Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Архив1 / docx54 / Курсовая (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
51
Добавлен:
01.08.2013
Размер:
145.74 Кб
Скачать

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра слов’янських мов

Чесько-українська міжмовна омонімія з точки зору походження та семантики

Курсова робота

Студентки II курсу

спеціальності

слов’янські мови та літератури

(чеська та українська)

Яресько Анастасії Юріївни

науковий керівник:

асистент

Шелест Богдана Петрівна

КИЇВ 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….

Розділ 1. Явище міжмовної омонімії та його вивчення у слов’янському мовознавстві

    1. Поняття омонімії та зокрема міжмовної омонімії. Причини появи міжмовних омонімів……………………………………………………

    2. Питання про доцільність терміну «міжмовна омонімія» та поняття «фальшиві друзі перекладача»……………………………………….......

    3. Історія вивчення міжмовної омонімії у слов’янському мовознавстві……………………………………………………………….

    4. Дослідження міжмовної омонімії у чеському мовознавстві……….......

Розділ 2. Характеристика чесько-української міжмовної омонімії

2.1. Етимологічно зумовлені омоніми………………………………………..

2.2. Омоніми, зумовлені розходженням у значеннях слів при запозиченні….....

2.3. Омоніми, утворені в результаті випадкових співпадінь………………..

Висновки………………………………………………………………………...

Список використаних джерел………………………………………………….

Додатки………………………………………………………………………….

2

4

6

8

10

16

24

26

33

35

38

Вступ

Існування, використання і розвиток мов призводять до нових цікавих внутрішньомовних явищ. Одним з них є міжмовна омонімія, якій у сучасній лінгвістиці присвячується багато праць. Увага лінгвістів до питань омонімії пояснюється тим, що це явище характерне для усіх мов і є однією з проблем перекладознавства: дослідники зупиняються на різноманітних об’єктах перекладу, котрі часто стають причинами суперечливих думок. Саме тому явище міжмовної омонімії ніколи не втрачало своєї актуальності, а отже і інтересу мовознавців.

У сучасному, передусім слов’янському, мовознавстві омонімія становить окрему лексичну категорію, яка має самостійний лінгвістичний статус (не зважаючи на розбіжності у поглядах на міжмовні омоніми і неоднозначність термінології), хоча і розглядається у зв’язку з суміжними та подібними поняттями – паронімією та полісемією.

Опрацювання цієї частини словникового складу споріднених мов є актуальним і необхідним, особливо для лексикології та лексикографії, але чи не найбільшу потребу в цьому відчувають теоретики і практики перекладу, як, зрештою, і викладачі іноземних мов (у даному конкретному випадку – чеської в Україні та української – в Чехії). У Чеській Республіці суттєво зріс інтерес до української мови; діють кафедри україністики, а отже, питання чесько-української омонімії як складової частини лексичної системи обох мов вимагає теоретичного і практичного опрацювання.

Актуальність даної роботи зумовлена тим, що явища міжмовної омонімії досить поширені, а кількість помилок, які допускають не тільки звичайні люди, а й перекладачі, доволі велика. Незважаючи на те, що «фальшивим друзям перекладача» присвячено низку праць, зокрема розроблялись і можливі принципи класифікації та систематизації таких слів, і теоретичні основи явища міжмовної омонімії у споріднених та близькоспоріднених мовах, однак проблема вивчена недостатньо, тому потребує новітнього, «свіжого» погляду й дослідження. Саме тому наше дослідження передбачає суцільну вибірку та опис чесько-українських міжмовних омонімів.

Об’єкт дослідження – явище чесько-української міжмовної омонімії як таке в чеській та українській мовах.

Предмет дослідження – власне чесько-українські міжмовні омоніми з погляду їх форми та змісту у кількості 80 (у алфавітному порядку), обрані шляхом суцільної вибірки.

Метою даної роботи є аналіз явища чесько-української міжмовної омонімії на прикладі відібраних омонімів з точки зору походження та семантики.

Окреслена мета передбачає такі завдання:

  1. здійснити теоретичний огляд існуючих праць та визначити поняття «омонім» у слов’янському мовознавстві;

  2. встановити причини виникнення міжмовних омонімів з точки зору походження та семантики;

  3. здійснити аналіз вибраних методом суцільної вибірки із словника чесько-українських омонімів з точки зору етимології та семантики.

