людини, основні принципи обґрунтування призначення оздоровчих фізичних навантажень в різних вікових групах;

- обґрунтування призначення рухових режимів та фізичного навантаження в клінічній медицині з метою лікування та реабілітації хворих;

- медична реабілітація: зміст, медичний, психологічний і соціальний аспект, принципи організації, етапи;

- сучасний комплекс медичної реабілітації хворих різного профілю на етапах реабілітації;

- лікувальна фізкультура в системі медичної та соціально-трудової реабілітації хворих та інвалідів, дорослих і дітей;

- клінічна симптоматика, патогенез та саногенез захворювань, травм, оперативних втручань, при яких застосовується лікувальна фізкультура;

- показання та протипоказання до призначення лікувальної фізкультури;

- засоби лікувальної фізкультури, форми, методи проведення;

- лікувальна фізкультура як складова рухових режимів;

- лікувальна фізкультура в поєднанні з природними факторами;

- масаж як форма лікувальної фізкультури;

- лікувальна фізкультура і тракційна терапія;

- адаптивна фізична культура: мета, зміст, місце в системі медичної і соціально-трудової реабілітації;

- показники і методи визначення фізичного стану організму хворої людини, окремих систем і органів з метою призначення та оцінки ефективності лікувальної фізкультури та оздоровчого фізичного тренування;

- апаратура та устаткування відділень і кабінетів лікувальної фізкультури, можливості їх застосування, техніка безпеки при роботі з апаратурою;

- обґрунтування застосування деяких методів і методик лікування та медичної реабілітації: електростимуляції м’язів та нервів, мануальної терапії вертеброгенної патології, класичного ручного та точкового масажу, психотерапії і психофізичного тренування, східних оздоровчих систем, загартування;

- узагальнити інформацію про хворого, користуючись наявною медичною документацією, провести його цілеспрямоване обстеження, використовуючи потрібні методи дослідження;

- володіти комплексом методів дослідження і оцінки загального стану фізичного здоров’я, зокрема фізичної працездатності і толерантності до фізичних навантажень, методів оцінки стану систем кровообігу, дихання, нервово-м’язової, опорно-рухового апарату, правильно інтерпретувати висновки електрокардіографічних, рентгенологічних, ультразвукових та інших досліджень;

- призначити комплекс з лікувальної фізкультури з урахуванням стану хворого, особливостей захворювання, травми, операції, ступеня функціональних розладів, етапу реабілітації, періоду і режиму рухів тощо;

- зробити призначення з фізичної культури при вагітності і після пологів;

- визначити раціональне поєднання процедур лікувальної фізкультури (сумісність, послідовність, тимчасові інтервали) в щоденному і курсовому комплексі засобів медичної реабілітації з лікарськими препаратами, масажем, мануальною терапією, тракційною терапією, ортезотерапією, фізіотерапією, рефлексотерапією, психотерапією, працетерапією;

- провести процедуру лікувальної гімнастики та інші форми лікувальної фізкультури;

- дати оцінку перебігу захворювання та ефективності впливу лікувальної фізкультури і комплексу медичної реабілітації;

- визначити можливість виникнення ускладнень і тимчасових протипоказань в процесі занять лікувальною фізкультурою;

- скласти рекомендації з лікувальної фізкультури, рухового режиму і оздоровчого фізичного тренування в домашніх умовах;

- скласти рекомендації з особистої та суспільної гігієни, здорового способу життя, загартування, раціонального харчування;

- додержуватись принципів медичної деонтології в практиці лікувальної фізкультури;

- впроваджувати в практику нові методики лікувальної фізкультури;

- вести необхідну медичну документацію – поточну, звітну, робити аналіз роботи з лікувальної фізкультури в закладі, місті, регіоні, бути обізнаним з передовим досвідом;

- вести санітарно-просвітню роботу серед хворих і населення з питань здорового способу життя, оздоровчої ролі фізичної культури і загартування;

- володіти прийомами реанімації (штучне дихання, масаж серця), вміти допомогти при травмах, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, повішенні, анафілактичному шоку, опіку, відмороженні, вміти виявити особливо небезпечні інфекції.

Спеціальні знання та навички:

Лікар з лікувальної фізкультури повинен знати показання та протипоказання до занять, обґрунтування застосування оптимальних призначень з лікувальної фізкультури і масажу, уміти зробити належні методичні призначення (засоби, форми, методи і особливості методики проведення – спеціальні вправи та прийоми їх застосування, дозування та поточний контроль) при різних формах патології, з варіантами особливостей методики з урахуванням етапів і комплексу медичної реабілітації, періодів курсу лікувальної фізкультури і режимів руху, ступеня і локалізації ураження, виду іммобілізації та інше.

В клініці внутрішніх хвороб:

- при хворобах серцево-судинної системи: недостатність кровообігу, інфаркт міокарду і хронічна ішемічна хвороба серця, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, гіпотонічна хвороба, хвороби міокарду, ревматизм, набуті та природжені вади серця, хвороби периферійних судин;

- при хворобах органів дихання: гостра та хронічна пневмонія, плеврит, емфізема легенів, пневмосклероз, бронхіальна астма, хронічний бронхіт, бронхоектазійна хвороба, пневмоконіоз, туберкульоз легенів;

- при хворобах органів травлення: гастрит, виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, гастроптоз, ентероптоз, хвороби печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, функціональні порушення кишечнику, грижа стравохідного отвору діафрагми;

- при хворобах обміну речовин: цукровий діабет, ожиріння, подагра;

- при хворобах нирок, сечовивідних шляхів і простати: хронічний нефрит та нефроз, нирковокам’яна хвороба, нетримання сечі, простатит та аденома простати;

- після гострих інфекційних захворювань;

- при променевій хворобі.

При травмах та хворобах опорно-рухового апарату:

- при травмах верхніх та нижніх кінцівок: перелом, вивих, ушкодження хрящових і капсульно-зв’язкових структур суглобів, п’яткового сухожилля;

- при травмах хребта і тазу: неускладнений перелом хребта, ушкодження зв’язкового апарату хребта, переломи кісток тазу;

- при множинних та сукупних травмах;

- при хворобах опорно-рухового апарату: артрит та артроз, остеохондроз хребта, кістково-суглобовий туберкульоз;

- при деформаціях опорно-рухового апарату: порушення постави, сколіоз, деформація стопи;

- в оперативній травматології;

- при протезуванні.

В клініці нервових хвороб і нейрохірургії:

- при захворюваннях і травмах головного мозку: гостре порушення мозкового кровообігу, церебральний склероз, дисциркуляторна енцефалопатія, черепно-мозкова травма, хронічні запальні та дегенеративно-дистрофічні захворювання;

- при захворюваннях і травмах спинного мозку: травма, мієліт, поліомієліт, розсіяний склероз;

- при захворюваннях і травмах периферичних нервів: неврит, радикуліт, травма, плексит;

- при нервово-м’язових дистрофіях;

- після нейрохірургічних операцій: на головному мозку, спинному мозку, периферичних нервах;

- при вібраційній хворобі;

- при неврозах, логоневрозі, деяких психічних порушеннях;

- при вестибулярних порушеннях.

В хірургії:

- після операцій на органах черевної порожнини: апендектомія, холецистектомія, резекція шлунку, з приводу гриж різної локалізації тощо;

- після операцій на серці: з приводу вроджених і набутих вад серця, аортокоронарного шунтування;

- після операцій на легенях і грудній клітині;

- після операцій на периферичних судинах;

- після операцій на молочній залозі;

- після пластичних операцій з приводу опікової травми і косметичних операцій;

- після операцій на органах малого тазу.

В акушерстві та гінекології:

- під час вагітності (нормальної, ускладненої), при пологах, в післяпологовому періоді;

- при оперативному розродженні;

- при хронічних запальних захворюваннях жіночих статевих органів;

- при аномальних положеннях жіночих статевих органів;

- після гінекологічних операцій;

- при нетриманні сечі;

- при клімактеричному синдромі.

В педіатрії:

- при захворюваннях раннього віку: недоношуваність, гіпотрофія, рахіт, часті гострі респіраторні вірусні інфекції, пневмонії, пупкова грижа;

- при порушеннях опорно-рухового апарату: порушення постави, сколіоз, кривошия, плоскостопість, уроджений вивих стегна, уроджена клишоногість;

- при хворобах серцево-судинної системи: ревмокардит, уроджені та набуті пороки серця і судин, хвороби міокарду;

- при дитячому церебральному паралічі.

В стоматології:

- після реконструктивних операцій на щелепно-лицьовій області;

- при переломах нижньої щелепи;

- після гнійних захворювань щелепно-лицьової області;

- при аномаліях прикусу у дітей та невростоматологічних захворюваннях.

Лікар з лікувальної фізкультури повинен мати теоретичну і практичну підготовку на рівні (ступені) володіння, засвоєння чи ознайомлення з загальними та спеціальними знаннями і навиками відповідно до вимог звання лікаря-спеціаліста і кваліфікаційної категорії.

Володіння навичками передбачає спроможність визначити і застосувати комплекс загальних і часткових дій, необхідних для забезпечення призначень з лікувальної фізкультури самостійно в повному обсязі.

Засвоєння навичок передбачає спроможність визначити і застосувати комплекс дій, необхідних для призначень з лікувальної фізкультури, самостійно і частково за консультації лікаря з досвідом чи завідувача відділенням, з використанням довідкових посібників.

Ознайомлення з навичками передбачає спроможність визначити в загальних рисах комплекс дій, необхідних для призначень з лікувальної фізкультури та інших дій на базі відповідних загальних уявлень.

Кваліфікація лікар - спеціаліст присвоюється лікарю, що має необхідну теоретичну і практичну підготовку з лікувальної фізкультури і:

- засвоїв знання і навички для застосування в практиці терапії, ортопедії і травматології, неврології, хірургії, педіатрії, акушерства і гінекології, стоматології при всіх поширених формах і варіантах патології;

- ознайомлений зі знаннями і навичками для застосування їх при відносно нечастих або рідких в практиці лікувальної фізкультури формах патології: туберкульоз легень, кістково-суглобовий туберкульоз, променева і опікова хвороби, хронічні запальні і дегенеративно-дистрофічні захворювання головного мозку, нервово-м’язові дистрофії, онкологічні хвороби, після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах та відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навиками);

- ознайомлений зі змістом обстеження осіб, що займаються за програмами фізичного виховання чи оздоровчим фізичним тренуванням, визначенням допуску та медичних груп для занять;

- ознайомлений з методикою дослідження і оцінки рівня фізичного здоров’я людини;

- ознайомлений зі змістом пропаганди гігієнічних знань і навиків, здорового способу життя серед хворих і населення;

- ознайомлений з рекомендаціями із загартування;

- знає сучасну літературу зі спеціальності, вивчає позитивний досвід, впроваджує нові методики лікувальної фізкультури.

Лікар з лікувальної фізкультури ІІ кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря – спеціаліста з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє загальними та спеціальними знаннями і навичками для застосування в практиці терапії, ортопедії та травматології, неврології, хірургії, педіатрії, акушерства і гінекології, стоматології при всіх поширених формах і варіантах патології;

- засвоїв знання та навички для застосування їх при відносно нечастих або рідких в практиці лікувальної фізкультури формах патології: туберкульоз легень, кістково-суглобовий туберкульоз, променева і опікова хвороба, хронічні запальні і дегенеративно-дистрофічні захворювання головного мозку, нервово-м’язові дистрофії, онкологічні хвороби (лікарі, що працюють в закладах чи відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навичками);

- ознайомлений зі знаннями та навичками для застосування після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах та відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навиками);

- вміє провести обстеження осіб, що займаються за програмами фізичного виховання чи оздоровчим фізичним тренуванням, визначити допуск та медичну групу для занять;

- вміє провести дослідження і оцінку рівня фізичного здоров’я людини;

- веде пропаганду гігієнічних знань і навичок здорового способу життя серед хворих і населення;

- вміє скласти рекомендації із загартування;

- знає сучасну літературу зі спеціальності, вивчає позитивний досвід, впроваджує нові методики лікувальної фізкультури.

Лікар з лікувальної фізкультури І кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря ІІ кваліфікаційної категорії з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє знаннями і навичками для застосування в практиці лікувальної фізкультури при туберкульозі легень, кістково-суглобовому туберкульозі, променевій та опіковій хворобі, хронічних запальних і дегенеративно-дистрофічних захворюваннях головного мозку, нервово-м’язових дистрофіях, онкологічних хворобах;

- засвоїв знання і навички для застосування в практиці лікувальної фізкультури після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні (лікарі, що працюють в закладах і відділеннях цих профілів, повинні володіти відповідними знаннями та навичками);

- має загальні поняття про акупунктурну систему, принципи рефлексотерапії, володіє деякими комбінаціями точкового масажу;

- знає організацію і методичні підходи фізичного виховання в навчальних закладах для осіб з відхиленнями в стані здоров’я і фізичного розвитку, може скласти відповідні рекомендації;

- знає принципи організації, методики і контролю при заняттях фізичною культурою осіб літнього та похилого віку, вміє скласти програми оздоровчого фізичного тренування;

- знає у загальних рисах принципи раціонального харчування і нетрадиційні підходи в системах харчування, використовує в пропаганді гігієнічних знань;

- бере участь у підготовці з питань лікувальної фізкультури молодих спеціалістів, лікарів інших клінічних спеціальностей та середнього медичного персоналу;

- володіє сучасними методами статистичного аналізу і узагальнення результатів лікування та медичної реабілітації;

- бере участь в організаційному та методичному забезпеченні служби лікувальної фізкультури в районі, регіоні;

- знає і використовує літературу з лікувальної фізкультури та суміжних спеціальностей.

Лікар з лікувальної фізкультури вищої кваліфікаційної категорії володіє всіма навичками і знаннями лікаря І кваліфікаційної категорії з лікувальної фізкультури, а також:

- володіє знаннями і навичками для застосування в практиці лікувальної фізкультури після нейрохірургічних операцій, операцій на органах грудної порожнини, щелепно-лицьової області, при ампутаціях кінцівок і протезуванні;

- знає значення, принципи і деякі методики психологічного вдосконалення, психотерапії і психофізичного тренування в системі здорового способу життя і в практиці лікувальної фізкультури, психологічне тренування в східних оздоровчих системах, володіє методикою аутогенної психоміорелаксації;

- знає мету застосування електроміостимуляції, володіє методикою, вміє раціонально поєднувати з процедурами лікувальної фізкультури;

- знає мету, показання і місце мануальної терапії при вертеброгенній патології, володіє методиками масажу, постізометричної релаксації і аутомобілізації в терапії больового синдрому при остеохондрозі хребта;

- знає організацію і зміст лікарського обстеження осіб, що займаються спортом;

- бере участь в роботі науково-практичних нарад, семінарів, конференцій різного рівня за фахом та суміжними спеціальностями;

- має наукові чи популярні печатні видання і виступи;

- знає і може адаптувати до практики спеціальності принципи госпрозрахунку, страхової медицини, маркетингу;

- вміє аналізувати показники роботи Служби;

- вміє організувати роботу всіх відділень Центру, Диспансеру, іншого закладу, в якому він працює.

Директор Департаменту

організації медичної допомоги М.П. Жданова

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров’я України від №