1.5. Багатофакторна виробнича функція
Багатофакторна модель дає змогу з’ясувати залежність обсягу виробництва від двох і більше змінних факторів і зробити відповідний аналіз. Багатофакторна модель застосовується у довгостроковому періоді.
Для розуміння суті процесу виробництва необхідно також ознайомитись з таким поняттям як ефект масштабу. Справа в тому, що в довгостроковому періоді крива середніх витрат носить V-подібний характер, тобто додаткові капітальні витрати призводять до зниження витрат на одиницю продукції. Але потім, після досягнення мінімуму, вони знову починають зростати. Саме це явище і пов’язане з ефектом масштабу. Його суть полягає в тому, що розширення виробництва і залучення додаткових капітальних вкладень приводить спочатку в дію ряд факторів, які сприяють зниженню середніх валових витрат. Але масштаб ефекту має свої межі. Після досягнення певного обсягу виробництва настає момент, коли подальше збільшення масштабу виробництва призведе до зростання середніх валових витрат. Це пояснюється значним зростанням витрат на управління, нездатністю управлінського персоналу приймати адекватні рішення в умовах зростаючих обсягів виробництва.
По суті, ефект масштабу - це економія від зростання масштабу (обсягу) виробництва внаслідок зниження довгострокових середніх витрат.
Якщо обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва. Якщо приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва, то ефект масштабу виробництва є сталим. Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу факторів виробництва.
1.6. Оптимум або рівновага виробника
Ізокостою називається лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).
Наприклад, якщо ТС - сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами РL і PK,, то рівняння ізокости має такий вигляд:
(1.5)
Зобразимо ізокосту графічно для того, щоб краще зрозуміти її суть:
Тангенс кута (a) нахилу ізокости дорівнює відношенню цін факторів виробництва, а її віддаленість від початку координат визначається розміром виробничих витрат. Усі поєднання праці ф капіталу, які відповідають точкам на ізокості і під нею, є доступними для виробника, а вище цієї прямої - ні. Нахил ізокости визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці.
Рівновагою виробника прийнято вважати стан, при якому дане підприємство в довгостроковому періоді виробляє продукцію з мінімальними середніми затратами.
Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробника (ізокванти) відображає рівновагу виробника. На рисунку 1. 7. зобразимо рівновагу виробника графічно.
Оптимум (рівновага) виробника означає такий стан, коли виробник намагається досягти такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.
Розділ 2. Витрати виробництва