Для розв’язання поставлених завдань використовуються такі методи дослідження: для збору матеріалу була задіяна методика суцільної вибірки з двомовного словника; ознайомлення з науковою літературою з обраної теми, аналіз і узагальнення отриманої інформації відповідно до вищезазначених компонентів роботи; описовий, зіставний метод та метод компонентного аналізу.

Розділ 1. Явище міжмовної омонімії та його вивчення у слов’янському мовознавстві

    1. Поняття омонімії та зокрема міжмовної омонімії. Причини появи міжмовних омонімів

Взаємодія двох близькоспоріднених мов з одного боку сприяє взаємозбагаченню мов, а з іншого – породжує явище небажаної інтерференції (взаємопроникнення), найбільш простим виявом якої є відхилення від норм однієї мови під впливом іншої. Відомо, що немає «чистих» від явищ інтерференції мов. У випадку контактування чеської мови з українською явище взаємопроникнення існує, але не простежується настільки яскраво, як, наприклад, у російській з українською. До причин, які викликають таку інтерференцію на лексичному рівні, належить явище міжмовної омонімії.

Омоніми – слова чи їхні окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що за умови однакового звучання (чи написання) мають абсолютно різні значення (на відміну від полісемії) [2, с. 25]. Омоніми поділяють на омографи, омофони, омоформи та прості (неповні) омоніми.

Між однозвучними словами з різним значенням, уживаними в різних мовах, теж спостерігають омонімічні відношення. Такі слова називають міжмовними омонімами, однак найбільш конкретного, нерозмитого і повного визначення цього поняття досі немає. Нами приймається таке визначення міжмовних омонімів (за Л.П. Лобковською, [14, с. 83]): це слова двох (або більше) контактуючих мов, що співпадають звуковою чи графічною формою і різняться (у різній мірі) за значенням. Приклади міжмовних омонімів, характерних для чеської та української мов: veselka (в чеськ. м. – свято одруження, «весілля», в укр. м. – дугоподібна різнобарвна смуга, яка з’являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів к краплинах дощу, «райдуга»), květen (в чеськ. м. – п’ятий місяць календарного року, «травень», в укр. м. – четвертий місяць календарного року, «квітень»).

Дослідженням омонімії займалися відомі вчені-мовознавці В.В.Виноградов («Об омонимии и смежных явлениях»), Л.В.Малаховський («Теория лексической и грамматической омонимии»), О.С.Ахманова («Очерки по общей и русской лексикологии», «Словарь омонимов русского языка»), Ю.С.Маслов («Омонимы в словарях и омонимия в языке»), А.А.Реформатський («Введение в языкознание»), Л.А.Булаховський («З життя омонімів» та «Омонімія в слов’янських мовах»), М.П.Кочерган («Слово і контекст») та інші.

У практиці лексикографічної і перекладацької роботи, а також викладання мов, найбільші труднощі викликає саме вищезазначена категорія слів, які ще називають «фальшивими друзями перекладача».

Причини появи «фальшивих друзів перекладача» обумовлені національною своєрідністю лексичного складу кожної мови. Вони можуть виникати в результаті випадкових збігів (у обмежених випадках), а у споріднених, особливо близькоспоріднених мовах – базуються на споріднених словах, котрі сходять до спільних прототипів у мові-основі (у випадку досліджуваних нами чесько-українських мовних відносин – до праслов’янської мови). Їх загальна кількість і роль кожного з можливих джерел походження виявляються різними для кожної конкретної пари мов, визначаючись генетичними і історичними зв’язками мов.

Іншомовні слова, що викликають у людини невірні асоціації, напевно, існують стільки ж часу, скільки і самі мови. Збереглися, наприклад, свідчення про різноманітні випадки, коли міжмовні омоніми призводили до комічних ситуацій.

Протягом ХХ-ХI ст., як підкреслює А.А.Мосягін [16, с. 38], у зв’язку з розвитком засобів комунікації і збільшенням обміну між країнами зростає і кількість «фальшивих друзів перекладача» (не лише міжмовних омонімів, але і синонімів та паронімів). У сучасному світі людина кожного дня стикається з різноманітними іноземними мовами: і в особистих контактах, і в побуті (найпростіший приклад – етикетки на товарах загального вжитку), і у професіональних сферах (наприклад, багато запозичень у офісній лексиці). Це призводить до виникнення нових, до цього часу невідомих взаємовідносин між мовами, що знаходить відображення у міжмовній омонімії.