1. Предмет статистики як суспільної науки, її галузі.

Кількісна сторона в поєднанні з массовою стороною.

2. Методологія статистики.

Статистична методологія – сукупність статистичних методів дослідження. Особливості статистичної методології пов’язані, по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ; по-друге, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей.

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три етапи. Перший етап — збирання первинного статистичного матеріалу реєстрацією фактів чи опитуванням респондентів. На другому етапі зібрані дані підлягають систематизації та групуванню — від характеристики окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі абсолютних, відносних чи середніх величин. Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозв’язків. Крім загальноприйнятих методів пізнання з філософії, статистична наука використовує власні специфічні методи: зведення і групування, вибірковий метод, метод середніх величин, метод динаміки.

3. Організація статистики в Україні.

Статистичною діяльністю в Україні керує Державний комітет статистики, який має систему статистичних органів, побудовану за адміністративно-територіальним принципом. Держкомстат видає накази, інструкції та рекомендації з питань організації обліку та звітності, які є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання незалежно від форми власності. Підприємства, організації та установи подають до районних (міських) відділів та обласних управлінь статистики статистичні звіти та інші документи. Органи державної статистики проводять перевірку стану звітності, достовірність та повноту звітних даних. Вони також здійснюють спеціально організовані статистичні спостереження, складають баланси, обчислюють макроекономічні показники, показники рівня життя населення тощо.

4. Статистичне зведення.

Статистичне зведення – це упорядкуваггя, систематизація і наукова обробка даних спостереження.

Статистичне зведення включає:

• Перевірку первинної інформації на точність і повноту та якість (логічний та арифметичний контроль);

• Групування статистичних даних

• Визначення системи показників

• Відображення результатів дослідження у статистичних таблицях

За способом здійснення статистичне зведення поділяється на централізоване і децентралізоване. У разі централізованого зведення весь первинний матеріал спостереження зосереджується, систематизується та узагальнюється в центральному органі державної статистики – Комітеті статистики України. Децентралізоване зведення передбачає узагальнення матеріалу знизу догори за ієрархічними сходинками управління з відповідною обробкою на кожній з них.

5. Статистичне спостереження.

Статистичне спостереження – це спланована науково-організована реєстрація масових даних про суспільні явища та процеси.

Завдання статистичного спостереження – це дослідження у найкоротший строк нових об'єктивних та достовірних даних про досліджувані факти.

Вимоги до статистичних даних: достовірність, вірогідність; повнота за обсягом і суттю; порівняльність у часі та просторі, одиниці виміру, методика збирання і складання сукупності; своєчасність, наукова та практична діяльність.

6. Організаційні форми і способи статистичного спостереження.

На сучасному етапі вирізняють три організаційні форми спостереження : звітність, спеціально організовані спостереження та реєстри.

Звітність – це форма спостереження, при якій кожний суб’єкт діяльності регулярно подає свої дані в державні органи статистики та відомства у вигляді документів (звітів) спеціально затвердженої форми.

Звітність характеризується такими властивостями, як обов’язковість, систематичність, вірогідність.

Спеціально організовані спостереження – це форма спостереження, яка охоплює сфери життя та діяльності , що не вловлюються звітністю. До числа таких спостережень належать : переписи, обліки, спеціальні обстеження, опитування.

Статистичний реєстр – це список або перелік одиниць певного об’єкта спостереження із зазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстежування.

Статистичні спостереження здійснюються трьома способами : безпосередній облік фактів, документальний облік, опитування.

Безпосередній облік – це обстеження. при якому обліковець особисто реєструє факти підрахунком, вимірюванням, оцінкою, оглядом. Так здійснюється реєстрація товарних потоків, що перетинають митні кордони.

Документальний облік – це обстеження, при якому реєстрація фактів відбувається за даними, наведеними в документах первинного обліку. У такий спосіб складається статистична звітність.

Опитування може здійснюватись різними шляхами : експедиційним, самореєстрацією, кореспондентським та анкетним.

7. Види статистичних спостережень.

Класифікація статистичних спостережень:

1.Організаційна форма проведення: звітність та спеціальне статистичне організоване спостереження( перепис, облік, моніторинг, опитування).

