Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Mag.docx
Скачиваний:
20
Добавлен:
19.05.2015
Размер:
79.15 Кб
Скачать

ВСТУП

Сільське господарство як галузь і, зокрема, рослинництво має ряд переваг над іншими галузями. Ці переваги і недоліки ми побачимо далі.

Найбільш простий, вимагає невеликої кількості вкладень, високорентабельний, з швидким терміном окупності вкладень та пільговим оподаткуванням спосіб заробити - вирощування соняшнику.  Здавалося б, в кожному сільськогосподарському підприємстві вирощують соняшник, але більшість з цих підприємств працюють зі збитками і є банкрутами. Тільки попрацювавши в одному з таких підприємств можна зрозуміти, що ці збитки штучні.

У соняшнику є ряд особливостей, що вигідно відрізняють його від інших культур:  Це яра культура, а це означає, що цикл виробництва починається навесні, закінчується восени і триває всього 100 - 150 днів, в залежності від сорту і технології.

 Це холодостійка, посухостійка рослина в початковий період росту до цвітіння, тобто пристосована до нашого клімату.

Наявність необхідного набору сільськогосподарських машин для виконання всього або майже всього комплексу робіт по вирощуванню соняшнику в кожному, навіть зубожілому підприємстві.

До недоліків соняшнику варто віднести неможливість сівби соняшнику на одному місці раніше, ніж через 8 років, внаслідок чого в структурі сівозміни він займає 10-12% від загальної площі.

Вирощування соняшнику - це маленька, видима частина сільськогосподарського виробництва. Будь яка сільськогосподарська культура приносить прибуток.

Мета і задачі досліджень: Метою даної роботи є визначення впливу удобрення та сортових особливостей культури безпосередньо на врожайність та якість насіння.

Методи дослідження: Польові методи визначення врожайності соняшника

Наукова новизна результатів досліджень: Теоретично обґрунтоване і експериментально доведена можливість одержання якісного та високого врожаю соняшника при мінімально можливому удобренні.

Розділ 1. Технологія вирощування соняшнику

(огляд літератури)

1.1. Місце в сівозміні

Чергування культур у сівозміні спрямоване на підвищення родючості грунту, знищення бур'янів , шкідників і хвороб без використання хімічних засобів і одержання великої врожайності. Встановлено, що за розміщення посівів соняшнику на тому самому полі через 8-10 років можливість ураження хворобами і шкідниками майже повністю зникає, а після 4-5 років веде до значного ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гнилизна сіра й біла, несправжня борошниста роса та ін.), що зменшує врожайність і погіршує якість насіння. Через 8-10 років насіння вовчка втрачає схожість, а зачатки інфекції у грунті гинуть і рослини соняшнику наступного посіву не уражуються [10].

Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у грунті залишається більше води і поживних речовин. У Степу найефективніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці, в Лісостепу - де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні соняшнику не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу також після ячменю та вівса [5, 7, 10].

1.2.Удобрення.

Наявність елементів мінерального живлення в грунті в оптимальних співвідношеннях сприяє підвищенню продуктивності рослин, поліпшенню якості насіння [34,35].

Соняшник дуже вибагливий до поживного режиму грунтів порівняно з іншими польовими культурами. Особливо багато він вбирає з грунту калію.

Для формування 1 ц врожаю насіння соняшник виносить з ґрунту 6,5 кг азоту, 2,7 кг фосфору і 15,5 кг калію. Проте незважаючи на високий винос калію з ґрунту, соняшник на чорноземних ґрунтах більшою мірою потребує азотних і фосфорних добрив [1,22].

У південному Степу найбільший ефект дає внесення фосфорних добрив разом з азотними (N30-45 Р60 ), які забезпечують приріст урожаю насіння до 6 ц/га. У східних районах північного Степу внесення фосфорних добрив під соняшник високоефективне лише при поєднанні з азотними чи азотно-калійними добривами (N60-90 Р60-90 К60) [30,37].

Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в грунті з добривами, стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення, особливо калію, рослини поглинають безпосередньо з грунту, норму добрив співвідношення елементів для кожного поля уточнюють. Залежно від забезпеченості рослин поживними речовинами ґрунту (згідно з агрохімічними картограммами), використовують такі поправочні коефіцієнти:

Забезпеченість рослин

Поправочний

поживними речовинами ґрунту

Коефіцієнт

Дуже низька

1,5

Низька

1,3

Середня

1,0

Підвищена

0,7

Висока

0,5

Крім встановлення норм добрив за рекомендаціями науково-дослідних установ, можна визначити їх розрахунковими методами, з яких найбільш поширеним є розрахунок за вмістом поживних речовин у ґрунті на заплановану врожайність [8,25].

Органічні добрива вносять під попередню культуру, а мінеральні - під основний обробіток розкидачами РУМ-5, 1РМГ-4, РУМ-8, РУГІ-8 в агрегаті з тракторами МТЗ-80 і Т-150 К. На полях, де восени не вносили повних норм основного добрива, мінеральне добриво вносять локально-стрічковим способом одночасно із сівбою на відстані 6 - 10 см від рядка і на глибину 10 - 12 см [9,26].

Важливою умовою підвищення ефективності внесення добрив під гібридний соняшник є рівномірний розподіл їх по площі. Недотримання цієї

вимоги призводить до великого недобору врожаю. Нерівномірність розподілу добрив по площі не повинна перевищувати 20 % [20,27].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]