- •4. Сукупність його працівників (постійних і тимчасових, кваліфікованих і некваліфікованих), що працюють по найму та мають трудові відносини с роботодавцем.
- •1) Професія;
- •2) Тимчасові та постійні;
- •1) Добре сформована система керівних переконань, принципів і технологій у життєдіяльності підприємства;
- •1) Наявність загальної мети як спільної;
- •1) Методом Дельфі, методом мозкової атаки;
- •2) Супідрядні групи керівника-лідера і його співробітників;
- •1. Курси навчання організації.
- •1. 20 % Від річного фонду оплати прані фахівця, що підбирається, або два його місячних оклади;
- •2. Хронологічне, функціональне, професійне ;
- •1. Атестувати або не атестувати працівника.
- •2.Процес систематичного й докладного дослідження змісту роботи.
- •4. Менеджером по персоналу.
- •1. Не менш ніж за один місяць до початку атестації, а матеріали в комісію повинні представлятися не менш ніж за два тижні до атестації.
- •4) 70 % Часу повинен говорити кандидат і 30 % – інтерв'юер.
- •1. Конкурсна комісія.
- •4. Визначення стилю керівництва трудовим коллективом.
- •1. Заяви від кандидата, що завізована керівником підприємства;
- •2. Формування у молоді інтересу до певних видів праці, виходячи з потреб підприємства, роз'яснення престижності певних професій, виховання почуття поваги до цих професій;
- •3. Зовнішніх джерел набору кадрів.
1. Частина населення, що має необхідний фізичний розвиток, здоров’я, освіту культуру, здібності, кваліфікацію, професійні знання, для роботи в сфері суспільно-корисної діяльності це - :
трудові ресурси;
персонал;
людські ресурси;
робоча сила.
2. Персонал підприємства – це:
1. Всі працівники, які виконують виробничі та управлінські операції та зайняті переробкою предметів праці з використанням засобів праці.
2. Сукупність кадрів однієї професійної групи.
3. Основний (штатний) склад працівників установи, підприємства, організації тієї чи іншої сфери діяльності.
4. Сукупність його працівників (постійних і тимчасових, кваліфікованих і некваліфікованих), що працюють по найму та мають трудові відносини с роботодавцем.
3. Зовнішніми чинниками, що впливають на формування системи управління персоналом підприємства є:
ситуація на ринку праці, трудове законодавство, становище на ринку праці;
володіння визначеними якісними характеристиками (професією, спеціальністю, кваліфікацією, компетентністю й ін.), наявність яких визначає діяльність працівника на конкретній чи посаді робочому місці, а отже, віднесення його до однієї з категорій персоналу: керівників, фахівців, інших службовців (технічних виконавців), робітників;
цільова спрямованість діяльності персоналу, тобто забезпечення досягнення цілей організації шляхом встановлення адекватних їм цілей окремого працівника і створення умов для їхньої ефективної реалізації;
цілі підприємства, напрямки діяльності, організаційна культура, особливості менеджменту, перспективи розвитку, склад персоналу, розмір підприємства.
4. До адміністративних методів управління персоналом належать:
формування структури органів управління: затвердження адміністративних норм і нормативів; видання наказів і розпоряджень; підбір і розстановка кадрів; розробка положень, посадових інструкцій, стандартів організацій.
техніко-економічне обґрунтування; планування; техніко-економічний аналіз; матеріальне стимулювання; ціноутворення; податкова система; економічні норми і нормативи.
соціальний аналіз в колективі працівників; соціальне планування; участь працівників в управлінні; соціальний розвиток колективу; психологічний вплив на працівників, формування груп, створення нормального психологічного клімату; моральне стимулювання; розвиток у працівників ініціативи і відповідальності.
