Ішемічна хвороба серця

Ішемічна хвороба серця – захворювання, яке проявляється болями в ділянці серця, за грудиною, у лівій руці, під лівою лопаткою. Болі виникають в результаті спазму судин і ішемії міокарда. Провокують напади болю негативні емоції, куріння, зловживання алкоголем, фізичне і психічне перенапруження.

Завдання ФР:

– підвищення толерантності до фізичних навантажень;

– оптимізація режиму навантажень;

– поліпшення клінічного перебігу стенокардії;

– зменшення маси тіла;

– нормалізація цифр артеріального тиску;

– формування мотивації до усунення модифікованих факторів ризику;

– поліпшення психоемоційного стану;

– збереження соціального статусу;

– зниження ризику виникнення небажаних кардіоваскулярних подій.

Протипоказання до застосування ФР:

– гостра фаза ендо– і міокардиту;

– гемодинамічно значущі порушення ритму і провідності;

– наявність явищ гострої серцевої недостатності (пульс більше 104–108 ударів на 1 хвилину, виражена задишка, набряк легенів);

– недостатність кровообігу II Б – III стадії;

– нестабільний перебіг стенокардії напруги, стенокардія спокою;

– кризовий перебіг гіпертонічної хвороби;

– супутні захворювання в стадії декомпенсації.

Цілі реабілітації

Медичні:

– попередження раптової смерті;

– зменшення частоти кінцевих точок (смертності, необхідності в оперативному лікуванні);

– поліпшення клінічного перебігу (підвищення толерантності до фізичних навантажень, зменшення кількості нападів стенокардії, проявів серцевої недостатності або аритмії);

– підвищення працездатності.

Психологічні:

– зменшення тривоги і депресії;

– підвищення адаптації до стресу;

– відновлення сексуальної активності.

Соціальні:

– повернення працездатності;

– можливість щоденного самообслуговування для осіб похилого віку та хворих із значними порушеннями функції лівого шлуночка.

Фізичні навантаження

Вибір фізичних навантажень визначається режимом, інтенсивністю і частотою виконання фізичних вправ. При цьому слід звертати увагу на розвиток хвороби у конкретного хворого, наявність факторів ризику та поведінкові особливості.

Слід зазначити, що раніше існували установки на тривале дотримання суворого ліжкового режиму при нестабільному перебігу стенокардії які себе не виправдали, тому що повний спокій загрожує зменшенням маси скелетних м'язів, розвитком парезу кишковика, погіршенням вентиляції легень, розвитком венозного тромбозу з емболічними ускладненнями, психічними порушеннями. Більше того, тривала гіподинамія негативно впливає і на серцево-судинну систему.

Розширення рухової активності протипоказано при:

– частішанні пульсу під впливом фізичних вправ більше, ніж на 30 ударів або зменшення його більш, ніж на 10 ударів на хвилину;

– виникненні порушень ритму і провідності;

– появі задишки;

– розвитку нападу стенокардії;

– появі блідості шкіри, гіпотонії, пітливості.

При неадекватному фізичному навантаженніможуть бути скарги на появу нападів стенокардії, почуття нестачі повітря, почастішання серцебиття, аритмії, слабкість, пітливість, головний біль, ішемічні болі в нижніх кінцівках. Розвиток даних симптомів потребує перегляду режиму рухової активності. Однак при їх появі слід переконатися в їх достовірності, адже у хворих можуть спостерігатися зміни психіки. З іншого боку, особи з ейфорією можуть не звертати уваги на погіршення свого стану. Тому виконання фізичного навантаження хворі повинні здійснювати в присутності медичного персоналу під контролем артеріального тиску, пульсу, електрокардіограми. Поряд з вираженим почастішанням пульсу про неадекватність навантаження свідчить зменшення пульсу і зниження артеріального тиску.

Показником адекватної реакції на фізичне навантаженняє почастішання пульсу на піку навантаження і в перші 2–3 хвилини відпочинку не більше, ніж на 20 ударів, почастішання числа дихальних рухів не більше, ніж на 6–9 на 1 хвилину, підвищення систолічного тиску на 20 – 40 мм рт. ст. і діастоличного на 10–12 мм рт. ст.

Всі зміни функціональних показників при адекватному фізичному навантаженні повинні повертатися до вихідного рівня протягом 2-х–3-х хвилин (максимально протягом 5 хвилин) після закінчення навантаження. Погана переносимість будь-якого розширення режиму тягне за собою його скасування мінімум на 2–3 дні.

Крім того, хворі можуть пред'являти скарги, пов'язані з детренованістю: слабкість м'язів нижніх кінцівок, болі в хребті та суглобах при рухах, запаморочення при вставанні і подальших змінах положення тіла. Такі скарги не є підставою для обмеження рухового режиму.

Для визначення індивідуального режиму фізичних навантажень зазвичай рекомендується тестування з поступовим зростанням фізичного навантаження. При проведенні проби з фізичним навантаженням використовують ті самі показники, що і при діагностичних тестах. Одним з методів для підрахунку оптимальної частоти серцевих скорочень (ЧСС) під час навантаження є метод Кервонена. Відповідно до цього методу, слід використовувати наступну формулу:

([ЧСС макс. – ЧСС спокою] х 0,7) + ЧСС спокою

Отримана величина розглядається як оптимальна. При наявності ознак ішемії або аритмії під час фізичних навантажень цільове ЧСС має становити не більше 60 % максимального рівня.

Форми ФР:РГГ, ЛГ, дозована ходьба, фізичні вправи у воді і плавання, масаж; використання природних факторів.