Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

1

.doc
Скачиваний:
31
Добавлен:
20.05.2015
Размер:
1.86 Mб
Скачать

4.2. Витрати на виробництво.

Собівартість продукції

Загальна характеристика витрат підприємства.

Класифікація витрат підприємства.

Поняття собівартості продукції.

Планування собівартості продукції підприємства.

Калькулювання собівартості продукції.

Значення і шляхи зниження собівартості продукції в умовах ринко-

вої економіки.

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності

здійснює певні затрати (матеріальних, нематеріальних, грошових і

трудових ресурсів), повязані з простим і розширеним відтворенням

основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією про-

дукції, наданням послуг, виконанням робіт, соціальним розвитком

колективу тощо.

Розрізняють витрати, повязані з операційною, інвестиційною та

фінансовою діяльністю підприємства (рис. 8).

Витрати, що зумовлюються основним видом діяльності підпри-

ємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням ро-

біт), або такі, що забезпечують її здійснення, називаються операцій-

ними.

Витрати, повязані з інвестиційною діяльністю, підприємство здій-

снює при довготерміновому вкладанні капіталу з метою отримання

прибутку (капітальне будівництво, розширення та розвиток вироб-

ництва, придбання цінних паперів тощо).

Витрати, повязані з фінансовою діяльністю, підприємство здій-

снює в разі сплати відсотків за отримані від інших юридичних і фі-

зичних осіб фінансові кошти у вигляді кредитів та позик, при первин-

ному розміщенні на ринку цінних паперів акцій, облігацій власної

емісії тощо.

Найбільшу питому вагу в загальних витратах підприємства ма-

ють операційні витрати. За функціями розрізняють витрати на ви-

робництво, управління (адміністративні), збут та інші.

За економічним змістом розрізняють такі операційні витрати під-

приємства:

214

Полилиния 635Полилиния 634Полилиния 633Полилиния 632Полилиния 631Полилиния 630Полилиния 628Полилиния 627Полилиния 625Полилиния 624Полилиния 621Полилиния 620Полилиния 619Полилиния 618Полилиния 617Полилиния 616Полилиния 615Полилиния 614Полилиния 612Полилиния 611Полилиния 610Полилиния 609

Повязані з операційною

діяльністю

 матеріальні;

 на оплату праці;

Витрати підприємства

Повязані з інвестиційною

діяльністю

на виробництво

адміністративні

на збут

інші

Рис. 8

Повязані з фінансовою

діяльністю

 на соціальні потреби;

 амортизаційні відрахування;

 інші.

Класифікацію операційних витрат за різними ознаками наведено

на рис. 9.

З метою визначення фінансового результату діяльності підприєм-

ства операційні витрати поділяють на закінчені (спожиті) і незакін-

чені, витрати на продукцію і витрати періоду, прямі й непрямі, ос-

новні й накладні.

На практиці не всі витрати повязані безпосередньо з виробницт-

вом. Тому розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію безпосередньо повязані з виробництвом

продукції: це витрачені сировина і матеріали, заробітна плата з нара-

хуваннями на неї, амортизація виробничого обладнання.

Витрати періоду безпосередньо не стосуються виробництва і роз-

глядаються як витрати періоду, в якому їх було здійснено. Це витра-

215

Полилиния 604Полилиния 603Полилиния 602Полилиния 601Полилиния 600Полилиния 599Полилиния 597Полилиния 596Полилиния 594Полилиния 593Полилиния 590Полилиния 589Полилиния 587Полилиния 586Полилиния 582Полилиния 581Полилиния 580Полилиния 579Полилиния 578Полилиния 577Полилиния 576Полилиния 574Полилиния 573Полилиния 571Полилиния 570Полилиния 568Полилиния 567Полилиния 563Полилиния 562Полилиния 561Полилиния 560Полилиния 559Полилиния 558Полилиния 557Полилиния 555Полилиния 554Полилиния 552Полилиния 551Полилиния 549Полилиния 548

Класифікація операційних витрат

З метою визначення

фінансового

результату діяльності

підприємства

закінчені

та незакінчені

на продукцію

та періоду

прямі

та непрямі

основні

та накладні

З метою планування,

аналізу і обгрунту-

вання прийняття

економічних рішень

релевантні та

нерелевантні

одно-

елементні

та комплексні

постійні

та змінні

маргінальні

та середні

Рис. 9

За можливістю

контролю

за рівнем витрат

конт-

рольовані

неконт-

рольовані

ти на управління, маркетинг, дослідження ринку тощо, тобто всі опе-

раційні витрати, крім витрат на виробництво.

