- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Навчальна мета (конкретні цілі):
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні роботи (завдання), які використовуються на занятті:
- •Загальні принципи фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб і нейрохірургії
- •Порушення функцій при травмах і захворюваннях цнс
- •Порушення функцій при травмах і захворюваннях периферичної нервової системи
- •Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб
- •Методичні вказівки до побудови процедури лікувальної гімнастики.
- •Види спеціальних лікувальних заходів і вправ,які застосовуються в клініці нервових хвороб
- •Лікування положенням при центральному парезі (поза протилежна позі Верніке-Манна)
- •Реабілітація хворих із захворюваннями й травмами центральної нервової системи мозковий інсульт
- •Схеми занять фізичними вправами в різні періоди відновлювального лікування.
- •Комплекс реабілітаційних заходів у гострих і ранньому відновлювальному періодах інсульту за умов стаціонару
- •Черепно-мозкова травма
- •Дитячий церебральний параліч
- •Захворювання та травми периферичної нервової системи
- •Неврит лицьового нерва
- •Судинні ураження головного мозку (інсульт, тромбоемболія, аневризма, субарахноїдальний крововилив)
- •Реабілітація хворих на неврит.
- •Контрактура мімічних м'язів.
- •Неврит ліктьового нерва
- •Неврит променевого нерва
- •Неврит серединного нерва
- •Попереково-крижовий радикуліт
- •Фізична реабілітація при травматичних пошкодженнях спинного мозку
- •I.Адаптація хворого до вертикального положення тіла:
- •Особливості лікувальної гімнастики у хворих з травмою шийного відділу хребта і спинного мозку.
- •Матеріали для самоконтролю
- •1) Питання для самоконтролю:
- •Література: о с н о в н а
- •Д о д а т к о в а
- •69035, М. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26
Реабілітація хворих із захворюваннями й травмами центральної нервової системи мозковий інсульт
Загальні відомості про мозковий інсульт. Інсульт — гостре порушення мозкового кровообігу різної локалізації й протяжності, що викликає морфологічні порушення в тканинах мозку й зміни функцій центральної нервової системи. Розрізняють геморагічний й ішемічний інсульти. Геморагічний інсульт супроводжується крововиливом у мозок, ішемічний виникає при закупорці судин тромбом або емболом. У результаті ішемії (недокрів'я) відбувається розм'якшення мозкової тканини — інфаркт мозку.
До факторів ризику розвитку інсульту належать: генетична схильність; артеріальна гіпертонія; гіперглікемія; ожиріння; недостатня фізична активність; паління; вік; наявність повторних гіпертонічних кризів; індивідуальні особливості конституції (пікнічна), режиму життя й харчування; повторні стреси й тривале нервово-психічне перенапруження. За наявності трьох і більше несприятливих факторів схильність до інсульту збільшується (рис. 3.1—3.4).
Важливо відзначити, що головні причини інсульту — гіпертонічна хвороба й атеросклероз судин головного мозку, а також хронічний нефрит, захворювання надниркових залоз, хвороби крові.
Характерна риса геморагічного інсульту — наявність загальномозкових симптомів (головний біль, розлад свідомості, блювання, гикавка, бради- або тахікардія). Характерна втрата свідомості, судороги, автоматична жестикуляція й вегетативні розлади, зниження, а потім підвищення температури тіла, пітливість, похолодання кінцівок, порушення дихання.
Осередкові симптоми: залежать від локалізації геморагій (рухові порушення по гемитипу, розлад чутливості, афазія).
Ішемічний інсульт (інфаркт мозку) розвивається в результаті гострої недостатності мозкового кровообігу внаслідок стенозу, тромбозу, емболії й спазму мозкових судин. До розвитку ішемічного інсульту призводить атеросклероз у сполученні з гіпертонічною хворобою та цукровим діабетом, захворювання серця (ревматизм, інфаркт міокарда), захворювання крові, травма. Ішемічний інсульт частіше виникає у хворих літнього віку (після 60 років), в анамнезі цих хворих нерідко стенокардія, інфаркт міокарда, гіпертонічні кризи. Інсульт розвивається поступово, частіше вночі або вранці після сну. Провокуючими факторами можуть бути психічна травма, фізичне навантаження, вживання алкоголю. Свідомість ясна, відмічається невелике оглушення, дезорієнтування. Обличчя хворого бліде, зіниці звужені, артеріальний тиск у нормі або знижений. Характерна риса ішемічного інсульту — перевага осередкових симптомів над загальномозковими. З'являються геміплегії з боку, протилежного осередку, з боку осередку — центральний парез лицьового, під'язикового нервів, порушення чутливості, афазія.
Невідкладна допомога при інсульті, незалежно від його характеру, повинна бути спрямована на відновлення функцій серцево-судинної системи, дихання, нормалізацію артеріального тиску, на боротьбу з набряком мозку, порушеннями водно-електролітного балансу й кислотно-основного стану.
Через кілька днів після початку захворювання, коли загальномозкові явища згладжуються, на перший план виступають рухові розлади, що залежать від локалізації патологічного процесу. Спочатку розвивається повний в'ялий параліч кінцівок, сухожильні рефлекси відсутні. Приблизно через два тижні атонічні явища замінюються гіпертонічними, тонус м'язів і сухожильних рефлексів підвищується. Спастичні явища посилюються і переходять у контрактуру: розгинальну в нозі й згинальну – в руці. Ці симптоми характеризують контрактуру Верніке—Манна, при якій спастичний параліч проявляється в дистальних відділах руки: рука приведена до тулуба, передпліччя проноване й зігнуте, зігнуті кисть і пальці. У нозі підвищений тонус розгиначів стегна, гомілки й згиначів стопи. Ці порушення не дозволяють під час ходьби згинати ногу в коліні й розгинати в стопі, утруднені відведення й пронація стопи, пальці зігнуті. Нога розігнута в тазостегновому суглобі, супінована, відсутнє відведення, стопа звисає (рис. 4).
Рис. 4. Хворий з контрактурою Верніке—Манна.
Розрізняють 3 етапи реабілітації хворих на інсульт: 1-й — ранній відновний (до 3 міс), 2-й — пізній відновний (до 1 року), 3-й — етап залишкових порушень рухових функцій (понад 1 рік). Визначаючи завдання, засоби і методики лікувальної гімнастики (ЛГ) на цих етапах реабілітації, враховують призначений руховий режим та ступінь порушення рухових функцій. Використовують суворий та розширений ліжковий режими, напівліжковий (палатний) і вільний рухові режими. Розрізняють 1-й ступінь порушення рухових функцій (легкий парез), 2-й (помірний парез), 3-й (парез), 4-й (глибокий парез) і 5-й ступінь (плегія або параліч).
На ранньому відновному етапі лікування хворому послідовно призначають суворий ліжковий, розширений ліжковий (2а—2б), палатний та вільний режим. Тривалість кожного рухового режиму залежить від стану хворого і ступеня порушень рухових функцій. Чим більші порушення рухових функцій виявлені, тим повільніше розширюються режими рухової активності.
Якщо хворому призначають суворий ліжковий режим (на 1—3 дні), заняття ЛФК протипоказані, хворому необхідно забезпечити спокій, медикаментозне лікування та лікування положенням. Укладають хворого в положення, протилежне позі Верніке—Манна. Це зменшує еластичність, запобігає розвитку м'язових контрактур. Хворого укладають у положенні на спині, на боці. Положення хворого змінюють декілька разів на день (кожні 2 години).