2. Повнота охоплює одиниці сукупності:

- спостереження

-несуцільне спостереження(вибіркове, монографічне, основного массиву, опитування)

3.Час реєстрації даних( одноразове, періодичне, поточне)

4.Спосіб отримання даних( безпосередній облік фактів, документальний облік, опитування)

5.Масштабні дослідження (міжнародно-регіональні, локальні, загальнонаціонально – галузеве)

8. Програма статистичного спостереження.

Програма статистичного спостереження являє собою перелік питань, на які треба одержати відповіді в процесі збирання статистичних зведень щодо кожної досліджуваної одиниці. Один і той самий об'єкт може бути обстежений з різних боків. Тому склад і зміст питань програми спостереження залежить від завдань дослідження і особливостей об'єкта. Вона повинна охоплювати широке і повне коло відомостей. Чим ширша програма, тим повніше висвітлюється досліджуване явище. Проте в неї не слід включати зайвих питань, які могли б ускладнити і розтягнути термін розробки даних. У той же час не слід складати програму надто вузько, адже в дослідження можуть не потрапити важливі питання.

Відповіді на питання програми спостереження записують у документ особливої форми - статистичний формуляр. Він являє собою первинний документ, в якому фіксують відповіді на питання програми по кожній з одиниць сукупності, це носій первинної інформації. Формуляри мають різні назви: форма первинного обліку або звітності, акт, бланк, табель, картка (фішка), анкета, опитувальний листок

9. Робочі документи статистичного спостереження.

До робочих документів статистичного спостереження входять: план спостереження, программа спостереження, статистичні формуляри та документи.

10. Помилки статистичного спостереження

Помилки спостереження – це розбіжності між даними спостереження та реальними даними. Види статистичних помилок: Реєстрації(випадкові; систематичні(навмисні, ненавмисні); Репрезентабельності(Випадкові, систематичні)

11. Зміст і завдання статистичного зведення

Статистичне зведення - це первинна наукова обробка даних спостереження для характеристики суцільного явища узагальнюючими показниками.

Зведення являє собою другий ступінь статистичного дослідження і від його якості значною мірою залежить результат всієї статистичної роботи.

За допомогою статистичного зведення розв'язують такі завдання: 1) групування даних; 2) розробка системи показників для характеристики груп і всієї статистичної сукупності; 3) обчислення групових і загальних показників; 4) зведення результатів обчислення у статистичних таблицях.

Відповідно до цих завдань статистичне зведення передбачає виконання таких операцій: 1) вторинний контроль (логічний і арифметичний) якості матеріалів статистичного спостереження; 2) шифрування, тобто присвоєння певних номерів (або літер) значенням окремих ознак, за якими здійснюється групування матеріалів; 3) розкладання матеріалів на якісно однорідні групи; 4) підрахунок підсумовуючих даних, занесення підсумків у спеціальні зведенні формуляри.

Статистичне зведення здійснюють за спеціальною заздалегідь розробленою програмою. Залежно від мети і завдань дослідження програма встановлює групувальні ознаки для утворення однорідних у певному відношенні груп, їх число, макети розроблених таблиць, які містять об'єкти дослідження і показники, що їх характеризують.

Оскільки суспільні явища досить різноманітні, програма повинна бути складена так, щоб одержаний в результаті зведеня матеріал характеризував досліджуване явище з різних боків.

Таким чином, поняття статистичного зведення у широкому розумінні слова охоплює цілий комплекс статистичних операцій, спрямованих на об'єднання зареєстрованих при спостереженні поодиноких випадків у групи, подібні у тому чи іншому відношенні; підрахунок підсумків по виділених групах і по всій сукупності в цілому; оформлення результатів групувань і зведення у вигляді статистичних таблиць.

12. Методологія статистичних групувань

Групування статистичної сукупності починають з вибору групувальних ознак. Але процедурі відбору ознак передує досить важливий етап дослідницької роботи, пов'язаний із з'ясуванням тенденцій розвитку явища, специфіки розвитку досліджуваних об'єктів та ін.

Групувальна ознака може змінюватися дискретно, тобто перервно і безперервно. Якщо мінливість ознаки має дискретний характер, число груп варіаційного ряду, як правило, визначається числом цих дискретних значень (якщо їх небагато). Наприклад, групування підприємств за наявністю виробничих бригад - 1,2,3 і т. Д. При мінливості ознаки безперервного характеру звертають увагу на ранжирований ряд. Якщо зростання рівнів групувальної ознаки відбувається з плавними переходами, перевага віддається рівним інтервалам. У разі стрибкоподібних змін групувальної ознаки будують групи з нерівними інтервалами. Границі у таких випадках встановлюють, як правило, в точках різких переходів.