За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяють

на прямі та непрямі.

Прямі витрати безпосередньо повязані з виготовленням певного

виду продукції і можуть бути прямо віднесені на одиницю продукції.

Якщо на підприємстві виробляється один вид продукції, то всі витра-

ти на її виробництво є прямими. Якщо ж виробляється кілька видів

продукції, то окремі витрати неможливо прямо віднести до вироб-

ництва якогось одного виду продукції. Ці витрати називаються не-

прямими. Наприклад, амортизація виробничого обладнання, енергія,

спожита на технологічні цілі, тощо.

Виробничі витрати традиційно поділяють на основні й накладні.

216

Основні витрати це сукупність прямих витрат на виробництво

продукції. Розрізняють прямі матеріальні витрати, на оплату праці

та інші.

До прямих матеріальних витрат належать вартість витрачених

матеріалів, які стали частиною готової продукції і можуть бути пря-

мо віднесені до певного виробу. Наприклад, вартість витрачених до-

щок на виготовлення меблів.

Прямі витрати на оплату праці включають заробітну плату робі-

тників, які безпосередньо виготовляють продукцію. Витрати на оп-

лату праці інших категорій працівників, які забезпечують або обслу-

говують виробничий процес, належать до виробничих накладних

витрат.

Інші прямі витрати це ті, що не належать до прямих матеріаль-

них витрат і прямих витрат на оплату праці. Наприклад, це аморти-

зація або платежі за оренду спеціального виробничого обладнання,

нарахування на заробітну плату робітників, які безпосередньо виго-

товляють продукцію (відрахування на соціальні потреби).

Виробничими накладними називають витрати, повязані з проце-

сом виробництва, які не можуть бути віднесені прямо до певного ви-

ду виробу. Це витрати матеріалів, на утримання, ремонт і амортиза-

цію приміщень виробничих цехів, витрачена з технологічною метою

енергія та ін.

Виробничі накладні витрати розподіляють за видами виробів

пропорційно вибраній базі розподілу. На основі вибраної бази

(кількість продукції, кількість годин роботи основних працівників,

машино-години роботи обладнання, прямі витрати на оплату праці,

прямі матеріальні витрати, основні витрати) обчислюють ставку роз-

поділу накладних витрат відношення сумарних накладних витрат

(НВ) до загальної величини бази їх розподілу:

Кн.в = НВ : Б,

де НВ загальна сума накладних витрат, гр. од.; Б показник, узя-

тий за базу (шт., год, машино-год, гр. од.).

Звідси сумарні накладні витрати, що відносяться до певного виду

продукції, визначають так:

НВпрод = Бпрод Кн.в,

де Бпрод взятий за базу показник, що належить до певного виду

продукції.

217

З метою планування, аналізу і обгрунтування прийняття економі-

чних рішень операційні витрати поділяють на релевантні та нереле-

вантні; одноелементні й комплексні; постійні й змінні; маргінальні й

середні.

До релевантних належать витрати, які можуть зменшитися внаслі-

док прийняття певних рішень, до нерелевантних витрати, які не за-

лежать від прийняття того чи іншого рішення.

Одноелементні (або прості) витрати мають єдиний економічний

зміст і є первинними. Наприклад, це витрати сировини і матеріалів,

заробітна плата, амортизаційні відрахування тощо.

Комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють кілька од-

ноелементних витрат. Наприклад, це витрати на утримання і експлу-

атацію устаткування, що містять кілька елементів витрат, зокрема це

витрати сировини і матеріалів, заробітна плата працівників, які об-

слуговують устаткування, відрахування на соціальні заходи тощо.

До комплексних належать також витрати загальновиробничі, за-

гальногосподарські, на усунення браку тощо.

Постійними вважають витрати, що не залежать від обсягу виго-

товленої продукції, а змінюються лише з часом. Наприклад, витрати

на орендну плату за приміщення зростатимуть не зі збільшенням об-

сягу виробництва, а зі збільшенням терміну оренди.

Змінними називають витрати, що змінюються зі зміною обсягу ви-

робництва продукції (надання послуг, виконання робіт).

При нульовому обсязі виробництва змінні витрати підприємства

на виробництво продукції дорівнюють нулю. Вони зростають із

збільшенням обсягів виробництва.

Постійні витрати є при будь-якому обсязі виробництва продукції.

Співвідношення постійних і змінних витрат називають структу-

рою витрат підприємства.

