Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
263
Добавлен:
09.05.2015
Размер:
999.42 Кб
Скачать

Міністерство охорони здоров’я україни

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини,

фізичного виховання і здоров’я

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ в хірургії, травматології та ортопедії

Навчально-методичний посібник

Запоріжжя, 2012

Михалюк Є.Л., Малахова С.М., Черепок О.О. Фізична реабілітація в хірургії, травматології та ортопедії. Навчально-методичний посібник. – Запоріжжя: ЗДМУ, 2012. – 117 с.

Укладачі:

Михалюк Є.Л., д.мед.н., професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я Запорізького державного медичного університету.

Малахова С.М., к.мед.н., асистент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я Запорізького державного медичного університету.

Черепок О.О., к.мед.н., асистент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я Запорізького державного медичного університету.

Рецензенти:

Клапчук В.В., д.мед.н., професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації та рекреації Запорізького національного технічного університету.

Маліков М.В., д.біол.н., професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації Запорізького національного університету.

Навчально-методичний посібник складено на основі діючого навчального плану та програми з навчальної дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина» для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації для напрямку підготовки “Медицина” 1101, для спеціальностей 7.110101 “Лікувальна справа”, 7.110104 “Педіатрія”, відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми підготовки фахівців, затвердженими наказами МОН України від 16.04.03 №239 і від 28.07.03 №504, та відповідно до нового навчального плану МОЗ України, розробленого на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та затвердженого наказом МОЗ України від 07.12.2009 р. № 929 та від 08.07.2010 р. №541.

Посібник призначено для самостійної роботи студентів IV курсу медичних факультетів при підготовці до практичних занять з навчальної дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина».

Навчально-методичний посібник обговорено та затверджено на засіданні циклової методичної комісії ЗДМУ з терапевтичних дисциплін і рекомендовано до видання Центральною методичною радою ЗДМУ (протокол № 5 від 17.05.2012 р.)

Клініко–фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації при оперативних втручаннях на органах грудної та черевної порожнин

Необхідність застосування засобів фізичної реабілітації (ФР) під час підготовки хворих до операції, а також на різних етапах лікування після операції доведена численними клінічними та експериментальними спостереженнями. Успіх хірургічного лікування пов'язаний із цілеспрямованим використанням активного ведення післяопераційного періоду з використанням засобів ФР.

В останні роки ФР набуває все більшого значення у веденні хворих після різних, особливо ускладнених, операцій з метою повного клінічного і функціонального відновлення їх здоров'я. Яскравим прикладом такої тактики лікування важких хвороб серця та інших хірургічних захворювань є проведення міжнародних змагань серед інвалідів.

Фізичну реабілітацію у хірургічній практиці на ранніх етапах після операцій використовують як органічну складову комплексного лікування, а не як доповнення до симптоматичних засобів лікування в умовах зниження рухової активності хворих і спричинених цим післяопераційних ускладнень.

Оперативні втручання, здійснені з приводу хірургічних захворювань органів черевної та грудної порожнин, істотно змінюють діяльність багатьох органів і систем, змінюють фізіологічні та патофізіологічні реакції, супроводжуються значними зрушеннями і післяопераційними ускладненнями. Операційна рана і наркоз є причиною нових подразнень для нервової системи, які можуть порушити її нормальну регулюючу діяльність. Дія надмірних подразників порушує компенсаторно-пристосувальні реакції хворого, перебіг обмінних процесів, погіршує діяльність внутрішніх органів.

Типові післяопераційні ускладнення після внутрішньочеревних та торакальних операцій – шок, захворювання легень, плеври, травного тракту, нагноєння операційної рани. Наявність і характер післяопераційних ускладнень пов'язані з характером хірургічної патології, видом оперативного втручання, методом знеболювання, віком, загальним станом хворого, особливостями його фізичного розвитку і стану здоров'я, важкістю і кількістю супутніх захворювань, а також якістю передопераційної підготовки та ретельністю ведення післяопераційного періоду з урахуванням індивідуальних особливостей хворого.