Таким чином, у процесі групування за кількісною ознакою для обмеження окремих груп утворюють рівні або нерівні інтервали.

Питання визначення кількості груп в умовах порівняно поступових змін групувальної ознаки (у ранжированому ряду) може вирішуватися з різних методичних підходів.

Орієнтовно число інтервалів (груп) можна визначити шляхом добування квадратного кореня з обсягу досліджуваної сукупності. При цьому число інтервалів не повинно бути меншим 5 і більшим 20. Так. при чисельності вибірки 50 одиниць спостереження число

інтервалів дорівнює 7 ^^Л^⁵⁰).

Якщо сукупність невелика за обсягом, інтервальний ряд будують таким чином, щоб у крайні групи (першу і третю) потрапило по 25 % одиниць сукупності, а в середню - 50 %. У цьому випадку групування складається з трьох нерівних інтервалів. Н

13. Статистичне групування: сутність і види

Статистичне групування являє собою процес утворення подібних в тому чи іншому відношенні груп, який здійснюється за наявними статистичними даними.

Відповідно до вирішуваних завдань розрізняють такі види групувань: типологічні, структурні й аналітичні. типологічне групування - це групування, за допомогою якого у досліджуваній сукупності явищ відокремлюються одноякісні в істотному відношенні групи, перш за все класи і соціально-економічні типи. труктурне групування (інколи його називають варіаційним) - це групування, яке характеризує розподіл одиниць однотипних (однорідних) сукупностей за будь-якими ознаками. Тобто групування, яке дозволяє виявити склад (внутрішню будову) однорідної у якісному відношенні сукупності за певними ознаками. Цей вид групувань знаходить винятково широке застосування при дослідженні соціально-економічних явищ. Аналітичне групування дає змогу встановлювати та вивчати причинно-наслідкові зв'язки між досліджуваними явищами та їх ознаками (при цьому слід пам'ятати, що аналітичні функції притаманні всім видам групувань, і перш за все типологічним). Взаємопов'язані ознаки поділяють на факторні і результативні. 

14. Методика групувань малої сукупності

у процесі групування за кількісною ознакою для обмеження окремих груп утворюють рівні або нерівні інтервали.

Питання визначення кількості груп в умовах порівняно поступових змін групувальної ознаки (у ранжированому ряду) може вирішуватися з різних методичних підходів.

Орієнтовно число інтервалів (груп) можна визначити шляхом добування квадратного кореня з обсягу досліджуваної сукупності. При цьому число інтервалів не повинно бути меншим 5 і більшим 20. Так. при чисельності вибірки 50 одиниць спостереження число інтервалів дорівнює 7 ^^Л^⁵⁰).

Якщо сукупність невелика за обсягом, інтервальний ряд будують таким чином, щоб у крайні групи (першу і третю) потрапило по 25 % одиниць сукупності, а в середню - 50 %. У цьому випадку групування складається з трьох нерівних інтервалів. Наприклад, сукупність з 28 підприємств матиме розподіл: І група - 7 одиниць, II - 14, III - 7 одиниць.

15. Вторинне групування

Вторинне групування використовують для вирішення різних завдань, найважливішими з яких є: 1) утворення на основі групувань за кількісними ознаками якісно однорідних груп (типів); 2) приведення двох (або більше) групувань з різними інтервалами до єдиного виду з метою порівнянності та аналізу; 3) утворення більш укрупнених груп, в яких ясніше проявляється характер розподілу.

Суть цього прийому полягає в одержанні порівнянних даних по різних групуваннях, для чого: чисельний склад групи (за процентом) фіксується на одному рівні у всіх групуваннях; по всіх групуваннях встановлюється також рівне число груп і однаковий зміст групових таблиць. Порівнянню і зіставленню підлягають не абсолютні показники по групах, а відносні величини, процентні відношення.

