Рікер «Що таке текст, пояснення і розуміння» (з’ясувати, що таке текст, пояснення і розуміння за книгою)

Основна думка: текст – це перерваний дискурс. Перерваний дискурс: твір являє собою результат діалогу між автором і читачем, при цьому цей дискурс (розмова) є перерваним; хоч у творі беруть участь двоє, вони працюють за правилом «коли говорить один, то інший не реагує, а коли інший – то перший припиняє говорити». Спочатку все каже автор, а потім починає працювати читач.

4.04.2014

Основне завдання герменевтики – витлумачення смислу і змісту твору. Розвиток герменевтики додає нові уявлення про інтерпретатора або твір, які ведуться до покращення витлумачення. Задача інтерпретатора – знайти, відкрити реальну повноту і єдність значення всіх елементів, репрезентованих автором у творі.

Герменевтичне коло: неуспіх використання правила герменевтичного кола має місце тоді, коли, завдяки розумінню цілого, частини не стають зрозумілішими.

Дослідженні твору, що виходить з уявлень про те, що твір виникає і реалізується в процесі контакту з читачем. Основний предмет дослідження рецептивної естетики – це рецепція. З точки зору естетики, сприймання і розуміння завжди мають конкретно історичний характер, задаються читачем.

Рецептивна естетика виникає в середині 20 ст. (60-70 рр. – активний розвиток). Назва: Константська школа, Школа реакції читача або рецептивна естетика.

Рецептивна естеткиа – це критична реакція на іманентний аналіз твору.

З точки зору структуралізму твір – це замкнена система. В ній існують внутрішні правила, вони дуже чіткі, і науковець повинен ці правила витлумачити, розкрити. Лотман казав: будова твору подібна до кристалічної решітки. Іманентний аналіз (аналіз структури твору) – з його точки зору твір самодостатній і автономний.

Твір – це продукт історичної ситуації, який напряму залежить від читача.

Зазвичай наука для аналізу вибирає найбільш яскраві об’єкти дослідження, а рецептвина естетика має інші критерії – твори, які привертають найбільшу увагу, гідні аналізу. Розважальна література, комікси, література 2-го порядку – саме вона підлягає аналізу з точки зору рецептивної естетики. Завдяки аналізу таких об’єктів, рецептивна естетика зосереджує увагу на поведінці читача, його роботі (що відбувається в свідомості аудиторії).

Реакції читача і є способом існування твору, твір живий в реакціях читача (з точки зору рецептивної естетики). Якщо читач постійно змінюється і читає одні й ті ж твори, то реакції будуть різними.

Інгарден «Про пізнання літературного твору», закладає основи рецептивної естетики. Був представником філософської школи феноменології.

В феноменології основоположне уявлення про інтенційні об’єкти, до них належить мистецтво.

Представники школи рецептивної естетики: Ганс Роберт Яусс, Вольфганг Ізер.

Рецептивна естетика вводить ряд нових термінів. Зокрема, це актуалізація, конкретизація, горизонт очікування, реконструкція, естетичний досвід.

Твір має конкретній історичні умови реалізації в читацьких реакціях, в аналізі твору треба враховувати цей чинник.

Завдяки читачеві долається протиріччя соціально-історичного і формально-естетичного аналізу.

Структуралізм: є сенс дослідувати масову літературу один раз, а романну форму – безкінечно. Рецептивна естетика: те, що читач вибирає для себе певний твір, то це знімає протиріччя між соціально-історичним і формально-естетичним. Досліджується те, що вибирає читач.

Дослідження твору допускає асистематичність. Тобто оскільки читач – категорія соціально-історична, його поведінка обумовлена вкоріненістю в соціумі, то заздалегідь продумати інструментарій, за допомогою якого досліджуватиметься його поведінка. Зміна обставин веде до зміни методу дослідження.

Рецептивна естетика не має абсолютних законів, які регламентують життя літератури. А стосунки твір-читач завжди будуть іншими, різними. В зв’язку з цим література попередніх епох потребує перегляду та ревізії з точки зору нового естетичного досвіду.

Актуалізація – оживлення, опредмечення; стикаючись у творі з якоюсь деталлю (пейзаж, портрет, подія), читач цю деталь оживлює, а точніше починає чути, бачити, відчувати на смак, запах і дотик. Процес оживлення відбувається індивідуально. Один краще актуалізує зорові образи, інший – слухові, і т.д. Найчастіше актуалізуються зорові образи, найважче – смакові. Є такі іноді вимоги до актуалізації, що перевищують можливості читача. Такий твір буде закритим для актуалізації для цього конкретного читача. Парадокс актуалізації полягає в тому, що найбільш яскраві актуалізації викликаються незвершеним описом. Найчастіше наші актуалізації тяжіють до стереотипності. Якщо ми вчимося читати повільно, актуалізуючи крок за кроком те, що пропонує автор, ми розкриває багаті і яскраві світи.

Конкретизація – процес заповнення пустих місць в структурі твору. У творі про будь-яке явище, процес чи предмет щось сказано, але яким би розгорнутим чи вузьким не був опис, про нього щось сказано, а щось – ні. Те, що не сказано, це пусте місце. Здійснює конкретизацію читач, виходячи із особистих уявлень. Рецептивна естетика розрізняє 4 типи конкретизації: наївне сприймання (коли пусті місця заповнюються особистим життєвим досвідом), політична або релігійна (конкретизація з позиції пропаганди), наукова (заповнює пусті місця, виходячи з уявлень про розвиток літератури), естетична (найоптимальніша; коли читач працює самостійно, але відчуває імпульси, які надає йому твір).

Горизонт очікування – є горизонт очікування твору (постійний) і читача (змінний). Горизонт очікування читача – весь комплекс габітусу: всі уявлення, картина світу, життєвий досвід, освіта тощо; протягом життя він змінюється. Горизонт очікування твору – це комплекс уявлень, картини світу, досвіду тощо, які закладаються у твір з точки зору уявлень про майбутнього читача.

Кулінаризація літератури – з точки зору Яусса, класика - це ті твори, які відстоялися, але час дає можливість побачити їхній потужний потенціал. Ця дистанція, яка відділяє від моменту появи такого твору, демонструє, що естетичний досвід суттєво змінився. Для того, щоб класичний твір приносив задоволення, ніс нову інформацію, залишався цікавим, ми повинні робити над собою значні зусилля. А наш горизонт очікування не завжди налаштовує на такі дії. Ми зводимо зміст твору до декількох адекватних нашому горизонту очікування ідей, і замість класичного твору, отримуємо кулінарний.