У комплексному лікуванні хворих як перед оперативним втручанням, так і після нього широко застосовують засоби ФР: раціональний руховий режим, фізичні вправи, природні чинники та масаж.

Провідну роль в організації лікувального процесу, особливо після складних операцій у важких хворих похилого віку, відіграє раціональна організація рухового режиму з індивідуальним призначенням необхідних засобів ФР. Лікувальна дія фізичних вправ та інших засобів після операцій на органах черевної та грудної порожнини виявляється у вигляді тонізуючого, нормалізуючого, трофічного та компенсаційного впливу. Головними фізіологічними механізмами дії фізичних вправ є нервовий та нейрогуморальний. Виконання фізичних вправ ставить хворого в умови активної та свідомої участі у лікувальному процесі, що в свою чергу має великий вплив на його психічний стан і підвищує впевненість у своїх силах і близькому одужанні. Головний чинник – підвищення м'язового тонусу – зумовлює зміну вегетативних функцій. За теорією моторно-вісцеральних рефлексів моторний апарат є провідним стимулятором нервової і гуморальної регуляції дихання, кровообігу та інших систем.

Помірне фізичне навантаження після хірургічних втручань здійснює нормалізуючий вплив на серцево-судинну систему, посилює енерго- і трофотропний вплив на міокард, сприяє мобілізації допоміжних чинників кровообігу, завдяки чому поліпшується функція серцево-судинної системи. Збільшення дихальних екскурсій грудної клітки і діафрагми посилює кровообіг, зменшує застійні явища у паренхіматозних органах і порожнистих венах. Скорочення м'язів під час фізичних вправ сприяє посиленню кровообігу у венозній системі, а розслаблення м'язів полегшує надходження крові з капілярів у вени. Поліпшення венозної гемодинаміки під час м'язової роботи позитивно впливає на судинний тонус артерій і серця, що посилює кровообіг, усуває порушення периферичного кровообігу, запобігає розвитку венозного застою, тромбоемболій. Зміни гемодинаміки тісно пов'язані зі змінами у системі дихання, діяльність якої в свою чергу підвладна вольовій регуляції людини.

Під час занять фізичними вправами є можливість змінювати ритм, темп та амплітуду дихальних рухів, посилювати легеневу вентиляцію за рахунок грудного або черевного дихання. Внаслідок виконання таких вправ виникає рефлекторне посилення дихання, зумовлене подразненням працюючих м'язів. Збільшення глибини дихання підвищує дихальний і хвилинний об'єми, що сприяє поліпшенню бронхіальної прохідності, ліквідує застійні явища в легенях і прискорює видалення мокротиння. Під час виконання лікувальної гімнастики (ЛГ) зростає споживання кисню і виділення вуглекислоти, яка у свою чергу поглиблює дихання, що сприяє запобіганню розвитку застійних процесів у легенях. Відновлення повноцінного механізму дихання сприятливо позначається на перебігу післяопераційного періоду після різних операцій на черевній порожнині, а тим більше після торакальних операцій. Дихальні рухи грудної клітки та діафрагми, скорочення і розслаблення м'язів черевної стінки активізують кровообіг органів черевної порожнини, рефлекторно підвищують секреторну і моторну функції травного тракту.

Численними науковими дослідженнями доведена стимулююча дія фізичних вправ на секреторну і моторну функцію травного тракту. Фізичні вправи сприяють усуненню рефлекторної затримки сечовипускання після операцій на черевній порожнині. ЛГ поліпшує перебіг обмінних і окислювально-відновлювальних процесів, прискорює регенерацію, сприяє прискоренню клінічного та функціонального відновлення.

Застосування засобів ФР ґрунтується відповідно фазам компенсації та функціональним можливостям фізіологічних систем.

Соседние файлы в папке Методические материалы для студентов