16. Статистичні ряди розподілу

Статистичний ряд розподілу – це упорядковане розміщення оди­ниць досліджуваної сукупності на групи за групувальною ознакою. Вони ха­рактеризують склад (структуру) досліджуваного явища, дають змогу встано­вити однорідність сукупності, а також закономірності її розвитку.

Ряди розподілу можуть бути атрибутивними і варіаційними.

Атрибутивні ряди розподілу – це такі, які побудовані за якісною озна­кою; варіаційні – за кількісною ознакою. Кожний ряд розподілу складається із двох елементів: перший – це перелік груп, другий – їх чисельність у ряду розподілу. 

У варіаційному ряді, де розподіл здійснюється за кількісною ознакою, окремі значення варіюючої ознаки називаються варіантами, а кількість одиниць спостереження кожної групи – частотами. Частоти показують, скіль­ки разів повторюються окремі значення варіантів. Залежно від групувальної ознаки варіаційні ряди можуть бути перервними (дискретними) і безперерв­ними (інтервальними).

17 Графічне зображ рядів розподілу

Для графічного подання рядів розподілу використовують три види графіків: гістограму, полігон та кумуляту, огіва.

Гістограма будується для інтервальних рядів розподілу. При цьому по осі Х відкладаються інтервали групування, а по осі У – абсолютні або відносні частоти. В тому випадку, коли виконується групування з рівними інтервалами, ширина стовпчиків однакова, а якщо інтервали групування нерівні - різна.

Полігон використовується для графічного зображення дискретних та атрибутивних рядів розподілу. Це лінійний графік, при цьому по осі Х відкладаються значення варіант, а по осі У – частоти. Гістограму можна перетворити у полігон, з`єднавши відрізками прямої середини верхівок стовпчиків.

Кумулята призначена для графічного подання рядів розподілу з нагромадженими частотами. Це може бути стовпчикова діаграма (для дискретного та атрибутивного рядів розподілу – лінійний графік). Будується вона аналогічно попереднім графікам, тільки по осі У подаються нагромаджені частоти.

Огіва на осі абсцис наносять нагромаджені частоти, а на осі ординат значення варіант

18 Порядок і побудова інтервального варіаційного ряду розподілу

Інтервальним варіаційним рядом називається таблиця відповідності інтервалів значень випадкової величини ознаки ξ і частот n_i входження значень ознаки в ці розряди, яка отримана за результатами спостережень або спроб

Використати інтервал рівної довжини і побудувати інтервальний варіаційний ряд розподілу за даною вибіркою

ранжирований ряд

знайти n = кор 2 з N

і=Хмакс-Хмін\n –довжина інтервалу

Знайдемо інтервали,їх границі

побуд табл зарактеристик ряду розподілу

По кожному інтервалу знайдемо середнє значення інтервалу (Xi),частоту (ni),накопичену частоту (S),частість ni^/(ni/n*100) %, щільність розподілу (ni/i), відносну щільність розподілу (ni^/)

Висновки

19 Пон центральної тенденції ряду розподілу

ЦТ- тенденція значень досліджуваної ознаки навколо центра розподілу центральною ха-кою якого є сер величина. Сер величина що ха-є варіаційний ряд в цілому, не враховує коливання конкретних ознак, вона не показує тісноту розміщення навколо неї індивідуальних значень

20 Ха-ка асиметрії і ексцесу

Для ха-ки асиметрії та ексцесу використовують систему статистик- моментів розподілу.

в асиметричному – вершина розподілу зміщена. Напрям асиметрії протилежний напряму зміщення вершини. Якщо вершина зміщена вліво, маємо правосторонню асиметрію, і навпаки. Асиметрія виникає внаслідок обмеженої варіації в одному напрямку або під впливом домінуючої причини розвитку, яка призводить до зміщення центра розподілу.

В симетричному розподілі  , при правосторонній асиметрії  – , при лівосторонній – . Чим більша асиметрія, тим більшим є відхилення 

Найпростішою мірою асиметрії є відхилення , яке характеризує напрям і міру скошення в середині розподілу. При правосторонній асиметрії – А>0, при лівосторонній – А < 0.

Ексцес – це властивість одновершинних розподілів, яка характеризує ступінь зосередженості елементів сукупності навколо центра розподілу.

Коефіціент ексцесу- відношення центрального моменту 4-го порядку до середнього квадратичного відхилення в 4-му степені