Залежність сумарних витрат і виручки підприємства від обсягу ви-

робництва ілюструє рис. 10.

У точці перетину ліній виручки і сумарних витрат (D) витрати

підприємства збігаються з отриманою виручкою. Обсяг виробницт-

ва, що відповідає цій точці, називається беззбитковим, або критич-

ним (Nкр). Якщо підприємство реалізовуватиме продукцію в обсязі,

меншому за критичний обсяг виробництва, воно зазнає збитків, ос-

кільки витрати перевищуватимуть виручку. Якщо обсяг реалізації

продукції перевищуватиме критичний обсяг виробництва, підприєм-

ство отримуватиме прибуток, оскільки виручка перевищуватиме

витрати.

218

Полилиния 544Полилиния 543Полилиния 542Полилиния 540Полилиния 539Полилиния 538Полилиния 537Полилиния 536Полилиния 535Полилиния 534Полилиния 533Полилиния 532Полилиния 531Полилиния 530Полилиния 529Полилиния 528Полилиния 527Полилиния 526Полилиния 525Полилиния 524Полилиния 523Полилиния 522Полилиния 521Полилиния 520Полилиния 519Полилиния 518Полилиния 517Полилиния 516Полилиния 515Полилиния 514Полилиния 513Полилиния 512Полилиния 511Полилиния 510Полилиния 509Полилиния 508Полилиния 507Полилиния 506Полилиния 505Полилиния 504Полилиния 503Полилиния 473Полилиния 472Полилиния 471Полилиния 470Витрати,

виручка,

гр. од.

Збитки

Виручка

Прибуток

D

Ссум

Сзм

Спост

0

Nкр

Обсяг виробництва N, шт.

Рис. 10

Аналітично беззбитковий (критичний) обсяг виробництва обчис-

люється за формулою

Nкр= Спост : (Ц Сзм1),

де Спост постійні витрати, гр. од.; N обсяг виробництва в нату-

ральних одиницях; Ц продажна ціна одиниці продукції, гр. од.;

Сзм1змінні витрати на одиницю продукції.

Маргінальними називають витрати підприємства на виробництво

однієї додаткової одиниці продукції. Середні витрати визначають,

скільки в середньому витрат припадає на виготовлення однієї про-

дукції.

За можливістю контролю за рівнем розрізняють контрольовані та

неконтрольовані підприємством витрати.

До контрольованих належать витрати, які керівництво підприєм-

ства може безпосередньо контролювати або на які може суттєво

впливати: ступінь корисного використання матеріалів, робочого

часу та ін.

До неконтрольованих належать витрати, які підприємство не

може контролювати або суттєво на них впливати. Наприклад, це

витрати, спричинені дією руху ринкових цін на сировину, тарифів на

енергію тощо.

Найбільшу питому вагу серед витрат підприємства мають опера-

ційні витрати, тобто повязані з основною діяльністю підприємства і

операціями, що її забезпечують. Ці витрати формують собівартість

продукції, яку виготовляє підприємство. Отже, собівартість про-

дукції це вираження у грошовій формі поточних витрат під-

приємства на підготовку виробництва продукції, її виготовлення і

219

збут. Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяль-

ності підприємства ці витрати повинні відшкодовуватись за рахунок

виручки від продажу виготовленої продукції (наданих послуг, вико-

наних робіт).

Собівартість продукції відображує рівень витрат підприємства на

її виробництво і комплексно характеризує ефективність використан-

ня ним ресурсів, організаційний і технічний рівень виробничого про-

цесу, рівень продуктивності праці тощо.

Розрізняють собівартість продукції індивідуальну і галузеву. Ін-

дивідуальна собівартість продукції характеризує витрати конкретно-

го підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Застосову-

ють її при плануванні й оцінюванні діяльності конкретного підпри-

ємства. Галузева собівартість відбиває середньогалузеві витрати на

виробництво і реалізацію продукції, тобто

m

∑S N

і і

Sгалi1m,

∑Nі

i

1

де і кількість підприємств галузі, і = 1, m; Si собівартість оди-

ниці певного виду виробу на і-му підприємстві, гр. од.; Ni обсяг

виготовленої продукції певного виду на і-му підприємстві.

З метою здійснення економічного аналізу рівня витрат підприєм-

ства розрізняють собівартість продукції нормативну, планову, фак-

тичну і кошторисну.

Нормативна собівартість продукції формується з витрат на ви-

робництво і реалізацію продукції, які визначають за діючими норма-

ми витрат ресурсів.

Планову собівартість визначають перед початком планового пе-

ріоду за прогресивними нормами витрат ресурсів і діючих цін на ре-

сурси в момент складання плану. Найчастіше її приймають нижчою

від нормативної собівартості або такою, що дорівнює їй.

Фактична собівартість відбиває фактичні витрати підприємства

на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського

обліку. Вона може бути нижчою від планової собівартості або пере-

вищувати її.

Кошторисна собівартість відбиває витрати підприємства на

виріб або замовлення, які виконуються в одиничному (індивідуаль-

ному) виробництві або в разовому порядку.

220

Полилиния 467Полилиния 466Полилиния 465Полилиния 464Полилиния 463Полилиния 461Полилиния 460Залежно від послідовності формування витрат на виробництво і

збут продукції розрізняють собівартість продукції цехову, виробни-

чу та повну. Формування собівартості продукції підприємства ілю-

струє рис. 11.

Цехова собівартість

продукції

Прямі виробничі

витрати

Виробнича собівартість

продукції

Прямі виробничі

витрати + накладні

виробничі витрати

Рис. 11

Повна собівартість

продукції

Виробнича

собівартість +

+ адміністративні

витрати + витрати

на збут + інші

операційні витрати

Цехова собівартість продукції включає всі прямі поточні витрати,

повязані з виробництвом продукції в межах цеху підприємства (си-

ровина, заробітна плата основних працівників, нарахування на заро-

бітну плату основних працівників, амортизація обладнання цеху).

Виробнича собівартість продукції охоплює витрати на виробниц-

тво продукції в межах підприємства, тобто як прямі, так і накладні

виробничі витрати (витрати на енергію, спожиту в технологічних

цілях, на утримання і експлуатацію обладнання, амортизацію будівлі

виробничого корпусу та ін.).

Повна собівартість продукції підприємства це сукупність вит-

рат, що становлять виробничу собівартість, і позавиробничих витрат

підприємства (адміністративних, на збут та інших).

Необхідно зауважити, що не всі витрати підприємства входять у

собівартість продукції. Через собівартість відшкодовуються лише

витрати, які забезпечують просте відтворення всіх факторів вироб-

ництва: предметів та засобів праці, природних ресурсів, робочої си-

ли. Це витрати, повязані з такими аспектами діяльності підприєм-

ства:

 дослідженням ринку і виявленням потреби у продукції;

 підготовкою і освоєнням випуску нової продукції;

 виробництвом продукції (витрати сировини і матеріалів, енергії,

амортизація основних фондів і нематеріальних активів, оплата

праці виробничого персоналу з нарахуваннями на неї);

 обслуговуванням і управлінням виробничого процесу;

221

 збутом продукції (витрати на пакування, транспортування, рекла-

му, комісійні витрати тощо);

 розвідкою, використанням і охороною природних ресурсів (вит-

рати на геологорозвідувальні роботи; плата за використання вод-

них і лісових ресурсів; витрати на рекультивацію земель, охорону

повітряного, водного басейнів тощо);

 набором і підготовкою кадрів; поточною раціоналізацією вироб-

ництва та вдосконалення технології, організації виробництва,

праці, підвищення якості продукції, крім капітальних витрат.

Існує три способи планування собівартості продукції підприємства.

Перший спосіб базується на використанні кошторису виробницт-

ва, який складається на основі елементів витрат (матеріальні витра-

ти, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація ос-

новних фондів, інші витрати).

Другий спосіб обчислення собівартості продукції підприємства

п.п) передбачає визначення попередньо обчисленої собівартості ок-

ремих виробів:

n

Сп.п =i1

СіNi,

де Сі собівартість продукції і-го виду продукції, гр. од.; Nі об-

сяг виготовленої продукції і-го виду, натур. од.; і вид продукції

підприємства, і = 1, m.

Третій спосіб обчислення собівартості товарної продукції підпри-

ємства базується на застосуванні пофакторного методу, за допомо-

гою якого визначається собівартість продукції з урахуванням впли-

ву на неї різних факторів, які діють безпосередньо на рівні підпри-

ємства. Згідно з цим методом собівартість продукції підприємства

визначається так:

m

Сп.п = Cбазп.п ±∑∆Сj,

j1

де Cбазп.п собівартість (розрахункова) планового обсягу випуску

продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду, гр. од.;

∆Сj зміна собівартості у плановому періоді під впливом j-го фак-

тора, гр. од.; j фактор, що впливає на формування собівартості

продукції підприємства, j = 1, m.

222

До факторів, вплив яких на собівартість продукції можна визна-