5. Техніко технологічний аспект управління персоналом :
відображає рівень розвитку конкретного виробництва, особливості використання в ньому техніки і технології, виробничі умови та ін.;
стосується питань пов’язаних з плануванням чисельності , складом працівників, моральним і матеріальним стимулюванням, використанням робочого часу;
включає питання дотримання діючого трудового законодавства в роботі з персоналом;
відображає питання соціально-психологічного забезпечення управління персоналом, впровадження різних соціальних і психологічних процедур в практичну роботу;
6. Організаційно-економічний аспект управління персоналом:
стосується питань пов’язаних з плануванням чисельності , складом працівників, моральним і матеріальним стимулюванням, використанням робочого часу;
відображає рівень розвитку конкретного виробництва, особливості використання в ньому техніки і технології, виробничі умови та ін.;
включає питання дотримання діючого трудового законодавства в роботі з персоналом;
відображає питання соціально-психологічного забезпечення управління персоналом, впровадження різних соціальних і психологічних процедур в практичну роботу;
7. Науковою основою якої концепції була теорія бюрократичних організацій, коли людина розглядалась через формальну роль – посаду, а управління здійснювалось через адміністративні механізми (повноваження, методи, принципи, функції):
використання трудових ресурсів;
управління людиною;
управління людськими ресурсами;
управління персоналом.
8. В якій концепції людина стала розглядатись не як посада (елемент структури), а як не відновлюваний ресурс – елемент соціальної організації в єдності трьох основних компонентів (трудової функції, соціальних відносин, стану працівника);
управління людиною;
використання трудових ресурсів;
управління персоналом;
управління людськими ресурсами.
9. Трудові ресурси – це:
постійні працівники підприємства, представники кваліфікованої праці;
постійні і тимчасові працівники підприємства, представники кваліфікованої і некваліфікованої праці;
фізично розвинута частина населення, що володіє розумовими здібностями і знаннями, які необхідні для роботи у народному господарстві;
Сукупність кадрів однієї професійної групи.
10. Основні характеристики поняття кадри:
сталість і спеціальні знання;
професійна підготовка і кваліфікація працівників;
досвід роботи і кваліфікація працівників;
сталість і кваліфікація працівників.
11.Кваліфікаційна структура персоналу організації — це
співвідношення представників різних чи професій спеціальностей (економістів, бухгалтерів, інженерів, юристів і т.д.), що володіють комплексом теоретичних знань і практичних навичок, придбаних у результаті навчання і досвіду роботи в конкретній області;
співвідношення працівників різного рівня кваліфікації (тобто ступеня професійної підготовки), необхідного для виконання визначених трудових функцій;
це співвідношення груп персоналу по статі (чоловіка, жінки) і віку.
12.До спискового складу працівників відносяться :
працівники, що з’явилися на роботу, знаходяться в відпустці, у відрядженні, не з’явилися по хворобі, зайняті виконанням державних обов’язків і т. п.;
всі працівники, що з’явилися на роботу;
працівники, що поступили на роботу без вказання терміну та з’явилися на роботу, знаходяться в відпустці, у відрядженні, не з’явилися по хворобі, зайняті
13.Стан здоров'я, працездатність, витривалість, здібності і схильності людини, тип нервової системи й ін. це - :
психофізіологічна складова трудового потенціалу працівника;
кваліфікаційна складова ;
соціально-демографічна складова трудового потенціалу працівника;
особистісна складова трудового потенціалу працівника;
14.На які види поділяється структура персоналу організації?
функціональна, соціальна, вікова, освітньо-кваліфікаційна;
соціальна, виробнича, економічна, технологічна, організаційна;
штатна, організаційна, соціальна, рольова;
професійно-кваліфікаційна, освітньо-вікова, функціональна та статева.
15.Відповідно до якого документа здійснюється поділ персоналу організації на категорії посад?
Кодексу Законів про працю України;
Положення про структурний підрозділ організації;
Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів та інших службовців;
статуту підприємства.
16.Комплекс спеціальних знань і навичок, набутих людиною в результаті спеціальної підготовки і досвіду у певній сфері-це: